До уваги ТОВ „Спільне українсько-німецьке підприємство „Товариство технічного нагляду ДІЕКС” м. Дніпропетровськ, ПАТ „Укртрансгаз” (м. Київ); філія „Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз”

 

 

За позовом                Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-німецьке підприємство „Товариство технічного нагляду ДІЕКС” (м. Дніпропетровськ)

 

До                               Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз” (м. Київ; філія „Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз”: м. Донецьк)

 

Про стягнення 232 112 грн. 18 коп.

 

 

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-німецьке підприємство „Товариство технічного нагляду ДІЕКС” м. Дніпропетровськ, до Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз” (м. Київ); філія „Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз” м. Донецьк, про стягнення 232 112 грн. 18 коп., суд –

 

 

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги по договору на надання послуг з технічних випробувань та аналізу, паспортизації будівель та споруд (Сєверодонецьке ВУПЗГ; Новопсковське; Луганське; Макіївське ЛВУМГ. Будівлі та споруди ЛЧ МГ) № 855-11-ОБ/1109031026 від 15.09.2011 року в сумі 300 155 грн. 07 коп., пеню в сумі 11 189 грн. 01 коп., 3 % річних в сумі 16 399 грн. 86 коп. та інфляційні витрати в сумі 38 119 грн. 69 коп.

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, де остаточно просить стягнути з відповідача, по договору на надання послуг з технічних випробувань та аналізу, паспортизації будівель та споруд (Сєверодонецьке ВУПЗГ; Новопсковське; Луганське; Макіївське ЛВУМГ. Будівлі та споруди ЛЧ МГ) № 855-11-ОБ/1109031026 від 15.09.2011 року, заборгованість за виконані послуги в сумі 174 977 грн. 68 коп., інфляційні витрати в сумі 40 769 грн. 50 коп. за період з листопада 2012 р по грудень 2014р., 3 % річних у сумі 16 365 грн., при цьому 3 % річних від суми 86 942 грн. 66 коп. (акт № 5) та від суми 38 234 грн. 73 коп. позивач просить стягнути починаючи з 16.10.2012р. Крім цього, позивач вказав, що допустив описку в зазначені дат актів, фактично просить вважати акти здачі-приймання виконаних робіт № 5 та № 6 від 10.08.2012р.

Заява позивача була прийнята судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

В матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву (а. с. 94-97), в якому зазначено наступне: 15.09.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на надання послуг з технічних випробувань та аналізу, паспортизації будівель та споруд № 855-11-ОБ/1109031026 (надалі - договір). Відповідно до умов договору позивач виконав зобов’язання щодо надання послуг з технічного випробування та аналізу для замовника (відповідача). Відповідач, в свою чергу, зобов’язувався прийняти та оплатити надані послуги. Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач не виконав умови договору в частині оплати вартості наданих послуг на суму 300 155 грн. 07 коп. Враховуючи вказане, керуючись п. 7.7 договору, позивач нараховує пеню за період 13.10.2012р.-14.04.2013р. та за період 15.11.2012р.-16.05.2013р., при цьому позивач  залишає поза увагою, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. В даному випадку строк позовної давності для вимог про стягнення з відповідача пені сплив 12.10.2013р. та 14.11.2013р. відповідно, відтак відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні цих вимог. Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. За приписами абзацу 7 підпункту 2.1 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Крім того, позивач вказує про те, що заборгованість відповідача в розмірі 300 155 грн. 07 коп. є підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції та 3% річних, які позивач обраховує з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України. Однак, позивачем, при зверненні до суду з вимогами вказаного змісту, не враховано наступне: згідно п. 1.3. договору обсяги закупівлі послуг може бути зменшений залежно від реального фінансування видатків Замовника. Протягом 2013 року відповідач здійснював свою фінансово-господарську діяльність, в тому числі, відповідно до положень статуту ПАТ «УКРТРАНСГАЗ». Здійснюючи власну фінансово-господарську діяльність в 2013 році, відповідач керувався Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання. Положеннями ч. 3 ст. 142 ГК України встановлено, що порядок використання прибутку (доходу) суб’єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Фінансовий план відповідача на 2013 рік з незалежних від нього обставин не затверджений до цього часу, не зважаючи на те, що відповідач вжив всіх необхідних та обов’язкових для цього дій, з дотриманням вимог законодавства. Аналогічна ситуація має місце і з затвердженням фінансового плану відповідача на 2014 рік. Зокрема, фінансові плани відповідача підлягають затвердженню в порядку, встановленому наказом Міністерства економіки України «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств» №173 від 21.06.2005 р. (надалі - Порядок) Розповсюдження положень цього Порядку на відповідача визначено п. 1 вказаного наказу, де зазначено про те, що цей Порядок затверджений, в тому числі, для складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, яким для НАК - «Нафтогаз України» є відповідач. За таких обставин, до моменту погодження фінансових планів відповідача на 2013 та на 2014 роки відповідач позбавлений можливості здійснення у вказані періоди фінансування оплати вартості наданих позивачем послуг за договором, оскільки таке фінансування не погоджено Засновником (НАК «Нафтогаз України») та не затверджено у встановленому порядку. Згідно положень ст. 176 ГК України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Організаційно - господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, між суб’єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб’єкта, та наділений господарською компетенцією щодо цього суб’єкта. Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якого суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства України, очевидним є те, що відповідач, з незалежних від нього причин, міг проводити розрахунки за договором виключно в межах витрат, передбачених погодженими та затвердженими фінансовими планами відповідача на 2013-2014 роки (у випадку, якщо б фінансові плани були затверджені у встановленому порядку). Викладене свідчить про те, що за своїм змістом зобов’язання відповідача по оплаті виконаних робіт за договором не є простроченим. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання, у тому числі, у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Таким чином, у разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від цієї відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов’язання, пов’язане також з необхідністю з’ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін. З огляду на те, що за своїм змістом зобов’язання відповідача щодо оплати вартості наданих послуг не є простроченим, застосування санкцій за начебто несвоєчасне виконання відповідачем умов договору є безпідставним та необґрунтованим. Таким чином, викладені обставини спростовують, на думку відповідача, наведені позивачем  твердження, а тому, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в силу їх безпідставності та необґрунтованості.

Відповідач надав ще один відзив, в якому зазначив наступне: 15.09.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на надання послуг з технічних випробувань та аналізу, паспортизації будівель та споруд № 855-11-ОБ/1109031026 (далі - договір). Відповідно до умов договору позивач виконав зобов’язання щодо надання послуг з технічного випробування та аналізу для замовника. Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги. Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач не виконав умови договору в частині оплати вартості наданих послуг на суму 300 155 грн. 07 коп. Враховуючи вказане, керуючись п. 7.7 договору, позивач нараховує пеню за період 13.10.2012р.-14.04.2013р. та 15.11.2012р.-16.05.2013р., при цьому позивач залишає поза увагою, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. В даному випадку строк позовної давності для вимог про стягнення з Відповідача пені сплив 12.10.2013 р. та 14.11.2013 р. відповідно, відтак просимо суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні цих вимог. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. За приписами абзацу сьомого підпункту 2.1 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Крім того, позивач вказує про те, що заборгованість відповідача в розмірі 300 155 грн. 07 коп. є підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції та 3% річних, які позивач обраховує з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України. Однак, позивачем, при зверненні до суду з вимогами вказаного змісту, не враховано наступне. Згідно п. 1.3 договору обсяги закупівлі послуг може бути зменшений залежно від реального фінансування видатків замовника. Протягом 2013 року відповідач здійснював свою фінансово-господарську діяльність, в тому числі, відповідно до положень статуту ПАТ «УКРТРАНСГАЗ». Здійснюючи власну фінансово-господарську діяльність в 2013 році, відповідач керувався Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання. Положеннями ч. 3 ст. 142 ГК України встановлено, що порядок використання прибутку (доходу) суб’єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Фінансовий план відповідача на 2013 рік з незалежних від нього обставин не затверджений до цього часу, не зважаючи на те, що відповідач вжив всіх необхідних та обов'язкових для цього дій, з дотриманням вимог законодавства. Аналогічна ситуація має місце і з затвердженням фінансового плану відповідача на 2014 рік. Зокрема, фінансові плани відповідача підлягають затвердженню в порядку, встановленому наказом Міністерства економіки України «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств» № 173 від 21.06.2005 р. Розповсюдження положень цього Порядку на відповідача визначено п. 1 вказаного наказу, де зазначено про те, що цей Порядок затверджений, в тому числі, для складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, яким для НАК «Нафтогаз України» є відповідач. За таких обставин, до моменту погодження фінансових планів відповідача на 2013 та на 2014 роки відповідач позбавлений можливості здійснення у вказані періоди фінансування оплати вартості наданих позивачем послуг за договором, оскільки таке фінансування не погоджено засновником (НАК «Нафтогаз України») та не затверджено у встановленому порядку. Згідно положень ст. 176 ГК України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб'єктом організаційно - господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб’єкта, та наділений господарською компетенцією щодо цього суб’єкта. Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якого суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства України, очевидним є те, що відповідач, з незалежних від нього причин, міг проводити розрахунки за договором виключно в межах витрат, передбачених погодженими та затвердженими фінансовими планами відповідача на 2013-2014 роки (у випадку, якщо б фінансові плани були затверджені у встановленому порядку). Викладене свідчить про те, що за своїм змістом зобов’язання відповідача по оплаті виконаних робіт за договором не є простроченим. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі, у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Таким чином, у разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від цієї відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов’язання, пов’язане також з необхідністю з’ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін. З огляду на те, що за своїм змістом зобов’язання відповідача щодо оплати вартості наданих послуг не є простроченим, застосування санкцій за начебто несвоєчасне виконання відповідачем умов договору є безпідставним та необґрунтованим. Таким чином, викладені обставини спростовують наведені позивачем твердження, а тому, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в силу їх безпідставності та необґрунтованості. Відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За клопотанням позивача строк розгляду справи був продовжений на 15 днів. Розгляд справи відкладався.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:  

15.09.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на надання послуг з технічних випробувань та аналізу. Паспортизація будівель та споруд (Сєверодонецьке ВУПЗГ; Новопсковське; Луганське; Макіївське ЛВУМГ. Будівлі та споруди ЛЧ МГ) № 855-11-ОБ/1109031026, з додатками (надалі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору, відповідач доручає, а позивач бере на себе обов’язки з надання послуг з технічних випробувань та аналізу: „Паспортизація будівель та споруд (Сєверодонецьке ВУПЗГ; Новопсковське; Луганське; Макіївське ЛВУМГ. Будівлі та споруди ЛЧ МГ )”.

Згідно з п. 3.1 договору ціна послуг цього договору становить 771 307 грн. 76 коп., у тому числі ПДВ 20% - 128 551 грн. 29 коп.

В п. 3.2 договору сторони передбачили, що ціна послуг по цьому договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3.3 договору визначено, що вартість робіт визначається обґрунтованим розрахунком, який є невід’ємною частиною договору (т. 1, ар. с. 18).

В п. 5.1 договору вказано, що термін надання послуг згідно з цим договором визначається календарним планом, додаток № 2 (т. 1, ар. с.17).

Згідно з умовами п. 5.3 договору, здача і приймання роботи по кожному етапу, зазначеному у додатку № 2, оформляється двостороннім актом здачі – приймання виконаних робіт по відповідному етапу, який є підставою для взаємних розрахунків і складається в двох екземплярах, по одному для кожної сторони, з додатком комплекту технічної документації в 2 екземплярах та один екземпляр для замовника на цифровому носії формату CD-R.

Пунктом 5.4 договору визначено, що відповідач у 10-и денний термін з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт зобов’язаний направити позивачу підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач виконав для відповідача роботи (надав послуги) за актом здачі - приймання № 1 від 01.11.2011 року на суму 45 575 грн. 76 коп., за актом здачі-приймання № 2 від 01.12.2011 року на суму 147 136 грн. 98 коп., за актом здачі-приймання № 3 від 01.12.2011 року на суму 74 906 грн. 58 коп., за актом здачі-приймання № 4 від 26.03.2012 року на суму 199 558 грн. 36 коп., за актом здачі-приймання № 5 від 10.08.2012 року на суму 86 942 грн. 66 коп., за актом здачі-приймання № 6 від 10.08.2012 року на суму 38 234 грн. 73 коп. та за актом здачі-приймання № 7 від 12.09.2012 року на суму 174 977 грн. 68 коп. (т. 1, ар. с. 32-50).

 Всі акти здачі-приймання на загальну суму 767 332 грн. 75 коп. були підписані сторонами та скріплені печатками, будь-яких зауважень або заперечень відповідач на вказані акти не надав.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість тільки по трьом актам здачі-приймання, а саме: № 5 від 10.08.2012 року на суму 86 942 грн. 66 коп., за актом здачі-приймання № 6 від 10.08.2012 року на суму 38 234 грн. 73 коп. та за актом здачі-приймання № 7 від 12.09.2012 року на суму 174 977 грн. 68 коп.

Відповідно до умов п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати відповідачем наданих послуг згідно з актами виконаних робіт , на протязі 45 (сорока п’яти) робочих днів після підписання акта виконаних робіт по кожному етапу.

З урахуванням п. 4.1 договору, відповідач мав провести оплату виконаних позивачем робіт (наданих послуг) за актами здачі-приймання № 5 та № 6 від 10.08.2012 року – по 15.10.2012 року включно (з врахуванням святкового дня), за актом здачі-приймання № 7 від 12.09.2012 року – по 14.11.2012 року включно.

Згідно з п. 4.2 договору, оплата за цим договором проводиться відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивач виконав умови договору належним чином, надав відповідачу послуги за договором.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов’язання щодо своєчасності та повноти проведення оплати за надані позивачем послуги, не виконував належним чином.

Надані позивачем послуги по трьом спірним актам здачі-приймання № 5 від 10.08.2012 року, № 6 від 10.08.2012 року, № 7 від 12.09.2012 року були оплачені відповідачем частково, в сумі 125 177 грн. 39 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №16284 від 19.11.2014р., №16436 від 21.11.2014р., №16437 від 21.11.2014р., №16381 від 21.11.2014р., №16480 від 24.11.2014р.

Заборгованість в сумі 174 977 грн. 68 коп. за надані позивачем послуги не була оплачена відповідачем.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суду не було надано доказів сплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг на суму 174 977 грн. 68 коп..  

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 174 977 грн. 68 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач згідно умов договору не проводив оплату за надані позивачем послуги, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, на ці грошові кошти знецінилися за цей час.

За таких підстав, з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 16 365 грн. (від суми 125 177 грн. 39 коп. за період з 16.10.2012р. по 27.08.2012р.; від суми 174 977 грн. 68 коп. за період з 15.11.2012р. по 27.08.2014р.) та інфляційні витрати за період з листопада 2012р. по грудень 2014р. в сумі 40 769 грн. 50 коп.

Відповідач у відзиві на позов просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені. Однак, позивач заявою від 02.02.2015р. зменшив позовні вимоги і остаточно не просить стягнути з відповідача пеню.

Від реального фінансування видатків замовника може бути зменшений лише обсяг закупівлі, відповідно до п. 1.3 договору. Від реального фінансування видатків замовника, відповідач не звільняється від виконання своїх обов’язків по договору і строк оплати вже наданих послуг при цьому не переноситься.

Статтями 42-44 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку і на принципах самостійного формування підприємцем програми діяльності, вільного найму підприємцем працівників, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Посилання відповідача на те, що він з незалежних від нього причин міг проводити розрахунки за договором виключно в межах витрат, передбачених погодженими та затверджененими фінансовими планами відповідача на 2013-2014р.р., безпідставне, оскільки в п. 4.1 договору чітко вказано, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати відповідачем наданих послуг згідно з актами виконаних робіт, на протязі 45 (сорока п’яти) робочих днів після підписання акта виконаних робіт по кожному етапу. В зазначеному пункті договору не вказано, що строк оплати залежить від фінансування відповідача та від наявності або відсутності грошових коштів у відповідача. Відсутність фінансування або відсутність грошових коштів не продовжує строк оплати, та не звільняє від оплати.

В зв’язку з зменшенням позивачем позовних вимог, відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір” та п. 4 Інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011р. № 01-06/1625/2011, слід повернути із Державного бюджету України позивачу судовий збір у розмірі 2 675 грн. 20 коп.  

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 82 – 85 ГПК України, суд 

 

 В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз” (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-німецьке підприємство „Товариство технічного нагляду ДІЕКС” (м. Дніпропетровськ; код ЄДРПОУ __________) основний борг в сумі 174 977 грн. 68 коп., 3 % річних у сумі 16 365 грн., інфляційні витрати в сумі 40 769 грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 4 642 грн. 07 коп.. Надати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-німецьке підприємство „Товариство технічного нагляду ДІЕКС” (м. Дніпропетровськ; код ЄДРПОУ ___________) судовий збір у розмірі 2 675 грн. 20 коп., сплачений платіжним дорученням № 1457 від 01.09.2014р. Оригінал вказаного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи № 910/19252/14-908/5494/14.

Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України  Товариству з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-німецьке підприємство „Товариство технічного нагляду ДІЕКС” (м. Дніпропетровськ; код ЄДРПОУ _____________) судового збору у розмірі 2 675 грн. 20 коп., сплаченого платіжним дорученням № 1457 від 01.09.2014р.