До уваги ТОВ „Краматорський завод енергетичного машинобудування”, справа № 908/5685/14

 

 

 

 

 

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Металтрейд” м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський завод енергетичного машинобудування” м. Краматорськ Донецької області, про стягнення 24 667 грн. 36 коп., суд –

 

 

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар по договору № МТ-50 від 05.02.2014 року в сумі 20 000 грн., пеню в сумі 1 062 грн. 06 коп. та інфляційні витрати в сумі 3 605 грн. 30 коп.

Позивач надав суду заяву, в який уточнив період нарахування інфляційних витрат, просить стягнути з відповідача інфляційні витрати від суми боргу 20 000 грн. за період з березня 2014р. по липень 2014р. включно в сумі 3 605 грн. 30 коп. Іншу частину позовних вимог просить залишити без змін.

Заява позивача була прийнята судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

 

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 19759098 від 11.12.2014 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Краматорський завод енергетичного машинобудування” знаходиться за адресою: м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. 

Крім того, ухвали суду від 12.12.2015 року про порушення провадження у справі та від 14.01.2015р., 03.02.2015р., та 17.02.2015р. про відкладення розгляду справи були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту, оскільки  листами вих. № 04-16-682 від 01.12.2014р. та 04-16-83 від 20.01.2015р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:  

05.02.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № МТ-50, з додатками (надалі - договір).

Згідно умов п. 1.1 договору позивач зобов’язався на умовах, визначених цим договором, поставити відповідачу продукцію, позначену у додатках до цього договору (надалі - товар), а відповідач зобов’язався на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.

Відповідно до п. 1.2 договору, кількісні характеристики товару, що є предметом поставки за цим договором, строки поставки товару за цим договором та загальна сума договору визначаються в рахунку-фактурі, що додається до цього договору і є його невід’ємною частиною. 

Сторонами на виконання умов п. 1.1 договору, було погоджено найменування, ціна та кількість товару, що поставляється за умовами договору, на загальну суму 21 241 грн. 20 коп. (ар. с. 14).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 21 2541 грн. 20 коп., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 6 від 13.02.2014р., двосторонньо підписаною видатковою накладною № 6 від 13.02.2014р., довіреністю № 59 від 12.02.2014р. (ар. с. 16-18).

Відповідно до умов п. 5.1 договору, розрахунки за цим договором між позивачем і відповідачем проводяться на протязі 15-ти календарних днів по факту постачання.

Для проведення оплати за поставлений товар позивач надав відповідачу рахунок на оплату № 6 від 05.02.2014 року на суму 21 241 грн. 20 коп., про що прямо зазначено у видаткової накладної та довіреності.

Отриманий від позивача товар був оплачений відповідачем 22.04.2014 року частково, в сумі 1 241 грн. 20 коп., про що свідчить банківська виписка від 22.04.2014 року (ар. с. 19).

Заборгованість в сумі 20 000 грн. за поставлений позивачем товар не була оплачена відповідачем.

З метою врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу про оплату боргу в сумі 20 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку поштового відділення № 0017066 від 04.12.2014 року та опису вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля від 04.12.2014 року.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суду не було надано доказів сплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару на суму 20 000 грн.  

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 20 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв’язку з інфляційними процесами в державі.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати від суми боргу 20 000 грн. за період з березня 2014р. по листопад 2014р. включно, в сумі 3 605 грн. 30 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що фактично за період з березня 2014 року по листопад 2014 року інфляційні витрати становлять 4 053 грн. 80 коп., однак суд не визнав за необхідне виходити за межі позовних вимог, тому спір розглядається в рамках заявленої до стягнення суми.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати в сумі 3 605 грн. 30 коп.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до п. 6.4 договору, в разі порушення термінів оплати з вини відповідача, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу і не більше 5 % загальної вартості продукції по договору.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню від суми заборгованості 20 000 грн., нараховану за період з 03.03.2014 року по 08.12.2014 року, в розмірі 1 062 грн. 06 коп.

Однак, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяціввід дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За таких обставин, у позивача виникає право для нарахування пені з 01.03.2014 року і по 01.09.2013 року, включно. Але, позивач нараховує пеню з 03.03.2014р.

За таких підстав, з відповідача підлягає стягненню пеня, за період з 03.03.2014 року (як вказує позивач) і по 01.09.2014 року (ч. 6 ст. 232 ГК України) від суми заборгованості 20 000 грн., в розмірі 1 918 грн. 36 коп.

Однак, враховуючи те, що відповідно до п. 6.4 договору розмір пені не повинен бути більше 5 % загальної вартості продукції по договору, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 062 грн. 06 коп. 

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75, 82 – 85, ст. 121 ГПК України, суд –

 

         В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський завод енергетичного машинобудування” (м. Краматорськ Донецької області; код ЄДРПОУ -------------) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міталтрейд” (м. Запоріжжя; код ЄДРПОУ --------------) основний борг в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн., інфляційні витрати в сумі 3 605 (три тисячі шістсот п’ять) грн. 30 коп., пеню в сумі в сумі 1 062 (одна тисяча шістдесят дві) грн. 06 коп. та судовий збір в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. Надати наказ.