До уваги Державного підприємства “Торезантрацит”, Донецька область, м. Торез По справі № 908/6196/14

номер провадження справи 10/172/14

 

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ Донбаська насосна станція” , м. Донецьк

до відповідача: Державне підприємство “Торезантрацит”, Донецька область, м. Торез

про стягнення 91 350 грн. 00 коп.

 

від відповідача – не з’явився;

 

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ Донбаська насосна станція”, м. Донецьк до Державного підприємства “Торезантрацит”, Донецька область, м. Торез про стягнення заборгованості в розмірі 91 350 грн. 00 коп. за договором поставки № 25/07-13 від 25.07.2013 р., яка складається з 83 600,00 грн. - частини основної заборгованості за поставлену Продукцію; 3 000,00 грн. - частини штрафних санкцій (пені) за порушення грошового зобов'язання з оплати поставленої Продукції;  3 000,00 грн. - частини інфляційних за період «квітень 2014 р. - листопад 2014 р.»; 1 750,00 грн. - частини трьох процентів річних від суми простроченого грошового зобов'язання.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., витягом автоматичного розподілу справи між суддями від 25.12.2014 р., справу 908/6196/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2014 р. порушено провадження у справі № 908/6196/14. Справі присвоєно номер провадження № 10/172/14, її розгляд призначено на 04.02.2015 р.

Представники сторін у судове засідання 04.02.2015 р. не з’явились, ніяких клопотань на адресу суду не направили.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез’явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У зв’язку із неявкою в судове засідання представників сторін, ненаданням відзиву на позовну заяву та для отримання всіх необхідних документів по справі, судом було відкладено розгляд справи на 25.02.2015 р. о 10 год. 50 хв.

Представник позивача у судове засідання 25.02.2015 р. надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в судовому засіданні повністю підтримує вимоги викладені в заяві та просить суд задовольнити їх повністю.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, позивач просить суд задовольнити заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 176495, 84 грн. за договором поставки № 25/07-13 від 25.07.2013 р., які складаються з 39478, 63 грн. – пені, 122 953, 77 грн. – суми інфляції, 14063, 44 грн. – суми процентів річних.

Також в своїй заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача за договором купівлі-продажу № 0709-1/13 від 09.07.2013 р. грошові кошти в сумі 671 043,63 грн. (шістсот сімдесят одна тисяча сорок три грн. 63 коп.), які складаються з: 443 600,00 грн. (чотириста сорок три тисячі шістсот грн. 00 коп.) - основна заборгованість за поставлений Товар; 38 370, 00 грн. (тридцять вісім тисяч триста сімдесят грн. 00 коп.) - основна заборгованість за поставлений Товар; 39 478,63 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят вісім грн. 63 коп.) - штрафні санкції (пеня) за порушення грошового зобов'язання з оплати Товару; 1 963,17 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят три грн. 17 коп.) - штрафні санкції (пеня) за порушення грошового зобов'язання з оплати Товару; 122 953, 77 грн. (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три грн. 77 коп.) - інфляційні за період «жовтень 2013 р. - січень 2015 р.»; 9 580, 21 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят грн. 21 коп.) - інфляційні за період «жовтень 2013 р. - січень 2015 р.»;14 063,44 грн. (чотирнадцять тисяч шістдесят три грн. 44 коп.) - три проценти річних від суми простроченого грошового зобов'язання; 1 034, 41 грн. (одна тисяча тридцять чотири грн. 41 коп. )- три проценти річних від суми простроченого грошового зобов'язання.

Позивач в даній заяві просить суд задовольнити клопотання позивача та відстрочити сплату частини судового збору до прийняття рішення по справі.

Суд в задоволенні заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог відмовляє, так як позивачем було збільшено розмір позовних вимог, враховуючи договір купівлі-продажу № 0709-1/13 від 09.07.2013 р., який не є предметом розгляду даної справи та виходить за рамки розгляду справи яка розглядається по суті. Також на момент оголошення вступної та резолютивної частини рішення, позивачем так і не було доплачено частину судового збору за збільшення суми позовних вимог за договором поставки № 25/07-13 від 25.07.2013 р.

Відповідач у судове засідання 25.02.2015 р. вдруге не з’явився, відзив на адресу суду не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 25.02.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані позивачем, суд

25.07.2013 р. між Державним підприємством «ТОРЕЗАНТРАЦИТ» (надалі - «Відповідач») і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГІРМАШ ІНТЕР» (надалі - «Постачальник») укладено договір поставки № 25/07-13.

Згідно з п. 1.1 Договору позивач зобов'язався поставити у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - «Продукція»), а Відповідач - прийняти дану продукцію та своєчасно її оплатити.

Згідно з п. 1.3 Договору кількість, строки, ціна та якісні характеристики продукції узгоджуються сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

08.01.2014 р. позивач за видатковою накладною № 01081 поставив на умовах DDР склад відповідача, м. Торез Донецької області (за правилами ІНКОТЕРМС-2010), як це обумовлено п. 3.2 Договору та п. 4 Специфікації № 1 до Договору (надалі - «Специфікації»), і передав у власність відповідача партію Продукції на суму 603 600,00 грн.

Прийняття відповідачем продукції, окрім підписання зазначеної вище накладної, підтверджується також видачею відповідної довіреності на отримання ТМЦ № 18 від 08.01.2014 р.

Згідно з пп. 4.2, 4.3 Договору розрахунки за поставлену Продукцію здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 20 банківських днів з моменту поставки продукції, якщо інші строки та порядок розрахунків не будуть передбачені відповідною специфікацією.

Умови п. 2 Специфікації встановлюють такі строки та порядок розрахунків: 50% вартості продукції - попередня оплата, залишок - протягом 30 днів від дня поставки. Таким чином, зобов'язання з оплати продукції (грошове зобов'язання) мало бути виконано відповідачем у строк по 07.02.2014 р. включно. Натомість, відповідач оплатив поставлений товар лише частково, в сумі 160 000, 00 грн., наступними платіжними дорученнями:

- п/п № 3923 від 25.07.2013 р. на суму 30 000, 00 грн.;

- п/п № 151 від 14.01.2014 р. на суму 20 000, 00 грн.;

- п/п № 282 від 17.01.2014 р. на суму 10 000, 00 грн.;

- п/п № 366 від 21.01.2014 р. на суму 20 000, 00 грн.;

- п/п № 478 від 24.01.2014 р. на суму 20 000, 00 грн.;

- п/п № 583 від 28.01.2014 р. на суму 20 000, 00 грн.;

- п/п № 671 від 31.01.2014 р. на суму 10 000, 00 грн.;

- п/п № 1685 від 03.04.2014 р. на суму 30 000,00 грн.;

Прострочена заборгованість відповідача станом на момент подання позову до суду складала 443 600,00 грн.

03.02.2014 р. між Постачальником і Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСЬКА НАСОСНА КОМПАНІЯ» (надалі за текстом - «Позивач») на підставі ст.ст. 512-516 Цивільного кодексу України було укладено Договір про відступлення права вимоги (грошової) № 2014/02-03/001 (надалі за текстом - «Договір цесії»), відповідно до якого постачальник шляхом заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні відступає Позивачеві своє право вимоги до відповідача, що виникає із Договору поставки № 25/07-13 від 25.07.2013 р.

29.07.2014 р. постачальником на адресу відповідача направлено листа вих. № 41 к/7-14, в якому він просить відповідача, на виконання умов п. 7.4 Договору, погодити передачу своїх прав по Договору третій особі (Позивачу).

Листом вих. № 1-04/01-898 від 28.10.2014 р. відповідач свою згоду на передачу прав кредитора (Постачальника) третій особі (Позивачу) за Договором надав.

Таким чином, відповідач в ході листування з постачальником став обізнаний із необхідністю виконувати свої зобов'язання по договору на користь позивача, як нового кредитора, але так і не приступив до їх виконання - станом на 24.12.2014 р. прострочена заборгованість відповідача є незмінною і складає 443 600, 00 грн.

Отже, відповідач, незважаючи на прийняті на себе договірні зобов'язання, порушив припис ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з яким зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Також, за змістом ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, з огляду на ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України) встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Окрім того, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає сплату боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Згідно з п. 5.5 Договору за несвоєчасну оплату Продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення оплати від вартості несвоєчасно оплаченої Продукції.

Таким чином, штрафні санкції (пеня) за порушення грошового зобов'язання, інфляційні за час прострочення оплати та три проценти річних, сплати яких Позивач вправі вимагати від Відповідача, станом на 24.12.2014 р. складають, відповідно, 39 478,63 грн., 89 913,29 грн. та 11802,90 грн.

Згідно з Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» № 1632Л/ІІ від 12.08.2014 р. та Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України № 28-р від 02.09.2014 р. «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» розгляд господарських справ, підсудних Господарському суду Донецької області, здійснюється Господарським судом Запорізької області.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач при поданні позову зобов'язаний надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Доказом направлення позивачем позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу є акт приймання передачі документів, який підписаний представниками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Невиконанням своїх грошових зобов'язань Відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства й умови діючого Договору.

Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не дивлячись на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що відповідач в добровільному порядку заборгованість за договором поставки № 25/07-13 від 25.07.2013 р. не сплатив.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки.

У порушення зазначених норм закону та умов договору поставки № 25/07-13 від 25.07.2013 р., відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Відповідач в судові засідання двічі не з’являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник позивача у судове засідання 25.02.2015 р. надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в судовому засіданні повністю підтримує вимоги викладені в заяві та просить суд задовольнити їх повністю.

Суд в задоволенні заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог відмовляє.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ Донбаська насосна станція”, м. Донецьк до Державного підприємства “Торезантрацит”, Донецька область, м. Торез про стягнення заборгованості в розмірі 91 350 грн. 00 коп. за договором поставки № 25/07-13 від 25.07.2013 р., яка складається з 83 600,00 грн. - частини основної заборгованості за поставлену Продукцію; 3 000,00 грн. - частини штрафних санкцій (пені) за порушення грошового зобов'язання з оплати поставленої Продукції;  3 000,00 грн. - частини інфляційних за період «квітень 2014 р. - листопад 2014 р.»; 1 750,00 грн. - частини трьох процентів річних від суми простроченого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

 

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ Донбаська насосна станція”, м. Донецьк до Державного підприємства “Торезантрацит”, Донецька область, м. Торез задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «ТОРЕЗАНТРАЦИТ» (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Енгельса, 88, ідентифікаційний код юридичної особи 32366906) - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСЬКА НАСОСНА КОМПАНІЯ», 83086, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 43, Ідентифікаційний код юридичної особи 36104221, п/р № 26007631 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ідентифікаційний код юридичної особи 36104221 - 83 600 (вісімдесят три тисячі шістсот) грн. 00 коп. - частина основної заборгованості за поставлену Продукцію; 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - частина штрафних санкцій (пені) за порушення грошового зобов'язання з оплати поставленої продукції; 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - частина інфляційних за період «квітень 2014 р. - листопад 2014 р.»; 1 750 (одна тисяча сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. - частина трьох процентів річних від суми простроченого грошового зобов'язання та судові вирити по сплаті судового збору у сумі – 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.