До уваги ТОВ «НВК «НОПЕК» та ТОВ «Шахта «Росія» ПРО ПРИЙНЯТЕ РІШЕННЯ У СПРАВІ 908/6142/14.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу” (ТОВ “НВК”НОПЕК”) (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 60; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Туровська, буд.4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Росія” (85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Гагаріна, буд.3)

про стягнення 17  513  865 грн. 54 коп.  

від позивача – Резніченко П.А., довіреність б/н від 26.12.2014 р. ;

від відповідача – не з’явився

 

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу” (ТОВ “НВК”НОПЕК”) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 16 552  824 грн. 53 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Росія”, з яких: 11 986 932 грн. 70 коп. основний борг, 1  497 891 грн. 34 коп. пеня, 948 705 грн.94 коп. 3% річних, 2  119 294 грн. 55 коп. інфляційних втрат .

Позов заявлено на підставі ст.15,526,530,549,610,611,612,625 Цивільного кодексу України, ст. 193,216,230,231 Господарського кодексу України та п. 1.1, 4.2, 5.6 умов договору поставки № 31/12-С від 24.04.2012 р. і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо оплати отриманого від позивача товару.

26.12.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 22.01.2015 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

22.01.2015 року до канцелярії господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибути представнику позивача у судове засідання внаслідок посилання пропускного режиму на блокпостах.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2015р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив та витребувані ухвалою суду від 26.12.2014 року документи не надав.

Ухвалою суду від 22.01.2015 р. розгляд справи було відкладено на 12.02.2015 р. на 10 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

12.02.2015 р. до суду від відповідача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю прибути представнику позивача у судове засідання, враховуючи активізацію бойових дій у зоні АТО.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2015 р. повністю підтримав позов та відповів на запитання суду щодо розрахунку позовних вимог.

Враховуючи необхідність витребування від позивача більш детального розрахунку позовних вимог, з урахуванням проплат із конкретним призначенням платежів,неявку представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 24.02.2015 р. на 10 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

20.02.2015 р. від позивача у справі надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій фактично позивач, на виконання вимог суду, з урахуванням проплат із конкретним призначенням платежів, перерахував суми пені, річних (з урахуванням дат оплат та призначень платежу) та збільшив період нарахування річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 24.02.2015 р. представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, однак своїм правом бути присутнім в судовому засіданні, а також заздалегідь на неодноразові вимоги суду надати свої заперечення та документи в їх обґрунтування не скористався.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За заявою присутнього представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

 

 

24.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Шахта “Росія” (покупцем, відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу” (постачальником, позивачем у справі) було укладено договір поставки № 31/12-С (надалі -договір).

Відповідно до розділу першого договору, на умовах даного договору, постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов’язувався приймати продукцію і оплачувати. Асортимент, кількість, строки поставки, якісні характеристики, ціна продукції узгоджується сторонами у специфікаціях до даного договору, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.1 договору, ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Загальна вартість кожної партії постачаємої постачальником продукції по даному договору продукції зазначається у відповідних специфікаціях до договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки за постачаєму продукцію за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 5.6 договору, у разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості не оплаченої продукції.

До договору сторонами були підписані специфікації.

04.12.2012 р. за видатковою накладною № 33 позивач поставив відповідачу продукцію на суму 228  100 грн. 00 коп., згідно п.4 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 320 від 03.12.2012 р. Сторонами було підписано акт приймання - передачі цієї продукції від 04.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

20.12.2012 р. за видатковою накладною № 34 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 1  350  212 грн. 01 коп., згідно п.4 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 344 від 17.12.2012 р. Сторонами було підписано акт приймання - передачі цієї продукції від 20.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 30% вартості продукції в якості передплати та 70 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

25.12.2012 р. за видатковою накладною № 35 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 2  918  916 грн. 00 коп., згідно п.4 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 349 від 20.12.2012 р. Сторонами було підписано акт приймання - передачі цієї продукції від 25.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

26.12.2012 р. за видатковою накладною № 37 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 2  780  989 грн. 20 коп., згідно п.4 Специфікації № 4 від 19.12.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 368 від 25.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 4 від 19.12.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 50% вартості продукції в якості передплати та 50 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

27.12.2012 р. за видатковою накладною № 38 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 112  971 грн. 70 коп., згідно п.4 Специфікації № 5 від 20.12.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 368 від 25.12.2012 р. Сторонами було підписано акт приймання - передачі цієї продукції від 27.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 5 від 20.12.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 50% вартості продукції в якості передплати та 50 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

28.12.2012 р. за видатковою накладною № 39 позивач поставив відповідачу продукції на суму 6  661  782 грн. 18 коп., згідно п.4 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 350 від 20.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 2 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 15% вартості продукції в якості передплати та 85 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

28.12.2012 р. за видатковою накладною № 40 позивач поставив відповідачу продукції на суму 332  640 грн. 00 коп., згідно п.4 Специфікації № 4 від 19.12.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 368 від 25.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 4 від 19.12.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 50% вартості продукції в якості передплати та 50 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

28.12.2012 р. за видатковою накладною № 41 позивач поставив відповідачу продукції на суму 307  661 грн. 40 коп.., згідно п.4 Специфікації № 1 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 368 від 25.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 1 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

28.12.2012 р. за видатковою накладною № 42 позивач поставив відповідачу продукції на суму 2  174  488 грн. 20 коп., згідно п.4 Специфікації № 1 від 26.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 368 від 25.12.2012 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 1 від 26.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

03.01.2013 р. за видатковою накладною № 1 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 5  252  000 грн. 01 коп., згідно п.4 Специфікації № 3 від 29.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 2 від 03.01.2013 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 3 від 29.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 50% вартості продукції в якості передплати та 50 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

03.01.2013 р. за видатковою накладною № 2 позивач поставив відповідачу партію продукції на суму 5  252  000 грн. 00 коп., згідно п.4 Специфікації № 3 від 29.11.2012 р. до договору. Відповідачем продукція отримана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 2 від 03.01.2013 р. Згідно з п. 5 Специфікації № 3 від 29.11.2012 р. до договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування 50% вартості продукції в якості передплати та 50 % вартості продукції по факту готовності продукції до відвантаження.

Відповідач отриману від позивача продукцію своєчасно та у повному обсязі, у відповідності до умов договору та специфікацій, не оплатив, у зв’язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію в сумі 11  986  932 грн. 70 коп.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу заборгованості за поставлену продукцію своєчасно та у повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 11 986 932 грн. 70 коп. основного боргу, 1 512 704 грн. 02 коп. пені, 2  991  894 грн. 49 коп. інфляційних втрат та 1  022  334 грн. 33 коп. 3% річних було предметом судового розгляду у цій справі (з урахуванням збільшених сум позовних вимог).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини сторін були врегульовані договором поставки № 31/13-С від 24.04.2012 р. та специфікаціями до договору.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем умов договору та поставки позивачем відповідачу продукції на загальну суму 27  371  760 грн. 70 коп.

Поставка продукції на вказану суму підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі підписаними з боку обох сторін без зауважень та заперечень. Відповідачем отримана від позивача продукція була оплачена не своєчасно та частково в сумі 15  384  828 грн. 00 коп. Залишок в сумі 11  986  932 грн. 70 коп. не сплачено.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт поставки позивачем відповідачу продукції та наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі 11  986  932 грн. 70 коп. відповідачем не спростований. Доказів сплати спірної заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 11  986  932 грн. 70 коп. основного боргу.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.6 договору, у разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості не оплаченої продукції.

За порушення строків оплати, згідно розрахунку позивача, наведеного в заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1  512  704 грн. 02 коп. пені.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку суми пені за допомогою БД “Законодавство”, беручи до уваги умови договору та специфікацій щодо оплати, та дати часткових оплат із призначенням платежів, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду та зазначену позивачем дату закінчення нарахування суми пені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 1  502  656 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє з підстав необґрунтованого заявлення до стягнення.

Також позивачем нараховано на суму боргу інфляційні втрати в розмірі 2  991  894 грн. 49 коп. за період з 01.04.2014 р. по 31.01.2015 р. та 3% річних в сумі 1 022 334 грн. 33 коп. з урахуванням періодів виникнення сум заборгованості з 21.12.2012 р. по 24.02.2015 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За допомогою БД “Законодавство”, з урахуванням рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, з урахуванням виникнення сум боргу, беручи до уваги часткові проплати із відповідним призначенням платежів, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2  991  894 грн. 49 коп. інфляційних втрат та        1 022 334 грн. 33 коп. 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 11  986  932 грн. 70 коп. основного боргу, 1  502  656 грн. 00 коп. пені, 2  991  894 грн. 49 коп. інфляційних втрат та             1 022 334 грн. 33 коп. 3% річних. В іншій частині позову відмовити.

На підставі ст.  49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

 

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

1.   Позов задовольнити частково.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Росія” (85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Гагаріна, буд.3; код ЄДРПОУ 37909183, з усіх рахунків, встановлених державним виконавцем при виконанні судового рішення у цій справі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу” (ТОВ “НВК”НОПЕК”) (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 60; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Туровська, буд.4; код ЄДРПОУ 36379704, на рахунки встановлені державним виконавцем при виконанні судового рішення у цій справі) 11  986  932 (одинадцять мільйонів дев’ятсот вісімдесят шість тисяч дев’ятсот тридцять дві) грн. 70 коп. основного боргу, 1  502  656 (один мільйон п’ятсот дві тисячі шістсот п’ятдесят шість) грн. 00 коп. пені, 2  991  894 (два мільйони дев’ятсот дев’яносто одна тисяча вісімсот дев’яносто чотири) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 1 022 334 (один мільйон двадцять дві тисячі триста тридцять чотири) грн. 33 коп. 3% річних та 73  038 (сімдесят три тисячі тридцять вісім) грн. 07 коп. судового збору. Видати наказ.

 3.     В іншій частині позову відмовити.

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                         Суддя                                                                                         О.І. Немченко