До уваги ТОВ „Константа-Агро” м. Донецьк, справа № 905/1826/14-908/5963/14

 

 

 

 

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЛІЦИНАГРО” м. Запоріжжя (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Константа-Агро” м. Донецьк про стягнення 524 513 грн. 90 коп., суд –

 

 

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар по договору поставки № 14/05 від 03.01.2014 року в сумі 524 513 грн. 90 коп.

За час розгляду справи в господарському суді Донецької області позивачем надавали додаткові пояснення на позов, копії яких залучені до матеріалів даної справи (ар. с. 35-40).

28.01.2015 року від позивача надійшли письмові пояснення на позов, в яких зазначено наступне: відомостей зв’язку із позивачем, окрім місцезнаходження, яке вказано у договорі поставки № 14/05 від 03.01.2014 та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: -----------, м. Донецьк, --------------, позивачу невідомо. Відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», УДППЗ «Укрпошта» з 27.11.2014р. припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. 20.01.2015 року на адресу Запорізької дирекції УДДПЗ «УКРПОШТА» позивачем направлено запит щодо надання довідки про неможливість здійснення відправки поштової кореспонденції до м. Донецьк. Відповідно до вимог ухвали господарського суду Запорізької області від 19.12.2014р. у справі № 905/1826/14-908/5963/14, позивач вважає за необхідне надати до суду податкові накладні за договором поставки № 14/05 від 03.01.2014, які були складені. Крім того, позивачем надаються суду копії видаткових накладних № 46 від 21.01.2014р., № 45 від 21.01.2014р., № 42 від 18.01.2014р., № 9 від 05.01.2014р., товарно-транспортних накладних № 293479 від 21.01.2014р., № 293478 від 21.01.2014р., № 293467 від 18.01.2014р., № 293445 від 05.01.2014р., які підтверджують поставку за договором № 14/05 від 03.01.2014 року у січні 2014 року. Копії специфікацій № 5 від 09.02.2014 року, № 6 від 12.02.2014 року, видаткових накладних № 109 від 10.02.2014р., № 137 від 14.02.2014р., № 110 від 06.02.2014р., товарно-транспортних накладних № 293527 від 10.02.2014р., № 293541 від 14.02.2014р. були додані позивачем до клопотання від 18.12.2014р. Відносно оригіналів документів, а саме: специфікації № 5 від 09.02.2014 року, специфікації № 6 від 12.02.2014 року, видаткової накладної № 109 від 10.02.2014 року, видаткової накладної № 137 від 14.02.2014 року, видаткової накладної № 110 від 06.02.2014 року, ТТН № 293527 від 10.02.2014 року, ТТН № 293541 від 14.02.2014 року, то позивач вказує на те, що вони були залучені господарським судом Донецької області до матеріалів справи, що підтверджується ухвалою господарського суду Донецької області від 16.04.2014 року. Крім того, позивач надає суду довідки банку, які підтверджують надходження грошових коштів від відповідача на розрахунковий рахунок позивача у сумі 532 122 грн. 10 коп. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 535 004 грн. 18 коп., яка включає: вартість неоплаченого товару за договором в сумі 524 513 грн. 90 коп. тавитрати зі сплати судового збору в сумі 10 490 грн. 28 коп.

17.02.2015 року від позивача надійшли пояснення до позовної заяви, в яких зазначено наступне: щодо постачання товару за специфікацією № 5 від 09.02.2014р.: відповідач у відзиві на позовну заяву не погоджується з тим, що за даною специфікацією був поставлений товар, мотивуючи тим, що: по-перше, позивачем надано специфікацію № 5, яка встановлює ціну на товар за 1 тонну - 5 700 грн., а відповідачем надано специфікацію № 5, яка встановлює ціну на товар за 1 тонну - 5 650 грн. та робить висновок про те, що ціна за товар була не узгоджена сторонами та таким чином не досягнуто згоди щодо істотної умови договору. Проте, з таким твердженням відповідача позивач не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до специфікації № 5 від 09.02.2014 року, яка надана позивачем, вона підписана та скріплена печаткою відповідача, що свідчить про те, що позивачем було надано оферту відповідачеві, яку останній акцептував. Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Підписавши специфікацію № 5 у редакції позивача, відповідач фактично акцептував таку її редакцію, що також підтверджується наданими до матеріалів справи копіями належним чином підписаних та скріплених печаткою відповідача наступних документів: видаткової накладної № 109 від 10.02.2014р., яка підтверджує поставку макухи соєвої у кількості 32 820 кг за ціною 4,70833333 грн. (без ПДВ) на суму 185 433 грн. (з ПДВ); товарно-транспортної накладної № 293527 від 10.02.2014, в якій зазначено, що до відповідача разом с товаром надійшли товаросупровідні документи: видаткова накладна № 109 від 10.02.2014 та посвідчення про якість № 293 527 та від ТОВ «ГЛІЦИНАГРО» до ТОВ «Константа-Агро» ТОВ «АГРОПОРТАЛ» перевезено макухи соєвої у кількості 32 820 кг за ціною 4,70833333 грн. (без ПДВ) на суму 185 433 грн. (з ПДВ). По-друге, твердження відповідача щодо того, що не дотримані умови поставки товару за договором: не надані належні документи на товар, - не відповідає дійсності, тому що, як вже зазначалося раніше, відповідачеві надано та з його боку підписано як видаткова накладна, так й товарно-транспортна накладна, в якій зазначено, що товар супроводжувало посвідчення про якість. Крім того, враховуючи положення п. 2.4, 4.4 договору поставки № 14/05 від 03.01.2014р. у разі поставки товару неналежної якості, а також підтвердження даного факту лабораторією покупця або спеціально уповноваженого органу/експерта, покупець має право відмовитися від неякісного товару, а постачальник здійснити його заміну. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано заперечень щодо якості отриманого товару, що він підтвердив підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства на видатковій та товарно-транспортній накладних, що в свою чергу свідчить про те, що товар ним дійсно отриманий та заперечень щодо якості поставленого товару з боку відповідача ані в момент приймання, ані після - не було. Щодо постачання товару за специфікацією № 6 від 12.02.2014р. позивач зазначає: відповідач у відзиві на позовну заяву не погоджується з тим, що за даною специфікацією був поставлений товар, мотивуючи тим, що вона не була підписана сторонами. З цим також не можна погодитися, виходячи з положень ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України відповідно до якої договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір. В свою чергу, відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Таким чином, відповідач, підписавши із свого боку специфікації № 5 від 09.02.2014р. та № 6 від 12.06.2014р. фактично акцептував їх, та, вчинивши певні дії, відповідно до вказаних у пропозиції умов засвідчив своє бажання на укладення правочину, що підтверджується видатковими накладними № 109 від 10.02.2014р. та № 137 від 14.02.2014р., товарно-транспортиими накладними № 293527 від 10.02.2014р. та № 293541 від 14.02.2014р. З вищенаведеного, позивач робить висновок про те, що відповідач фактично погодив істотні умови правочинів в момент їх здійснення: не надавши заперечень стосовно ані якості, ані кількості, ані ціни та вартості товару, що поставлявся, а тому поставлений позивачем відповідачеві товар: 10.02.2014р. у кількості 32 820 кг, за ціною 4,70833333 грн./кг (без ПДВ), на суму 185 433,00 грн. (з ПДВ); 14.02.2014р. у кількості 33 260 кг, за ціною 4,70833333 грн./кг (без ПДВ), на суму 187 919,00 грн. (з ПДВ) - підлягає сплаті у повному обсязі. Щодо постачання товару за видатковою накладною № 110 від 06.02.2014р. позивач зазначає: відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Частиною 1 ст. 218 ЦК України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону. Таким чином, на виконання договору № 14/05 від 03.01.2014р. було здійснено три правочини з поставки макухи соєвої, що підтверджується видатковими накладними № 109 від 10.02.2014р., № 137 від 14.02.2014р., товарно-транспортними накладними № 293527 від 10.02.2014р., № 293541 від 14.02.2014р., та, зокрема, видатковою накладною № 110 від 06.02.2014р., що ніяким чином не суперечить ані умовам договору, ані умовам закону. Щодо надання (ненадання) товаросупровідних документів на товар позивач зазначає про те, що дане питання регулюється нормами законодавства. Так, статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Статтею 666 ЦК України передбачено, що у разі, якщо продавець не передає покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Відповідно до положень статтею 688 ЦК України покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі - продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Жодного письмового документу про відсутність товаросупровідних документів відповідачем складено не було. Повідомлень (претензій, заперечень тощо) щодо неналежного виконання позивачем зобов’язань щодо передачі товаросупровідних документів на товар відповідно до положень договору, Цивільного та Господарського кодексу України від відповідача позивачу заявлено не було, повернення товару не здійснювалося. Крім того, як вже зазначалося раніше, відповідачем було підписано та скріплено печатками видаткові накладні № 109 від 10.02.2014р., № 110 від 06.02.2014р., № 137 від 14.02.2014р., товарно-транспортними накладними № 293527 від 10.02.2014р., № 293541 від 14.02.2014р. Таким чином, що загальний порядок виконання зобов’язань за договором поставки передбачає надання продавцем документів, що стосуються товару, разом з товаром. При цьому, відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару шляхом складання відповідного засвідчувального документу (акта). Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. За договором поставки первинним документом є видаткова накладна, які засвідчує перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а не товарно-транспортна накладна, яка є первинним документом в договорі перевезення, який не є предметом спору. Таким чином, враховуючи наявність у позивача належним чином оформленої видаткової накладної № 110 від 06.02.2014р., підписаної та скріпленої печаткою з боку відповідача, слідує висновок про здійснення господарської операції з постачання товару. Також, в доказ фактичного здійснення поставки товару, позивачем у справі було надано до матеріалів справи податкові накладні та декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2014р., з додатками, з яких вбачається, що позивачем суму ПДВ, яка входила у склад вартості товару за видатковими накладними № 109 від 10.02.2014р., № 110 від 06.02.2014р., № 137 від 14.02.2014р. було включено до складу сум податкового зобов’язання у розмірі 87 418 грн. 98 коп. Даний факт свідчить також про те, що позивач, окрім понесення збитків у вигляді несплати за поставлений товар, поніс додаткові збитки із сплати податку за несплачений відповідачем товар. Щодо тверджень відповідача про те, що строк виконання ним обов’язку зі сплати поставленого товару не настав, позивач зазначає, що згідно оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов’язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Також, в даному оглядовому листі, ВГСУ зазначив про те, що дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов’язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду. Також, судом зазначено, що при вирішенні спорів, суди повинні враховувати, що наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов’язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. № 12/5026/556/2012) - робить висновок Вищий господарський суд України з приводу строку оплати за товар. На виконання ухвал господарського суду Запорізької області від 19.12.2014р. та 28.01.2015р. позивач зобов’язаний надати докази неможливості відправлення в зону АТО поштової кореспонденції. Так, 20.01.2015р. на адресу Запорізької дирекції УДДПЗ «УКРПОШТА» направлено запит щодо надання довідки про неможливість здійснення відправки поштової кореспонденції до м. Донецьк, який було надано в судове засідання 28.01.2015р., проте, до теперішнього часу відповіді не отримано, в зв’язку з чим надає довідку - інформацію з офіційного сайту «Укрпошти», згідно якої з 27.11.2014р. припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, зокрема, в м. Донецьк. Також, 30.01.2015р. до Держказначейства в Донецькій області було направлено запит, щодо сплати судового збору, проте, відповіді також до теперішнього часу позивач не отримав. Однак зазначає про те, що господарський суд Донецької області порушив провадження у справі та розглядав справу по суті, що свідчить про отримання суми судового збору бюджетом. Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму коштів в розмірі 535 004 грн. 18 коп., яка включає: вартість неоплаченого товару за договором в сумі 524 513 грн. 90 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 10 490 грн. 28 коп.

Під час розгляду справи в господарському суді Донецької області відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне: в позовній заяві позивач зазначає: «У відповідності до специфікації № 5 від 09.02.2014 року до договору (надалі за текстом - «Специфікація № 5»), сторони погодили поставку партії товару - жмиху соєвого в кількості 35 тонн, з допустимим відхиленням від погодженої кількості товару у межах +/- 10%, вартістю однієї тони товару 5 700 грн. (з ПДВ), на загальну суму 199 500 грн. (з ПДВ). Строк поставки - з 09 по 10 лютого 2014 року. Умови поставки - СРТ (Донецька область, Костянтинівський район, сел. Бересток, вул. Докучаєва, 1, комбікормовий завод «Константа-Агро»). Датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної на   ТТН на відповідну партію товару. Оплата товару здійснюється відповідачем в спірок, що не перевищує 3 (три) банківських дні з моменту поставки товару за результатами лабораторних аналізів якості товару). Відповідно до п.1.2 договору поставки від 03.01.2014р. № 14/05 найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем оговорюється в специфікаціях до даного договору, які є його невід’ємною частиною. Відповідно до п. 3 специфікації № 5 від 09.02.2014р. ціна за 1 тону товару становить 5 650 грн., у тому числі ПДВ 20% - 941 грн. 67 коп. Позивач надав до матеріалів справи специфікацію № 5, яка встановлює іншу ціну на товар за 1 тонну - 5 700 грн., в тому числі НДС 20% - 950 грн. Отже, ціна за товар не була узгоджена сторонами. Таким чином, не досягнуто згоди щодо істотної умови договору. Крім того, згідно з п. 5 специфікації № 5 покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту поставки товару та підтвердження якості висновком лабораторії (покупця) про відповідність якості даного товару ветеринарним свідоцтвом Ф-2, якісним посвідченням або сертифікатом якості. Отже, обов’язок відповідача щодо оплати товару наступає з моменту: підписання обома сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної з відмітками про отримання товару; надання до поставленого товару наступних документів: результатів випробування лабораторії покупця щодо підтвердження якості товару; якісного посвідчення або сертифікату якості, ветеринарного свідоцтва (форма № 2). Відповідно до ч. 1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже, позивач безпідставно вимагає оплату товару за видатковою накладною від 10.02.2014р. № 109 на суму 185 433 грн., адже позивачем не дотримані умови поставки товару за договором: не надані належні документи на товар, а також сторонами не досягнуто згоди щодо ціни товару як істотної умови договору. Таким чином, строк оплати за даною видатковою накладною не настав. Також, в позовній заяві позивач зазначає: «У відповідності до специфікації № 6 від 12.02.2014 року до договору (надалі за текстом - специфікація № 6), сторони погодили поставку партії товару (жмиху соєвого) в кількості 35 тонн, з допустимим відхиленням від погодженої кількості товару у межах +/- 10%, вартістю однієї тони товару 5 700 грн. (з ПДВ), на загальну суму 199 500 грн. (з ПДВ), строк поставки - з 12 по 14 лютого 2014 року. Умови поставки - СРТ (Донецька область, Костянтинівський район, сел. Бересток, вул. Докучаєва, 1, комбікормовий завод «Константа-Агро»). Датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної на ТТН на відповідну партію товару, оплата товару здійснюється відповідачем в спірок, що не перевищує 3 (трьох) банківських дні з моменту поставки товару за результатами лабораторних аналізів якості товару». Специфікація № 6 від 12.02.2014р. з усіма істотними умовами на дану поставку товару не була підписана сторонами. Також, позивач та відповідач не узгоджували в усній формі всі істотні умови даної поставки. Отже, строк оплати товаруна дану поставку не обумовлювався сторонами ні в усній, ні в письмовій формі. Згідно з ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Постановою від 15.04.2010р. у справі № 5/98 за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова компанія "Агріка" до Відкритого акціонерного товариства "Агропромтехніка" Вищий господарський суд України вказує, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до приписів ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Істотними умовами договору поставки, умовами, що є необхідними для його виконання, в тому числі, є предмет, кількість поставки, строки і порядок поставки, умови оплати. Частиною 5 статті 265 названого Кодексу унормовано, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Отже, сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов даної поставки, зокрема не узгоджений строк оплати товару. Крім того, у видатковій накладній від 13.02.2014р. № 1315відсутній підпис уповноваженої особи відповідача про отримання товару. Видаткова накладна, що надана позивачем до матеріалів справи, не була підписана відповідачем. Отже, відповідач не отримував від позивача товар на суму 187 919 грн. Також, в позовній заяві позивач зазначає: «Крім того, 06.02.2014 року, в межах укладеного сторонами договору на підставі усної попередньої домовленості сторін без укладання відповідної письмової специфікації до договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято партію товару вагою 29,41 тонн 410 кілограмів на загальну суму 161 755 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 110 від 06.02.2014 року. Вищезазначена видаткова накладна містить всі необхідні реквізити, в тому числі посилання на договір та реквізити рахунку на оплату (№ 89 від 06.02.2014року)». Відповідно до п. 1.2 договору поставки від 03.01.2014р. № 14/05 найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем оговорюється в специфікаціях до даного договору, які є його невід’ємною частиною. Отже, строк оплати за даною поставкою товару не був погоджений сторонами. Крім того, вимога про сплату заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною від 06.02.2014 р. в сумі 161 755 грн. (з ПДВ) була одержана відповідачем 11.04.2014р., тоді як позовна заява одержана відповідачем 02.04.2014р., що підтверджено довідками поштового відділення № 83086. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивач направив відповідачу вимогу 11.04.2014р., яка отримана відповідачем в цей же день. Отже, семиденний строк для виконання вимоги за даною видатковою накладною не настав, а отже, і не настало право позивача звертатися до суду для стягнення суми 161 755 грн. Таким чином, вимоги позивача про сплату товару за видатковою накладною від 06.02.2014р. є безпідставними. Також, позивачем не доведений факт доставки товару відповідачу за даною видатковою накладною: не надана товарно-транспортна накладна, що підтверджує передачу відповідачу макухи соєвої в кількості 29 410 кг. Згідно з ч. 2 ст. 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Крім того, у видатковій накладній від 06.02.2014р. № 0611 відсутній підпис уповноваженої особи відповідача про отримання товару. Видаткова накладна, що надана позивачем до матеріалів справи, не була підписана відповідачем. Отже, відповідач не отримував від позивача товар на суму 161 755 грн. Таким чином, позивачем не доведений факт отримання відповідачем макухи соєвої в кількості 29 410 кг., а також сторонами не узгоджені умови договору щодо строку оплати товару. Також, позивачем не надані довіреності на отримання   товару за видатковими накладними від 06.02.2014р. № 110, від 10.02.2014р. № 109, від 14.02.2014р. № 137. Отже, позивачем не доведений факт отримання товару уповноваженою особою відповідача. Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості за товар за видатковими накладними від 10.02.2014р. № 109 на суму 185 433 грн., від 14.02.2014р. № 137 на суму 187 919 грн., від 06.02.2014р. № 110 на суму 161 755 грн. є безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з ненастанним строку оплати за товар та невідповідністю наданих позивачем документів та викладених фактів дійсним обставинам справи. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

За клопотанням позивача строк розгляд справи був продовжений на 15 днів. Розгляд справи двічі відкладався.

04.03.2015 року розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 19804651 від 19.12.2014 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Константа-Агро” знаходиться за адресою: ---------------м. Донецьк, -----------.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. 

Однак, листами вих. № 04-16-1682 від 01.12.2014р. та № 04-16-83 від 20.01.2015 року Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.

З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвали суду від 19.12.2014 року про порушення провадження у справі та від 28.01.2015р. і від 17.02.2015р. про відкладення розгляду справи відповідачу на адресу: ------------ м. Донецьк, -----------, про що складено відповідні акти від 22.12.2014р., від 28.01.2015р., від 17.02.2015р., які залучено до матеріалів справи.

На підставі викладеного, ухвали суду від 19.12.2014 року про порушення провадження у справі та від 28.01.2015р. і від 17.02.2015р. та про відкладення розгляду справи були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Крім того, ухвали суду від 19.12.2014 року про порушення провадження у справі та від 28.01.2015р. і від 17.02.2015р.та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу на адресу його електронної пошти, про що свідчать Витяги з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою за вих. № 06-05/654 від 22.12.2014р., № 06-05/223 від 30.01.2015р. та № 06-05/454 від 18.02.2015р.  

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:  

03.01.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 14/05 з додатками (надалі - договір) (т. 1, ар. с. 11, 12).

Відповідно до умов п 1.1 договору, позивач зобов’язався поставити та передати у власність, а відповідач – прийняти та оплатити жмих соняшниковий та соєвий, шрот соняшниковий та соєвий, масло соєве та соняшникове, сою повножирову (виробництва України), надалі – товар.

В п. 1.2 договору сторони передбачили, що найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару відповідачем обумовлюються в Специфікаціях до даного договору, які є його невід’ємною частиною.

Згідно з п. 1.4 договору, ціна даного договору визначається сумою всіх специфікацій та видаткових накладних за період дії даного договору та орієнтовно складає 3 000 000 (тримільйони) грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 500 000 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що при поставці кожної партії товару позивач зобов’язаний надати відповідачу наступні документи: якісне посвідчення або сертифікат якості, протокол випробувань на ГМО, ветеринарне свідоцтво (форми № 2), рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні.

За умовами п. 2.4 договору, товар поставляється згідно умов, обмовлених в специфікаціях.

Також, згідно з п. 2.5 договору, позивач зобов’язаний поставити відповідачу товар в строки, вказані в специфікаціях.

В п. 3.1 договору сторони визначили, що оплата за товар проводиться відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах, обумовлених в специфікаціях.

За умовами п. 3.2 договору оплата за товар вважається проведеною з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку відповідача.

Позивач надав суду ксерокопії специфікації № 5 від 09.02.2014р. та № 6 від 12.02.2014р., які були підписані з боку відповідача, але не підписані з боку позивача.

Оригіналів вказаних специфікацій позивач суду не надав, вказавши, що оригінали документів, в тому числі специфікації були надані господарському суду Донецької області. Дійсно, з ухвалі господарського суду Донецької області від 16.04.2014р. зазначено, що позивач дійсно надав господарського суду Донецької області ряд оригіналів документів, в тому числі: видаткові накладні, товарно – транспортні накладні, специфікації.

Як вже зазначалось вище, в п. 1.2 договору вказано, що специфікації являються невід’ємною частиною договору. Таким чином, вони, відповідно, повинні бути підписані двома сторонами, так як і сам договір.

Оскільки специфікації № 5 від 09.02.2014р. та № 6 від 12.02.2014р. не підписані з боку позивача, суд не може прийняти їх як невід’ємну частину договору.

Крім цього, позивач в позовній заяві та в судовому засіданні вказує, що товар на суму 161 755 грн. по видаткові накладній №110 від 06.02.2014р. був поставлений без укладання специфікації.

Таким чином, товар позивачем відповідачу поставлявся не по специфікаціям.

Відповідач у відзиві на позов №008 від 15.04.2014р. вказує, що в специфікації №5 від 09.02.2014р. вказана інша ціна товару, а саме: 5 700 грн. за тону, в тому числі ПДВ-950 грн. При цьому відповідач вказує, що він додає цю специфікацію до матеріалів справи. Але фактично до відзиву наданий документ, який не має назви документу, вказано лише “…до договору постачання №14/05 від 03.01.2014р.”, та в якому не вказана дата документу, фактично вказано “…враля 2014р.” Якщо це і є специфікації №5 від 09.02.2014р., то позивач заперечує проти її підписання. Відповідач не надав суду оригінал специфікації №5 від 09.02.2014р., а тому суд позбавлений можливості перевірити: чи дійсно вона підписана позивачем або ні. Відсутність оригіналу специфікації №5 від 09.02.2014р., назви документу та його дати не дає можливості вважати цей документ специфікацією №5 від 09.02.2014р., та вважати, що позивач дійсно підписав цю специфікацію.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько – господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обв’язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (2003 р.) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача - в оплаті цієї продукції.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 535 107 грн., що підтверджується видатковими накладними № 109 від 10.02.2014р., № 137 від 14.02.2014р. та № 110 від 06.02.2014р. (а с. 15-17) та податковими накладними (а. с. 41-46)

Вказані видаткові накладні були підписані і позивачем і відповідачем. Таким чином, позивач та відповідач всі істотні умови, в тому числі ціну, передбачили саме в видаткових накладних № 109 від 10.02.2014р., № 137 від 14.02.2014р. та № 110 від 06.02.2014р.

Слід вказати, що відповідач прийняв товар по видатковим накладним без будь яких заперечень та зауважень, відповідач підписав накладні, товар не був прийнятий відповідачем на відповідальне зберігання, відповідач не направляв позивачу заперечень по ціні товару, товар не був повернутий позивачу. Всі вищевказані дії відповідача свідчать про те, що відповідач погодився с ціною товару, вказаною в видаткових накладних.

У відзиві №008 від 15.04.2014р. відповідач посилається на накладні №0611 від 06.02.2014р. та № 1315 від 13.02.2014р. Але складання таких накладних не передбачено договором. В п. 2.1 договору чітко зазначено, що при поставці товару постачальник зобов’язаний надати покупцю лише видаткові накладні та товарно – транспортні накладні. Більш того, надані відповідачем до відзиву на позов накладні №0611 від 06.02.2014р. та № 1315 від 13.02.2014р. не підписані відповідачем, про що і сам відповідач вказує у відзиву на позов. Оригіналів вказаних накладних відповідач також не надав суду. Непередбаченість договором складання таких накладних, відсутність оригіналів вказаних накладних, не підписання їх відповідачем не дає можливості суду прийняти їх як доказ поставки товару по вказаним накладним.

Відповідач безпідставно у відзиві на позов №008 від 15.04.2014р. вказує, що видаткова накладна на суму 187 919 грн. не підписана відповідачем. Фактично суду надана видаткова накладна №137 від 14.02.2014р., яка підписана і позивачем, і відповідачем та на якій маються круглі печатки позивача та відповідача.

В товарно – транспортних накладних № 293527 від 10.02.2014р. та № 293541 від 14.02.2014р. (а с. 18-19) вказано, що супровідними документами на вантаж являються видаткові накладні та посвідчення про якість.

Відповідач вказує, що позивач не надав йому товарно – транспортну накладну до видаткової накладної №110 від 06.02.2014р. Вказана товарно – транспортна накладна позивачем і суду не була надана. Як пояснив представник позивача, вказана товарно – транспортна накладна не була йому надана перевізником - ТОВ “Агропортал”. Але, відсутність товарно – транспортної накладної не доказує, що товар по видатковій накладній №110 від 06.02.2014р. не був переданий відповідачу. Підпис та печатка на видатковій накладній №110 від 06.02.2014р. свідчить про те, що товар по вказаній накладній в кількості 29 410 кг на суму 161 755 грн. був отриманий відповідачем.

Оскільки специфікації № 5 від 09.02.2014р. та № 6 від 12.02.2014р. не були підписані, а специфікація на поставку товару на суму 161 755 грн. не була складена сторонами, то позивач та відповідач дійсно не узгодили строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких підстав, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов’язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Така ж позиція викладена в п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.

Крім цього, слід вказати, що позивач направляв відповідачу на оплату рахунки №87 від 06.02.2014р., № 89 від 06.02.2014р., № 109 від 14.02.2014р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним поштовим чеком від 08.07.2014р. (а. с. 47-52).

Отриманий від позивача товар відповідач оплатив частково 14.02.2014р., в сумі 10 593 грн. 10 коп., що підтверджується довідкою ПАТ “КредіАгріколь Банк” № 32011/0087 від 19.01.2015р.

Фактично в довідці вказано, що 14.02.2014р. по договору №14/05 від 03.01.2014р. поступила оплата в сумі 182 400 грн., але як пояснив представник позивача, з вказаної суми на оплату по спірним накладним була зарахована лише сума 10 593 грн. 10 коп., інша сума була зарахована в оплату раніше поставленого товару.

Заборгованість в сумі 524 513 грн. 90 коп. за поставлений позивачем товар не була оплачена відповідачем.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суду не було надано доказів сплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару на суму 524 513 грн. 90 коп.  

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений по видатковим накладним товар в сумі 524 513 грн. 90 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача не приймаються судом по вказаним вище підставам.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75 82 – 85 ГПК України, суд –

 

         В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Константа-Агро” (------------ м. Донецьк, -----------; код ЄДРПОУ ---------) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гліцинагро” (------------ м. Запоріжжя, ----------; адреса з позовної заяви та договору: -------------- м. Київ, ----------; код ЄДРПОУ ----------) основний борг в сумі 524 513 (п’ятсот двадцять чотири тисячі п’ятсот тринадцять) грн. 90 коп. та судовий збір в сумі 10 490 (десять тисяч чотириста дев’яносто) грн. 28 коп. Надати наказ.