До уваги ТОВ Науково-виробничого підприємства “ЕНЕРГОТРАНСІНЖИНІРИНГ” по справі № 908/652/15-г

 

 За позовом Публічного акціонерного товариства “ФІНРОСТБАНК” (65104, м. Одеса,                     пр. Академіка Глушка, 13)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “ЕНЕРГОТРАНСІНЖИНІРИНГ” (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 108-А; 03179,                     м. Київ, а/с 81)

 

 

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Войченко С.В. – договір про надання адвокатських послуг № 02-2014/юо від 05.02.14.

 

Ухвалою суду від 04.02.2015р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 18.02.2015р.  

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк. Додатково ухвала розміщена на офіційному веб - порталі “Судова влада України”.

Судовий процес ведеться без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

 Представник позивача в судове засідання, продовжене 04.03.2015р. не з’явився повторно. Про поважність причин неявки свого представника позивач суд не повідомив.     

 Від відповідача через канцелярію господарського суду 04.03.2015р., на підставі ст. 38 господарського процесуального кодексу України надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого, відповідач  просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства “ФІНРОСТБАНК”: копію кредитної справи Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “ЕНЕРГОТРАНСІНЖИНІРИНГ” за кредитним договором № 156 від 03.04.2013.; зобов’язати позивача надати суду оригінал кредитної справи за кредитним договором № 156 від 03.04.2013. для огляду; зобов’язати позивача надати підтвердження відсутності пролонгації кредитного договору № 156 від 03.04.2013. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “ЕНЕРГОТРАНСІНЖИНІРИНГ” не має можливості надати ці документи, оскільки вони знаходяться в м. Донецьк, де на даний час проводиться антитерористична операція.

 Клопотання судом прийнято до розгляду і задоволено.

Від відповідача, через канцелярію господарського суду 04.03.2015р. надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач  проти позову заперечує та зазначає,  що позивачем, в якості доказів надання відповідачу кредитних коштів, до матеріалів справи додана копія меморіального ордеру, а саме: від 03.04.2013оку № ТК.35661.402.161 дві суми, а саме 2230000,00 (два мільйона триста) доларів США та 18 383 900,00 (вісімнадцять мільйонів триста вісімдесят три дев'ятсот) гривень. Пунктом 2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України передбачено, що первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Проте, відповідач розглянувши наведений вище меморіальний ордер вважає, що останній містить підпис невстановленої особи, не містить всіх обов'язкових реквізитів первинних документів, а саме: посаду особи, відповідальну за здійснення операції і правильність її оформлення; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції про надання відповідачу кредиту. Частина штампу на меморіальному ордері закрита і він повністю не читається, окрім того, на штампі міститься підпис особи, як і на деяких подальших документах у справі, де стоїть штамп невідомого виконавця № 71. Окрім того, із зазначеного меморіального ордер неможливо встановити, яка сума та в якій валюті перераховувалася на рахунок відповідача, оскільки вказані дві суми.

За таких обставин, поскільки виписка з особового рахунку не є регістром бухгалтерського обліку та не містить прізвища, підпису або інших даних, які б дали змогу ідентифікувати осіб, що брали участь у її складанні, станом на 03.04.2013 року та призначається для видачі або відсиланню клієнту коштів, відповідач вважає, що зазначена виписка з особового рахунку не є первинним бухгалтерським документом в розумінні норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про організацію операційної діяльності в банках України та Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, а тому не може бути належним та допустимим доказом, який фіксує факти здійснення між сторонами у цій справі господарських операцій з надання (зарахування чи перерахування) відповідачу кредитного ліміту у відповідній сумі. Враховуючи заперечення, викладені в відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.  

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 04.02.2015р., 18.02.2015р. у справі № 908/652/15-г позивача було зобов’язано надати суду:  

- копію кредитної справи Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Енерготрансінжиніринг” за кредитним договором №156 від 03.04.2013р.;

- оригінал кредитної справи за кредитним договором №156 від 03.04.2013р. (для огляду);

- підтвердження наявності або відсутності пролонгації кредитного договору №156 від 03.04.2013р.

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору;

- оригінали всіх наявних документів, копії яких додані до позовної заяви (для огляду в судовому засіданні);

- витяги від Державного реєстратора про включення позивача та відповідачів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день звернення до суду з даним позовом;

- на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування - оригінал і належну копії Статуту (Положення);

Представник позивача, вимоги ухвали суду від 18.02.2015р. не виконав, витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явися на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджало вирішенню спору.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 п. 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.11. зазначено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, зокрема, залишити позов без розгляду.

Відповідно до ч. 4 п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.11. зазначено, що у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (ч. 2 п. 1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про судове рішення” № 6 від 23.03.12.).

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про судове рішення” № 6 від 23.03.12. зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що позивачем вимоги ухвали суду від  18.02.2015р. у справі № 908/652/15-г не виконано, витребувані судом докази не надано, поважних причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не вказано, а також враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження надання кредиту відповідачу, суд дійшов висновку, що ці обставини перешкоджають вирішенню даного спору по суті заявлених позовних вимог.

 Суд звертає увагу позивача на той факт, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись 3, 22, 28, 33, 34, п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

 

Позов Публічного акціонерного товариства “ФІНРОСТБАНК” до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “ЕНЕРГОТРАНСІНЖИНІРИНГ” залишити без розгляду.

 

         Ухвала суду набирає законної сили з дня її винесення (04.03.2015р.)