провадження № 7/157/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
04.03.2015 р.
|
Справа №908/6344/14
|
|
|
|
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-Енергія”, м. Артемівськ, Донецька область.
Суддя Н.С. Кутіщева – Арнет
Представники сторін:
позивача: Остапенко В.М., дов. № 14-109 від 18.04.2014р.
відповідача: Степанова О.В., дов. № юр-1 від 30.12.2014р.
Заявлено позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-Енергія” про стягнення 5108629 грн. 40коп., що складається з 2763574 грн. 66 коп. основного боргу, 1347352грн. 15коп. пені, 612971 грн. 26коп. індексу інфляції, 384731грн. 34 коп. 3% річних.
Ухвалою суду від 30.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/157/14, судове засідання призначено на 11.02.2015р. Судове засідання відкладалось до 25.02.2015р., 04.03.2015р. За клопотанням відповідача продовжувався строк розгляду спору.
Ухвала суду була направлена на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк. Крім того, ухвала суду були розміщені на офіційному веб-порталі “Судова влада України”, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час місце розгляду спору.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст.ст. 26, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 193, 231 ГК України, вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» в зв’язку з неналежним невиконанням умов договору №13/4113-ТЕ-6 від 02.10.2013р. зобов'язано сплатити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за природний газ, спожитий в січні 2013 - квітні 2013 року та жовтні 2013 - грудні 2013 року, суму основного боргу, що складає 2 763 574,66 грн., пеню у розмірі 1 347 352,15 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 612 971,26 грн., та три відсотки річних у розмірі 384 731,34 грн., загалом 5 108 629,40 грн.
Відповідач частково визнав заявлені позовні вимог (відзив та доповнення до відзиву долучені до матеріалів справи).
02 березня 2015р. на адресу надійшло клопотання про часткове погашення відповідачем пред’явленої до стягнення суми позовних вимог, в частині суми основного боргу, в розмірі 2 763 574 грн. 66 коп. При винесенні рішення по нарахуванню штрафних санкцій, відповідач просить прийняти до уваги обставини, викладені в відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього.
Клопотання подано згідно зі ст.22 ГПК України, судом прийнято до розгляду.
На виконання вимог суду, сторонами надані та долучені судом до матеріалів справи додатково документальні докази.
Розгляд справи закінчено в судовому засіданні 04.03.2015р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Абзацом 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, визначено, що розгляд господарських справ, підсудних, зокрема, господарському суду Донецької області - здійснюється господарським судом Запорізької області.
Враховуючи, що господарські справи, підсудні господарському суду Донецької області розглядаються господарським судом Запорізької області та зважаючи на приписи розпорядження Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014, дана позовна заява підлягає розгляду господарському суду Запорізької області.
02 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір №13/4113-ТЕ-6 купівлі-продажу природного газу (даті - договір).
Відповідно до розділу 1 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України продавцем, далі - газ), виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.
На виконання умов договору, позивач поставив протягом січня-квітня 2013 року, жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 16 590,936 тис. куб. м. на загальну суму 21 720 853,41 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:
- від 28.10.2013р. за січень 2013р. на суму 4 396 293,60 грн.;
- від 28.10.2013р. за лютий 2013р. на суму 3 572 806,80 грн.;
- від 28.10.2013р. за березень 2013р. на суму 3 737 682,21 грн.;
- від 28.10.2013р. за квітень 2013р. на суму 941 314,80 грн.;
- від 31.10.2013р. за жовтень 2013р. на суму 1 880 011,20 грн.;
- від 30.11.2013р. за листопад 2013р. на суму 2 727 063,60 грн.;
- від 31.12.2013р. за грудень 2013р. на суму 4 465 681,20 грн.
(копії актів додаються).
Таким чином, позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 21 720 853,41 грн.
Відповідно до наданих відповідачем документальних доказів (платіжне доручення № 1197 від 24.02.2015р.), на момент розгляду спору по суті, заборгованість відповідача перед позивачем по сумі основного боргу відсутня.
Враховуючи викладене, в частині стягнення 2 763 574грн. 66 коп. провадження по справі слід припинити, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України. Судові витрати в цій частині слід покласти на відповідача, так як ця сума погашена після звернення позивача з заявою до суду.
Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України (постанова від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012).
Зазначена правову позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України (постанова від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 №12/207, від 23.01.2012 № 37/64).
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов’язань розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов’язань. Якщо учасники порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов’язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання , покладаються додаткові юридичні обов’язки.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору».
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права,» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.
Щодо методики нарахування позивачем суми індексу інфляції, слід зазначити, що згідно Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справі окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція - постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (судова практика постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
Відповідач в установлений договором строк оплату поставленого газу не здійснював.
Позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань нараховано сума індексу інфляції складає 4698 грн. 80 коп. та сума 3% річних складає 3613грн. 12 коп., пред’явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Крім цього, позивачем було здійснено нарахування пені за порушення грошових зобов'язань по договору № 13/4113-ТЕ-6 від 02.10.2013р.
Загальний розмір пені складає 1 347 352,15 грн. (розрахунок додається).
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в стягненні пені слід відмовити, враховуючи, те що ч. 2 ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення анти терористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців / виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» встановлено мораторій на час, визначений ст. 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальниит компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитеррористичної операції.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-Енергія”, згідно ліцензії виробництво, поставку та транспортування теплової енергії – є виробником житлово – комунальної послуги по централізованому опаленню. А також, на підставі рішення виконавчого комітету Артемівської міської ради № 344 від 11.08.2010р. є виконавцем зазначеної комунальної послуги. Місцезнаходження та район обслуговування підприємства відповідача є м. Артемівськ, Донецька область.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.
Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 35, 43, 49, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-Енергія” задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-Енергія”, м.Артемівськ, Донецька область, вул. Зелена, буд. 41 (ЄДРПОУ 34776960)на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 612921 (шістсот дванадцять тисяч дев’ятсот двадцять одна) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 384731 (триста вісімдесят чотири сімсот тридцять одна) грн. 34 коп. 3% річних, 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
В частині 2 763 574 грн. 66 коп. провадження по справі припинити.
В решті позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання «06» березня 2015р.
Суддя Н.С. Кутіщева – Арнет
_03_03.png)
