До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК-ЗЕРНОРЕСУРС” по справі № 908/457/15-г

 

 

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан - Лізинг” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК-ЗЕРНОРЕСУРС” м. Донецьк, про стягнення 60 560 грн. 02 коп., суд –

 

 

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, по договору фінансового лізингу № 001/13-АВТ від 24.01.2013 року, в сумі 58 716 грн. 64 коп. та пеню в сумі 1 843 грн. 38 коп.

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій остаточно просить суд стягнути з відповідача тільки суму основного боргу у розмірі 58 716 грн. 64 коп.

Заява позивача приймається судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

Позивач надавав суду пояснення до позовної заяви, в яких вказав наступне: у позивача наявні такі відомості щодо засобів зв’язку з відповідачем ТОВ «АПК-Зерноресурс»: телефони – 062-336-75-33, 336-75-17, 336-75-06, 062-341-14-48 – інформація з ЄДР, o.limar@ukrinvest.ua – електронна пошта бухгалтера, dartyomov@mail.ru – електронна пошта працівника відповідача. Предмет лізингу – автомобіль ISUZU, модель NQR 71 R, 2012р. випуску, державний реєстраційний номер АА 3786 КК. Доказ реєстрації предмета лізингу – Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААЕ048704, видане ВРЕВ-13 УДАІ в м. Києві. Рахунки позивача: рах. 26508011603789 в ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк», МФО 380582; рах. 2600124671 в ПАТ «Укргазпромбанк» м. Київ, МФО 3200843. Позивач звертається з позовною заявою про стягнення лізингових платежів згідно графіку сплати лізингових платежів, а саме: платіж, що мав відбутися 20.05.2014р., несплачений залишок платежу у сумі 6 598 грн. 03 коп.; платіж, що мав відбутися 20.06.2014р., несплачений залишок платежу у сумі 8 726 грн. 67 коп.; платіж, що мав відбутися 20.07.2014р., повністю несплачений платіж у сумі 14 596 грн. 74 коп.; платіж, що мав відбутися 20.08.2014р., повністю несплачений платіж у сумі 14 514 грн. 08 коп.; платіж, що мав відбутися 20.09.2014р., повністю несплачений платіж у сумі 14 281 грн. 12 коп. пунктом 2.6 договору фінансового лізингу передбачено, що «у випадку існування прострочених лізингових платежів сторони по даному договору узгодили, що всі платежі лізингоодержувача, які надходять до лізингодавця по договору, зараховуються в такій послідовності: в першу чергу сплачуються нараховані штрафні санкції; в другу чергу погашаються прострочені лізингові платежі; в третю чергу погашаються поточні лізингові платежі згідно договору. У випадку існування прострочених лізингових платежів лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача грошові кошти відповідно до вищенаведеної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.». Відповідно до вищевказаного та в зв’язку з постійними про строчками по сплаті лізингових платежів відповідачем, позивач отримані кошти зарахував на погашення раніше прострочених платежів. Розрахунок пені здійснено за формою: Пеня = (Подвійна облікова ставка НБУ* Сума простроченого платежу* Кількість днів прострочки): (360*100). Облікова ставка НБУ згідно Постанови № 212 від 14.04.2014р. – 9,5%. Облікова ставка НБУ згідно постанови № 417 від 15.07.2014р. – 12,5%. Пеня за період з 21.06.2014р. по 20.07.2014р: Пеня = (9,5*2*15324,70*30) : (360*100) = 242 грн. 64 коп. Пеня за період з 21.07.2014р. по 20.08.2014р.: Пеня = (12,5*2*29921,44*31) : (360*100) = 644 грн. 14 коп. Пеня за період з 21.08.2014р. по 20.09.2014р.: Пеня = (12,5*2*44435,52*31) : (360*100) = 956 грн. 60 коп. Загальна сума нарахованої пені = 242 грн. 64 коп. + 644 грн. 14 коп. + 956 грн. 60 коп. = 1 843 грн. 38 коп. З приводу направлення рахунків на оплату лізингових платежів позивач повідомляє наступне: пунктом 2.1 договору фінансового лізингу передбачено, що «лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та на умовах даного договору.». Абзацом другим пункту 2.5 договору фінансового лізингу передбачено, що «якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов’язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує дню сплати. Датою виконання будь-якого платежу до договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингодавець за 3 (три) робочі дні до закінчення кожного поточного розрахункового періоду виставляє лізингоодержувачу рахунок на оплату лізингового платежу за поточний розрахунковий період з урахуванням положень договору. Неотримання лізингоодержувачем рахунку на оплату лізингового платежу не позбавляє лізингоодержувача обов’язку по сплаті чергового лізингового платежу, розрахованого у відповідності з договором, який лізингоодержувач зобов’язаний сплатити не пізніше строку, визначеного графіком лізингового платежу.». З огляду на вищенаведене позивач підкреслює, що сплата лізингових платежів повинна відбуватися до графіку сплати лізингових платежів. Рахунки на оплату лізингових платежів відправляються електронною поштою та існують, в першу чергу як «пам’ятка», для кращого обслуговування лізингоодержувачів. Їх обов’язковістю для відправлення відповідачу або спосіб надсилання договором не передбачені. В подальшому простою поштою лізингоодержувачам відправляються документи за кілька місяців. Позивач також повідомляє, що обов’язковість направлення претензії до подачі позову договором фінансового лізингу не передбачена. Відповідно претензії не направлялися. При направлені позовної заяви до господарського суду позивач керувався рішенням № 15-рп/2002 Конституційного суду України від 9 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 та рекомендацією Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004р. № 04-5/212 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого арбітражного суду України». Зокрема, у рішенні № 15-рп/2002 Конституційного суду України від 9 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 зазначено, що обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов’язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Таким чином, рішення № 15-рп/2002 Конституційного суду України від 9 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 та рекомендацією Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004р. № 04-5/212 визначено, що положення частини другої статі 124 Конституції України, щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Отже, з дати оприлюднення зазначеного рішення Конституційного суду України місцеві господарські суди мають у порядку, передбаченому ГПК України, приймати до свого провадження, як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог, яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору. На виконання ухвали суду позивач надав копії банківських виписок по платежам відповідача по договору фінансового лізингу. Також позивач надав суду загальну інформацію щодо платежів відповідача по договору фінансового лізингу, яка залучена до матеріалів справи.

Також, позивач надав суду письмові пояснення від 24.02.2015р., в яких вказав детальний розрахунок позовних вимог та вказав наступне: з приводу надання відповідачем сертифікатів Торгово-Промислової палати України на підтвердження форс-мажорних оставин позивач, просить господарський суд Запорізької області врахувати наступне: Відповідач - ТОВ «АПК-Зерноресурс» надав суду Сертифікат (висновок) № 1910 про настання обставин непереборної сили від 27.11.2014р. за вих. № 5423/05-4 та Сертифікат (висновок) № 1826 про настання обставин непереборної сили від 27.11.2014р. за вих. № 5374/05-4. Однак, ТОВ «Богдан-Лізинг» ознайомившись з вказаним сертифікатами ТПП звертає увагу господарського суду на те, що обидва надані сертифікати стосуються податкових відносин, а саме: Сертифікат № 1910 засвідчує настання обставин непереборної сили з 20.08.2014р. ТОВ «АПК-Зерноресурс» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій; Сертифікат № 1826 засвідчує настання обставин непереборної сили з 20.08.2014р. ТОВ
«АПК-Зерноресурс» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та
обов'язкових платежів. При цьому, Регламентом «засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)», затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40 Торгово-промислова палата визначена як єдиний орган із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні, що виникають в сфері: зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України; сільськогосподарських відносин; податкових відносин. Тобто взаємовідносини з фінансового лізингу між позивачем та відповідачем по договору фінансового лізингу, які є предметом судового спору № 908/457/15-г, не відносяться до сфери зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України або сільськогосподарських відносин, або податкових відносин. Мова може йти про договірну компетенцію Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Розділом 8 «Обставини форс-мажору» договору фінансового лізингу № 001/1З-АВТ від 24.01.2013р. визначені загальні умови щодо дій сторін при настанні обставин непереборної сили - обставин форс-мажору. Пунктом 8.2 вказаного договору фінансового лізингу передбачено: «сторона, що потрапила під вплив обставин непереборної сили, зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше 10 (десяти) календарних днів із дня настання таких обставин, а в строк 30 (тридцяти) календарних днів надати підтверджуючі документи, видані торгово-промисловою палатою України. В іншому випадку, сторона яка зазнала форс-мажорних обставин не має права посилатись на них як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання чи не належне виконання зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо строк дії форс-мажорних обставин перевищує 3 (три) місяці сторони проводять переговори щодо подальшого врегулювання відносин за даним договором.» Відповідач не звертався до ТОВ «Богдан-Лізинг» та/або не надсилав нашому товариству жодних письмових повідомлень щодо настання обставин форс-мажору, які унеможливлюють виконання відповідачем договору фінансового лізингу № 001/13-АВТ від 24.01.2013р. Також не надавалися жодні документи про форс-мажор, видані ТПП України. Тобто відповідач згідно умов п.8.2 договору втратив право посилатися на обставини форс-мажору як підставу не нести відповідальність по договору фінансового лізингу. При цьому, позивач звертає увагу суду, що Указ про початок проведення АТО був підписаний 13.04.2014р., останній платіж був здійснений відповідачем 20 червня 2014 року. Тобто відповідач мав достатньо часу для звернення з відповідною заявою про форс-мажор до ТОВ «Богдан-Лізинг» та врегулювати спірні питання, але відповідач «згадав» про форс-мажор тільки після початку розгляду судової справи господарським судом. Крім того, позивач звертає увагу суду, що в наданих відповідачем господарському суду Сертифікатах (висновках) № 1910 та № 1826 про настання обставин непереборної сили, виданих ТПП України настання обставин непереборної сили для ТОВ «АПК-Зерноресурс» при здійсненні останнім господарської діяльності та виконання податкового законодавства засвідчено ТПП України з 20 серпня 2014 року (останній абзац Сертифікатів). Вказану дату також можливо розглядати як дату для розрахунку терміну звернення відповідачем до позивача з приводу форс-мажору згідно п.8.2 договору, але відповідних звернень не направлялося. Відповідно до пункту 3.1.1 Регламенту ТПП «Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.» Пунктом 3.2 Регламенту ТПП визначено, що «не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо». Також позивач звертає увагу господарського суду на те, що статтею 2 Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. № 1669 заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року для юридичних осіб, що знаходяться у зоні АТО. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Договір фінансового лізингу не є кредитним договором або договором позики. Відповідно на господарські взаємовідносини між позивачем та відповідачем даний закон не розповсюджується. Зважаючи на те, що лізингові платежі по договору фінансового лізингу більше не сплачувалися після 20 червня 2014 року, звернень до позивача щодо настання обставин форс-мажору не було, предмет лізингу відповідачем переховується, відповідач так і не вказав наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною форс-мажору та неможливістю виконання своїх зобов'язань в термін, передбачений договором фінансового лізингу (п. 6.1 Регламенту ТПП) ТОВ «Богдан-Лізинг» не вбачає об'єктивних причин, які не дозволяли Відповідачу в 2014 року здійснювати платежі по договору або здійснювати інші дії для врегулювання спірних питань.

Відповідач надавав суду клопотання від 13.02.2015р., в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату після 06.03.2015р. у зв’язку з наступними обставинами: по-перше, відповідач не отримав копію позовної заяви, у зв’язку з чим не має можливості ознайомитись з вимогами позивача та їх обґрунтуванням. Ця обставина унеможливлює надання відповідачем відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень та документів в обґрунтування відзиву. Таким чином, відповідач не має можливості реалізувати своє право на захист у судовій справі. По-друге, відповідачем подано до Торгово-промислової палати України заяву, щодо засвідчення форс-мажорних обставин за договором № 001/13-АВТ від 24.01.2013р. із позивачем. Отримання висновку Торгово-промислової палати України буде мати істотне значення для прийняття рішення щодо будь-яких спорів, які випливають з вказаного договору. По-третє, представники відповідача не мають ніякої фізичної можливості явитись в судове засідання 17.02.2015р. у зв’язку із веденням перепускної системи виїзду із зони АТО. Після з’ясування інформації щодо порушення провадження у справі та призначення дати розгляду справи на 17.02.2015р. відповідачем подано заяву про отримання перепусток для представників, проте час розгляду заяви та надання перепустки фактично складає від двох тижнів і більше. Крім того, відповідач вважає за необхідне повідомити суд проте, що відповідач вже звертався до Торгово-промислової палати України із заявами про засвідчення настання обставин непереборної сили для продовження граничних строків подання податкових декларацій та сплати податків та обов’язкових платежів. За результатами розгляду цих звернень відповідачем були отримані відповідні сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про визнання настання обставин непереборної сили.

Клопотання відповідача, було прийнято та  задоволено судом, оскільки заявлене у відповідності до ст. 22 ГПК України, однак суд звертав увагу відповідача на те, що відповідач пише, що не отримував копії позовної заяви та доданих до неї документів, однак при цьому не повідомляє суд та позивача про адресу поза межами АТО на яку йому можна направити копію позовної заяви з додатками.

Відповідач повторно надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки: по-перше, відповідач не має фізичної можливості з’явитися у судове засідання до господарського суду Запорізької області у зв’язку з тим, що відповідачу станом на 11.03.2015 року не видана перепустка на виїзд із зони АТО; по-друге, відповідачем ще не отримано результатів розгляду Торгово-промисловою палатою України заяви щодо засвідчення форс-мажорних обставин за договором № 001/13-АВТ від 24.01.2013р. із позивачем; по-третє:  відповідач не отримав копії позовної заяви, у зв’язку з чим не має можливості ознайомитися з вимогами позивача.

Клопотання відповідача приймається судом, однак суд вказує відповідачу, що він не позбавлений можливості прибути до господарського суду Запорізької області для ознайомлення та знаття копій з матеріалів справи.

Крім того, відповідач не надає суду та позивачу адресу відповідача поза межами АТО, на яку можна направити копію позовної заяви та доданих до неї документів, а також ніяких засобів зв’язку. Оскільки, відповідно до листа УДППЗ «Укрпошта» № 04-16-83 від 20.01.2015 року, з 27.11.2014 року припинено приймання поштових відправлень до частини населених пунктів Донецької та Луганської області, у т.ч у місто Донецьк.

Таким чином, позивач не має можливості направити відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів.

В матеріалах справи знаходяться докази направлення відповідачу 19.01.2015 року копії позовної заяви та доданих до неї документів.

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 19976263 від 27.01.2015 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „АПК-ЗЕРНОРЕСУРС” знаходиться за адресою: бульвар Шевченка, буд. 6-Б, м. Донецьк, 83015.

З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвали суду від 27.01.2015р. та від 17.02.2015р. відповідачу на адресу: бульвар Шевченка, буд. 6-Б, м. Донецьк, 83015, про що складено відповідний акт від 27.01.2015 року.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання від 27.01.2015р. та про відкладення розгляду справи від 17.02.2015р., були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту, оскільки листом вих. № 04-16-83 від 20.01.2015р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. у місто Донецьк.

Крім того, ухвала суду від 17.02.2015 року була надіслана відповідачу на адреси його електронних пошт, про що свідчить Витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою за вих. 06-05/471 від 18.02.2015р.

Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.

У судовому засіданні 12.03.2015 року від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд може ухвалою продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

Клопотання позивача приймається судом та підлягає задоволенню, оскільки заявлено у відповідності до вимог ст. 22 та 69 ГПК України, суд вважає за необхідне продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

У зв’язку з неявкою відповідача та з урахуванням його клопотання, розгляд справи слід відкласти.

Керуючись ст. ст. 22, 69, 77, 86 ГПК України, суд –

 

 

Продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

Розгляд справи відкласти до 01.04.2015 об 14 год. 10 хв.

Зобов’язати позивача заздалегідь, але не пізніше 27.03.2015р.виконати дії танадати документи, витребувані ухвалами суду від 27.01.2015р. та від 17.02.2015р., а також: своєчасно направити відповідачу копію позовної заяви б/н від 15.01.2015р. та доданих до неї документів на електрони адреси відповідача: o.limar@ukrinvest.ua, dartyomov@mail.ru – докази своєчасного направлення надати суду (відповідний витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою, копії скріншотів та інш.);належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів – надати суду для справи, оригінали надати в судове засідання – для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.

 

Зобов’язати відповідача заздалегідь, але не пізніше 27.03.2015р. виконати дії танадати документи, витребувані ухвалами суду від 27.01.2015р. та від 17.02.2015р. (які були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області); оригінали витребуваних документів - в судове засідання для огляду, належним чином засвідчені читаємі копії документів – надати суду для доручення до матеріалів справи; письмові пояснення на позов - надати суду (в т.ч. на диску, дискеті, флешці); у випадку неможливості направити письмові пояснення та додані до них документи поштою – надіслати на адресу електронної пошти господарського суду Запорізької області: E-mail: inbox@zp.arbitr.gov.ua /із зазначенням номеру справи, судді та дати слухання/; письмово вказати суду всі наявні засоби зв’язку з вами (номери телефонів, факсів, адресу електронної пошти, адресу для листування поза межами зони АТО, за наявності можливості);а також: своєчасно повідомити позивача про поштову адресу поза межами АТО та електрону адресу, на які позивач може направити відповідачу копію позову та додатків до нього; докази своєчасного направлення позивачу повідомлення про адресу відповідача поза межами АТО – надати суду; письмові пояснення на позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, зміст якої викладений у даній ухвалі;всі рахунки, у т.ч. рахунок № СФ-09810 від 16.07.2014р.; № СФ-09927 від 18.08.2014р.; № СФ-10042 від 18.09.2014р.;Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника за наявності можливості.