До уваги КП „Старобешівське” смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області, справа № 908/6052/14

 

 

 

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” м. Київ, до Комунального підприємства „Старобешівське” смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області, про стягнення 450 511 грн. 67 коп., суд –

 

 

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за переданий природний газ в сумі 358 635 грн. 57 коп. на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13/3724-БО-6 від 31.01.2013 року, пеню в сумі 32 612 грн. 91 коп., 3 % річних в сумі 16 083 грн. 64 коп. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 43 179 грн. 55 коп.

Позивач надав суду заяву, в який вказав, що в позовній заяві №14/2-1288 від 19.12.2014р. помилково зазначив «ціну позову 450 511 грн. 68 коп.», та просить суд вважати вірним «ціну позову 450 511 грн. 67 коп.».

Заява позивача була прийнята судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

Також позивач надав суду письмові пояснення, в яких зазначив наступне: щодо періодів нарахування, то пунктом 6.1 договору від 31.01.2013 року № 13/3724-БО-6 встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця,наступного за місяцем поставки газу. Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Покупцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Оплату за поставлений газ відповідач здійснив лише частково, чим порушив умови договору. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов’язання, передбачених ст. 611 ЦК України є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором. Таким чином, враховуючи, що постачання природного газу відбувалось у січні - квітні 2013 року, положення ст. 232 ГК України, ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати за наступні періоди: за прострочення з оплати за отриманий у січні 2013 року газ - пеню з 14.02.2013р. по 14.04.2013р (дата остаточного розрахунку) у розмірі 3 541 грн. 76 коп., 3% річних з 14.02.2013р. по 14.04.2013р. у розмірі 708 грн. 35 коп.; за прострочення з оплати за отриманий у лютому 2013 року газ - пеню з 14.03.2013р. по 13.09.2013р. у розмірі 14 682 грн. 31 коп., 3% річних з 14.03.2013р. по 11.08.2014р. у розмірі 708 грн. 35коп., інфляційні втрати за період 03.2013р. по 06.2014р. у розмірі 18 476 грн. 54 коп. за прострочення з оплати за отриманий у березні 2013 року газ - пеню з 14.04.2013р. по 13.10.2013р. у розмірі 13 212 грн. 98 коп., 3% річних з 14.04.2013р. по 11.08.2014р. у розмірі 7 518 грн. 53 коп., інфляційні втрати за період 04.2013р. по 06.2014р. у розмірі 22 649 грн.61 коп.; за прострочення з оплати за отриманий у квітні 2013 року газ - пеню з 14.05.2013р. по 13.11.2013р. у розмірі 1 175 грн. 87 коп., 3% річних з 14.05.2013р. по 11.08.2014р. у розмірі 639 грн. 47 коп., інфляційні втрати за період 05.2013р. по 06.2014р. у розмірі 2 053 грн. 41 коп. Щодо нарахування інфляційних втрат позивач зазначає наступне: згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлений договором. При цьому, згідно вищевказаної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в Державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Відповідні індекси розраховуються, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків. Зазначає, що порядок нарахування інфляції передбачений листом Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». При здійсненні розрахунку враховано вимоги та роз’яснення Вищого господарського суду України, викладені в інформаційному листі № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»: «При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця». Дане роз’яснення ґрунтується на Листі Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97. Виходячи з наведених роз’яснень, встановлюється загальне правило - у разі виникнення заборгованості у період з 1 по 15 день місяця, можливе нарахування інфляційних втрат. Звертаємо увагу суду, що зазначено саме період а не початок місяця. У такому разі є допустимим та прийнятим і випадок виникнення заборгованості на 15 день місяця. За таких умов період прострочення - з 15 дня до кінця місяця - буде складати у загальному випадку 15 днів. Отже, нарахування інфляційних втрат на період прострочення у 15 або більше днів прострочення вважає законним та таким, що відповідає Листу Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97. Також позивач звертає увагу суду, що нарахування інфляційних втрат здійснене позивачем помісячно.

10.03.2015р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 19824436 від 23.12.2014 року, відповідно до якого Комунальне підприємство „Старобешівське” знаходиться за адресою: --------, смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області, ---------.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. 

Однак, листами вих. № 04-16-1682 від 01.12.2014р. та № 04-16-83 від 20.01.2015 року Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. до Старобешівського району.

З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвали суду від 24.12.2014р., 02.02.2015р. та 19.02.2015р. відповідачу на адресу: ----------, смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області, -------, про що складено відповідні акти від 25.12.2014р., 04.02.2015р., 19.02.2015р.

На підставі викладеного, ухвали суду від 24.12.2014р., 02.02.2015р. та 19.02.2015р. були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Крім того, про призначення судового засідання на 02.02.2015р. та 19.02.2015р. відповідач був повідомлений відповідними телефонограмами, про що свідчать витяги з журналу реєстрації телефонограм та факсограм № 02-17/5 від 15.01.2015р. та № 02-17/16 від 03.02.2015р.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:  

31.01.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі – продажу природного газу № 13/3724-БО-6, з додатками та додатковими угодами (надалі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору позивач (продавець за договором) зобов’язався передати у власність відповідача (покупця за договором) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу”, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

В п. 2.1 договору сторони погодили місяці та обсяги газу, що протягом вказаних місяців продаються позивачем відповідачу.

При цьому, в п. 2.1.1 договору сторони передбачили, що обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Згідно з п. 3.1.2 договору, відповідач до 20 числа місяця, що передує місцю поставки газу, надає позивачу належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджуються позивачем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

За умовами п. 3.3 договору приймання – передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання – передачі газу. Обсяги споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов’язується надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути відповідачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ (Національна комісія з регулювання електроенергетики).

В п. 5.3 договору передбачено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

За умовами п. 5.5 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 16.07.2013р., загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 11.1 договору визначено, що він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 року і діє в частині поставки газу до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків – до їх повного здійснення. 

На виконання умов договору позивач продав, а відповідач прийняв природний газ у період з січня 2013 року по квітень 2013 року на загальну суму 758 254 грн. 66 коп., що підтверджується підписаними у двосторонньому порядку та скріпленими печатками підприємств актами приймання – передачі природного газу від 31.01.2013р., 28.02.2013р.. 31.03.2013р. та 30.04.2013р. (ар. с. 20-23).

Відповідно до умов п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що в платіжних дорученнях відповідач повинен обов’язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у відповідача за цим договором, позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від відповідача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Згідно п. 6.4 договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від відповідача, погашає вимоги позивача у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного відповідачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати позивача, пов’язані з одержаннями виконання; 2) у другу чергу погашається неустойка; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу. У випадку відсутності простроченої заборгованості та заборгованості зі сплати неустойки за цим договором, сума, яка була сплачена відповідачем понад вартості фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, повинна зараховуватися позивачем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором не виконав належним чином, вартість отриманого газу за період січня 2013 року по квітень 2013 року включно оплатив частково, в сумі 399 619 грн. 09 коп., що підтверджується банківськими виписками від 26.02.2013р., від 26.03.2013р., від 27.03.2013р., від 11.04.2013р., від 10.06.2013р. та випискою по підприємству.

Вартість отриманого газу за спірний період в сумі 358 635 грн. 57 коп. не була оплачена відповідачем.

Суду також не було надано доказів оплати відповідачем позивачу суми 358 635 грн. 57 коп.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 358 635 грн. 57 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач згідно п. 6.1 договору, у термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, не проводив оплату отриманого газу, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, на ці грошові кошти знецінилися за цей час.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 16 083 грн. 64 коп. та інфляційні витрати в сумі 43 179 грн. 55 коп., згідно наданого суду розрахунку (ар. с. 9-11).

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, тому з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 16 083 грн. 64 коп. та інфляційні витрати в сумі 43 179 грн. 55 коп.

Згідно з п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов’язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 32 612грн. 91 коп., згідно наданого суду розрахунку (ар. с. 9-11).

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 32 612 грн. 91 коп.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд 

 

 В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити. Стягнути з Комунального підприємства „Старобешівське” (--------- смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області,; код ЄДРПОУ --------) на користь Публічного акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (-------------; код ЄДРПОУ -------------) основний борг в сумі 358 635 грн. 57 коп., інфляційні витрати в сумі 43 179 грн. 55 коп., 3 % річних в сумі 16 083 грн. 64 коп., пеню в сумі 32 612 грн. 91 коп. та судовий збір в сумі 9 010 грн. 23 коп. Надати наказ.