№ провадження справи 6/4/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Запоріжжя
16.03.2015р. Справа № 908/279/15-г
За позовом Державного підприємства „Придніпровська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень” (-----------м. Дніпропетровськ,---------)
До Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас” (-----------, м. Донецьк, -----------)
Про стягнення штрафу у сумі 11 940 грн.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників:
Від позивача : Хлабистін Д.М. – дов. №26 від 01.01.2015р.
Від відповідача : не з’явився
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства „Придніпровська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень” м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас” м. Донецьк, про стягнення штрафу у сумі 11 940 грн., суд –
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 11 940 грн., за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.
Розгляд справи двічі відкладався, в зв’язку з неявкою відповідача.
16.03.2015р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 19915661 від 17.01.2015 року, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас” знаходиться за адресою: --------------, м. Донецьк, ------------.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Однак, листами вих. № 04-16-1682 від 01.12.2014р. та № 04-16-83 від 20.01.2015 року Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. до м. Донецьк.
З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направлення ухвал суду від 17.01.2015р., 04.02.2015р. та 25.02.2015р. відповідачу на адресу: Будьонівський район, м. Донецьк, 83059, про що судом було складено відповідні акти від 17.01.2015р., 04.02.2015р. та 25.02.2015р.
За таких обставин, текст ухвал суду від 17.01.2015р., 04.02.2015р. та 25.02.2015р. був розміщений на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.
За наявними у справі номерами телефонів відповідача господарському суду не вдалося передати телефонограму щодо місяця, дня та часу судового засідання, про що було складено відповідні акти від 04.02.2015р., 25.02.2015р. та 16.03.2015р.
Проте, тексти ухвал суду від 17.02.2015р., 04.02.2015р. та 25.02.2015р. були надіслані відповідачу на три адреси електронної пошти, що підтверджується витягами з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою № 06-05/92 від 17.01.2015р., № 06-05/288 від 04.02.2015р., № 06-05/304 від 05.02.2015р. та № 06-05/546 від 25.02.2015р.
Крім того, позивачем також на адреси електронної пошти відповідача було надіслано позовну заяву вих.. № НЮС-1/4 від 12.01.2015 року та додані до позову документи, що підтверджують надані суду копії скріншотів.
Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.
Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання тричі не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
12.07.2014 року відповідач зі станції відправлення Нижньокринка Донецької залізниці на адресу ПАТ „Центренерго” Зміївської ТЕС на станцію прибуття Лиман в залізничному вагоні № 60659307 відправив вантаж „вугіль кам’яний т-0-200” у кількості 69 000 кілограмів, як вказано в залізничній накладній № 50956473 (ар. с. 11).
12.07.2014 року на станцію Лиман Придніпровської залізниці прибув відправлений відповідачем вантаж, що підтверджується накладною № 50956473.
На станції призначення, згідно з ст. 52 Статуту залізниць України, що був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (надалі - Статут), 15.07.2014 року було проведено контрольне зважування вантажу за накладною № 50956473, що підтверджується випискою з книги переважень (ар. с. 18).
За результатами проведеного контрольного зважування була виявлена невідповідність маси вантажу у вагоні № 60659307 даним, зазначеним у даній накладній, фактично вага вантажу (нетто) склала 71 000 кг, тара вагону – 21 800, що більше даних, вказаних у накладній, на 2 000 кг.
Переважування проводилось на 150-тоних вагонних вагах, введених в експлуатацію 29.06.2006р., зі строком експлуатації 10 (десять) років, повірених 29.05.2014 р. (ар. с. 16 -18).
За результатами контрольного зважування залізницею був складений комерційний акт АА № 009478/25/92 від 15.07.2014р. (ар. с. 14).
Вказаним актом було зафіксовано, що завантаження у вагоні нижче бортів на 10-20 см., укатаний катком, вантаж не маркований, в документах відомості про маркування відсутні. Вагон без дверей, в технічному відношенні – справлений, люки закриті витікання вантажу не було.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України „Про залізничний транспорт” від 04.07.1996р. № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України „Про транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Частиною 2 статті 3 Закону України „Про залізничний транспорт” передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Стаття 2 Статуту залізниць України визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
В статті 5 Статуту залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (далі - Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, Правилами оформлення перевізних документів, передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно з п. 2.1., 6.6., 6.7. та додатком № 3 Правил оформлення перевізних документів, графи „Маса вантажу в кг визначена відправником" та „Спосіб визначення маси" заповнюються відправником.
Відповідно до статті 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником.
Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів, передбачено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу,його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Частина 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальностізалізниці, вантажовідправника,вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актамиабо актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний актскладається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу,багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про залізничний транспорт”, розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користуванняза перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи,пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Згідно з ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправникапорту стягнеться штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Стаття 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.
Згідно з накладною № 50956473, загальна сума провізної плати, нарахованої відправнику по станції відправлення, за вагон № 60659307, складає 2 388 грн.
Отже, розмір штрафу, згідно з вказаними вище статтями Статуту залізниць України, складає 11 940 грн. (2 388 грн. х 5).
Судові витрати покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Стягнути з Державного підприємства „Шахтоуправління „Донбас” (------------, м. Донецьк, ---------; код ЄДРПОУ ---------) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу „Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень” -------------, м. Дніпропетровськ, -----------; код ЄДРПОУ ----------) штраф в сумі 11 940 (одинадцять тисяч дев’ятсот сорок) грн. та судовий збір в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. Надати наказ.
Повне рішення складено : 16.03.2015р.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
