До уваги ТОВ „Амстор” по справі № 905/1610/14

 

 

 

 

 

 

ТОВ „Ю.Ті.Джи.” в первісному позові просило стягнути з ТОВ „Амстор” штраф у розмірі 751 032 грн. на підставі договору про надання послуг № 09/03/11-У від 09.03.2011 року.

Під час розгляду справи в господарському суді Донецької області ТОВ „Ю.Ті.Джи.” збільшило свої позовні вимоги, остаточно просить стягнути з ТОВ „Амстор” штраф у розмірі 950 272 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.05.2014 року судом були прийняті до розгляду по суті збільшені позовні вимоги ТОВ „Ю.Ті.Джи.”.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю „Амстор” надало до господарського суду Донецької області зустрічну позовну заяву № 431 від 31.03.2014 року, в якій просить визнати пункт 8.9 договору про надання послуг № 09/03/11-У від 09.03.2011 року недійсним з моменту укладання договору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.04.2014 року зустрічна позовна заява ТОВ „Амстор” була прийнята до розгляду спільно із первісним позовом.

ТОВ „Амстор” надало відзив на первісний позов № 418 від 28.03.2014р., в якому вказано наступне: 09.03.2011 року між ТОВ «Амстор»та ТОВ «Торгова Гільдія» був укладений договір про надання послуг № 09/03/11-У (надалі-договір). 21.12.2011 року між ТОВ «Амстор», ТОВ «Торгова Гільдія» та ТОВ «Ю.Ті.Джи.» був укладений додатковий договір, за умовами якого усі права та обов’язки від ТОВ «Торгова Гільдія» переходять до ТОВ «Ю.Ті.Джи.» у повному обсязі. Тож, відповідно до п. 1.1 договору, ТОВ «Ю.Ті.Джи.» надає консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та управління, які стосуються розроблення рекомендацій з розвитку та дослідженню земельних ділянок, повна інформація щодо яких наведена у додатку № 1 до договору, а ТОВ „Амстор” зобов’язаний прийняти та сплатити надані позивачем послуги, відповідно до умов договору. Відповідно до п. 1.2 договору інформація по наданим ТОВ „Ю.Ті.Джи.” послугами передається ТОВ „Амстор” у вигляді – Рекомендацій по ділянкам, у двох друкованих екземплярах на російській мові, а також у електронному вигляді. Відповідно до п. 7.1 договору винагорода ТОВ „Ю.Ті.Джи.” за розробку рекомендацій з розвитку та використанню земельних ділянок (розробку Звітів), відповідно до п. 1.1 договору, складає - 1 000,00 (одну тисячу гривень) без ПДВ. Також, відповідно до п. 7.3 договору сторони дійшли згоди, що за послуги з забезпечення укладання договорів оренди площ торгівельних центрів, відповідно до п.1.4 договору, ТОВ „Амстор” сплачує ТОВ „Ю.Ті.Джи.” винагороду у розмірі 100 % (сто відсотків) від суми орендної плати за один місяць оренди по кожному договору оренди приміщень ТЦ, укладених в рамках цього договору. Пунктом 7.2 договору встановлено, що виплата винагороди ТОВ „Ю.Ті.Джи.” здійснюється ТОВ „Амстор” у національній валюті України - гривні, у наступному порядку: ТОВ „Амстор” на протязі п’яти банківських днів з моменту підписання сторонами договору, сплачує позивачу передплату у розмірі 500 (п’ятсот) гривень без ПДВ, на розрахунковий рахунок ТОВ „Ю.Ті.Джи.”; оплата залишкової частини винагороди за надані консультаційні послуги по розробці Звітів, у розмірі 500 (п’ятсот) гривень без ПДВ, здійснюється ТОВ „Амстор” на розрахунковий рахунок ТОВ „Ю.Ті.Джи.” не пізніше п’яти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, чи моменту, з якого такий Акт вважається підписаний, відповідно до умов п. 5.6 договору. Тож, на виконання умов п. 7.2 договору ТОВ „Амстор” 29.03.2011 року була сплачена передоплата у розмірі 500 (п’ятсот) гривень на поточний рахунок ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Друга частина винагороди ТОВ „Ю.Ті.Джи.” була сплачена ТОВ „Амстор” 09.01.2014 року, у розмірі 500 (п’ятсот) гривень. Умовами пункту 5.4 договору, визначено, що на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту фактичної передачі ТОВ „Ю.Ті.Джи.” Звіту на розгляд ТОВ „Амстор”, останній зобов’язаний підписати Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та повернути підписаний Акт ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. 29.01.2014 року ТОВ „Амстор” були отримані та підписані Акти приймання-передачі Звіту від 11.07.2011 року та Акт приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2011 року. Таким чином, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” надало консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та управління, які стосуються розроблення рекомендацій з розвитку та дослідженню земельних ділянок, а ТОВ „Амстор”, у свою чергу, прийняв та оплатив ці послуги. Також, ТОВ „Амстор” звертає увагу суду на те, що пунктом 1.4 договору передбачено, що у рамках даного договору, у разі прийняття позитивного рішення ТОВ „Амстор” на будівництву торговельних центрів, ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, також, надає ТОВ „Амстор” послуги з забезпечення укладання договорів оренди площ торговельних центів, які плануються звестись шляхом нового будівництва на земельних ділянках, зазначених у Додатку №1 до даного договору, а ТОВ „Амстор” зобов’язується прийняти та сплатити надані ТОВ „Ю.Ті.Джи.” послуги, відповідно до умов договору. Тобто, зобов’язання сторін, передбачені п. 1.4 договору, мали б істотне значення, лише у разі будівництва торгівельних центрів. Більш того, рішення про початок чи відмову від будівництва приймає лише ТОВ „Амстор”. Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) визначене поняття господарського зобов’язання, а саме: господарським визнається те зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Приписами ч. 1. ст. 903 ЦК України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як вбачається із суті договору про надання послуг № 09/03/11-У від 09.03.2011 року основними обов’язками (змістом зобов’язання) сторін за цим договором - є надання, прийняття та сплата послуг. Також, ТОВ „Амстор” наголошує на тому, що ТОВ „Ю.Ті.Джи.” (может ОТВЕТЧИК) виконанні усі умови договору щодо прийняття та сплати консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та управління, які стосуються розроблення рекомендацій з розвитку та дослідженню земельних ділянок. Відповідно до ч. 1. ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки, на сьогоднішній день, ані у ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, ані у ТОВ „Амстор” не має один до одного претензій щодо якості чи сплати наданих консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та управління, які стосуються розроблення рекомендацій з розвитку та дослідженню земельних ділянок, ТОВ „Амстор” вважає договір про надання послуг № 09/03/11-У від 09.03.2011 року виконаним у повному обсязі, а зобов’язання за ним - припиненими. Стосовно стверджень ТОВ „Ю.Ті.Джи.” щодо «формальної» ціни договору та надання фактично безоплатних послуг, ТОВ „Амстор” зазначає наступне: відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, сторони при укладенні господарського договору зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Так, розділ 7 договору визначає вартість послуг та умови їх оплати, отже ціна договору була погоджена сторонами при повному розумінні своїх прав. Приписами ч. 1 ст. 189 ГК України встановлено, що ціна в цьому кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. За усіма ознаками, договір про надання послуг № 09/03/11-У від 09.03.2011 року містить усі істотні умови, у тому числі і ціну (вартість послуг). Оскільки, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” стверджує, що погоджена сторонами вартість договору, не була ринковою, стає незрозумілим, яким чином, взагалі формувалась собівартість цих послуг. Частиною 1 статті 904 ЦК України встановлено, що за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов’язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Однак, договір про надання послуг, укладений між ТОВ „Ю.Ті.Джи.” та ТОВ „Амстор”, не відповідає положенням законодавства щодо безоплатних правочинів, оскільки вартість послуг визначена умовами договору. Також, ч. 3 ст. 632 ЦК України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. З огляду на те, що договір виконаний сторонами у повному обсязі, ТОВ „Амстор” вважає вимоги ТОВ „Ю.Ті.Джи.” стосовно відшкодування витрат на виконання договору неправомірними. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Основними обов’язками сторін за цим договором - є надання, прийняття та сплата послуг визначених п. 1.1 та п. 1.4 договору. Надання послуг, визначених п. 1.4 договору, зумовлено певними обставинами, а саме: у разі прийняття позитивного рішення ТОВ „Амстор” на будівництво торговельних центрів, які, на сьогоднішній день не настали, отже посилання ТОВ „Ю.Ті.Джи.” на зобов’язання, визначені п. 1.4 договору, є нікчемними. Частиною 1 статті 509 ЦК України зазначено, що зобов’язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. На думку ТОВ „Амстор”, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” також не вірно тлумачить та застосовує приписи ст. 530 ЦК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. По-перше, жодним пунктом договору про надання послуг № 09/03/11-У від 09.03.2011 року не передбачений обов’язок ТОВ „Амстор” побудувати торговельні центри. У разі наявності торговельних центрів, обов’язками ТОВ „Амстор” було б прийняття та сплата послуг ТОВ „Ю.Ті.Джи.” по забезпеченню укладання договорів оренди площ торговельних центів. По-друге, подія зазначена у умовах п.1.4 договору, а саме: будування торговельних центрів, не може розцінюватись, як неминуча, оскільки рішення про початок будівництва приймає лише ТОВ „Амстор”. Відповідно до п. 8.2 договору, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” не несе відповідальність за будь-які негативні наслідки господарської діяльності ТОВ „Амстор”, яка ґрунтувалась чи могла ґрунтуватись на положеннях Звіту, розробленого позивачем або на інших рекомендаціях ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, наданих відповідно до умов договору у письмовій чи усній формі. Більш того, положеннями розділу 8 договору взагалі непередбачена відповідальність ТОВ „Ю.Ті.Джи.” за невиконання або неналежне виконання договору. Відповідно до п. 8.3 договору сторони домовились, що вся інформація, отримана ТОВ „Амстор” від ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, носить рекомендаційний характер. ТОВ „Амстор” самостійно обирає шляхи використання отриманої інформації та несе усі комерційні ризики від господарської діяльності, яка стосується застосування результатів Звіту. Тобто, із положень договору вбачається, що надані ТОВ „Ю.Ті.Джи.” послуги носять лише рекомендаційний характер, а втілення результатів Звітів ТОВ „Амстор” здійснює на власний розсуд. Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Так, на вимогу зазначеної норми, сторонами були погоджені відповідні умови, а саме: п. 8.4 договору передбачає, що у разі прострочення по сплаті послуг, зазначених у пункті 1.1 договору, ТОВ „Амстор” сплачує ТОВ „Ю.Ті.Джи.” пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених/невчасно сплачених грошових коштів за кожний день прострочення, та п. 8.6, який передбачає, що у разі прострочення сплати послуг, зазначених у п.1.4 договору, ТОВ „Амстор” сплачує ТОВ „Ю.Ті.Джи.” пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Також, ТОВ „Амстор” зазначає, що розмір штрафних санкцій, передбачений п. 8.9 договору, по-перше, є значно несумірним до вартості послуг, по-друге – події, на яких ґрунтується порушення, обумовлене п. 8.9 договору, є другорядним у відношенні до предмету договору та не визначені, як обов’язок ТОВ „Амстор”. ТОВ „Амстор” у своїх листах ТОВ „Ю.Ті.Джи.” № 1730 від 30.12.2013 року та № 220 від 17.02.2014 року вже зазначив, що відсутність будівництва торговельних центрів – не повинно розцінюватися, як відмова ТОВ „Амстор” від будівництва, тим більш, як одностороння відмова від договору. ТОВ „Амстор” також звертав увагу ТОВ „Ю.Ті.Джи.” на те, що необхідність розробки рекомендацій з розвитку земельних ділянок була викликана запланованим розвитком мережі «Амстор». Однак, по незалежним від ТОВ „Амстор” обставинам, будівництво торговельних центрів не було розпочато. Земельні ділянки, на яких планувалось будівництво торговельних центрів, знаходяться у користуванні інших юридичних осіб, а саме: із восьми земельних ділянок, щодо яких вироблялись рекомендації, чотири знаходяться у користуванні/оренді третіх осіб. Так, ТОВ „Амстор”, на законних підставах, користується та володіє наступними об’єктами: 1. Земельна ділянка за адресою: м. Кременчук, вул. Халаменюка; 2. Земельна ділянка за адресою: м. Донецьк, вул. 301-ї Донецької дивізії; 3. Земельна ділянка за адресою: м. Полтава, вул. Київське шосе. Зазначене, ще раз підтверджує той факт, що ТОВ „Амстор”, укладаючи договір про надання послуг, не брав на себе зобов’язань щодо будівництва торговельних центрів, а збирав лише інформацію, щодо комерційного застосування у фінансово-господарській діяльності підприємства. Не менш важливим є той факт, що ТОВ „Амстор”, з метою реалізації планів з розвитку земельних ділянок, були укладені договори на розроблення проектів торговельних та розважаючи центрів, які на сьогоднішній день знаходяться на стадії виконання. З огляду на що, ствердження ТОВ „Ю.Ті.Джи.” щодо відмови ТОВ „Амстор” від реалізації будівництва торговельних центрів, взагалі є безпідставними. Також, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” стверджує, що «саме здійснення ТОВ „Ю.Ті.Джи.” набору орендарів майбутніх торговельних центрів мало принести ТОВ „Ю.Ті.Джи.” основний дохід грошових коштів та окупити фактично безкоштовне надання ним послуг з розробки Рекомендацій земельних ділянок.». Відповідно до п. 7.3 договору сторони дійшли згоди стосовно того, що послуги по забезпеченню укладання договорів оренди площ торговельних центрів, відповідно до п. 1.4 договору, ТОВ „Амстор” сплачує ТОВ „Ю.Ті.Джи.” винагороду у розмірі 100% від суми орендної плати за один місяць оренди за кожним договором оренди приміщень торговельних центрів, укладеного у рамках даного договору. Зазначенні суми включають ПДВ. Отже, є незрозумілим, яким саме чином ТОВ „Ю.Ті.Джи.” дійшов висновку, що винагорода за вищезазначені послуги складатиме - 80 00,00 дол. США (вісімдесят тисяч доларів США). Умовами договору передбачено, що ТОВ „Ю.Ті.Джи.” надає консультаційні послуги, ТОВ „Амстор” їх приймає та сплачує, шляхи подальшого застосування отриманої інформації ТОВ „Амстор” обирає самостійно, з урахуванням усіх негативних наслідків такого застосування. Тобто, договором невстановлений ані прямий, ані опосередкований обов’язок ТОВ „Амстор” розпочинати будівництво торгівельних центрів. Проте, розуміння ТОВ „Ю.Ті.Джи.” правочину результатом, якого є надання та отримання інформації, є інакшими від законодавчого тлумачення такого правочину. Відповідно до ч. 2. ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Основною ознакою для застосування вищезазначених норм Господарського кодексу України - є порушення, чи то зобов’язання, чи то правил здійснення господарської діяльності. Частина 1 статті 173 ГК України, у свою чергу, визначає поняття господарського зобов’язання, а саме: господарським визнається те зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надатиінформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Враховуючи усе вищевикладене, ТОВ „Амстор” вважає, що вимоги ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, викладені у позовній заяві (первісному позові), не підлягають виконанню, оскільки відповідальність, у тому числі і застосування господарських санкцій, виступає лише наслідком порушення, а порушення, у свою чергу, не можливо без зобов’язання, а зобов’язання за договором про надання послуг № 09/03/11-У від 09.03.2011 року - виконане ТОВ „Амстор” у повному обсязі. Таким чином, ТОВ „Амстор” просить суд у задоволені позовних вимог ТОВ «Ю.ТІ.Джі.» відмовити у повному обсязі.

ТОВ „Ю.Ті.Джи.” надало відзив на зустрічний позов № 44 від 17.04.2014 року, в якому зазначено наступне: ТОВ „Ю.Ті.Джи.” не визнає пред’явлених ТОВ „Амстор” позовних вимог, вважає такі вимоги абсолютно безпідставними і юридично не обґрунтованими з огляду на нижчезазначене. Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору. Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Пункт 8.9. договору, дійсність (чинність) якого ТОВ „Амстор” без будь-яких на те передбачених законом та/або договором та/або судовою практикою підстав була поставлена під сумнів, звучить наступним чином: «п.8.9. Сторони погодили, що у випадку дострокового розірвання даного договору з ініціативи ТОВ „Амстор”, до моменту здійснення набору орендарів в ТЦ та отримання ТОВ „Ю.Ті.Джи.” винагороди за усіх набраних ним орендарів, згідно п.7.3. Договору чи у випадку відмови ТОВ „Амстор” від розвитку/ будівництва Торгових центрів на таких земельних ділянках (у тому числі у вигляді відсутності початку будівництва протягом 24 (двадцяти чотирьох) місяців з моменту підписання даного Договору), ТОВ „Амстор” зобов’язаний сплатити ТОВ „Ю.Ті.Джи.” неустойку у вигляді штрафу у розмірі, який еквівалентний 10 000 (десять тисяч) доларів США за кожний факт розробленої рекомендації з розвитку та дослідження земельних ділянок (Звіт), визначених у Додатку № 1. Вищевказаний штраф має бути виплачений протягом 7 (семи) банківських днів з моменту дострокового розірвання Договору чи настання обставини, вказаної в п.8.9. Договору, у національній валюті України – гривні, згідно офіційного курсу НБУ, на день здійснення такої сплати». Вказана у п.8.9 договору штрафна санкція була погоджена та закріплена сторонами під час підписання договору та скріплення його печатками, що є достатнім підтвердженням того, що сторони погодилися з її умовами. На переконання ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, умови, закріплені у п.8.9. договору, є абсолютно зрозумілими, однозначними та мають пріоритет перед будь-якими суб’єктивними трактуваннями таких умов ТОВ „Амстор”. Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Підписанням ТОВ „Амстор” договору, Актів приймання – передачі Звітів, Актів приймання – передачі наданих послуг (виконаних робіт), сплатою вартості надання послуг з розробки Рекомендацій (500 грн. + 500 грн., рахунок № 245 від 20.12.13 р.) ТОВ „Амстор” підтвердив той факт, що він вважає договір, а також усі його невід’ємні пункти (у тому числі п.8.9 Договору) чинними. ТОВ „Амстор” під час дії та виконання сторонами умов договору жодного разу не ставив під сумнів чинність (дійсність) договору та/або його окремих частин. У жодному листі ТОВ „Амстор” на адресу ТОВ „Ю.Ті.Джи.” (у тому числі у відповіді на претензію) не було посилання або натяку ТОВ „Амстор” на те, що п. 8.9. договору з будь-яких причин є недійсним/ не чинним/ нікчемним. Також, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” звертає особливу увагу суду на те, що ТОВ „Амстор” вже після отримання ним позовної заяви від ТОВ „Ю.Ті.Джи.” (яка відправлена 07.03.2014 р. і отримана 11.03.2014 р., підтвердженням чого є Додаток № 2) у власному листі (№ 341 від 13.03.2014 р.) вказав дослівно наступне «зі свого боку підтверджуємо, що штрафні санкції за невмотивовану відмову від будівництва ТЦ залишаються незмінними». Тобто, ТОВ „Амстор” до останнього моменту не ставив перед ТОВ „Ю.Ті.Джи.” навіть питання про те, що п. 8.9. договору (на думку ТОВ „Асмтор”), є недійсним/ не чинним/ нікчемним. Але після отримання ТОВ „Амстор” від ТОВ „Ю.Ті.Джи.” повного обсягу послуг за договором, підписання Акту приймання – передачі наданих послуг (виконаних робіт) на повну суму (1000 грн.), йому стало вже економічно не вигідно визнавати окремий пункт підписаного сторонами договору і ТОВ „Амстор” просто вирішив не виконувати взяті на себе договірні зобов’язання щодо сплати передбачених штрафних санкцій. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. При цьому, «складне фінансове становище», на яке посилається ТОВ „Амстор”, не може бути підставою для не виконання/ не належного виконання/ виконання не у повному обсязі положень підписаного договору. Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Посилання ТОВ „Амстор” на ст. 217 ЦК України, в якій йде мова про те, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, є також не коректним, оскільки ТОВ „Ю.Ті.Джи.” ні за яких умов не укладав би договір з ТОВ „Амстор”, якщо б у ньому не було такого «запобіжника», як п. 8.9. договору, щодо обов’язку сплати ТОВ „Амстор” штрафних санкцій на користь ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Тільки наявність п. 8.9. договору гарантувала, що ТОВ „Ю.Ті.Джи.” після надання послуг ТОВ „Амстор” (щодо розробки Звітів) за будь-яких умов (навіть у разі відсутності будівництва торговельних центрів та/або у разі не неможливості здійснення ТОВ „Амстор” набору орендарів у такі торговельні центри) отримає за них мінімальну оплату, якою буде досягнутий хоча б рівень беззбитковості надання ТОВ „Ю.Ті.Джи.” таких послуг. Без наявності у договорі п. 8.9. такий договір втрачає свій дійсний, погоджений сторонами зміст та економічну доцільність для ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Відповідно до узагальнення Верховного Суду України щодо «Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р., частина правочину може бути визнана недійсною відповідно до ст. 217 ЦК України за умови, що правочин відбувся б і без зазначеної частини та за наявності згоди всіх учасників правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину. Штрафна санкція, зазначена у п. 8.9. договору, набула особливої актуальності для ТОВ „Ю.Ті.Джи.” після того, як строк дії договору закінчився (він був укладений до 31.01.2014 р.). У зв’язку з цим ТОВ „Ю.Ті.Джи.” вже не зможе отримати винагороду за послуги з забезпечення укладення договорів оренди площ майбутніх Торговельних центрів (п.1.4., п.7.3. Договору). Саме здійснення ТОВ „Ю.Ті.Джи.” набору орендарів майбутніх Торговельних центрів мало принести ТОВ „Ю.Ті.Джи.” основний дохід грошових коштів за договором та окупити фактично безкоштовне надання ним послуг з розробки Рекомендацій. Оскільки ТОВ „Амстор” так і не розпочав будівництва Торговельних центрів, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” фактично безоплатно надав ТОВ „Амстор” послуги, реальна вартість яких складає гривневий еквівалент не менше ніж 160 000 (сто шістдесят тисяч) доларів США (20 000 доларів США х 8 Звітів). Для можливості ознайомлення з реальною вартістю послуг, ідентичних до послуг наданих ТОВ „Амстор” за договором, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” надає суду підтверджуючі документи по вже наданим та повністю оплаченим послугам для інших контрагентів – копії договорів та банківських виписок. З таких документів чітко видно реальну вартість послуг, які були надані ТОВ „Амстор”. Керуючись п. 5 ст. 225 ГК України, сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі. Згідно з ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Після вивчення зустрічного позову варто зазначити, що ТОВ „Ю.Ті.Джи.” жодного разу не говорив про те, що у ТОВ „Амстор” є прямий обов’язок щодо будівництва торговельних центрів на земельних ділянках, по яким Відповідачем були підготовлені Звіти. За великим рахунком - це особиста справа та відповідальність ТОВ „Амстор”, будувати там торговельні центри чи не будувати. При цьому сторони погодили конкретні умови для випадку, якщо будівництво таких торговельних центрів не розпочнеться протягом 24 (двадцяти чотирьох) місяців з моменту підписання сторонами договору. У такому разі ТОВ „Амстор” зобов’язаний сплатити ТОВ „Ю.Ті.Джи.” штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США за кожний розроблений Звіт та має повне право продовжувати не будувати торговельні центри на таких земельних ділянках. Згідно з п. 1 ст. 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов’язання другою стороною. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Посилання ТОВ „Амстор” у своєму зустрічному позові на п. 8.2., п. 8.3. договору (щодо рекомендаційного характеру наданих ТОВ „Ю.Ті.Джи.” послуг) є не логічним, не професійним і не доводить жодного зі спірних тверджень ТОВ „Амстор”, оскільки такі пункти договору для даного виду послуг є загальноприйнятою міжнародною практикою. Ці пункти говорять лише про те, що ТОВ „Амстор” на власний вибір та комерційний ризик впроваджує (повністю чи частково) надані ТОВ „Ю.Ті.Джи.” Рекомендації щодо земельних ділянок. Також, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” не може погодитися з твердженням ТОВ „Амстор” про те, що «обов’язки замовника обмежуються сплатою наданої послуги, з огляду на що покладення на замовника обов’язку взагалі не пов’язаного з предметом договору про надання послуг, суперечить природі такого договору та чинному законодавству». Якщо слідувати такій логіці ТОВ „Амстор”, то включення сторонами до договору будь-яких пунктів (окрім пункту щодо обов’язку сплати наданої послуги) можна поставити під сумнів та наполягати на визнанні їх недійсними на підставі того що вони (на думку ТОВ „Амстор”), стали «не пов’язані з предметом договору», а насправді просто стали економічно не вигідними ТОВ „Амстор”. Твердження ТОВ „Амстор” про те, що «п.8.9. Договору суперечить нормам матеріального права України (в т.ч. актам цивільного законодавства), порушує права та законні інтереси ТОВ „Амстор”», ТОВ „Ю.Ті.Джи.” вважає безпідставними, юридично не вмотивованими та такими, що спрямовані на порушення взятих на себе ТОВ „Амстор” господарських зобов’язань, з метою уникнення сплати ним передбачених договором штрафних санкцій ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Згідно з п. 1, п. 2. ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених даним Кодексом, іншими законами або договором. Немає жодного значення для вирішення справи посилання ТОВ „Амстор” на те, що чотири з восьми вказаних земельних ділянок знаходяться у користування інших юридичних осіб. Такий факт (навіть якщо він має місце) жодним чином не впливає на зобов’язання ТОВ „Амстор” перед ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, які він брав на себе підписуючи договір (у т.ч. щодо виконання умов п.8.9.). До того ж ТОВ „Ю.Ті.Джи.” не важливо, хто саме є власником/ орендарем таких земельних ділянок, а важливо було те, щоб на них у встановлений строк розпочалося будівництво торговельних центрів з подальшим набором в них орендарів ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Також, немає жодного значення для вирішення справи посилання ТОВ „Амстор” на те, що «Відповідачем були укладені договори на розроблення проектів торговельних центрів», оскільки проектні роботи (згідно чинного законодавства України та існуючої будівельної практики) ні за яких обставин не можна вважати початком будівництва. Відповідно до «Порядку виконання підготовчих робіт», затвердженого постановою КМУ № 466 від 13.04.2011 р., будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту. Згідно з «Порядком затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи», затвердженого постановою КМУ № 560 від 11.05.2011 р., проект будівництва - проектна документація об'єктів архітектури, розроблена для нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд, технічного переоснащення об'єктів виробничого призначення на таких стадіях проектування, як техніко - економічне обґрунтування, техніко - економічний розрахунок, ескізний проект, проект, робочий проект. Відповідно до п. 5. ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 р., проектування та будівництво об’єктів здійснюється  у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування. Тобто, сам законодавець у нормативних актах відокремив та розніс у часі стадію «проектування» та стадію «будівництво», оскільки стадія «будівництво» не поглинає в себе стадію «проектування». Це вкотре підтверджує позицію ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, що проектування (договір на проектування) не можна вважати початком будівництва. Варто зазначити, що для початку будівництва торговельних центрів у ТОВ „Амстор” обов’язково має бути зареєстрована органами Державного архітектурно – будівельного контролю декларація щодо виконання будівельних робіт або дозвіл на виконання будівельних робіт. Один примірник таких документів (якщо б вони існували) мав би знаходитися у ТОВ „Амстор”. Але ТОВ „Амстор” не надав суду копій жодних декларацій та дозволів на виконання будівельних робіт по вказаним земельним ділянкам. Виконання будівельних робіт без дозволу, а також робіт не зазначених у дозволі на будівництво, в т.ч. після закінчення терміну дозволу вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.   Оскільки проектна документація вважається не дійсною без дозволу на початок будівельних робіт, то будівельні роботи на зазначених земельних ділянках могли бути розпочаті виключно після отримання дозволу на виконання таких будівельних робіт. Також, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” зазначає, (виходячи з практики даних правовідносин), навіть наявність готового та погодженого у встановленому порядку проекту на будівництво досить часто не стає підставою для фактичного початку будівництва, в тому числі оскільки під такий проект починається пошук коштів/ інвесторів/ співінвесторів. Посилання ТОВ „Амстор” на ст. 207 ГК України в даному випадку є безпідставним та необґрунтованим, оскільки для визнання господарського зобов’язання недійсним (повністю чи в частині) необхідно щоб воно не відповідало вимогам закону, або було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або було укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Посилання ТОВ „Амстор” на ч. 3. ст. 215 ЦК України, згідно якої у випадку, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), також є безпідставними, оскільки відсутні жодні законні підстави для визнання п. 8.9. Договору недійсним, а також ТОВ „Амстор” не надав жодного (передбаченого законом) доказу його недійсності. Відповідно до ч. 1 ст. 32, ч.1. ст. 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. В рамках розгляду вимог зустрічного позову саме ТОВ „Амстор” зобов’язаний довести у передбачений законом спосіб правомірність та обґрунтованість своїх вимог до ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Згідно з п.7 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. (далі - Постанова), правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Згідно з п.8 Постанови, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. У п.18 Постанови зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, а саме: - правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; - правочини, спрямовані на знищення пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Твердження ТОВ „Амстор” про те, що «зміст п. 8.9. договору, з урахуванням усіх істотних умов угоди, має усі ознаки нікчемної умови та підлягає скасуванню» є помилковим та жодним чином (законодавчо та/або договором та/ або судовою практикою) не підкріплене. Відповідно до п. 19. Постанови, не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Керуючись п. 20. Постанови, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Згідно з п. 13, п. 20 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 р. № 02-5/111, у вирішенні спорів про визнання угод недійсними господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені лише за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди. Дослідивши судову практику щодо визнання договорів (їх пунктів) недійсними, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” робить висновок про те, що при винесенні рішень суди виходять з необхідності наявності чіткої доказової бази, яка підтверджує таку недійсність. Так, згідно рішення Господарського суду м. Києва (суддя Мандриченко О.В.) від 15.12.2011 р. по справі № 18/343 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Гільдія», щодо визнання п. 4.6. Договору № 30/08/10-У від 30.08.10 р. недійсним було винесено рішення, відповідно до якого у задоволенні позову було відмовлено повністю. Це рішення було прийнято у зв’язку з тим, що «господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню» (Додаток № 5). Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростра» на рішення господарського суду м. Києва від 15.12.2011 р. у справі № 18/343 постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Агрикова О.В.) від 21.02.2012 р. була залишена без задоволення, а рішення залишено без змін (Додаток № 6). Підсумовуючи вищевикладене, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” стверджує про те, що договір був укладений з метою отримання прибутку у форматі ведення господарської діяльності, згідно зі Статутом та законодавством України. Особи, що відповідальні за укладання договору діяли на підставі Статуту та нотаріально посвідченої довіреності, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності. Такий договір укладений у встановленій законом формі, на підставі вільного волевиявлення сторін та спрямований на реальне настання правових наслідків. Згідно зі ст. 628, ст. 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а договір є обов’язковим для виконання сторонами. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення (п. 4. ст. 179 ГК України). Також, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” зазначає, що п. 8.9. договору свідомо був включений сторонами у договір, як один з найважливіших його умов, з чітким розумінням сторонами зазначеного у ньому змісту. ТОВ „Ю.Ті.Джи.” засвідчує, що він не чинив до ТОВ „Амстор” жодного обману, примусу чи насильства з метою підписання договору та/або включення п.8.9. у його текст. Жодних передбачених законом доказів, які б спростовували такі твердження ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, ТОВ „Амстор” (на якого згідно із законодавством покладений обов’язок доказування) не надано. Також, ТОВ „Амстор” не надав достатніх обґрунтувань та будь-яких доказів, які б могли підтвердити правомірність його вимог до ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Якщо керуватися хибною логікою ТОВ „Амстор”, то можна визнавати будь-який договір або пункт такого договору недійсним лише з тієї підстави, що такий договір (його окремий пункт) став не вигідним ТОВ „Амстор”. Але це суперечить як чинному законодавству України, так і здоровому глузду та стабільності господарських взаємовідносин. На тверде переконання ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, договір, а також усі його пункти не суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства та є чинними у повному обсязі, а підстави для визнання недійсним договору та/або його окремих пунктів (у т.ч. п.8.9.) відсутні. Просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.          

ТОВ „Торгова гільдія”надало пояснення на первісний та зустрічний позови, під час розгляду справи в господарському суді Донецької області (т.2, ар.с. 53-57), наступного змісту: ТОВ „Торгова гільдія” уклало з ТОВ „Амстор” договір про надання послуг № 09/03/11-У від 09.03.2011 р. (далі - Договір). Відповідно до п.1 додаткового договору № б/н від 21.12.2011р. (далі – Додатковий договір), укладеного між ТОВ „Амстор”, ТОВ „Торгова гільдія” та ТОВ „Ю.Ті.Джи.” починаючи з 21.12.201 р. усі права та обов’язки за договором у повному обсязі переходять від ТОВ „Торгова гільдія” до ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Згідно з п. 3. додаткового договору, ТОВ „Амстор” зобов’язується виконувати усі свої зобов’язання, які передбачені договором, перед ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. ТОВ „Торгова гільдія” вважає позовні вимоги ТОВ „Ю.Ті.Джи.” законними, обґрунтованими та такими, що відповідають погодженим сторонами договірним умовам. При цьому, пред’явлені позовні вимоги за зустрічним позовом ТОВ „Торгова гільдія” вважає абсолютно безпідставними, юридично не обґрунтованими та такими, що прямо суперечать законодавству України, укладеному договору та існуючій судовій практиці. Виходячи з дійсних обставин справи та наявних матеріалів, можна стверджувати про те, що ТОВ „Амстор” своїми діями (бездіяльністю) порушив та продовжує порушувати умови укладеного договору, не виконує покладені на нього зобов’язання та ігнорує законні та обґрунтовані вимоги ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Пункт 8.9. договору, дійсність (чинність) якого ТОВ „Амстор” без будь-яких на те підстав була поставлена під сумнів, звучить наступним чином: «п. 8.9. Сторони погодили, що у випадку дострокового розірвання даного договору з ініціативи ТОВ „Амстор”, до моменту здійснення набору орендарів в ТЦ та отримання ТОВ „Ю.Ті.Джи.” винагороди за усіх набраних ним орендарів, згідно п.7.3. Договору чи у випадку відмови ТОВ „Амстор” від розвитку/ будівництва Торгових центрів на таких земельних ділянках (у тому числі у вигляді відсутності початку будівництва протягом 24 (двадцяти чотирьох) місяців з моменту підписання даного Договору), ТОВ „Амстор” зобов’язаний сплатити ТОВ „Ю.Ті.Джи.” неустойку у вигляді штрафу у розмірі, який еквівалентний 10 000 (десять тисяч) доларів США за кожний факт розробленої рекомендації з розвитку та дослідження земельних ділянок (Звіт), визначених у Додатку № 1. Вищевказаний штраф має бути виплачений протягом 7 (семи) банківських днів з моменту дострокового розірвання Договору чи настання обставини, вказаної в п.8.9. договору, у національній валюті України – гривні, згідно офіційного курсу НБУ, на день здійснення такої сплати». Така штрафна санкція була погоджена та закріплена сторонами під час підписання договору. На переконання ТОВ „Торгова гільдія” умови, закріплені у п. 8.9. договору, є абсолютно зрозумілими, однозначними та мають пріоритет перед будь-якими суб’єктивними трактуваннями таких умов ТОВ „Амстор”. Сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок (п. 5. ст. 225 ГК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ст. 551 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.628, ст.629 ЦК України).                 При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення (п.4. ст.179 ГК України). Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України). На думку ТОВ „Торгова гільдія” бажання ТОВ „Амстор” поставити під сумнів чинність (дійсність) п. 8.9 договору є незаконним та безпідставним. Також, намагання ТОВ „Амстор” зробити вигляд, що нібито п. 8.9 договору є певним непорозумінням та випадковою помилкою сторін при укладенні договору, ТОВ „Торгова гільдія” (яка була підписантом договору), різко та однозначно заперечує і спростовує. Також, ТОВ „Торгова гільдія” повідомляє, що договір досить тривалий час (більше 3-х місяців) погоджувався власниками та уповноваженими представниками сторін. Саме умови п. 8.9 договору були одним з головних наріжних каменів такого погодження, оскільки сторони усвідомлювали усю важливість викладеного у ньому змісту . Бажанням ТОВ „Ю.Ті.Джи.” було чітке та ясне закріплення умов п. 8.9 договору, щоб ці умови не могли мати подвійного трактування та бути поставленими кимось під сумнів, а бажанням ТОВ „Амстор” було розмивання дійсного змісту п. 8.9 договору, намагання зробити його формальним та не конкретним. В коментарях до робочих документів (під час погодження умов п. 8.9 договору) чітко видно, що ТОВ „Амстор” намагався видалити важливі умови з такого пункту, на що отримав наступний письмовий коментар ТОВ „Ю.Ті.Джи.” «видалення частини п. 8.9 договору несе серйозні ризики не оплати виконаних нами робіт». Це вкотре підтверджує той факт, що вартість послуг ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, яка була вказана сторонами у договорі в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн., не була раніше та не є зараз ринковою, а була зазначена для можливості отримати ТОВ „Ю.Ті.Джи.” ексклюзивні права на здійснення набору орендарів у майбутні торговельні центри. У кінцевому випадку сторонами був погоджений варіант ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, який чітко встановив обов’язок ТОВ „Амстор” сплатити ТОВ „Ю.Ті.Джи.” неустойку у вигляді гривневого еквіваленту 10 000 доларів США за кожен факт розробленого Звіту, у випадку відсутності початку будівництва торговельних центрів протягом 24 (двадцяти чотирьох) місяців з моменту підписання даного договору. ТОВ „Торгова гільдія” звертає увагу суду на те, що спілкування та погодження умов договору (особливо п. 8.9 договору) відбувалося на рівні власників та вищого керівництва сторін. ТОВ „Амстор” було гарантовано, що ТОВ „Ю.Ті.Джи.” отримає справедливу (ринкову) винагороду за свої послуги (розробку 8-ми Звітів) не пізніше ніж протягом 24 місяців з моменту укладення договору у будь-якому випадку: чи шляхом отримання ТОВ „Ю.Ті.Джи.” винагороди за набраних ним орендарів у торговельні центри (п. 1.4., 7.3. договору,), чи шляхом виплати ТОВ „Ю.Ті.Джи.” штрафної санкції (п. 8.9. договору). Також, у процесі погодження умов додаткової угоди № 1 до договору, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” пропонував закріпити у п. 8.9.1. оплату ТОВ „Амстор” ще однієї штрафної санкції (додатково до передбаченої п. 8.9 договору), на що відповідач письмово вказав наступне «пропонуємо видалити пункт 8.9.1., оскільки пунктом 8.9. вже й так передбачена неустойка. Ділянку додано у Додаток № 1, відповідно по ньому такі ж зобов’язання, як і по іншим ділянкам». Тобто, у процесі тривалого погодження умов договору та його підписання сторонами, ТОВ „Амстор” ясно та чітко усвідомлював дійсно важливий зміст умов, викладених у п. 8.9 договору та, наприклад, не захотів прийняти формулювання п. 8.9.1 у редакції ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Це означає, що ТОВ „Амстор” не применшував значимість умов п. 8.9 договору та не піддавав жодному сумніву чинність (дійсність) його умов у майбутньому. ТОВ „Амстор” посилається на ст. 217 ЦК України, в якій йде мова про те, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Але таке посилання ТОВ „Амстор” є абсолютно не коректним, оскільки ТОВ „Ю.Ті.Джи.” (ТОВ „Торгова гільдія”) не укладав би договір з ТОВ „Амстор”, якщо б у ньому не було такого «запобіжника», як п.8.9. договору, щодо обов’язку сплати ТОВ „Амстор” штрафних санкцій на користь ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Наявність п. 8.9. договору гарантувала, що ТОВ „Ю.Ті.Джи.” після надання послуг ТОВ „Амстор” (щодо розробки Звітів) за будь-яких умов (навіть у разі відсутності будівництва торговельних центрів та/або у разі не неможливості здійснення ТОВ „Ю.Ті.Джи.” набору орендарів у такі торговельні центри) отримає за них мінімальну оплату, якою буде досягнутий хоча б рівень беззбитковості надання ТОВ „Ю.Ті.Джи.” таких послуг (витрати на оплату роботи персоналу, здійснення відряджень, оплата послуг підрядників, здійснення маркетингових досліджень, оплата витратних матеріалів, зв’язку інше). ТОВ „Торгова гільдія” підтверджує, що без наявності у договорі п. 8.9. такий договір втрачає свій дійсний, погоджений сторонами зміст та економічну вигоду для ТОВ „Ю.Ті.Джи.”. Договір, без наявності у його тексті п. 8.9., теоретично міг би бути укладений сторонами тільки у випадку зазначення реальної вартості надання послуг з розробки Звітів по земельним ділянкам, яка становить гривневий еквівалент не менше 20 000 доларів США. Оскільки строк дії договору скінчився (31.01.14 р.), ТОВ „Ю.Ті.Джи.” вже не зможе отримати винагороду за послуги з забезпечення укладення договорів оренди площ майбутніх Торговельних центрів (п.1.4., п. 7.3. Договору). ТОВ „Торгова гільдія” підтверджує той факт, що саме здійснення ТОВ „Ю.Ті.Джи.” набору орендарів майбутніх Торговельних центрів мало принести ТОВ „Ю.Ті.Джи.” основний дохід грошових коштів за договором та окупити фактично безкоштовне надання ним послуг з розробки Рекомендацій. Оскільки ТОВ „Амстор” так і не розпочав будівництва Торговельних центрів, ТОВ „Ю.Ті.Джи.” фактично безоплатно надав ТОВ „Амстор” послуги, реальна вартість яких складає гривневий еквівалент не менше ніж 160 000 (сто шістдесят тисяч) доларів США (20 000 доларів США х 8 Звітів). ТОВ „Торгова гільдія” повністю погоджується з ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, що немає жодного значення для вирішення справи посилання на те, що «ТОВ „Амстор” були укладені договори на розроблення проектів торговельних центрів», оскільки проектні роботи (згідно чинного законодавства України та існуючої будівельної практики) ні за яких обставин не можна вважати початком будівництва (обґрунтування та підтвердження чого вказане у відзиві ТОВ „Ю.Ті.Джи.”). Сам законодавець у нормативних актах відокремив та розніс у часі стадію «проектування» та стадію «будівництво», оскільки стадія «будівництво» не поглинає в себе стадію «проектування». Укладаючи договір під «початком будівництва» сторони мали на увазі не розроблення проектної документації на будівництво або іншої проектної документації (що само по собі нічого не гарантує), а мали на увазі саме початок будівництва торговельних центрів (що в комплексі означає: вирівнювання території, завезення техніки, будівельників, вирив котловану, укріплення фундаменту, зведення несучих конструкцій будівлі та її поверхів і т.д.). Тільки після такого «початку будівництва» торговельних центрів є можливість залучати потенційних орендарів з метою укладення попередніх договорів оренди площ торговельних центрів. Якщо ж потенційні орендарі «своїми очами» не побачать справжнього «початку будівництва» таких торговельних центрів, то їх залучення з метою укладення договорів оренди буде неможливим. Це є загальносвітовою практикою стосовно здійснення брокериджу (набору орендарів) об’єктів комерційної нерухомості, яка не має виключень щодо території її застосування. Тому, посилання ТОВ „Амстор” на те, що укладення договору на розробку проектної документації є початком будівництва торговельних центрів є таким, що не відповідає а ні чинному законодавству України, а ні світовій практиці. ТОВ „Торгова гільдія” вважає такі посилання ТОВ „Амстор” просто невдалою спробою змістити головні акценти та уникнути обов’язку належного виконання умов п. 8.9 договору. ТОВ „Торгова гільдія” погоджується із твердженням ТОВ „Ю.Ті.Джи.” про те, що посилання ТОВ „Амстор” на ст. 207 ГК України є безпідставним, оскільки для визнання господарського зобов’язання недійсним (повністю чи в частині) необхідно щоб воно не відповідало вимогам закону, або було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або було укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Посилання ТОВ „Ю.Ті.Джи.” на ч. 3. ст. 215 ЦК України, згідно якої у випадку, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), ТОВ „Торгова гільдія” вважає необґрунтованим, оскільки відсутні жодні законні підстави для визнання п. 8.9 договору недійсним, а також ТОВ „Амстор” не надав жодного доказу його недійсності. Відповідно до ч. 1 ст. 32, ч. 1. ст. 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 628, ст. 629 ЦК України). Зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України). Отже, зі свого боку ТОВ „Торгова гільдія” підтверджує той факт, що договір був укладений з метою отримання прибутку у форматі ведення господарської діяльності, згідно зі Статутом та законодавством України. Особи, що відповідальні за укладання договору діяли на підставі Статуту та нотаріально посвідченої довіреності, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності. Такий договір укладений у встановленій законом формі, на підставі вільного волевиявлення сторін та спрямований на реальне настання правових наслідків. ТОВ „Торгова гільдія” підтверджує також й те, що п. 8.9. свідомо був включений сторонами у договір, як один з найважливіших його умов, з чітким розумінням сторонами зазначеного у ньому змісту. ТОВ „Торгова гільдія” засвідчує, що вона не чинила до ТОВ „Амстор” жодного обману, примусу чи насильства з метою підписання договору та/або включення п. 8.9. у його текст. ТОВ „Третя гільдія” переконана у тому, що договір та усі його пункти не суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства та є чинними у повному обсязі, а підстави для визнання недійсним договору та/або його окремих пунктів (у т.ч. п.8.9.) відсутні. 

ТОВ „Амстор”надало пояснення на зустрічний позов, під час розгляду справи в господарському суді Донецької області (т. 2, ар.с. 66-68), наступного змісту: пунктом 1.1 договору про надання послуг № 09/03/-У від 09.03.2011р. (надалі - договір) встановлено, що ТОВ „Ю.Ті.Джи.” надає консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та управління, які стосуються розроблення рекомендацій з розвитку та дослідженню земельних ділянок, а ТОВ „Амстор” зобов'язаний прийняти та сплатити надані позивачем послуги, відповідно до умов договору. Пунктом 1.4 договору передбачено, що у рамках даного договору, у разі прийняття позитивного рішення ТОВ „Амстор” на будівництво торговельних центрів, ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, також, надає ТОВ „Амстор” послуги із забезпечення укладання договорів   оренди   площ   торговельних   центів,   які   плануються   звестись   шляхом нового   будівництва на земельних ділянках, а ТОВ „Амстор”  зобов'язується прийняти та сплатити надані ТОВ „Ю.Ті.Джи.” послуги, відповідно до умов договору. Тобто, основним зобов’язанням за цимдоговором є своєчасне надання та сплата послуг. Жодним пунктом договору про надання послуг № 09/0311-У від 09.03.2011 року непередбачений обов'язок ТОВ „Амстор” - розпочинати будівництво торговельних центрів. Як зазначено у спірному п. 8.9 договору, у разі дострокового розірвання договору за ініціативою ТОВ „Амстор”, до моменту здійснення набору орендарів ТЦ та отримання ТОВ „Ю.Ті.Джи.” винагороди за усіх набраних ним орендарів, відповідно до п. 7.3 договору, або у разівідмови ТОВ „Амстор” від розвитку будівництва торговельних центрів на земельних ділянках (у тому числі у вигляді відсутності початку будівництва на протязі 24 (двадцяти чотирьох) місяців з моменту підписання договору)ТОВ „Амстор” зобов'язується сплатити ТОВ „Ю.Ті.Джи.” неустойку у вигляді штрафу у розмірі, який еквівалентний 10 000,00 (десять тисяч) доларів США за кожен факт розробленої рекомендації по розвитку та дослідження земельних ділянок. Так, відповідно до ч. 1 статті 173 ГК України господарським визнається те зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо),або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Приписами ч. 2. ст. 218 ГК України, поміж іншого встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконаний господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Частиною 1. ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання с його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1. ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч. 2. ст. 217 ГК України визначені заходи впливу на правопорушників у сфері господарювання, а саме застосування до них таких видів господарських санкцій, як відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Частина 1 статті 230 ГК України, у свою чергу визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежної до виконання господарського зобов'язання. Тож, із вищевикладених норм чинного законодавства України вбачається, що застосування господарських санкцій можливе лише уразі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання,під яким у свою чергу розуміються правовідносини в силу яких один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Проте, зобов'язання визначене договором , не передбачає виконання ТОВ „Амстор” будь-яких дій щодо початку будівництва торговельних центрів, таким чином зміст пункту 8.9 договору, у рамках договору, суперечить вимогам діючого законодавства України. Керуючись вищевикладеним та ч. 1 ч. 2 ст. 207 ГК України, ч. 3 ст. 215, ч. 1 ст. 217 ЦК України, ТОВ «Амстор» вважає, що п. 8.9 договору має бути визнаний недійсним, оскільки він не може застосовуватись, як засіб відповідальності за порушене зобов'язання, а вимоги ТОВ „Ю.Ті.Джи.”, обґрунтовані цим пунктом, призводять до порушення вимог діючого законодавства.

ТОВ „Амстор” надало суду клопотання № 03/03 від 03.03.2015р., про передачу справи за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду про відкладення розгляду справи від 10.03.2015 року відхилено клопотання ТОВ «Амстор» про передачу справи № 905/1610/14 за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області, з підстав викладених в ухвалі.

Ухвалою суду від 10.03.2015 року розгляд справи був відкладений до 26.03.2015 року о 10 годині 00 хвилин.

Але, 18.03.2015 року до господарського суду Запорізької області від ТОВ «Амстор» надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.03.2015р. по справі 905/1610/14.

Надсилання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справи до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої ст. 79 ГПК України¸ оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд справи, про що зазначено в п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.

За таких обставин, господарський суд Запорізької області, відповідно до ст. 79 ГПК України, зупиняє провадження у справі до повернення матеріалів справи № 905/1610/14 до господарського суду Запорізької області.

Керуючись ст. ст. 79, 86 ГПК України, суд –

 

 

Провадження у справі № 905/1610/14 зупинити до повернення матеріалів справи до господарського суду Запорізької області.

 

Ухвала підписана: 18.03.2015р.