До уваги ПрАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Колосниківська господарським судом прийнято рішення у справі № 908/6217/14

 

 

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арматура України”, 69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 4

до відповідача: приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Колосниківська”, 86193, Донецька область, м. Макіївка, с. Свердлове, вул. Свободи, буд. 7, тел. (050)477-71-40, факс (050) 479-18-13

                              Борисенков В.С., довіреність від 12.01.15

від відповідача: Скиба О.С., довіреність від 24.02.15 № ББУ/ЦоФКО1/ББ/15

 

 

26.12.14 до господарського суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арматура України” (далі ТОВ “ТД “Арматура України”) з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Колосниківська” (надалі ПрАТ “ЦЗФ “Колосниківська”) за договором від 01.10.13 № 209 суми заборгованості в розмірі 30 100,35 грн., з якої: 21 318 грн. - основний борг, 4 321,16 грн. індекс інфляції, 534,41 грн. – 3% річних та 3 926,78 грн. пені.

26.12.14 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено справу № 908/6217/14 до розгляду судді Корсуну В.Л. 

Ухвалою від 26.12.14 судом порушено провадження у справі № 908/6217/14, якій присвоєно № провадження 17/170/14. У сторін витребувані документи необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 04.02.15.

Ухвалою від 04.02.15 судом за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів – до 13.03.15, розгляд справи відкладено на 02.03.15. 

В судовому засіданні 02.03.15 судом оголошено перерву до 11.03.15.

Заявою про зменшення позовних вимог, проти якої заперечив відповідач та, яка прийнята судом до розгляду, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 28 173,20 грн., з якої: 21 318 грн. - основний борг, 4 321,16 грн. індекс інфляції, 534,41 грн. – 3% річних та 1 999,63 грн. пені.

В судовому засіданні 11.03.15 судом розглянуто клопотання відповідача, викладене у відзиві від 27.02.15 на позовну заяву, яким останній просить суд припинити провадження у справі у зв’язку з наявністю в п. 9.2. спірного договору від 01.10.13 третейського застереження про те, що всі спори за цим договором підлягають вирішенню в Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група».

Позивач проти заявленого клопотання заперечив повністю.

Розглянувши вище наведене клопотання відповідача, судом відмовлено у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

При цьому, одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац 1 п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.04 № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про третейські суди»).

Згідно з положеннями частини 1 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м’якого покарання від 02.11.04 № 15-рп/2004). Тому, в контексті ст. 55 Конституції України, органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці 7 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (ст. 125 Конституції України). Отже, з аналізу положень Закону України «Про третейські суди» вбачається, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Згідно з частиною 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Таким чином, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов’язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявність волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов’язаний припинити провадження у справі.

На підставі викладеного, враховуючи, що клопотання про припинення  провадження у справі у зв’язку з наявністю третейського застереженнязаявив лише відповідач, то за відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом.

Згідно ст. 1 ГПК України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 11.03.15, на підставі ст. ст. 82¹, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін роз’яснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях, зазначав наступне. 01.10.13 між сторонами у справі укладено договір № 209, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21 318 грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.12.14 № РА-0002609, копія якої містяться в матеріалах справи. Однак, зобов’язання щодо оплати поставленого товару в строк, визначений у договорі, відповідач не виконав, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 21 318 грн. Крім того, за порушення строків виконання основного зобов’язання відповідачу нараховано 4 321,16 грн. індексу інфляції, 534,41 грн. – 3% річних та 1 999,63 грн. пені. На підставі викладеного, позивач керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 655, 662, 692, 712 ЦК України та ст.ст. 20, 173, 175, 193 ГК України, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві від 27.02.15 на позовну заяву та у доповненні до відзиву від 06.03.15 на позовну заяву просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд  

 

            01.10.13 між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арматура України” (Постачальник) та приватним акціонерним товариством “Центральна збагачувальна фабрика “Колосниківська” (Покупець) укладено договір № 209 (на придбання сировини, томливо-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів), за умовами якого (п. 1.1. договору) Постачальник зобов’язався передати, а Покупець прийняти та оплатити запорну арматуру на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кількість, номенклатура ресурсів, визначаються в специфікаціях до цього договору, які є невід’ємною його частиною. 

Строки поставки Ресурсів визначаються в Специфікаціях. Датою постачання вважається дата передачі Ресурсів Покупцю з відміткою у накладній (п.п. 3.3., 3.4. договору).

Згідно з п. 4.3. договору, загальна сума договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій.

За умовами п. 6.4. договору, Постачальник надає Покупцю до початку приймання Ресурсів оригінали наступних документів:

-         Рахунок на оплату Ресурсів;

-         Податкову накладну на всю суму виникнених у Постачальника податкових зобов’язань;

-         транспортні та супровідні документи;

-         накладну на поставлені Ресурси та товарно-транспортну накладну (при постачанні автомобільним транспортом Постачальника), оформлені зі сторони Постачальника;

-         сертифікат та паспорт якості Постачальника або виробника;

-         пакувальні документи (за необхідності).  

Цей договір вступає в силу з 01.10.13 та діє до 01.10.15 (п.п. 10.3., 10.4. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, на виконання умов спірного договору від 01.10.13 та у відповідності до узгодженої між сторонами Специфікації від 01.10.13 № 1, ТОВ “ТД “Арматура України” поставлено відповідачу товар загальною вартістю 21 318 грн.

Факт здійснення поставки товару відповідачу на вказану вище суму підтверджується наявними в матеріалах цієї справи належним чином засвідченими доказами, а саме: видатковою накладною від 20.12.13 № РА-0002609 на суму 21 318 грн., довіреністю від 19.12.13 № 437, виданою ПрАТ “ЦЗФ “Колосниківська” уповноваженому представнику на отримання від ТОВ “ТД “Арматура України” товарно-матеріальних цінностей за договором від 01.10.13 № 209.

Згідно з п. 5.1. договору, оплата Покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, визначений в цьому договорі. Умови оплати – протягом 45 банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи № 908/6217/14 свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар не здійснив, чим порушив умови договору.

Факт наявності основної заборгованості у розмірі 21 318 грн. підтверджується матеріалами цієї господарської справи.  

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним суми основного боргу в розмірі 21 318 грн., або доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 21 318 грн. на підставі договору від 01.10.13 № 209 доведені, обґрунтовані, підтверджені доданими документами та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Пунктом 7.10. договору передбачено, що у випадку прострочення строку оплати Ресурсів, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої оплати, за кожен день прострочки.

З огляду на викладене, позивачем заявлено до стягнення суму пені в розмірі 1 999,63 грн. за період з 25.02.14 по 25.08.14.

За розрахунком суду, який здійсненний з урахуванням положень ст. 253 ЦК України, сума пені, що підлягає стягненню становить 1987,54 грн., яка нарахована за період з 26.02.14 по 25.08.14. 

Отже, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 1987,54 грн.  В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються через необґрунтованість.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 534,41 грн. за період з 25.02.14 по 26.12.14 та індекс інфляції в розмірі 4 321,16 грн. за період з березня 2014 року по листопад 2014 року.

Згідно з розрахунком суду, який здійснений з урахуванням вимог ст. 253 ЦК України, 3 % річних нараховуються за період з 26.02.14 по 26.12.14 та становлять 532,66 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відхиляються через необґрунтованість.

Крім того, за розрахунком суду індекс інфляції за заявлений позивачем період складає 4 320,95 грн. У зв’язку з чим, вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 4320,95 грн. В іншій частині вимоги про стягнення індексу інфляції відхиляються через необґрунтованість.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4², 4³, 4⁵, 22, 33, 34, 49, 69, 80, 82, 82¹, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Колосниківська” (86193, Донецька область, м. Макіївка, с. Свердлове, вул. Свободи, буд. 7,  код ЄДРПОУ 00176584) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арматура України” (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 4, код ЄДРПОУ 36246614) – 21 318 (двадцять одна тисяча триста вісімнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 987 (одну тисячу дев’ятсот вісімдесят сім) грн. 54 коп. пені, 532 (п’ятсот тридцять дві) грн. 66 коп. 3% річних, 4 320 (чотири тисячі триста двадцять) грн. 95 коп. індексу інфляції та 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 09 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.