номер провадження справи 17/15/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Запоріжжя
16.03.15 справа № 908/350/15-г
за позовною заявою: публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, 87504, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1
до відповідача: державного підприємства “Донецька залізниця”, 83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68; тел.: +38062319450; +380623194400; +380623322648
про стягнення 1 493,19 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: Шевелев В.Г., довіреність від 01.01.15 № 09/38
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
20.01.15 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (далі ПАТ “Маріупольський МК ім. Ілліча”) з позовною заявою до державного підприємства “Донецька залізниця” (надалі ДП “Донецька залізниця”) про стягнення збитків в розмірі 1 493,19 грн.
20.01.15 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 20.01.15 судом порушено провадження у справі № 908/350/15-г, якій присвоєно номер провадження 17/15/15, судове засідання призначено на 25.02.15.
Ухвалою від 25.02.15 у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи судом відкладався до 16.03.15.
За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 16.03.15, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Позивач обґрунтовує вимоги ст. 526 ЦК України, ст.ст. 224, 307, 314 ГК України, ст. 110 Статуту Залізниць України, зазначав наступне. ПАТ «Авдієвський коксохімічний завод» по залізничній накладній № 51939999 у вагоні № 67912139 відправив позивачу вантаж – горішок коксовий. На шляху прямування була виявлена часткова втрата спірного вантажу, про що 02.09.14 на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці був складений комерційний акт БН 723092/518. Вказаним актом встановлено, що вага, що виявилась менше аніж про це зазначено в документі на 1 550 т. Отже, враховуючи, що саме залізниця відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України несе відповідальність за збереження вантажу, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 1 493,19 грн. збитків.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судові засідання жодного разу не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався, заяв про неможливість прибуття в судове засідання та про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження, виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого судом, станом на 19.01.15, тобто станом на час порушення провадження у цій справі в суді, місцезнаходженням державного підприємства “Донецька залізниця” є: 83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.
Крім того, судом прийнято до уваги положення:
а) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням анти- терористичної операції» (інформаційний лист ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14) та
б) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.14 № 01-06/2051/14 «Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням анти терористичної операції» згідно з якими:
- учасник судового процесу (п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.14 №01-06/2051/14), який знаходиться на території проведення АТО, вважається належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому (…) згідно із ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.
Інформація про час та місце розгляду справи № 908/350/15-г також була розміщена судом на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Список справ призначених на сьогодні» - 25.02.15, 16.03.15 та в розділі «Новини та події суду», що підтверджується роздрукованим (долучено судом до матеріалів справи) витягом із вказаного офіційного веб-порталу під заголовком: «До уваги ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (м. Маріуполь), Державного підприємства “Донецька залізниця” (м. Донецьк) – сторін у справі № 908/350/15-г».
Крім того, 24.02.15 протягом робочого часу роботи господарського суду секретар судового засідання цього суду Шульгіна А.А. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи і передачі телефонограми зателефонувала з № телефону 224-08-77 на номери телефонів +38062319450; +380623194400; +38062332264, які значаться у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як інформація про здійснення зв’язку з юридичною особою.
Проте, за вказаними вище номерами телефонів ніхто не відповів, про що складено відповідний акт.
Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи передбачені чинним ГПК України, а також інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.14 № 01-06/2052/14 «Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку із проведенням АТО» щодо повідомлення учасників судового процесу, які знаходяться на території проведення АТО. І вказане, відповідно до змісту наведеного вище інформаційного листа від 01.12.14 № 01-06/2052/14, виключає підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на п. 2 ч. 3 ст. 104 (п. 2 ч. 2 ст. 10110) ГПК України в частині того, що справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно із ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2). Укладення договоруперевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3).
Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1). Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2).
Приписами ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457, визначено, накладна - основний перевізний документ встановленої форми,оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданийзалізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковоюдвосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, якаукладається між відправником та залізницею на користь третьоїсторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставувантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізноїплати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжуєвантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 22 Статуту залізниць України встановлено, що за договором залізничного перевезення вантажузалізницязобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж упункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, авідправник зобов'язується сплатити за перевезення встановленуплату.
Згідно з п. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожневідправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізнихдокументів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом звантажем.Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладнійкалендарним штемпелем станції. Форма накладної і порядок її заповнення, а також формаквитанції затверджуються Мінтрансом.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, 12.08.14 ПАТ «Авдієвський коксохімічний завод» (відправник) було відправлено вагон № 67912139 з вантажем - горішком коксовим вагою 40 600 кг
зі станції відправлення Синельникове ІІ Придніпровської залізниці на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці для ПАТ “Маріупольський МК ім. Ілліча” (одержувач) по залізничній накладній № 51939999.
За змістом п. 20 зазначеної накладної, вантаж розміщений та закріплений згідно Гл 4,7,8 ТУ – р2 Сб. 17р 1.
Згідно з п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Матеріали цієї справи свідчать, що 02.09.14 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт БН № 723092/518, яким встановлено невідповідність нетто вантажу у вагоні у бік зменшення на 1 550 кг проти відомостей, зазначених у перевізному документі. Так, зокрема, маса вантажу, що визначена відправником у залізничній накладній, становить 40 600 кг (нетто). В той же час, при перевантаженні на станції призначення маса вантажу виявилась – 39 050 кг (нетто). Також, згідно з змістом вказаного акту, навантаження у вагоні на рівні бортів, поверхня не маркована. Над 7 люком по ходу поїзду мається воронка розміром 1000 мм х 1500 мм х 500 мм у глибину вагону. Течі вантажу на ст. Маріуполь-Сортувальний не має. Вагон прибув в технічному відношенні справний, втрата вантажу можлива у зв’язку з наявністю конструктивного зазору до 5 мм. Двері вагону справні та закриті. Перевантаження вантажу здійснювалось на 150 тонних електронних вагах ст. Сартана 2 к-та ім. Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному перевантаженні недостача вантажу підтвердилась.
Отже, враховуючи виявлену нестачу вантажу в розмірі 1 550 кг, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 493,19 грн. понесених збитків.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1). Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3).
Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 113 Статуту залізниць України).
Аналогічні положення закріплені ст. 314 ГК України та ст. 924 ЦК України, відповідно до яких перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 114 Статуту залізниць України визначено, що Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіхвипадках обчислюється з урахуванням граничного розходженнявизначення маси вантажу і природної втрати вантажу під часперевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж вусіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується заповністю втрачений вантаж.
За приписами ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 127 Статуту залізниць України встановлено, що Залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
За розрахунком позивача, який здійснено з урахуванням норми недостачі та суми ПДВ, розмір понесених збитків становить 1 493,19 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Оскільки ДП “Донецька залізниця” не доведено факту виникнення недостачі вантажу з незалежних від відповідача обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ “Маріупольський МК імені Ілліча” про стягнення 1 493,19 грн. збитків є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами, а тому задовольняються судом повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 1827 грн. покладається на відповідача.
Судом роз’яснюється, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ГПК України (…) після набрання законної сили наказ видається судом за заявою стягувачу (…).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 43, 45,22,33, 34, 49, 69, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129, р/р 26002962487612 в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» м. Донецьк, МФО 334851) – 1 493 (одну тисячу чотириста дев’яносто три) грн. 19 коп. збитків та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.03.15.
Суддя В.Л. Корсун
_03_03.png)
