номер провадження справи 6/53/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
У Х В А Л А
м. Запоріжжя
26.03.2015р. Справа № 908/3263/14
Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” вих. № 147/01 від 16.03.2015 року про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2014 року у справі № 908/3263/14
За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (-------------, м. Київ, ---------)
До Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” (------- м. Маріуполь, Донецька область, ------)
Про стягнення 78 738 937 грн. 28 коп.
За участю представників:
Від „Нафтогаз України”: Бережок С.І. – дов. № 14-96 від 18.04.2014р.
Від „Маріупольтепломережа”: Богінська Т.М. – дов. № 37/01 від 21.11.2014р.
В С Т А Н О В И В:
18.03.2015 року на адресу господарського суду Запорізької області надійшла заява Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” (надалі - боржник), в якій боржник просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3263/14 на двадцять п’ять років з щомісячним платежем у розмірі 246 826 грн. 93 коп., а в останній місяць – 246 827 грн. 32 коп.
В обґрунтування вимог заяви боржник зазначає наступне: 30.09.2014р. господарським судом Запорізької області у справі № 908/3263/14 було прийнято рішення за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» (надалі - стягувач) до боржника про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, неустойки, 3% річних, інфляційної суми. Позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з боржника на користь стягувача основного боргу у сумі 59 849 225 грн. 04 коп., інфляційних витрат у сумі 6 671 461 грн. 06 коп., 3% річних 2 722 814 грн. 87 коп., пені 2 313 401,61 грн., штрафу 7% - 2 418 133,35 грн., судового збору 73 043,46 грн., тобто, загалом стягнуто 74 048 079 грн. 39 коп. Рішення суду першої інстанції залишено без змін судом апеляційної (постанова від 12.11.2014р.) та касаційної інстанції (постанова від 30.12.2014р.). 24.02.2015р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедалом О.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного судового рішення - судового наказу №908/3263/14, виданого 27.11.2014р. господарським судом Запорізької області про стягнення загальної суми 74 048 079 грн. 39 коп. Відкрито виконавче провадження ВП № 46630699. Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Аналогічні роз'яснення містяться у п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарсько-процесуального кодексу України». Боржник наразі знаходиться у виключно важкому фінансовому становищі, окрім того, існує низка виключних обставин, що роблять неможливим виконання рішення одномоментно, у зв’язку з чим підприємство звертається із заявою про розстрочення виконання судового рішення. Відповідно до фінансової звітності підприємства (баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід)) підприємство станом на 31.12.2013р. має непокритий збиток 289 431 тис. грн., на 01.10.2014р. - 361 184 тис. грн. Тобто, підприємство є збитковим, і щомісяця сума збитків збільшується. Дебіторська заборгованість споживачів підприємства станом на 01.01.2015 року становить 111 980,3 тис. грн. - це ще один з чинників наявності боргу перед постачальником природного газу. Підприємство наразі перебуває в режимі суворої економії коштів. На підприємстві за період 2012-2014р. було скорочено 313 штатних одиниць, при тому що обсяги виробництва теплової енергії залишаються незмінними. Також у 2014 році, з метою економії коштів, підприємство ввело режим неповного робочого часу та працювало на умовах 4-денного робочого тижня. З 05.08.2014р. підприємство не постачало, та відповідно, не отримувало кошти за гарячу воду, внаслідок опломбування мереж з боку ПАТ «Маріупольгаз» з метою економії енергоресурсів. Станом на 01.09.2014р. у відділах державної виконавчої служби м. Маріуполя на виконанні знаходяться виконавчі документи про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання з населення на суму майже 10 млн. грн. та з юридичних осіб - на суму 10,9 млн. грн.. Окрім цього, існують законодавчі та організаційні обмеження здійснення господарської діяльності нашого підприємства. Підприємство надає комунальні послуги за регульованим тарифом, який не вправі встановлювати самостійно, і який не відшкодовує собівартість теплової енергії на сто відсотків, внаслідок чого підприємство несе прямі збитки через непокриття різниці в тарифі. Відповідно до п. 6.2 Статуту ККП «Маріупольтепломережа», підприємство надає послуги, реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, затвердженими органами місцевого самоврядування, а у випадках, передбачених законодавчими актами України - за державними тарифами або на договірній основі. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг (ч. 4). Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов’язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету (ч.5). Відшкодування різниці в тарифах здійснюється з державного бюджету згідно з механізмом, встановленим постановами Кабінету міністрів України про надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (постанова КМУ від 29 січня 2014 р. № 30, від 20.03.2013р. №167, від 11.06.2012р. №157). Ще однією особливістю діяльності підприємства є відсутність основних засобів у власності і, відповідно, майна, на яке може бути звернено стягнення. Боржник заснований на комунальній власності територіальної громади міста Маріуполя, засновником підприємства та власником його основних засобів є Маріупольська міська рада. Відповідно до Статуту підприємства, затвердженого рішенням Маріупольської міської Ради від 08.10.2013р. № 6/30-3640: Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської Ради «Маріупольтепломережа» є комунальною власністю територіальної громади міста Маріуполя, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада (п. 1.1), майно передається підприємству власником або уповноваженим ним органом у господарське відання (п. п. 4.3). Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджується майном на свій розсуд , здійснюючи відносно нього будь-які дії, що не суперечать статуту підприємства та чинному законодавству. Відчуження основних фондів підприємства здійснюється за рішенням власника (п. 4.5). Підприємство має право списувати з балансу будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби та інші матеріальні цінності підприємства у встановленому законом порядку за узгодженням з Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (п. 4.5). Відповідно до ст. 78 ГК України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство). Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду. Усе рухоме майно підприємства станом на сьогоднішній день знаходиться під арештом, накладеним державною виконавчою службою. Тобто, в підприємства відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. Грошові кошти з рахунків підприємства вилучаються державною виконавчою службою та направляються позивачу (стгувачу) за низкою виконавчих проваджень. Підприємство має особливе суспільне значення. На обслуговуванні підприємства знаходяться основна маса соціальних об'єктів міста : 72 школи, 88 дитячих садочків, 36 лікарень. Одночасне стягнення заборгованості призведе до вилучення обігових коштів підприємства та може спричинити зупинення сталого теплопостачання в місті Маріуполі. До інших надзвичайних подій слід віднести проведення антитероистичної операції у Донецькій області, що впливає на загальну економічну ситуацію в місті, можливість своєчасно виконувати зобов'язання перед контрагентами, витрачання коштів на незаплановані статті видатків (поновлення зруйнованого майна, допомога в проведенні АТО). Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст. 1 п. 20) Розпорядженням Кабінету міністрів України від 30.10.2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» встановлено, що, зокрема, на частині території міста Маріуполя - смт. Сартана, смт. Старий Крим, смт. Талаківка, с. Гнутове, с-ще Ломакіне, проводиться антитерористична операція в період з 13 квітня 2014р. і до невизначеного часу (до дати набрання чинності указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України). 07.11.2014р. Кабінетом міністрів України затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. До переліку увійшло місто Донецьк. У зв’язку з проведенням АТО в місті Донецьку з 07.07.2014р. призупинено роботу господарського суду Донецької області, що унеможливлює стягнення заборгованості за теплову енергію з юридичних осіб-боржників ККП «Маріупольтепломережа». Також, через нестабільну ситуацію в області ускладнено проведення платежів через Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області. Безпосередньо в зоні, яка визначалася як зона АТО відповідно до Розпорядження КМУ від 30.10.2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» знаходяться об'єкти ККП "Маріупольтепломережа» -котельні у с. Старий Крим, Сартана, смт. Талаківка. Таким чином, в регіоні існує нестабільна суспільна та економічна ситуація, яка призвела, з одного боку до суттєвого погіршення платіжної дисципліни в регіоні, з іншого - до збільшення соціального напруження і важливості безперебійного теплопостачання. Об'єктивно в місті склалася напружена та небезпечна ситуація. Залізничне сполучення з містом блоковане, прилеглі селища, мікрорайон «Східний» міста зазнали обстрілів з важкими наслідками. Боржник, як комунальне підприємство, одне з перших надає допомогу в проведенні АТО та у відновленні міста - транспортом, технікою, робочою силою. Наразі здійснюється відновлення теплопостачання пошкодженого від обстрілу мікрорайону «Східний», що потребує залучення додаткових матеріальних ресурсів. Таким чином, теплопостачання міста здійснюється в умовах загрозливої для життя та нестабільної економічно і соціально ситуації, що ускладнює проведення платежів. Також, боржник звертає увагу на те, що значна кількість боргових зобов’язань підприємства є розстроченою на підставі угод про реструктуризацію заборгованості та судових рішень, а саме: у справі №7/430 ухвалою господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. розстрочено виконання рішення про стягнення заборгованості на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у сумі 14 797 598 грн. 33 коп. строком на 60 місяців; у справі № 5006/17/83/2012 ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2014р. розстрочено виконання рішення про стягнення заборгованості на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» у сумі 34 607 706 грн. 32 коп. строком на 10 років; у справі №24/354 ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2014р. розстрочено виконання рішення про стягнення заборгованості на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в частині непогашеного залишку заборгованості у сумі 5 460 474 грн. 86 коп. строком на 36 місяців. Ухвалу про розстрочення залишено без змін судом апеляційної (постанова від 26.11.2014р.) та касаційної інстанції (постанова від 28.01.2015р.); у справі №905/4041/13 ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.10.2014р. розстрочено виконання рішення про стягнення заборгованості на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в частині непогашеного залишку заборгованості у сумі 1445 072 грн. 20 коп. строком на 60 місяців. Ухвалу про розстрочення залишено без змін судом апеляційної (постанова від 12.11.2014р.) та касаційної інстанції (постанова від 29.01.2015р.); у справі №905/414/13 ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.10.2014р. розстрочено виконання рішення про стягнення заборгованості на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в частині непогашеного залишку заборгованості у сумі 612 408,11 грн. строком на 12місяців. Ухвалу про розстрочення залишено без змін судом апеляційної (постанова від 13.11.2014р.) та касаційної інстанції (постанова від 23.01.2015р.). Також реструктуризована та сплачується частинами заборгованість боржника перед ДК «Газ України» на підставі договорів про реструктуризацію заборгованості: від 28.05.2012р. №14/12-227 на суму 4 427 718,32 грн. строком на 10 років; від 28.05.2012р. №14/12-228 на суму 41 391 223,29 грн. строком на 20 років. Для забезпечення сталого функціонування підприємства саме сплата частинами є оптимальною формою виконання зобов'язань. Одномоментне (одночасне) вилучення суми заборгованості на користь позивача створить дисбаланс, порушаться інтереси інших кредиторів, підприємство не в змозі буде забезпечити опалення міста. З огляду на викладене, боржник просить надати розстрочку виконання рішення суду від 30.09.2014р. по справі № 908/3263/14 строком на двадцять п'ять років з щомісячним платежем у розмірі 246 826,93 грн., а в останній місяць - 246 827,32 грн.
Стягувач надав суду пояснення на заяву боржника, де вказав наступне: рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2014р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.12.2014р. позов задоволено частково, стягнуто з боржника на користь стягувіача основний борг в сумі 59 849 225 грн. 04 коп., інфляційні витрати в сумі 6 671 461 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 2 722 814 грн. 87 коп., пеню в сумі 2 313 401 грн. 61 коп., штраф в сумі 2 418 133 грн. 35 коп. та судовий збір в сумі 73043 грн. 46 коп. В іншій частині позову відмовлено. Судами було зменшено заявлений до стягнення розмір пені та штрафу. З ухвали господарського суду Запорізької області від 19.03.2015р. у справі № 908/3263/14 стягувачем встановлено, що боржник звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду у вказаній справі на 25 років. Вказана заява на адресу стягувача не надходила, у зв'язку з чим підстави, якими обґрунтовує свою заяву боржник, стягувачу невідомі. При цьому, зважаючи на заяву боржника розстрочити виконання рішення у справі № 908/3263/14 на надтривалий термін (25 років), стягувач вважає за необхідне надати наступні пояснення: частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Згідно з п. п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», з подальшими змінами та доповненнями (далі - Постанова), розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Відповідно до п. 7.2 Постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, за змістом ч. 1 ст. 121 ГПК України, підставою для розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Законодавець пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Зі змісту Постанови при розгляді заяви по розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати: матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави; інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Що стосується ступеню вини відповідача у виникненні спору. Рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2014р. у справі № 906/3263/14 про стягнення з боржника на користь стягувача 59 849 225 грн. 04 коп., інфляційні витрати в сумі 6 671 461 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 2 722 814 грн. 87 коп.., пеню в сумі 2 313 401 грн. 61 коп.., штраф в сумі 2 418 133 грн. 35 коп. та судовий збір в сумі 73043 грн. 46 коп., було прийнято у зв'язку із невиконанням боржником умов договору купівлі-продажу природного газу від 12.08.2012р. № 90/01-БО (далі - Договір). На виконання умов договору стягувач поставив протягом серпня - грудня 2012 року, а боржник прийняв - природний газ на загальну суму 69 089 524 грн. 11 коп. Боржник виконав свої зобов'язання частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед стягувачем у розмірі 59 849 225 грн. 04 коп. Крім цього, у зв'язку із порушенням боржником умов договору щодо порядку розрахунків за отриманий газ були нараховані пеня, інфляційні проценти та 3% річних. Розділом 6 договору встановлено порядок та умови проведення розрахунків, зокрема зазначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу. Враховуючі зазначене, основна заборгованість у боржника виникла з 14.01.2014р. Отже, станом на сьогодні, строк невиконання боржником умов договору становить вже 1 рік і два місяці. В свою чергу стягувач надає суду копії Звіту про фінансові результати та Балансу за 2013 рік, відповідно до яких чистий збиток стягувача на кінець 2013 року склав 12 521 508 тис. грн., та копії звіту про фінансові результати та Балансу стягувача за 9 місяців 2014 року, відповідно до яких чистий збиток стягувача на початок жовтня 2014 року склав 62 474 671 тис. грн. Причому стягувач звертає увагу суду на те, що дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (код рядка Балансу 1125) перед стягувачем станом на 30.09.2014р. становить 52 680 272 тис. грн. Також, на даний час стягувач обліковує близько 1 660 виконавчих проваджень на загальну суму стягнення на його користь біля 9,452 млрд. грн. Причому половину з них - на суму більше 5 млрд.грн., зупинена з наступних підстав: внесення підприємств-боржників до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711; порушення справ про банкрутство боржників та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; надання судами відстрочки виконання рішень. Вказані обставини фактично унеможливлюють здійснення заходів із зменшення дебіторської заборгованості перед стягувачем на вказану суму. Особливо, стягувач звертає увагу суду на те, що стягувач як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Стягувач для безперервного постачання газу споживачам, повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на її користь. Бюджетом України та фінансовим планом стягувача, який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ стягувач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених стягувачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій. Загальна сума заявлених штрафних санкцій не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Окрім того, несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 1 січня 2006 року, відбулось 1 січня 2009 року та 16 червня 2014 року. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка/розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Надання розстрочки виконання рішення суду від 30.09.2014р. по даній справі на 25 років призведе до істотного порушення майнових інтересів стягувача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну та розміру виконання зобов'язань боржника у спірних правовідносинах. Крім того, згідно Постанови при прийнятті рішення необхідно врахувати інфляційні процеси, які відбуваються в Державі. Приймаючи рішення про надання розстрочки виконання рішення суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у справі № 5017/3761/2012 (постанова від 02.10.2014р.). Враховуючи вищевикладене, стягувач просить суд у задоволенні заяви боржника про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3263/14 на 25 років з щомісячним платежем у розмірі 246 826 грн. 93 коп., а в останній місяць 246 827коп. 32 коп. - відмовити у повному обсязі.
Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали справи, заслухавши пояснення представників боржника та стягувача, суд вважає, що заява про розстрочку виконання рішення підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2014 року були задоволені частково позовні вимоги стягувача і на його користь з боржника було присуджено до стягнення основний борг в сумі 59 849 225 грн. 04 коп., інфляційні витрати в сумі 6 671 461 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 2 722 814 грн. 87 коп., пеню в сумі 2 313 401 грн. 61 коп., штраф в сумі 2 418 133 грн. 35 коп. та судовий збір в сумі 73 043 грн. 46 коп., що разом становить суму 74 048 079 грн. 39 коп.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року була залишена без задоволення апеляційна скарга стягувача, та залишено в силі рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2014 року у даній справі.
На виконання рішення суду від 30.09.2014 року господарським судом Запорізької області був виданий відповідний наказ від 27.11.2014 року про стягнення з боржника на користь стягувача суми 74 048 079 грн. 39 коп.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.12.2014 року касаційна скарга стягувача у справі були залишена без задоволення, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року у справі № 908/3263/14 – без змін.
24.02.2015 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.11.2014 року у справі № 908/3263/14.
Боржник просить надати розстрочку виконання рішення суду у справі на двадцять п’ять років з щомісячним платежем у розмірі 246 826 грн. 93 коп., а в останній місяць – 246 827 грн. 32 коп.
Ухвалою від 19.03.2015 року про прийняття заяви про розстрочку до розгляду та призначення судового засідання суд зобов’язав боржника надати всі документи на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим; представити всі довідки зі всіх банків про рух (відсутність руху) грошових коштів на всіх розрахункових рахунках, довідки про наявність (відсутність) грошових коштів на всіх рахунках підприємства, всі документи, які підтверджують ваш фінансовий стан; надати суду всі докази (первинні документи) на підтвердження збитковості діяльності підприємства; всі первинні документи на підтвердження наявності дебіторської заборгованості підприємства станом на 01.01.2015 року в сумі 111 980,3 тис. грн.
На підтвердження своїх доводів боржник надав суду копії звіту про грошових коштів на підприємстві за 2014 рік та довідку станом на 23.03.2015 року, про наявність розрахункових рахунків підприємства у банківських установах, та на підтвердження наявності на цих рахунках грошових коштів.
Проте, довідок від самих банківських установ суду не було представлено.
Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
З вищевикладеного слідує, що надання відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом суду, а не обов’язком.
Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Як пояснили представники сторін в судовому засіданні, на день розгляду заяви боржник не виконав рішення суду у справі.
Слід вказати, що рішенням у даній справі з боржника було присуджено до стягнення на користь стягувача заборгованість за природний газ за період серпня - грудня 2012 року.
Станом на день розгляду даної заяви – 26.03.2015 року – боржник не здійснив оплати заборгованості, чим фактично, вже відстрочив виконання рішення більш ніж на один рік.
В свою чергу стягувач надає суду копії Звіту про фінансові результати та Балансу за 2013 рік, відповідно до яких чистий збиток стягувача на кінець 2013 року склав 12 521 508 тис. грн., та копії звіту про фінансові результати та Балансу стягувача за 9 місяців 2014 року, відповідно до яких чистий збиток стягувача на початок жовтня 2014 року склав 62 474 671 тис. грн. При цьому стягувач звертає увагу суду на те, що дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (код рядка Балансу 1125) перед стягувачем станом на 30.09.2014р. становить 52 680 272 тис. грн. Також, на даний час стягувач обліковує близько 1 660 виконавчих проваджень на загальну суму стягнення на його користь біля 9,452 млрд. грн.
Необхідно враховувати, що несвоєчасне виконання рішення суду боржником приводить до несвоєчасної оплати стягувачем заборгованості перед іноземними постачальниками газу.
Проте, суд також не може не прийняти до уваги той факт, що боржник є комунальною установою, знаходиться в зоні проведення АТО, і загальновідомою є та обставина, що з квітня 2014 року триває активна фаза АТО на території Донецької та Луганської областей.
Наявність АТО суттєво перешкоджає не лише господарській діяльності суб’єктів господарювання, а й нормальній життєдіяльності людей як на території АТО, так і в країні в цілому.
Враховуючи все вищевикладене, а також приймаючи до уваги доводи сторін, їх матеріальні інтереси та фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, імовірну загрозу банкрутства, відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення, наявність грошових коштів на рахунках боржника, проведення на території Донецької та Луганської областей АТО, існуючу нестабільну ситуацію в державі, положення законодавства щодо обов’язкового виконання рішень господарського суду, які набрали законної сили, на всій території України, суд вважає за можливе заяву боржника задовольнити частково, та надати розстрочку виконання рішення суду від 30.09.2014 року у справі № 908/3263/14 про стягнення 74 048 079 грн. 39 коп. на 24 (двадцять чотири) місяці, з проведенням щомісячно до 26 числа, починаючи з квітня 2015 року, виплат у розмірі 3 085 336 грн. 64 коп., а в останній місяць (до 26.03.2017 року) – 3 085 336 грн. 67 коп. В іншій частині заяви – відмовити.
Керуючись постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд –
У Х В А Л И В:
Заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” вих. № 147/01 від 16.03.2015 року про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2014 року у справі № 908/3263/14, задовольнити частково.
Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2014 року у справі № 908/3263/14 на 24 (двадцять чотири) місяці, з проведенням щомісячно до 26 числа, починаючи з квітня 2015 року, виплат у розмірі 3 085 336 (три мільйони вісімдесят п’ять тисяч триста тридцять шість) грн. 64 коп., а в останній місяць (до 26.03.2017 року) – 3 085 336 (три мільйони вісімдесят п’ять тисяч триста тридцять шість) грн. 67 коп.
В іншій частині заяви – відмовити.
Ухвала підписана: 26.03.2015р.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
