До уваги ТОВ „АПК-ЗЕРНОРЕСУРС”, справа № 908/457/15-г

 

      01.04.2015р.

 

 

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан - Лізинг” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК-ЗЕРНОРЕСУРС” м. Донецьк, про стягнення 58 716 грн. 64 коп., суд –

 

 

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, по договору фінансового лізингу № 001/13-АВТ від 24.01.2013 року, в сумі 58 716 грн. 64 коп. та пеню в сумі 1 843 грн. 38 коп.

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій остаточно просить суд стягнути з відповідача тільки суму основного боргу у розмірі 58 716 грн. 64 коп.

Заява позивача була прийнята судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

Позивач надавав суду пояснення до позовної заяви, в яких вказав наступне: у позивача наявні такі відомості щодо засобів зв’язку з відповідачем ТОВ «АПК-Зерноресурс»: телефони – 062-336-75-33, 336-75-17, 336-75-06, 062-341-14-48 – інформація з ЄДР, o.limar@ukrinvest.ua – електронна пошта бухгалтера, dartyomov@mail.ru – електронна пошта працівника відповідача. Предмет лізингу – автомобіль ISUZU, модель NQR 71 R, 2012р. випуску, державний реєстраційний номер АА 3786 КК. Доказ реєстрації предмета лізингу – Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААЕ048704, видане ВРЕВ-13 УДАІ в м. Києві. Рахунки позивача: рах. 26508011603789 в ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк», МФО 380582; рах. 2600124671 в ПАТ «Укргазпромбанк» м. Київ, МФО 3200843. Позивач звертається з позовною заявою про стягнення лізингових платежів згідно графіку сплати лізингових платежів, а саме: платіж, що мав відбутися 20.05.2014р., несплачений залишок платежу у сумі 6 598 грн. 03 коп.; платіж, що мав відбутися 20.06.2014р., несплачений залишок платежу у сумі 8 726 грн. 67 коп.; платіж, що мав відбутися 20.07.2014р., повністю несплачений платіж у сумі 14 596 грн. 74 коп.; платіж, що мав відбутися 20.08.2014р., повністю несплачений платіж у сумі 14 514 грн. 08 коп.; платіж, що мав відбутися 20.09.2014р., повністю несплачений платіж у сумі 14 281 грн. 12 коп. пунктом 2.6 договору фінансового лізингу передбачено, що «у випадку існування прострочених лізингових платежів сторони по даному договору узгодили, що всі платежі лізингоодержувача, які надходять до лізингодавця по договору, зараховуються в такій послідовності: в першу чергу сплачуються нараховані штрафні санкції; в другу чергу погашаються прострочені лізингові платежі; в третю чергу погашаються поточні лізингові платежі згідно договору. У випадку існування прострочених лізингових платежів лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача грошові кошти відповідно до вищенаведеної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.». Відповідно до вищевказаного та в зв’язку з постійними про строчками по сплаті лізингових платежів відповідачем, позивач отримані кошти зарахував на погашення раніше прострочених платежів. Розрахунок пені здійснено за формою: Пеня = (Подвійна облікова ставка НБУ* Сума простроченого платежу* Кількість днів прострочки): (360*100). Облікова ставка НБУ згідно Постанови № 212 від 14.04.2014р. – 9,5%. Облікова ставка НБУ згідно постанови № 417 від 15.07.2014р. – 12,5%. Пеня за період з 21.06.2014р. по 20.07.2014р: Пеня = (9,5*2*15324,70*30) : (360*100) = 242 грн. 64 коп. Пеня за період з 21.07.2014р. по 20.08.2014р.: Пеня = (12,5*2*29921,44*31) : (360*100) = 644 грн. 14 коп. Пеня за період з 21.08.2014р. по 20.09.2014р.: Пеня = (12,5*2*44435,52*31) : (360*100) = 956 грн. 60 коп. Загальна сума нарахованої пені = 242 грн. 64 коп. + 644 грн. 14 коп. + 956 грн. 60 коп. = 1 843 грн. 38 коп. З приводу направлення рахунків на оплату лізингових платежів позивач повідомляє наступне: пунктом 2.1 договору фінансового лізингу передбачено, що «лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та на умовах даного договору.». Абзацом другим пункту 2.5 договору фінансового лізингу передбачено, що «якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов’язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує дню сплати. Датою виконання будь-якого платежу до договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингодавець за 3 (три) робочі дні до закінчення кожного поточного розрахункового періоду виставляє лізингоодержувачу рахунок на оплату лізингового платежу за поточний розрахунковий період з урахуванням положень договору. Неотримання лізингоодержувачем рахунку на оплату лізингового платежу не позбавляє лізингоодержувача обов’язку по сплаті чергового лізингового платежу, розрахованого у відповідності з договором, який лізингоодержувач зобов’язаний сплатити не пізніше строку, визначеного графіком лізингового платежу.». З огляду на вищенаведене позивач підкреслює, що сплата лізингових платежів повинна відбуватися до графіку сплати лізингових платежів. Рахунки на оплату лізингових платежів відправляються електронною поштою та існують, в першу чергу як «пам’ятка», для кращого обслуговування лізингоодержувачів. Їх обов’язковістю для відправлення відповідачу або спосіб надсилання договором не передбачені. В подальшому простою поштою лізингоодержувачам відправляються документи за кілька місяців. Позивач також повідомляє, що обов’язковість направлення претензії до подачі позову договором фінансового лізингу не передбачена. Відповідно претензії не направлялися. При направлені позовної заяви до господарського суду позивач керувався рішенням № 15-рп/2002 Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 та рекомендацією Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004р. № 04-5/212 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого арбітражного суду України». Зокрема, у рішенні № 15-рп/2002 Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 зазначено, що обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов’язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Таким чином, рішення № 15-рп/2002 Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 та рекомендацією Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004р. № 04-5/212 визначено, що положення частини другої статі 124 Конституції України, щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Отже, з дати оприлюднення зазначеного рішення Конституційного суду України місцеві господарські суди мають у порядку, передбаченому ГПК України, приймати до свого провадження, як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог, яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору. На виконання ухвали суду позивач надав копії банківських виписок по платежам відповідача по договору фінансового лізингу. Також позивач надав суду загальну інформацію щодо платежів відповідача по договору фінансового лізингу, яка залучена до матеріалів справи.

Також, позивач надав суду письмові пояснення від 24.02.2015р., в яких вказав детальний розрахунок позовних вимог та вказав наступне: з приводу надання відповідачем сертифікатів Торгово-Промислової палати України на підтвердження форс-мажорних оставин позивач, просить господарський суд Запорізької області врахувати наступне: Відповідач - ТОВ «АПК-Зерноресурс» надав суду Сертифікат (висновок) № 1910 про настання обставин непереборної сили від 27.11.2014р. за вих. № 5423/05-4 та Сертифікат (висновок) № 1826 про настання обставин непереборної сили від 27.11.2014р. за вих. № 5374/05-4. Однак, ТОВ «Богдан-Лізинг» ознайомившись з вказаним сертифікатами ТПП звертає увагу господарського суду на те, що обидва надані сертифікати стосуються податкових відносин, а саме: Сертифікат № 1910 засвідчує настання обставин непереборної сили з 20.08.2014р. ТОВ «АПК-Зерноресурс» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій; Сертифікат № 1826 засвідчує настання обставин непереборної сили з 20.08.2014р. ТОВ
«АПК-Зерноресурс» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та
обов'язкових платежів. При цьому, Регламентом «засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)», затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40 Торгово-промислова палата визначена як єдиний орган із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні, що виникають в сфері: зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України; сільськогосподарських відносин; податкових відносин. Тобто взаємовідносини з фінансового лізингу між позивачем та відповідачем по договору фінансового лізингу, які є предметом судового спору № 908/457/15-г, не відносяться до сфери зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України або сільськогосподарських відносин, або податкових відносин. Мова може йти про договірну компетенцію Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Розділом 8 «Обставини форс-мажору» договору фінансового лізингу № 001/1З-АВТ від 24.01.2013р. визначені загальні умови щодо дій сторін при настанні обставин непереборної сили - обставин форс-мажору. Пунктом 8.2 вказаного договору фінансового лізингу передбачено: «сторона, що потрапила під вплив обставин непереборної сили, зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше 10 (десяти) календарних днів із дня настання таких обставин, а в строк 30 (тридцяти) календарних днів надати підтверджуючі документи, видані торгово-промисловою палатою України. В іншому випадку, сторона яка зазнала форс-мажорних обставин не має права посилатись на них як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання чи не належне виконання зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо строк дії форс-мажорних обставин перевищує 3 (три) місяці сторони проводять переговори щодо подальшого врегулювання відносин за даним договором.» Відповідач не звертався до ТОВ «Богдан-Лізинг» та/або не надсилав нашому товариству жодних письмових повідомлень щодо настання обставин форс-мажору, які унеможливлюють виконання відповідачем договору фінансового лізингу № 001/13-АВТ від 24.01.2013р. Також не надавалися жодні документи про форс-мажор, видані ТПП України. Тобто відповідач згідно умов п.8.2 договору втратив право посилатися на обставини форс-мажору як підставу не нести відповідальність по договору фінансового лізингу. При цьому, позивач звертає увагу суду, що Указ про початок проведення АТО був підписаний 13.04.2014р., останній платіж був здійснений відповідачем 20 червня 2014 року. Тобто відповідач мав достатньо часу для звернення з відповідною заявою про форс-мажор до ТОВ «Богдан-Лізинг» та врегулювати спірні питання, але відповідач «згадав» про форс-мажор тільки після початку розгляду судової справи господарським судом. Крім того, позивач звертає увагу суду, що в наданих відповідачем господарському суду Сертифікатах (висновках) № 1910 та № 1826 про настання обставин непереборної сили, виданих ТПП України настання обставин непереборної сили для ТОВ «АПК-Зерноресурс» при здійсненні останнім господарської діяльності та виконання податкового законодавства засвідчено ТПП України з 20 серпня 2014 року (останній абзац Сертифікатів). Вказану дату також можливо розглядати як дату для розрахунку терміну звернення відповідачем до позивача з приводу форс-мажору згідно п.8.2 договору, але відповідних звернень не направлялося. Відповідно до пункту 3.1.1 Регламенту ТПП «Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.» Пунктом 3.2 Регламенту ТПП визначено, що «не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо». Також позивач звертає увагу господарського суду на те, що статтею 2 Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. № 1669 заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року для юридичних осіб, що знаходяться у зоні АТО. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Договір фінансового лізингу не є кредитним договором або договором позики. Відповідно на господарські взаємовідносини між позивачем та відповідачем даний закон не розповсюджується. Зважаючи на те, що лізингові платежі по договору фінансового лізингу більше не сплачувалися після 20.06.2014 року, звернень до позивача щодо настання обставин форс-мажору не було, предмет лізингу відповідачем переховується, відповідач так і не вказав наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною форс-мажору та неможливістю виконання своїх зобов'язань в термін, передбачений договором фінансового лізингу (п. 6.1 Регламенту ТПП) ТОВ «Богдан-Лізинг» не вбачає об'єктивних причин, які не дозволяли Відповідачу в 2014 року здійснювати платежі по договору або здійснювати інші дії для врегулювання спірних питань.

За клопотанням позивача строк розгляду справи був продовжений на 15 днів. Розгляд справи двічі відкладався.

01.04.2015р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 19976263 від 27.01.2015 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „АПК-ЗЕРНОРЕСУРС” знаходиться за адресою: бульвар Шевченка, буд. 6-Б, м. Донецьк, 83015.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. 

Листом вих. № 04-16-83 від 20.01.2015р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.

З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвали суду від 27.01.2015р., 17.02.2015р. та 12.03.2015р. відповідачу на адресу: бульвар Шевченка, буд. 6-Б, м. Донецьк, 83015, про що складено відповідні акти від 27.01.2015р., 17.02.2015р. та 12.03.2015р.

На підставі викладеного, ухвали суду від 27.01.2015 року про порушення провадження у справі та призначення засідання суду та від 17.02.2015 року і від 12.03.2015 року про відкладення розгляду справи були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Позивач надав суду докази направлення відповідачу копії позовної заяві та додані до заяви документи відповідачу на його електронну пошту.

Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.

Про те, що відповідачу було відомо про існування даного спору в провадженні господарського суду, про зміст позовних вимог свідчать клопотання позивача від 13.02.2015р. та 11.03.2015р.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:  

24.01.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 001/13-АВТ, з додатками (надалі - договір).

За умовами п. 1.1 договору, предметом даного договору є надання позивачем (лізингодавцем) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу (лізингоодержувачу) майна, згідно нижче вказаної специфікації (надалі – предмет лізингу), для власного користування відповідача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

У цьому ж пункті сторонами було погоджено, що предметом лізингу за даним договором є новий автомобіль марки ISUZU 2012 року випуску, моделі NQR 71 R, у кількості одна штука, за ціною 374 000 грн., ПДВ – 74 800 грн., загальною вартістю 448 800 грн.

Відповідно до умов п. 1.3 договору, строк користування предметом лізингу становить 36 (тридцять шість) місяців з моменту підписання сторонами Акту (актів) приймання – передачі предмету лізингу.

Згідно з п. 1.5 договору, предмет лізингу є власністю позивача протягом усього строку дії даного договору. Підписанням цього договору відповідач засвідчує, що він ознайомлений та не заперечує проти передачі ПАТ „Укргазпромбанк” в заставу предмету лізингу та всіх майнових прав по даному договору, що є фактично здійсненим на дату укладання даного договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у володіння та користування предмет лізингу, що підтверджується двосторонньо підписаним актом приймання – передачі предмету лізингу від 28.02.2013 року (ар. с. 16).

 Відповідно до умов п. 2.1 договору, відповідач зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати позивачу лізингові платежі відповідно до графіка сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору, всі лізингові платежі за цим договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

За умовам п. 2.3 договору, відповідач у термін до 18.02.2013 року включно зобов’язався сплатити авансовий лізинговий платіж, який складається з відшкодування (компенсації) частини загальної вартості предмету лізингу на суму без ПДВ – 132 946 грн. 80 коп., крім того ПДВ 20 % - 26 589 грн. 36 коп., разом з ПДВ 20 % - 159 536 грн. 16 коп.

Відповідно до п. 2.5 договору, якщо строк оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то відповідач зобов’язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує дню сплати. Датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача. Позивач за 3 (три) робочі дні до закінчення кожного поточного розрахункового періоду виставляє відповідачу рахунок на оплату лізингового платежу за поточний розрахунковий період з урахуванням положень договору. Неотримання відповідачем рахунку на оплату лізингового платежу не позбавляє відповідача обов’язку по оплаті чергового лізингового платежу, розрахованого у відповідності з договором, який відповідач зобов’язаний сплатити не пізніше строку, визначеного графіком лізингового платежу. У платіжному доручені відповідач зобов’язаний вказувати наступне призначення платежу: „оплата фінансового лізингу згідно договору фінансового лізингу № 001/13-АВТ від 24.01.2013 року в т.ч. ПДВ”. 

Пунктом 2.6 договору передбачено, що у випадку існування прострочених лізингових платежів сторони по даному договору узгодили, що всі платежі відповідача, які надходять до позивача по договору, зараховуються в такій послідовності: в першу чергу сплачуються нараховані штрафні санкції; в другу чергу погашаються прострочені лізингові платежі; в третю чергу погашаються поточні лізингові платежі згідно договору. У випадку існування прострочених лізингових платежів позивач має право самостійно перерозподіляти отримані від відповідача кошти відповідно до вищенаведеної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

На виконання умов договору сторонами було узгоджено графік сплати лізингових платежів, який є додатком № 1 до договору (ар. с. 14 на звороті).

Згідно ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про наїм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно до статті 526 ЦК України та 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.  

Позивач виконав умови договору належним чином, передав відповідачу предмет лізингу.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором щодо своєчасності проведення оплати лізингових платежів не виконав належним чином, внаслідок чого за лізинговим платежем 20.05.2014р. на суму 15 047 грн. 62 коп. наявна заборгованість в сумі 6 598 грн. 03 коп., за лізинговим платежем від 20.06.2014р. на суму 14 979 грн. 99 коп. наявна заборгованість в сумі 8 726 грн. 67 коп., а лізингові платежі від 20.07.2014р. на суму 14 596 грн. 74 коп., від 20.08.2014р. на суму 14 514 грн. 08 коп. та від 20.09.2014р. на суму 14 281 грн. 12 коп. не були сплачені відповідачем взагалі.

Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов’язань щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів утворилась заборгованість в сумі 58 716 грн. 64 коп.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суду не було надано доказів сплати відповідачем суми 58 716 грн. 64 коп.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного платежу в сумі 58 716 грн. 64 коп. обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.

Надані відповідачем сертифікати Торгово-Промислової палати України №5423/05-4 від 27.11.2014р. та №5374 від 27.11.2014р. на підтвердження форс-мажорних обставин не приймаються судом в зв’язку з наступним:

Надані відповідачем вищевказані сертифікати стосуються податкових відносин, а саме: Сертифікат № 1910 засвідчує настання обставин непереборної сили з 20.08.2014р. ТОВ «АПК-Зерноресурс» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій; Сертифікат № 1826 засвідчує настання обставин непереборної сили з 20.08.2014р. ТОВ «АПК-Зерноресурс» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Пунктом 6.12 зазначеного Регламенту передбачено вимоги до сертифікату. Так, Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.

В наданих відповідачем сертифікатах незазначені   вищевказані данні.

За таких підстав, наданні відповідачем сертифікати не можуть бути прийняти судом до спірних правовідносин.

Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40 Торгово-промислова палата визначена як єдиний орган із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні, що виникають в сфері: зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України; сільськогосподарських відносин; податкових відносин.

Тобто взаємовідносини з фінансового лізингу між позивачем та відповідачем по договору фінансового лізингу, які є предметом судового спору, не відносяться до сфери зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України або сільськогосподарських відносин, або податкових відносин. 

Розділом 8 договору фінансового лізингу № 001/1З-АВТ від 24.01.2013р. визначені загальні умови щодо дій сторін при настанні обставин непереборної сили - обставин форс-мажору.

Пунктом 8.2 вказаного договору фінансового лізингу передбачено, що сторона, що потрапила під вплив обставин непереборної сили, зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше 10 (десяти) календарних днів із дня настання таких обставин, а в строк 30 (тридцяти) календарних днів надати підтверджуючі документи, видані торгово-промисловою палатою України. В іншому випадку, сторона яка зазнала форс-мажорних обставин не має права посилатись на них як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання чи не належне виконання зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо строк дії форс-мажорних обставин перевищує 3 (три) місяці сторони проводять переговори щодо подальшого врегулювання відносин за даним договором.

Відповідач не звертався до ТОВ «Богдан-Лізинг» та не надсилав позивачу жодних письмових повідомлень щодо настання обставин форс-мажору, які унеможливлюють виконання відповідачем договору фінансового лізингу № 001/13-АВТ від 24.01.2013р. Також відповідачем не надавалися жодні документи про форс-мажор, видані ТПП України.

Тобто відповідач згідно умов п.8.2 договору втратив право посилатися на обставини форс-мажору як підставу не нести відповідальність по договору фінансового лізингу.

Позивачу та суду відповідачем не був наданий сертифікат про наявність форс - мажорних обставин по спірному договору. 

При цьому, Указ Президента про початок проведення АТО був підписаний 13.04.2014р., останній платіж був здійснений відповідачем 20.06.2014 року. Тобто відповідач мав достатньо часу для звернення з відповідною заявою про форс-мажор та врегулювати спірні питання, але відповідач згадав про форс-мажор тільки після початку розгляду судової справи господарським судом.

Відповідно до пункту 3.1.1 Регламенту ТПП форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Пунктом 3.2 Регламенту ТПП визначено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Крім цього, відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Судовий збір покладається на відповідача сумі 1 771 грн. 27 коп., відповідно до статті 49 ГПК України.

В зв’язку з зменшенням позивачем позовних вимог, відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір” та п. 4 Інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011р. № 01-06/1625/2011, повернути із Державного бюджету України   позивачу судовий збір у розмірі     55 грн. 73 коп.

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд 

 

   В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК-ЗЕРНОРЕСУРС” (-------------- м. Донецьк, --------; код ЄДРПОУ -------------) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан - Лізинг” (місцезнаходження: ------------, м. Київ, -----------; фактична адреса: --------------- м. Київ, ----------; код ЄДРПОУ ----------) основний борг в сумі 58 716 (п’ятдесят вісім тисяч сімсот шістнадцять) грн. 64 коп., судовий збір в сумі 1 771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн. 27 коп. Надати наказ.

 Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Богдан - Лізинг” (місцезнаходження: ------------, м. Київ, ----------; фактична адреса: ----------, м. Київ, ------------; код ЄДРПОУ 32960732) судовий збір у розмірі 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 73 коп., сплачений платіжним дорученням № 15838 від 16.01.2015р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 6908/457/15-г.

Дане рішення є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю „Богдан - Лізинг” (місцезнаходження: ------------, м. Київ, ---------; фактична адреса: -----------, м. Київ, ----------; код ЄДРПОУ ------------) із Державного бюджету України судового збору в сумі 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 73 коп.