номер провадження справи 17/37/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.15 справа № 908/1019/15-г
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ДІДЖІТАЛ ДЕСІЖИНС”, 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 21 Б
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ЕДФЕКТОРІ–ФАБРИКА РЕКЛАМИ”, 83004, м. Донецьк, вул. Університетська, 116, кв. 67, тел. 0951730323
про стягнення 16 267,13 грн.
суддя Корсун. В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
17.02.15 до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “ДІДЖІТАЛ ДЕСІЖИНС” (далі ТОВ “ДІДЖІТАЛ ДЕСІЖИНС”) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ЕДФЕКТОРІ–ФАБРИКА РЕКЛАМИ” (надалі ТОВ “ЕДФЕКТОРІ–ФАБРИКА РЕКЛАМИ”) за договором про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б заборгованості в розмірі 16 267,13 грн. з якої: 13 767,60 грн. – основний борг, 292,88 грн. - 3% річних та 2 206,65 грн. індексу інфляції.
17.02.15 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ТОВ “ДІДЖІТАЛ ДЕСІЖИНС” до розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 17.02.15 судом порушено провадження у справі № 908/1019/15-г, якій присвоєно № провадження 17/37/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 18.03.15.
Ухвалою від 18.03.15 у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін судом відкладено розгляд справи на 06.04.15.
У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 06.04.15, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, зазначав наступне. 06.06.14 сторони дійшли до взаємної згоди укласти договір про надання рекламних послуг № 6/б, на виконання умов якого позивач відповідно до актів наданих послуг, що долучені до матеріалів справи, надав послуги з розміщення банерної реклами на інтернет-сайтах на загальну суму 13 767,60 грн. Свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг відповідач не здійснив, екземпляр договору не повернув. Отже, заборгованість відповідача за договором складає 13 767,60 грн. У зв’язку з простроченням виконання основного зобов’язання відповідачу нараховано 292,88 грн. 3% річних та 2 206,65 грн. індексу інфляції. З огляду на викладене, позивач керуючись ст.ст. 11, 218, 173, 174, 175, 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 202 ГК України просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 16 267,13 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судові засідання жодного разу не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався, заяв про неможливість прибуття в судове засідання та про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження, виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого судом, станом на 16.02.15, тобто станом на час порушення провадження у цій справі в суді, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю “ЕДФЕКТОРІ–ФАБРИКА РЕКЛАМИ” є: 83004, м. Донецьк, вул. Університетська, 116, кв. 67, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.
Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у відповідній редакції, судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. … Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, місце, дату і час судового засідання … є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-сайті судової влади України ...
Згідно з положеннями:
а) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням анти терористичної операції» (інформаційний лист ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14) та
б) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.14 № 01-06/2051/14 «Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням анти терористичної операції» згідно з якими:
- учасник судового процесу (п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.14 №01-06/2051/14), який знаходиться на території проведення АТО, вважається належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому (…) згідно із ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.
Інформація про час та місце розгляду справи № 908/1019/15-г також була розміщена судом на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Новини та події суду», що підтверджується роздрукованим (долучено судом до матеріалів справи) витягом із вказаного офіційного веб-порталу під заголовком: «До уваги ТОВ “ЕДФЕКТОРІ–ФАБРИКА РЕКЛАМИ” - відповідача у справі № 908/1019/15-г».
Крім того, 12.03.15 та 27.03.15 протягом робочого часу роботи господарського суду секретар судового засідання цього суду Шульгіна А.А. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи і передачі телефонограми зателефонувала з номеру телефону 224-08-77 на номер телефону: 0951730323, який значиться у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як інформація про здійснення зв’язку з юридичною особою.
Також, з робочого номеру телефону: 2240877 було за телефоновано за номерами: 0622065240, 0622065276, які значаться як контактні номери ТОВ “ЕДФЕКТОРІ–ФАБРИКА РЕКЛАМИ” в наданих до матеріалів справи документах.
Проте, за номером телефону 0951730323 оператор зв’язку повідомив, що набраний номер не обслуговується. А за телефонними номерами - 0622065240, 0622065276 абонент не відповів.
Також, ухвали господарського суду від 17.02.15 про порушення провадження та від 18.03.15 про відкладення розгляду справи у справі № 908/1019/15-г були направлені судом за адресою електронної пошти відповідача, а саме: info@adfactory.com.ua, voloschuk85@gmail.com, про що свідчить витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою, який долучений до матеріалів цієї справи.
Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи передбачені чинним ГПК України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів», а також інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.14 № 01-06/2052/14 «Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку із проведенням АТО» щодо повідомлення учасників судового процесу, які знаходяться на території проведення АТО. І вказане, відповідно до змісту наведеного вище інформаційного листа від 01.12.14 № 01-06/2052/14, виключає підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на п. 2 ч. 3 ст. 104 (п. 2 ч. 2 ст. 10110) ГПК України в частині того, що справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1). Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ч. 2).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Як свідчать матеріали цієї справи, позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги про стягнення з відповідача 13 767,60 грн. основного боргу посилається на укладений між сторонами договір про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б з додатками за №№ 1-4, акти наданих послуг, а саме: від 12.03.14 № 4, від 15.04.14 № 84, від 30.06.14 № 254, від 07.07.14 № 272, податкові накладні та ефірні довідки.
Розглянувши додані до матеріалів цієї справи докази в їх сукупності судом встановлено наступне.
Частиною 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) унормовано, що сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 33 ГПК України обов’язок доказування покладено на сторони.
Ухвалою від 17.02.15 про порушення провадження у справі № 908/1019/15-г судом було витребувано у позивача наступні докази, зокрема, договір про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б, підписаний уповноваженими представниками сторін - читаєму копію у повному обсязі з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами, специфікаціями; докази виконання вказаного договору сторонами за спірний період, у т.ч. підписані сторонами акти наданих послуг на спірну суму боргу, рахунки на оплату, з доказами їх направлення та отримання відповідачем.
Разом з тим, як свідчать матеріали цієї справи, позивач вимог ухвали суду в повному обсязі не виконав, підписаний уповноваженими представниками сторін договір про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б з додатками №№ 1-4 та підписані обома сторонамиакти наданих послуг на спірну суму боргу до матеріалів справи не надав.
Доводи позивача, викладені у письмовому поясненні від 11.03.15 № 23 щодо знаходження договору про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б з додатками №№ 1-4 та актів наданих послуг на спірну суму боргу у відповідача суд знаходить необгрунтованими оскільки за приписами ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи відсутність в матеріалах цієї справи зазначених вище доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту виникнення між сторонами господарських зобов’язань з розміщення банерної реклами на суму 13 767,60 грн. за договором про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б.
Щодо посилань позивача на податкові накладні та податкові декларації з податку на додану вартість, які долучені останнім до матеріалів цієї справи, як на докази надання послуг відповідачу, то суд знаходить їх необґрунтованими оскільки зазначені документи були складені позивачем в односторонньому порядку, а тому не підтверджують наявності основної заборгованості в розмірі 13 767,60 грн. за договором про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б.
Також, судом відхиляються посилання позивача на банківські виписки, що долучені до матеріалів справи, в якості доказів існування між сторонами господарських відносин за договором про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б оскільки останні не містять жодного посилання на спірний договір про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б, за яким заявлено вимоги, а мають лише посилання на виставлені позивачем рахунки.
Крім того, посилання позивача на ефірні довідки в якості доказу надання послуг за спірним договором судом відхиляється оскільки такі ефірні довідки не є первинним бухгалтерським документом в розумінні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами (договором, рахунками, накладними тощо). Первинні документи повинні містити, зокрема, назву документу, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені позивачем ефірні довідки, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання господарських прав та обов’язків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ “ДІДЖІТАЛ ДЕСІЖИНС” про стягнення з ТОВ “ЕДФЕКТОРІ–ФАБРИКА РЕКЛАМИ” за договором про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б основного боргу в розмірі 13 767,60 грн. є недоведеними та не підтвердженими доданими документами, а отже, не підлягають задоволенню судом. У зв’язку з чим, у задоволені позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 767,60 грн. судом відмовляється.
Також, оскільки судом не встановлено факту наявності основної заборгованості за договором про надання рекламних послуг від 06.03.14 № 6/б в сумі 13 767,60 грн., судом відмовляється у задоволенні заявлених вимог про стягнення 292,88 грн. 3% річних та 2 206,65 грн. індексу інфляції.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 1 827 грн. покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 13.04.15.
Суддя В.Л. Корсун
_03_03.png)
