№ провадження справи 6/56/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Запоріжжя Справа № 922/927/15
14.05.2015р.
За позовом Публічного акціонерного товариства „Іскра” (--------, м. Львів, -------)
До Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігнум Арт” (адреса з ЄДР: ---------, м. Дружківка Донецької області, --------; адреса за позовною заявою: ---------, м. Харків, -----; --------, м. Харків, -------; адреса для листування: ---------- м. Харків, ------)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотой мандарин квадра» (--------- м. Київ, --------; код ЄДРПОУ ---------)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (------, м. Київ, --------; код ЄДРПОУ -----------)
Про стягнення 4 036 грн. 85 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача : Олефіренко С.В. – дов. №11/01 від 18.02.2015р.
Від відповідача: не з’явився
Від третьої особи 1: не з’явився
Від третьої особи 2: не з’явився
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Іскра” м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігнум Арт” м. Дружківка Донецької області (м. Харків), треті особи,які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача :Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотой мандарин квадра» м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» м. Київ, про стягнення 4 036 грн. 85 коп., суд –
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані автотранспортні послуги в сумі 4 036 грн. 85 коп.
Позивач в клопотаннях вказав наступне: позивач направив відповідачу на зазначену відповідачем нову адресу для кореспонденції (610052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 26) позовну заву № 112/833юр від 09.02.2015 року та всі додані до неї документи, на підтвердження чого надав суду Опис вкладення у цінний лист від 09.04.2015 року та фіскальний чек № 0150 від09.04.2015 року. Щодо підстав для перевезення цегли сірої позивач повідомляє наступне: в даному перевезені, згідно замовлення, а саме: згідно договору-зявки позивач взяв на себе зобов’язання щодо перевезення вантажу за встановленим маршрутом Вишневе – Суми. Також, згідно чинного законодавства щодо перевезення (ст. 309 ГК України) зміна умов перевезення покладається на вантажовідправника, а тому, оскільки позивач виступав в ролі перевізника, то він не має жодного відношення до зміни вантажу.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне: з позовними вимогами він не згодний, оскільки позивачем не доведений факт договірних відносин між позивачем і відповідачем та здійснення перевезення. Згідно п. 1 наказу Міністерства транспорту № 363 від 14.10.1997р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов’язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Пунктом 3.5 наказу Міністерства транспорту № 363 від 14.10.1997р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» встановлено, що у договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов’язки сторін, відповідальність тощо. На перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник надає перевізнику при наявності договору заявку відповідно до встановленої форми. Заявка подається перевізнику у строк, визначений договором. За погодженням із перевізником замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв’язку. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки, (п. п. 3.7, 3.8 наказу Міністерства транспорту № 363 від 14.10.1997р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»). Перевізники можуть перевозити вантажі за разовим договором (п. 3.9. наказу Міністерства транспорту № 363 від 14.10.1997р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»). Таким чином, перевезення вантажів здійснюється при наявності договору - на підставі заявки, а при відсутності договору - на підставі разового договору. Між позивачем та відповідачем договір на перевезення вантажу не укладався та факт укладення договору позивачем не доведений. Між позивачем та відповідачем був укладений лише договір-заявка № 1026624, але послуг з перевезення за вказаним договором-заявкою позивачем відповідачу надано не було. Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Згідно наданої позивачем товарно-транспортної накладної № ЦБК00005297 від 06.10.2014р., замовником перевезення виступає ТОВ «Епіцентр К», м. Київ, який є і вантажоодержувачем. До того ж згідно вказаної ТТН, назва вантажу - кирпич сірий у піддонах, в той час як у заявці заявлено про перевезення плітки на палетах. Вказану товарно-транспортну накладну № ЦБК00005297 від 06.10.2014р. відповідач від позивача не отримував, тому надати не має можливості. Посилання позивача на те, що ним направлялись, а відповідачем - були отримані, претензія, оригінали товарно-транспортної накладної, акта здачі-прийняття робіт, рахунка фактури, податкової накладної, не заслуговують на увагу, оскільки були направлені не за юридичною адресою відповідача. Вказані документи відповідач не отримував і гадки не мав, що позивач має до нього якісь вимоги за договором-заявкою № 1026624, оскільки послуг з перевезення за заявкою надано не було. Отже, надані позивачем документи не доводять факт договірних відносин з відповідачем, факт перевезення вантажу саме на замовлення відповідача, оскільки заявка відповідача мала інші умови перевезення, а в товарно-транспортній накладній взагалі відсутні посилання на відповідача. На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Розгляд справи відкладався.
14.05.2015 року розгляд справи продовжено і прийнято рішення.
В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 20310775 від 23.03.2015 року, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Сігнум Арт” знаходиться за адресою: ------------ м. Дружківка Донецької області, ---------.
Крім того, в позовній заяві була зазначена інша адреса відповідача: ---------, м. Харків, ---------.
Також, в матеріалах справи містяться Спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 20433589 та № 20433565 від 15.04.2015 року, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Золотий мандарин квадра” знаходиться за адресою: ---------- м. Київ, --------, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Епіцентр К” – за адресою: ----------- м. Київ, --------.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали суду від 24.03.2015р., 08.04.2015р. та 15.04.2015р. направлялися судом відповідачу (на дві адреси) та третім особам на вказані вище адреси, що підтверджується виписками з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції, фіскальними чеками, Реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції та списками згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, які знаходяться в матеріалах справи.
Ухвали суду від 24.03.2015 року, 08.04.2015 року та 15.04.2015 року, що направлялись відповідачу на адресу з ЄДР, були повернуті до суду поштовим відділенням із позначенням на конверті „організація вибула”.
На день розгляду справи поштове відділення не повернуло до суду примірники ухвал, що направлялись відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, та на адреси третіх осіб.
Крім того, ухвали суду від 24.03.2015р. та 15.04.2015р. були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту, оскільки листами № 04-16-83 від 20.01.2015р. та № 04-16-416 від 30.03.2015р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей.
За наявними у справі номерами телефонів відповідача господарському суду не вдалося передати телефонограми щодо місяця, дня та часу судових засідань, про що було складено відповідні акти від 15.04.2015р. та 14.05.2015р.
Про те, що відповідачу було відомо про наявність в провадження господарського суду Запорізької області даної справи свідчить відзив на позовну заяву вих. б/н від 10.04.2015 року.
Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.
Відповідач та треті особи, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засіданняне з’явились (відповідач - двічі), про причини неявки суд не повідомили, всі витребувані судом документи не надали.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку № 1026624 на транспортування вантажів орендованим автомобільним транспортом по території України (надалі – договір-заявка).
Згідно з умовами договору, позивач зобов’язався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом: Вишневе - Суми, на загальну суму 3 700 грн., автомобілем МАН ВС6931АХ / ВС7143ХХ.
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 3 700 грн., ПДВ – 616 грн. 67 коп., що підтверджується актом № ТІ-0001243 від 07.10.2014 року здачі – прийняття виконаних робіт (наданих послуг) на суму 3 083 грн. 33 коп.
Договором-заявкою передбачено, що оплата за виконані роботи (надані послуги) здійснюється у безготівковій формі протягом 5-7 (п’яти-семи) банківських днів за реквізитами позивача за оригіналами товарно-транспортних накладних.
В договорі – заявці відповідач вказав, що необхідно перевести плитку на палетах.
Позивачем здійснено перевезення вантажу - цеглу за маршрутом Вишневе-Суми автомобілем МАН ВС6931АХ, що підтверджується товарно – транспортною накладною № ЦБК00005297 від 06.10.2014р.
Відповідно до ст. 309 ГК України зміна умов перевезення покладається на вантажовідправника, позивач виступав перевізником, і він не має відношення до зміни вантажу.
Позивач направив відповідачу рахунок – фактуру № ТІ-0001243 від 07.10.2014р., акт № ТІ-0001243 від 07.10.2014 року здачі – прийняття виконаних робіт (наданих послуг) на суму 3 083 грн. 33 коп., товарно – транспортну накладну № ЦБК00005297 від 06.10.2014р., що підтверджується випискою з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, списком згрупованих поштових відправлень листів № 460 від 10.10.2014 року, фіскальним чеком поштового відділення № 8320 від 10.10.2014 року та повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.10.2014 року (ар. с. 15-17).
Вказана кореспонденція була надіслана відповідачу на адресу у м. Харкові, а саме: пр. Сімферопольський, буд. 6, оф. 206, м. Харків, 61052, та була отримана відповідачем 13.10.2014 року за вказаною адресою, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення (ар. с. 17).
Отже, позивач належним чином виконав умови договору, надав послуги з перевезення вантажу та направив відповідачу необхідні для проведення оплати документи.
Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 112/749 юр від 21.11.2014р., в якій просив провести оплати за послуги перевезення у добровільному порядку, зазначивши, що всі необхідні для цього документи наявні у відповідача.
Претензія та докази дати її направлення відповідачу залучені до матеріалів справи (ар. с. 18-20).
Відповідно до інформації з Інтернету-ресурсу УДППЗ „Укрпошта”, направлена позивачем претензія була отримана представником відповідача за адресою у м. Харкові, а саме: пр. Сімферопольський, буд. 6, оф. 206, м. Харків, 61052 - 28.11.2014 року.
Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Суду не було надано доказів сплати відповідачем суми 3 700 грн.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного платежу в сумі 3 700 грн. обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач своєчасно та у повному обсязі не проводив сплату наданих позивачем послуг, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 303 грн. 40 коп. та 3 % річних в сумі 33 грн. 45 коп., згідно наданого суду розрахунку.
Перевіривши розрахунок позивача, дослідивши надані докази, суд вважає розрахунок позивача обґрунтованим та правомірним, а тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні витрати в сумі 303 грн. 40 коп. та 3 % річних в сумі 33 грн. 45 коп.
Заперечення відповідача не приймаються по вказаним вище підставам, а також в зв’язку з наступним:
В акті № ТІ-0001243 від 07.10.2014 року здачі – прийняття виконаних робіт (наданих послуг) вказано, що згідно даного акту надавались транспортні послуги автомобілем МАН ВС 6931 АХ / ВС 7143 ХХ по маршруту Вишневе – Суми, що було обумовлено сторонами в договорі – заявці.
Інформація про маршрут слідування вантажу та номер транспортного засобу міститься як у договорі – замовлення, так і в товарно-транспортній накладній № ЦБК00005297 від 06.10.2014р.
Отже, вказані докази у їх сукупності свідчать про те, що позивачем фактично були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 3 700 грн., ПДВ 616 грн. 67 коп.
Позивачем були надіслані відповідачу та отримані останнім всі первинні документи на підтвердження надання позивачем послуг перевезення.
Позивач являється перевізником вантажу, він перевозить той вантаж, який йому був наданий вантажовідправником для перевезення.
Згідно договору – заявки відповідач являється експедитором, а тому він і не повинен бути зазначений в товарно - транспортній накладній.
Відповідач безпідставно посилається на відсутність між позивачем та відповідачем договору. Договір –заявка і є тим самим договором.
Отримавши всі документи, відповідач ніяких заперечень позивачу не направляв.
Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів позивача.
За таких обставин, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 74-1, 75, 82 – 85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігнум Арт” (адреса з ЄДР: -----------, м. Дружківка Донецької області, ------; адреса за позовною заявою: ----------, м. Харків, --------; -----------, м. Харків, ------; адреса для листування: ----------- м. Харків, --------; код ЄДРПОУ ------------) на користь Публічного акціонерного товариства „Іскра” (--------- м. Львів, ---------; код ЄДРПОУ ---------) оснований борг в сумі 3 700 грн., інфляційні витрати в сумі 303 грн. 40 коп., 3 % річних в сумі 33 грн. 45 коп. та судовий збір в сумі 1 827 грн. Надати наказ.
Повне рішення складено : 14.05.2015р.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
