flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

До уваги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “ДОНЕЦЬКМІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА”, м. Донецьк, справа № 908/1948/15-г

22 травня 2015, 15:15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
 
м. Запоріжжя                                                                                                                                     Справа № 908/1948/15-г
15 травня 2015 року                                                                                                                          провадження № 3/24/15
 
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, бул. Шевченка, 11; поштова адреса: 51413, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Тернівська, 15, ідентифікаційний код 31018149)
до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “ДОНЕЦЬКМІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА” (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, ідентифікаційний код 33257089)
про стягнення 172 030, 64 грн.
 
 
                                                                                      Суддя Соловйов В.М.
                                                                                      при секретарі Гречка К.С.
 
Представники:
від позивача: Заброда Ю.Ю., довіреність № 10/2 від 15.09.2014р.
від відповідача: не з’явився
 
 
 
ТОВ “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ККП Донецької міської ради “ДОНЕЦЬКМІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 1 0003 036 від 05.11.2009р. у розмірі 172 030, 64 грн.
Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 25.03.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193, 216 ГК України, ст. 1, 2, 12, 13, 54 ГПК України, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1948/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.04.2015р. об 11 год. 00 хв.
Ухвалою від 16.04.2015р. виправлено описку.
Іншою ухвалою від 16.04.2015р. розгляд справи відкладений на 15.05.2015р. о 10 год. 00 хв.
В судовому засіданні 15.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 20.05.2015р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судовому засіданні 15.05.2015р. представник позивача вимоги, викладені у позовній заяві від 20.03.2015р., та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором про постачання електричної енергії № 1 0003 036 від 05.11.2009р. у розмірі 172 030, 64 грн., з яких: 160 828, 39 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 10 257, 21 грн. пені та 945, 04 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
05.11.2009р. між ККП ДОНЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ “ДОНЕЦЬКМІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА” (Споживач) та ТОВ “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” (Постачальник) було укладено договір № 1 0003 036 (Договір) про постачання електричної енергії.
Згідно з вищевказаним Договором, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно до умов Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно з п.2.3.3 Договору одним із обов'язків Споживача є оплата Постачальнику вартості електричної енергії згідно з умовами додатку “Порядок розрахунків” (Додаток № 2).
Пунктом 3.1.1Договору визначено, що позивач має право нараховувати та одержувати від відповідача плату за поставлену електричну енергію та інші платежі, передбачені Договором.
Згідно п. 7.6 Договору, обчислення обсягів та вартості поставленої активної електричної енергії, умови і порядок здійснення розрахунків за Договором узгоджується Сторонами додатками “Порядок розрахунків”.
Розрахунок розміру плати за поставлену активну електричну енергію визначається Постачальником відповідно до Актів про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії.
Відповідно до п. 1.4 Додатку № 2 до Договору величина коштів, які має сплатити Споживач за спожиту активну електричну енергію, визначається, як добуток обсягу електричної енергії, спожитої за розрахунковий період, на тариф, який діяв в цей розрахунковий період, з урахуванням ПДВ.
Згідно п. 3.2 Додатку № 2 Договору, відповідач повинен до 26числа (включно) щомісячно сплачувати суму за остаточним рахунком за попередній розрахунковий період. Проте ці вимоги Додатку № 2 до Договору відповідач не виконує.
У зв'язку з цим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 160 828, 39 грн. за активну електричну енергію, спожиту у листопаді-грудні 2014р. та січні 2015р.
Наявність заборгованості відповідача підтверджується розрахунком суми заборгованості за активну електроенергію за листопад-грудень 2014р., січень 2015р., рахунками на оплату активної електроенергії з відмітками представників відповідача про їх отримання, актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії.
У зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань відповідачу також нараховано 3 % річних та пеню.
Представник відповідача в судове засідання 15.05.2015р. не з’явився.
У відзиві від 10.04.2015р. №6 зазначив, що відповідач отримав позовну заяву, але в підтвердження вартості активної електроенергії у січні 2015р. позивач надає Акт про показники розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії за січень 2015р. підписаний з КП "Донецькміськводоканал" та рахунок № 32/10015000 на платника КП "Донецькміськводоканал".
Таким чином, відповідач вважає, що суму 68 362, 16 грн. за січень 2015р. необґрунтованою та недоведеною належними доказами.
Також відповідач вважає, що позивачем не вірно встановлено строк прострочення виконання зобов'язання при нарахуванні пені та 3 % річних. Відповідно п.3.2 додатку 2 від 18.09.2010р. до договору про постачання електричної енергії    № 1 0003 036 від 05.11.2009р. Споживач зобов'язаний здійснити оплату отриманих від Постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання до 26 числа щомісячно за попереднім розрахунковим періодом.
Тобто, за листопад 2014р. оплатити до 26 грудня 2014р., прострочення наступає з 27.12.2014р., а не з 27.11.2014р. як зазначено в розрахунку позивача пені та 3 % річних.
За грудень 2014р. оплатити до 26 січня 2015р., прострочення наступає з
27.01.2015р., а не з 27.12.2014р. як зазначено в розрахунку позивача.
За січень 2015р. оплатити до 26 лютого 2015р., прострочення наступає з 27.02.2015р., а не з 27.01.2015р. як зазначено в розрахунку позивача.
Також відповідач просить суд у зв’язку із винятковими обставинами у зв’язку з проведенням АТО зменшити пеню у розмірі 80 % та надати відстрочку виконання рішення на 12 місяців.
В свою чергу позивач підтримав заперечення на відзив від 06.05.2015р., в якому заперечив проти недоведеності 68 362, 16 грн. за січень 2015р. Зазначив, що до позовної заяви помилково було надано рахунок № 32/10015000 на вказану суму на платника КП "Донецькміськводоканал". У зв’язку із чим позивач надав суду належний рахунок                       № 32/10003036 від 21.01.2015р. на суму 68 362,16 грн. за січень 2015р., виставлений відповідачу по справі.
Крім того, позивач заперечує проти зменшення пені та надання відповідачу відстрочки.
 
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
 
ВСТАНОВИВ:
 
Між ТОВ “СЕРВІС-ІНВЕСТ” (змінило найменування на ТОВ “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” (Постачальник) та ККП Донецької міської ради “ДОНЕЦЬКМІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА” (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 1 0003 036 від 05.11.2009р. (із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами № 1/1 від 18.09.2010р., № 4 від 24.01.2011р., № 5 від 18.06.2012р., № 6 від 03.01.2014р.) за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю:
По площадці вимірювання: “Теплопункт “Взлетный” - 5 кВт;
По площадці вимірювання “Котельна “Квартал 565” - 312 кВт,
а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Точки продажу електричної енергії Споживачу встановлюються на межі балансового розподілу електричних мереж Постачальника та ВАТ “Точмаш” (тобто співпадають з точками продажу електричної енергії Основному споживачу КП “Міжнародний аеропорт Донецьк”) (п. 1 Договору).
Відповідно до пункту 2.2 Договору, Постачальник зобов’язується:
2.2.1. Виконувати умови цього Договору;
2.2.2. Постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:
- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток “Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам”);
- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до “Правил улаштування електропристроїв” (далі - ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”;
- із дотриманням на межі балансової належності електромереж в точках продажу електричної енергії граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, дотримання яких залежить від Постачальника;
- забезпечити отримання Споживачем на рівні дозволеної потужності 332,6 кВт на умовах відповідних договорів, передбачених ПКЕЕ.        
Відповідно до пункту 2.3 Договору Споживач зобов’язується:
2.3.1. Виконувати умови цього Договору;
 
2.3.2. Дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок, узгоджених Додатками “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам”, “Перелік площадок вимірювання Споживача”.
2.3.3. Оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати Постачальнику відомості про покази розрахункових приладів обліку згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії Споживача”.
Згідно пункту 7.6 Договору, обчислення обсягів та вартості активної електроенергії, обсягів та вартості перетікання реактивної електроенергії, умови і порядок здійснення розрахунків за Договором узгоджується Сторонами додатками “Порядок розрахунків” та “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.
Як зазначено у пункті 2 Додатку № 2 від 18.09.2010р. до Договору, Сторони домовились додержуватись наступного порядку здійснення розрахунків:
2.1. 21 числа щомісячно Постачальник згідно з умовами цього Додатку визначає обсяги та розраховує вартість спожитої Споживачем активної електроенергії за розрахунковий період, оформлює зі свого боку та надає Споживачу такі документи:
- Акт про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої Постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і спожитої Споживачем у розрахунковому періоді (за зразком додатку № 17 до Договору);
- Акт про прийняття - передавання товарної продукції;
- рахунки згідно з умовами цього Додатку;
- Акт результатів контрольних вимірів фактичної електричної потужності;
- Акта звірки стану розрахунків між Постачальником та Споживачем;
- повідомлення про тарифи на активну електроенергію, що встановлені на наступний за звітним розрахунковий період.
Відповідно до пункту 3.1 додатку № 2 від 18.09.2010р. до Договору, Постачальник зобов’язується щомісячно надавати Споживачу рахунки за активну електроенергію (з урахуванням ПДВ) у наступному порядку:
21 числа щомісячно при здійсненні розрахунків за попередній розрахунковий період Постачальник надає Споживачу наступні рахунки:
- рахунок за фактично спожиту в попередньому розрахунковому періоді активну електроенергію (далі по тексту - остаточний рахунок) за мінусом сум рахунків, викладених на цей розрахунковий період: рахунку на оплату планового платежу, додаткового рахунку, виданого Споживачу у зв’язку із коригуванням договірних обсягів споживанням електричної енергії на цей розрахунковий період;
- рахунок на оплату планового платежу за електроенергію на поточний розрахунковий період (плановий рахунок).
Пунктом 3.2 Додатку № 2 від 18.09.2010р. до Договору передбачено, що Споживач зобов’язаний здійснювати оплату отриманих від Постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника № 2603933011290 в Донецькому обласному управлінні ВАТ “Державний Ощадний банк України”, МФО 335106, код ЄДРПОУ 31018149 наступним чином:
- до 26 числа щомісячно сплачує суму за остаточним рахунком за попередній розрахунковий період;
- до 15 числа щомісячно сплачує 15 % суми рахунку на оплату планового платежу поточного розрахункового періоду.
За період з листопада по грудень 2014р. та січень 2015р. відповідачем було спожито активної електроенергії на загальну суму 168 012, 77 грн., що підтверджується рахунком № 32/10003036 за листопад 2014р. на суму 40 658,14 грн., рахунком                     № 32/10003036 за грудень 2014р. на суму 58 992, 47 грн., рахунком № 32/10003036 за січень 2015р. на суму 68 362, 16 грн. , актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої Постачальником електричної енергії за регульованим тарифом ТОВ “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” і спожитої Споживачем ККП “ДОНЕЦЬКМІСКТЕПЛОМЕРЕЖА” у розрахунковому періоді листопаді - грудні 2014р. та січні 2015р.
Проте, відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов’язання за Договором та здійснив часткову оплату 03.09.2014р. на суму 4 186, 97 грн. та 25.09.2014р. на суму 2 997, 41 грн.
Таким чином неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 160 828, 39 грн.     
 
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
 
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про постачання електричної енергії                № 1 0003 036 від 05.11.2009р.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.2 Додатку № 2 до Договору, передбачений обов’язок Споживача (відповідача у справі) здійснювати оплату отриманих рахунків самостійно наступним чином:
до 26 числа щомісячно - суму за остаточним рахунком за попередній розрахунковий період;
до 15 числа щомісячно - 15 % суми рахунку на оплату планового платежу поточного розрахункового періоду.                   
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина  1 статті 599 ЦК України).
Підстави для припинення зобов’язання за договором про постачання електричної енергії № 1 0003 036 від 05.11.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Рахунок № 32/10003036 за листопад 2014р. на суму 40 658, 14 грн., рахунок                     № 32/10003036 за грудень 2014р. на суму 58 992, 47 грн. та рахунок № 32/10003036 за січень 2015р. на суму 68 362, 16 грн. складені у відповідності до умов Договору та отримані відповідачем.
Тому вказані рахунки є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.
Враховуючи встановлений факт неповного виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 1 0003 036 від 05.11.2009р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за спожиту активну електроенергію в розмірі 160 828,39 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Також позивач просить судстягнути з відповідача 10 257, 21 грн. пені та 945, 04 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком. 
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
 
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
В підпункті 4.2.1 пункту 4 договору про постачання електричної енергії                            № 1 0003 036 від 05.11.2009р. сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених умовами цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком “Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається окремим розрахунковим документом.  
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:
від суми боргу 33 473, 76 грн. за період з 27.12.2014р. по 09.03.2015р. (73 дні прострочки) пеня складає 2 312, 90 грн.;
від суми боргу 58 992, 47 грн. за період з 27.01.2015р. по 09.03.2015р. (42 дні прострочки) пеня складає 2 673, 25 грн.;
від суми боргу 68 362, 16 грн. за період з 27.02.2015р. по 09.03.2015р. (11 дні прострочки) пеня складає 1 039, 48 грн.
Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 6 025, 63 грн.
У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 6 025, 63 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 4 231, 58 грн. в задоволенні позову слід відмовити.
Посилання позивача в цій частині на пункт 1.4 Додатку № 2 від 18.09.2010р. до Договору є помилковими.
Оскільки в пункті 1.4 йдеться про тарифи, період їх дії та зміну тарифу.
В той же час, у пункті 6 цього ж Додатку № 2 від 18.09.2010р. встановлено, що Постачальник нараховує пеню згідно діючому законодавству України та умовам Договору.
До підпункту 4.2.1 пункту 4 Договору та до пункту 3.2 Додатку № 2 від 18.09.2010р. до Договору, яким встановлений обов’язок Споживача оплатити рахунки до 26 числа за попередній розрахунковий період зміни щодо нарахування пені не вносились.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором про постачання електричної енергії № 1 0003 036 від 05.11.2009р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:
від суми боргу 33 473, 76 грн. за період з 27.12.2014р. по 09.03.2015р. (73 дні прострочки) 3 % річних складає 200, 84 грн.;
від суми боргу 58 992, 47 грн. за період з 27.01.2015р. по 09.03.2015р. (42 дні прострочки) 3 % річних складає 203, 65 грн.;
від суми боргу 68 362, 16 грн. за період з 27.02.2015р. по 09.03.2015р. (11 дні прострочки) 3 % річних складає 61,81 грн.
Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу 3 % річних в розмірі                         466, 30 грн.
У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 466, 30 грн. річних. В частині стягнення 3 % річних в розмірі 478, 74 грн. в задоволенні позову слід відмовити.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення пені на 80 % та відстрочки виконання рішення на 12 місяців, зазначене у відзиві, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право:
зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;
відстрочити або розстрочити виконання рішення.   
В підпункті 3.17.4 пункту 3.17 постанови від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” пленум Вищого господарського суд України надав наступні роз’яснення:
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причину) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.   
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
В пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” вказано, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування вищезазначених клопотань відповідач посилається на той факт, що на території, на якій він знаходиться, ведуться бойові дії, що можна віднести до                   форс-мажорних обставин.
ККП Донецької міської ради “ДОНЕЦЬКМІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА” звернулось до Донецької торгово - промислової палати за аналогічним договором на постачання електричної енергії № 5258 від 01.07.2005р. для надання висновку про неможливість виконання умов договору у зв’язку з дією обставин непереборної сили. Донецька ТПП надала висновок № 2492/1/15.12-03 від 14.10.2014р. в якому визнала обставини, які мають місце у місті Донецьк, непередбачуваними, надзвичайними і невідворотними.
Також відповідача зазначає, що у зв’язку із проведенням АТО частина населення Донецька виїхала за межі Донецька, ті мешканці, які залишились у місті, не отримують заробітну платню, пенсії та соціальні виплати, тому не можуть сплачувати за теплопостачання. Підприємства у Донецьку знаходяться на грані банкрутства та не можуть оплачувати послуги з теплопостачання. Всі банківські установи зупинили свою роботу на території м. Донецька, що унеможливлює отримання коштів від споживачів підприємства та виконання зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 1 0003 036 від 05.11.2009р. по перерахуванню грошових коштів на рахунок позивача.
За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи                    (ч.1 ст. 34 ГПК України).
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).
Посилання заявника на нестабільну ситуацію в м. Донецьку, проведення АТО тощо та звільнення у зв’язку із цим його від відповідальності за невиконання умов договору про постачання електричної енергії № 1 0003 036 від 05.11.2009р. повинні бути підтверджені відповідними заходами доказування. 
Статтею 10 Закону України від 02.09.2014р. № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Дана позиція також викладена у пункті 2.5 пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції":
за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.
Заявником до заяви не надано такого документу.
Крім того, у наданому відповідачем Висновку Донецької ТПП від 14.10.2014р.                                № 2492/1/12.12-03 йдеться про договір про постачання електричної енергії № 5258 від 01.07.2005р.
Проте, у справі № 908/1948/15-г стягнення здійснюється за іншим договором - № 1 0003 036 від 05.11.2009р. 
Інших документів на підтвердження виняткових обставин у розумінні ст. 83 ГПК України відповідачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, господарський суд вважає, що заявником не наведені переконливі доводи щодо наявності саме тих виняткових конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
За змістом ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.
Приймаючи рішення в цій частині господарський суд також приймає до уваги категоричні заперечення позивача стосовно зменшення пені та надання відстрочки виконання рішення, та враховує що юридичною адресою позивача також є місто Донецьк. На діяльність позивача впливають ті ж самі фактори, що і на діяльність відповідача.
У зв’язку із чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 80 % та відстрочки виконання рішення на 12 місяців.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З заявленої до стягнення позивачем суми 172 030, 64 грн. в частині 4 710, 32 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 167 320, 32 грн.
Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 2,74 % позовних вимог.
Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 346, 34 грн. судового збору (97,26 % від належних до сплати 3 440, 61 грн.).
 
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
 
ВИРІШИВ:
 
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “ДОНЕЦЬКМІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА” (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, ідентифікаційний код 33257089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк,                          бул. Шевченка, 11; поштова адреса: 51413, Дніпропетровська область, м. Павлоград,                       вул. Тернівська, 15, ідентифікаційний код 31018149) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039300386747/908 в Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 305482 суму заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 160 828 (сто шістдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 39 коп.
3. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “ДОНЕЦЬКМІСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА” (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, ідентифікаційний код 33257089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк,                       бул. Шевченка, 11; поштова адреса: 51413, Дніпропетровська область, м. Павлоград,                  вул. Тернівська, 15, ідентифікаційний код 31018149) на поточний рахунок                              № 26006300386747/980 в Філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 305482 суму пені за активну електроенергію в розмірі 6 025 (шість тисяч двадцять п’ять) грн. 63 коп., 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 30 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 3 346 (три тисячі триста сорок шість) грн. 34 коп. витрат на судовий збір.
4. В частині стягнення 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 74 коп. - 3 % річних від простроченої суми та в частині стягнення 4 231 (чотири тисячі двісті тридцять одна) грн. 58 коп. пені в задоволенні позову відмовити.
5. Повне рішення складено 20.05.2015р.
 
 
Суддя                                                                В.М. Соловйов