До уваги ТОВ „Укртрансагро” , ПАТ „Торговий дім Азовзагальмаш”, ПАТ „КРЕДИТПРОМБАНК”, справа № 905/3631/14-908/5394/14

 

 

 

 

Третя особа,              яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство „КРЕДИТПРОМБАНК” (------------ м. Київ, ----------),     

 

 

 

Від третьої особи:       не з’явився           

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” м. Маріуполь Донецької області та Приватного акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш” м. Маріуполь Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства „КРЕДИТПРОМБАНК”, м. Київ, про стягнення 116 034 051 грн. 70 коп., зустрічний позов ПАТ “ТД Азовзагальмаш” про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р. суд –

 

 

Позивач в позовній заяві просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007 року в розмірі 9 063 949,97 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.04.2014 року становить 113 925 902 грн. 04 коп., та пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 45,22 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.04.2014 року становить 568 грн. 38 коп.

Позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог (а. с. 130-131, т.1), в якій остаточно просить стягнути з відповідачів заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007 року, в розмірі 8 952 593,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 115 971 480 грн. 09 коп., та пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 4 830,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 62 571 грн. 61 коп.

Заява позивача була прийнята судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

Також, позивач надав заяву в якій вказав, що на другій сторінці позову було вказано “кінцевий термін повернення кредитних коштів 14 квітня 2014р.”, позивач зазначає, що це технічна помилка, та просить читати в наступній редакції “кінцевий термін повернення кредитних коштів 10 квітня 2014р.” (а. с. 128, т. 1) .

Заява позивача була прийнята судом, оскільки вона заявлена у відповідності до чинного законодавства

Позивач надав суду письмові пояснення від 14.01.2015р., де вказав наступне : позивач надає письмові пояснення щодо правових підстав нарахування пені за період проведення АТО (з 14.04.2014р.). Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він неприступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Стаття 230 Господарського кодексу України, передбачає штрафні санкції за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань. Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до п. 3.4.9 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією, встановленою у пункті 2.5 цього договору, сплатити позивачу пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон) на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам -підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Разом з тим, дію Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» зупинено згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. Таким чином, станом на момент розгляду даної позовної заяви перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Кабінетом Міністрів України не затверджений, що позбавляє можливості встановити факт поширення, запроваджених Законом, тимчасових заходів на відповідача-1.

При цьому, Національним банком України листом № 11-219/71442 від 02.12.2014р. (копія додається) було повідомлено банки України, УДППЗ "Укрпошта" та ПАТ "Укртелеком" щодо поточної ситуації в Донецькій та Луганській областях, зокрема, що місто Маріуполь відноситься до міст, які знаходяться під контролем української влади. Таким чином, пеня за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором була нарахована АТ «Дельта Банк» на суму простроченої заборгованості відповідача-1 згідно чинного законодавства України.

Третя особа – ПАТ «Кредитпромбанк» надав суду письмові пояснення від 14.01.2015р. (а. с. 84, т. 7), де вказав наступне: 19.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» був укладений договір про купівлі-продаж прав вимоги (копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу прав вимоги, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну. Згідно з п. 2.3 цього ждоговору, права вимоги за кредитами переходять від продавцядопокупця таобов’язки продавця передати права вимоги за кредитами вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. У відповідності до п. 7.1 договору купівлі-продажу прав вимоги, цей договір набуває чинності у момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх зобов’язань за ним у повному обсязі. Відповідно до додатку до акту приймання-передачі прав вимоги, право вимоги за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007 року, укладеним з ТОВ «Укртрансагро» перейшло до АТ «Дельта Банк». Копії акту приймання-передачі прав вимоги та додатку до нього містяться в матеріалах справи. Враховуючи факт передачі АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007 року, матеріали кредитної справи позичальника ТОВ «Укртрансагро» № З.ЗДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007 року були передані АТ «Дельта Банк» як новому кредитору у повному обсязі, що унеможливлює виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 22.12.2014р. в частинні надання ПАТ «Кредитпромбанк» суду розрахунків чи будь-яких документів, що стосуються суті спору. Також ПАТ «Кредитпромбанк» направляє АТ «Дельта Банк» всі процесуальні документи, що стосуються кредитних справ, право вимоги по яких було відступлено останньому за вказаним вище договором, у зв’язку з чим не може надати суду процесуальних документів у справі № 905/3631/14. Також повідомляємо, що сума заборгованості ТОВ «Укртрансагро» за кредитним договором станом на 19.06.2013р., тобто на момент відступлення права вимоги, складала: по тілу кредиту - 13 699 386,51 доларів США, з яких: за користування коштами в розмірі 11 611 348,07 доларів США додатковими угодами було встановлено процентну ставку в розмірі 11% річних, а за 2 088 038,44 долари США - 14% річних; по процентам: 130797,81 долар США, з яких: 106437,36 доларів США нарахованихпо ставці 11% річних, а 24 360,45 доларів США - по ставці 14 % річних. Даний факт підтверджується виписками по рахункам ТОВ «Укртрансагро», що були передані АТ «Дельта Банк» та містяться в матеріалах справи.

До початку розгляду справи по суті до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява вих. № 523/1052 від 19.12.2014р. від Приватного акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш” м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м. Київ, про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р.

Ухвалою суду від 22.12.2014 року зустрічна позовна заява другого відповідача була прийнята до розгляду спільно із первісним позовом, оскільки вона подана відповідно до               ст. 60 ГПК України. 

19.01.2015 року за вх. № 371/09-05 від Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” (перший відповідач за первісним позовом) надійшла зустрічна позовна заявавих. № У-304/14 від 19.12.2014 року, про визнання недійсним договору купівлі – продажу прав вимоги від 19.06.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством „КРЕДИТПРОМБАНК” (третя особа за первісним позовом) та Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк” (позивач за первісним позовом).

Ухвалою суду від 20.01.2015 року „Укртрансагро” було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» на підставі статей 60, 62 ГПК України, з підстав, вказаних в ухвалі.

ПАТ “Дельта Банк” надав суду відзиві на зустрічну позовну заяву ПАТ “ТД Азовзагальмаш” (а. с. 62-65, т. 7), де вказав наступне: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» заперечує проти позову, вважає його безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. 1. Позивачем не доведено збільшення обсягу відповідальності його, як поручителя, за виконання зобов’язань за кредитним договором. 28.04.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», (надалі за текстом - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСАГРО» (надалі за текстом - Третя особа – 1/ Позичальник) укладено кредитний договір № 3.3ДС/135/2007-КЛТ (надалі - кредитний договір). Відповідно до п. 1.1 кредитного договору зі змінами і доповненнями, на виконання умов кредитного договору банк відкрив позичальнику на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності кредитну лініювмежах загального ліміту кредитування в розмірі 15 801 225,62 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 120 269 448 грн. 70 коп. з кінцевим терміном повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за користування кредитними коштами до 10 квітня 2014 року (в редакції від 21.12.2010р.). ПАТ “Дельта Банк” звертає увагу, що «відновлювальна кредитна лінія» - це вид кредиту, який дозволяє позичальнику поетапно використовувати кредитні кошти, а в разі погашення кредиту або його частини - повторно отримати необхідну суму в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитного договору. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, зобов’язання банку щодо надання кредитів та зобов’язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені кредитним договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах.Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 кредитного договору визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 кредитного договору. Відповідно до п. 2.7 кредитного договору, процентна ставка та валюта кредитування встановлюється в додаткових угодах за кожним кредитом. Таким чином, сторони домовились про надання кредиту на умовах відновлювальної кредитної лінії. При цьому сторони погодили, що всі істотні умови кредитного договору встановлюються у додаткових угодах до цього кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, банком на підставі підписаних додаткових угод було надано третій особі-1 кошти у вигляді окремих кредитних траншів зі сплатою за кожний з них відповідної, встановленої у окремій додатковій угоді, плати. Виконання позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується порукою відповідно до договору поруки № 3.2ДС/135/П01/2007-КЛТ від 28.04.2007 року (далі - договір поруки), укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та позивачем. Згідно п. 1.1 договору поруки, у відповідності з цим договором поручитель зобов’язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСАГРО» за договором про надання кредиту № З.ЗДС/135/2007-КЛТ від 28 квітня 2007 року, укладеним між банком та позичальником. Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, в тому числі, що: Сума  кредиту - 15 801225,62 доларів США, що за курсом НБУ становить 120 169 448 грн. 70 коп.;Процентна ставка за користування кредитом - встановлюється згідно п. 2.6 кредитного договору; Строк повного погашення заборгованості за кредитом - 10 квітня 2014 року включно; Відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Помилкове зазначення сторонами у договорі поруки та всіх додаткових угодах до договору поруки пункту 2.6 кредитного договору замість п. 2.7 є технічною помилкою та не свідчить про неповідомлення поручителя про розмір відсоткової ставки встановлений кожною додатковою угодою. Крім того, позивач, уклавши договір поруки № 3.2ДС/135/П01/2007-КЛТ від 28.04.2007 року, що містив умови (щодо процентної ставки) відсилочного характеру знав та погодився з розмірами процентної ставки, які були викладені у відповідних додаткових угодах. Так, додатковою угодою № 60-4 від 30.12.2008р. були внесені зміни до додаткових угод № 34, 36-56 до кредитного договору, якою встановлено процентну ставку за користування кредитом, який згідно даних додаткових угод надавався, на рівні 22,00 % річних. В той самий момент, у зв’язку зі зміною умов кредитного договору, до договору поруки були внесені зміни, зокрема договором про внесення змін № 6 від 30.12.2008р. (копія міститься в матеріалах справи), яким поручителя було попереджено про зміну умов кредитного договору, а саме щодо суми кредиту, процентної ставки та строку повного погашення кредиту (п. 1.2. договору). Таким чином, враховуючи все вищевикладене, очевидно, що збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди в розумінні ч. 1 ст. 559 ЦК України не відбулося, а відповідно і відсутні правові підстави для визнання договору поруки припиненим. Також, ПАТ “дельта Банк ”звертає увагу суду, згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 цього Кодексу). Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, що спрямований на забезпечення виконання основного зобов’язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов’язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника. У ч. 2 ст. 553 ЦК встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Таким чином, обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Так, п. 1.2 договору поруки визначено обсяг відповідальності поручителя за кредитним договором - суму кредиту, проценту ставку та строк повного погашення кредиту, а умовами кредитного договору передбачено можливість зміни розміру відсотків та строків їх сплати в порядку п. п. 3.1.7-3.1.8 кредитного договору. Також в п. 1.3 договору поруки вказано, що поручитель бере на себе зобов’язання відповідати перед банком в тому ж обсязі на тих же умовах, що і позичальник з урахуванням пені та заподіяних збитків. Зазначені вище умови договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпечення порукою. Аналогічну правову позицію про те, що підстав для припинення поруки немає, оскільки закон пов’язує припинення договору поруки не зі зміною будь-яких умов основного зобов’язання, забезпеченого порукою, а зі зміною основного зобов’язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2007р., в перегляді якої ухвалою Верховного Суду України від 31.01.2008р. відмовлено та у постанові Верховного Суду України від 17.01.2011р., що була винесена за результатами розгляду заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 08.10.2010р. у справі № 5020-10/012, що є обов’язковими для всіх судів України відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, зміна розміру процентної ставки не змінює зобов’язань за кредитним договором, а є збільшенням плати за кредит на умовах, що були погоджені сторонами кредитного договору і не встановлює нових чи додаткових зобов’язань. 2. АТ «Дельта Банк» заявляє про застосування до вимоги позивача строків позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки. Відповідно до статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно частини 1 та 5 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Враховуючи, що позивач є стороною договору поруки, строк позовної давності починає свій перебіг з дати укладення договору про внесення змін № 6 від 30.12.2008р. до договору поруки, а саме з 30.12.2008 року. Позовна заява про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р. була подана лише 22.12.2014р., тобто зі спливом строку позовної давності. Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише зазаявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі та є підставою для відмови у позові. ПАТ “Дельта Банк” звертає увагу суду, що ПАТ «Кредитпромбанк» ознайомлений з текстом відзиву на зустрічну позовну заяву вих. № 18.2.-01 від 14.01.2015, що підтверджується розпискою представника ПАТ «Кредитпромбанк» на копії даного відзиву. На підставі вище викладеного ПАТ “Дельта Банк” просить суд: 1) застосувати до вимоги Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Азовзаіальмаш» про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р. позовну давність. 2. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Азовзагальмаш» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р. - відмовити.

ПАТ “Кредитпромбанк” надав суду письмові пояснення на зустрічну позовну заяву ПАТ “ТД Азовзагальмаш” (а. с. 81-82, т.7), де вказав наступне: Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» заперечує проти зустрічного позову у даній справі та надає наступні пояснення. 19 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» (надалі відповідач) був укладений договір про купівлі-продаж прав вимоги (копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу прав вимоги, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну. Згідно з п. 2.3 цього ж договору, права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця та обов’язки продавця передати права вимоги за кредитами вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. У відповідності до п. 7.1 договору купівлі-продажу прав вимоги, цей договір набуває чинності у момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх зобов’язань за ним у повному обсязі. Відповідно до додатку №1 (Перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги), право вимоги за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007 року, укладеним з ТОВ «Укртрансагро» перейшло до відповідача. ПАТ “Кредитпромбанк” звертає увагу суду, що позивачем не доведено збільшення обсягу відповідальності його, як поручителя, за виконання зобов’язань за кредитним договором. 28.04.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», (надалі за текстом - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСАГРО» (надалі за текстом - Третя особа - 1 /Позичальник) укладено кредитний договір № З.ЗДС/135/2007-КЛТ (надалі - кредитний договір), копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору зі змінами і доповненнями, на виконання умов кредитного договору банк відкрив позичальнику на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності кредитну лініюв межах загального ліміту кредитування в розмірі 15 801 225,62 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 120 269 448 грн. 70 коп. з кінцевим терміном повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за користування кредитними коштами до 10 квітня 2014 року (в редакції від 21.12.2010). ПАТ “Кредитпромбанк” звертає увагу, що «відновлювальна кредитна лінія» - це вид кредиту, який дозволяє позичальнику поетапно використовувати кредитні кошти, а в разі погашення кредиту або його частини - повторно отримати необхідну суму в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитного договору. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, зобов’язання банку щодо надання кредитів та зобов’язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов’язання сторін, передбачені кредитним договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 кредитного договору визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 кредитного договору. Відповідно до п. 2.7 кредитного договору, процентна ставка та валюта кредитування встановлюється в додаткових угодах за кожним кредитом. Таким чином, сторони домовились про надання кредиту на умовах відновлювальної кредитної лінії. При цьому сторони погодили, що всі істотні умови кредитного договору встановлюються у додаткових угодах до цього кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, банком на підставі підписаних додаткових угод було надано третій особі-1 кошти у вигляді окремих кредитних траншів зі сплатою за кожний з них відповідної, встановленої у окремій додатковій угоді, плати. Виконання позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується порукою відповідно до договору поруки № 3.2ДС/135/П01/2007-КЛТ від 28.04.2007 року (далі - договір поруки), укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та Позивачем (копія міститься в матеріалах справи). Згідно п. 1.1 договору поруки, у відповідності з цим договором поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСАГРО» за договором про надання кредиту №З.ЗДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007 року, укладеним між банком та позичальником. Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, в тому числі, що: сума кредиту - 15 801225,62 доларів США, що за курсом НБУ становить 120 169 448 грн. 70 коп.; процентна ставка за користування кредитом – встановлюється згідно п. 2.6 кредитного договору; Строк повного погашення заборгованості за кредитом – 10.04.2014 року включно; відповідальність за порушення зобов’язань за кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Помилкове зазначення сторонами у договорі поруки та всіх додаткових угодах до договору поруки пункту 2.6 кредитного договору замість п. 2.7 є технічною помилкою та не свідчить про неповідомлення поручителя про розмір відсоткової ставки встановлений кожною додатковою угодою. Крім того, позивач, уклавши договір поруки № 3.2ДС/135/П01/2007-КЛТ від 28.04.2007 року, що містив умови (щодо процентної ставки) відсилочного характеру знав та погодився з розмірами процентної ставки, які були викладені у відповідних додаткових угодах. Так, додатковою угодою № 60-4 від 30.12.2008р. були внесені зміни до додаткових угод № 34, 36-56 до кредитного договору, якою встановлено процентну ставку за користування кредитом, який згідно даних додаткових угод надавався, на рівні 22,00 % річних. В той самий момент, у зв’язку зі зміною умов кредитного договору, до договору поруки були внесені зміни, зокрема договором про внесення змін № 6 від 30.12.2008р. (копія міститься в матеріалах справи), яким поручителя було попереджено про зміну умов кредитного договору, а саме щодо суми кредиту, процентної ставки та строку повного погашення кредиту (п. 1.2 договору). Таким чином, зазначає третя особа 2, враховуючи все вищевикладене, очевидно, що збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди в розумінні ч. 1 ст. 559 ЦК України не відбулося, а відповідно і відсутні правові підстави для визнання договору поруки припиненим. Також, звертає увагу суду, згідно зі ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 цього Кодексу). Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, що спрямований на забезпечення виконання основного зобов’язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов’язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника. У ч. 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або уповному обсязі. Таким чином, обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Так, п. 1.2договору поруки визначено обсяг відповідальності поручителя за кредитним договором - суму кредиту, проценту ставку та строк повного погашення кредиту, а умовами кредитного договору передбачено можливість зміни розміру відсотків та строків їх сплати в порядку п. п. 3.1.7-3.1.8 кредитного договору. Також в п. 1.3 договору поруки вказано, що поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком в тому ж обсязі на тих же умовах, що і позичальник з урахуванням пені та заподіяних збитків. Зазначені вище умови договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов’язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов’язання, забезпечення порукою. Аналогічну правову позицію про те, що підстав для припинення поруки немає, оскільки закон пов’язує припинення договору поруки не зі зміною будь-яких умов основного зобов’язання, забезпеченого порукою, а зі зміною основного зобов’язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2007р., в перегляді якої ухвалою Верховного Суду України від 31.01.2008р. відмовлено та у постанові Верховного Суду України від 17.01.2011р., що була винесена за результатами розгляду заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 08.10.2010р. у справі № 5020-10/012, що є обов’язковими для всіх судів України відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, зазначає третя особа 2, зміна розміру процентної ставки не змінює зобов’язань за кредитним договором, а є збільшенням плати за кредит на умовах, що були погоджені сторонами кредитного договору і не встановлює нових чи додаткових зобов'язань. Враховуючи вищевикладене просить у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Азовзагальмаш» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р. - відмовити.

В матеріалах справи містяться Спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, в якому вказано, що Публічне акціонерне товариство „КРЕДИТПРОМБАНК” знаходиться за адресою : -----------, м. Київ, --------.     

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. 

Ухвали суду про призначення справи до розгляду, про відкладення та про поновлення провадження по справі направлялись судом саме за вказаною адресою, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, випискою з журналу реєстрації вихідних документів та реєстром на відправлення кореспонденції, які залучені до матеріалів справи.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 12.05.2015р. перший відповідач заявив клопотання про призначення економічної експертизи, з підстав, вказаних в клопотанні.

Відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін та доповнень від 21.12.2010р., за цим договором третя особа надає кредит першому відповідачу у сумі 15 801 225,62 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 120 269 448 грн. 70 коп. з кінцевим терміном повернення 10.04.2014 року.

Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що зобов’язання третьої особи щодо надання кредитів та зобов’язання першого відповідача щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов’язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладання сторонами додаткових угод про надання кредитів, в сумах, зазначених у таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремими кредитом у межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору, визначається додатковими угодами , але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В п. 2.7 кредитного договору визначено, що процентна ставка та валюта кредитування встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом.

Згідно п. п. 3.17 та 3.1.8 п. 3.1 кредитного договору банк має право змінювати розмір процентної ставки за кредитами у залежності від зміни ставок на грошовому ринку і облікової ставки НБУ. При цьому банк повідомляє позичальника за 5 календарних днів про таки зміни. Банк має право розглядати питання про збільшення процентної ставки за користування кредитами у залежності від виконання позичальником умов цього договору та додаткових угод.

На виконання умов кредитного договору третя особа надала першому відповідачу кредитні кошти в гривнях та доларах США в сумах, вказаних в тексті позовної заяви, шляхом укладання відповідних додаткових угод, копії яких залучені до матеріалів справи.

Додатковими угодами вносились зміни до додаткових угод, в тому числі в частині встановлення процентної ставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Обставини справи свідчать, що третя особа взяті на себе зобов’язання за кредитним договором виконала належним чином, надала першому відповідачу кредитні кошти, згідно укладених додаткових договорів. 

Перший відповідач взяті на себе зобов’язання зі своєчасного та повного повернення кредитних коштів не виконав належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати кредиту в сумі 8 952 593,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 115 971 480 грн. 09 коп.

Всі матеріали справи підтверджують вказану заборгованість.

Контррозрахунок першого відповідача не підтверджений первісними документами.

28.04.2007 року між третьою особою та другим відповідачем був укладений договір поруки № 3.2ДС/135/П01/2007-КЛТ, з додатками, договорами про внесення змін (надалі – договір поруки) (т. 1, ар. с. 87 - 99).

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель   поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

За умовами п. 1.1 договору поруки, у відповідності з цим договором другий відповідач зобов’язався солідарно відповідати перед третьою особою (банк за договором) у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань першим відповідачем за договором про надання кредиту № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007р. (кредитний договір), укладеним між третьою особою та першим відповідачем.

В п. 1.2 договору поруки, в редакції договору про внесення змін № 9 від 15.12.2010р., другий відповідач свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору: сума кредиту – 15 801 225,62 доларів США (п'ятнадцять мільйонів вісімсот одна тисяча двісті двадцять п’ять доларів США 62 цента), що за курсом Національного банку України становить 120 269 448,70 гривень (сто двадцять мільйонів двісті шістдесят дев’ять тисяч чотириста сорок вісім гривень 70 копійок); процента ставка за користування кредитом встановлюється згідно з п. 2.6 кредитного договору; строк повного погашення заборгованості за кредитом – 10.04.2014 року включно; відповідальність за порушення зобов’язань за кредитним договором – пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач у відзиву на зустрічну позовну заяву від 14.01.2015р. та третя особа у письмових поясненнях на зустрічну позовну заяву від 14.01.2015р. вказують, що в п. 1.2 договору поруки була допущена описка в зазначені пункту кредитного договору, який передбачає процентну ставку, замість слів “процентна ставка за користування кредитом –встановлюється згідно п. п. 2.6 кредитного договору” просять читати “процентна ставка за користування кредитом – встановлюється згідно п. п. 2.7 кредитного договору”.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 1.3 договору поруки, другий відповідач взяв на себе зобов’язання відповідати перед третьою особою в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і перший відповідач з урахуванням пені та заподіяних збитків.

Відповідно до умов п. 2.1 договору поруки, у разі невиконання першим відповідачем своїх зобов’язань за платежами, що передбачені кредитним договором, другий відповідач на підставі письмового повідомлення першого відповідача або третьої особи не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмово повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок третьої особи в повному обсязі заборгованість першого відповідача за кредитним договором.

При цьому, в п. 2.7 договору поруки сторони передбачили, що часткове виконання зобов’язань другим відповідачем не звільняє останнього від виконання зобов’язань надалі.

Договорами про внесення змін в договір поруки вносились зміни.

Договором про внесення змін № 6 від 30.12.2008р. до договору поруки п. 1.2 договору поруки був викладений в наступній редакції: «поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору: сума кредиту складає 17 279 210 дол. США; процентна ставка за користування кредитом – встановлюється згідно п. п. 2.6 кредитного договору (фактично п. 2.7 кредитного договору). Строк повного погашення заборгованості за кредитом – 26.04.2013р., згідно наведеного графіку».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.06.2013 року між третьою особою (продавець за договором) та позивачем (покупцем за договором) був кладений договір купівлі – продажу прав вимоги (надалі – договір купівлі-продажу ( т. 1, ар. с. 100-107).

Відповідно до умов п. 2.1 договору купівлі-продажу третя особа за цим договором погодилась продати (відступити) права вимоги та передати їх позивачу, а позивач за цим договором погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно з п. 1.1 договору купівлі-продажу, загальна купівельна ціна за договором є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у додатку № 1, та становить 1 765 422 426 (один мільярд сімсот шістдесят п’ять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі чотириста двадцять шість) грн.. 12 коп.

В п. 2.3 договору купівлі-продажу визначено, що права вимоги переходять від третьої особи до позивача (далі - відступлення), та обов’язки третьої особи передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання третьою особою та позивачем Акту приймання-передачі прав вимоги.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.06.2013 року позивачем та третьою особою було підписано додаток № 1 до договору купівлі-продажу (т. 7, а. с. 76-79), в якому вказаний перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, серед яких міститься і кредитний договір, укладений між третьою стороною та першим відповідачем, та договір поруки, укладений між третьою особою та другим відповідачем .

На виконання умов договору купівлі-продажу був підписаний акт приймання – передачі прав вимоги від 19.06.2013 року, в п. 2 якого вказано, що згідно з п. 2.3 договору третя особа передала, а позивач прийняв права вимоги, визначені у додатку до цього акту (який є його невід’ємною частиною), що посвідчує факт здійснення відступлення (т.1, ар. с. 107).

Відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов п. 3.4.10 кредитного договору, у разі порушення умов цього договору та додаткових угод, перший відповідач зобов’язаний достроково повернути на вимогу банку (за договором) всю суму заборгованості за кредитами у строк, вказаний третьою особою, та сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Наявні в матеріалах справи докази доводять неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов’язань за кредитним договором та договором поруки, що призвело до виникнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором № 3.3ДС/135/2007-КЛТ від 28.04.2007 року в розмірі 8 952 593,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 115 971 480 грн. 09 коп., та пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 4 830,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 62 571 грн. 61 коп.

З метою врегулювання спору позивач 16.04.2014 року направив на адресу першого відповідача претензію вих.. № 18.2-201 від 16.04.2014р., на адресу другого відповідач – претензію вих. № 18.2-200 від 16.04.2014 року (т. 1, ар. с. 108-111).

Вказані претензії були отримані першим відповідачем 24.04.2014 року, другим відповідачем – 23.04.2014 року, про що свідчать відповідні відмітки про отримання на повідомленнях про вручення поштових відправлень (т. 1 , ар. с. 112). 

Перший відповідач у порушення взятих на себе зобов’язань за договором поруки будь-якої відповіді позивачу на його вимогу не надав, заборгованість за кредитним договором у строки, не сплатив.

Другий відповідач надав відповідь на претензію вих. № 67 від 23.05.2014 року, в якій відмовив в її задоволенні з огляду на наступне: згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України, поруки припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Другий відповідач повідомив позивачу про припинення договору поруки з причин зміни зобов’язання (умов кредитного договору) без згоди другого відповідача, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності другого відповідача, як поручителя, зокрема, у зв’язку із зміною процентної ставки по кредиту, введенню додаткових комісії банку та інш.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пунктом 1.2 договору поруки чітко визначено, що другий відповідачем ознайомлений з умовами кредитного договору.

В п. 2.7 кредитного договору визначено, що процентна ставка та валюта кредитування встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом.

Отже, укладаючи договору поруки другий відповідач погодився із з умовами кредитного договору та укладених в рамках його виконання додаткових угод, які в свою чергу встановлювали проценті ставки на кожну суму траншу (кредиту).

У такому випадку безпідставним є посилання на те, що для зміни процентної ставки в даному випадку необхідно було отримати згоду другого відповідача, як поручителя, оскільки підписавши договір поруки з такими умовами, він погодився і на умови кредитного договору з усіма укладеними до нього додатковими угодами.

Доказів погашення відповідачами заборгованості по кредитному договору в сумі 8 952 593,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 115 971 480 грн. 09 коп.,   суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту в сумі 8 952 593,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 115 971 480 грн. 09 коп., суд знаходить обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідачів в цій частині не приймаються судом до уваги на підставі вищевикладеного та з підстав, викладених нижче.

Відповідно до умов п. 3.4.9 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та /або процентами, та/або комісією, встановленої у п. 2.5 цього договору, перший відповідач зобов’язався сплатити третій особі пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами, та/або процентами, та /або комісією.

У зв’язку з порушенням першим відповідачем строків повернення кредиту, позивачем нарахована пеня за період з 07.05.2014р. по 05.11.2014р. у розмірі 4 830,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 62 571 грн. 61 коп.

 Позовні вимоги в частині стягнення пеніза період з 07.05.2014р. по 05.11.2014р. в сумі 4 830,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.11.2014 року становить 62 571 грн. 61 коп., задоволенню не підлягають в зв’язку з наступним:

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року … юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. 

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Листом від 05.11.2014р. №18-112/64483 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність неухильного дотримання вимог ЗаконуУкраїни „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Позивач надав суду розрахунок пені до заяви про збільшення позовних вимог, та просить стягнути з відповідачів пеню за період з 07.05.2014р. по 05.11.2014р.

Таким чином, пеня позивачем нарахована відповідачам в період дії АТО.

Враховуючи все вищевикладене, пеня за період з 07.05.2014р. по 05.11.2014р. на тіло кредиту нарахована позивачем відповідачам безпідставно, а тому в цій частині в позові слід відмовити.

Приватне акціонерне товариство „Торговий дім Азовзагальмаш” м. Маріуполь звернувся з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м. Київ про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р., на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України ( т. 6, а. с. 61- 62).

Підставою для визнання договору поруки припиненим, ПАТ “ТД Азовзагальмаш” м. Маріуполь в зустрічній позовній заяві зазначає те, що 30.12.2008р. банк та позичальник, без погодження з поручителем, змінили зобов’язання позичальника в сторону його збільшення, тим самим збільшивши обсяг відповідальності поручителя, додатковими угодами вносились зміни до додаткових угод, в тому числі в частині встановлення процентної ставки.

ПАТ “ТД Азовзагальмаш” м. Маріуполь не доведено збільшення обсягу відповідальності його, як поручителя, за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відновлювальна кредитна лінія - це вид кредиту, який дозволяє позичальнику поетапно використовувати кредитні кошти, а в разі погашення кредиту або його частини - повторно отримати необхідну суму в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, в тому числі, що: сума кредиту - 15 801225,62 доларів США, що за курсом НБУ становить 120 169 448 грн. 70 коп.;процентна ставка за користування кредитом - встановлюється згідно п. 2.6 кредитного договору; Строк повного погашення заборгованості за кредитом – 10.04.2014 року включно; Відповідальність за порушення зобов’язань за кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

АТ «Дельта Банк» просить застосувати до вимоги ПАТ “ТД Азовзагальмаш” позовну давність.

Враховуючи все вищевикладене, Приватному акціонерному товариству «Торговий дім Азовзагальмаш» у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Дельта   Банк» про визнання правовідносин поруки, що виникли з договору поруки, припиненими з 30.12.2008р., слід відмовити, в зв’язку з необґрунтованістю.

Судовий збір за первіснимпозовомпокладається на відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з врахуванням збільшення позовних вимог), відповідно до статті 49 ГПК України.

За зустрічним позовом судовий збір покладається на ПАТ «Торговий дім Азовзагальмаш» .

Керуючись ст. ст. 22, 41 – 49, 60, 82 – 85 ГПК України, суд –

 

         В И Р І Ш И В:

 

Первісний позов задовольнити частково. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” (-----------, м. Маріуполь Донецької області, --------; код ЄДРПОУ --------) таПриватного акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш” (---------м. Маріуполь Донецької області, -------; код ЄДРПОУ -----------) заборгованість за кредитом в сумі 8 952 593, 86 доларів США, що еквівалентно 115 971 480 грн. 09 коп. Надати наказ.

В частині стягнення пені в сумі 4 830,31 доларів США, що еквівалентно 62 571 грн. 61 коп., в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансагро” (------------- м. Маріуполь Донецької області, ---------; код ЄДРПОУ -----------) на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” (юридична адреса: ----------- м. Київ, ------; поштова адреса------------- м. Київ, -------; код ЄДРПОУ ---------) судовий збір в сумі 36 518 грн. 07 коп. Надати наказ.

В задоволені зустрічного позову відмовити.