До уваги ПАТ „Азовзагальмаш” по справі № 908/2112/15-г

 

 

 

 

 

Позивач надавав суду заяву від 27.04.2015 року, в який зменшив позовні вимоги, та остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 9 960 грн., 3% річних за період з 14.11.2014р. по 19.03.2015р. у сумі 103 грн. 14 коп., індекс інфляції за період з грудня 2014р. по лютий 2015р. у сумі 1 177 грн. 27 коп.

Заява позивача була прийнята судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

Позивач надав суду письмові пояснення від 21.05.2015 року, в яких зазначив наступне: У позовній заяві Позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромснаб» заборгованість (основну суму боргу) в розмірі 9 960,00 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 00 коп.), три відсотки річних у розмірі 103,14 грн. (сто три грн. 14 коп.), індекс інфляції у розмірі 1 177,27 грн. (одна тисяча сто сімдесят сім грн. 27 коп.) Так, 15 жовтня 2013 року позивачем було поставлено відповідачеві товар - віник сорго 1 ґатунок у кількості 2000 шт. на загальну суму 15 960,00 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн., ПДВ - 2 660,00 грн., за видатковою накладною № 20 від 15 жовтня 2013 року. Відповідач вартість поставленого йому товару сплатив лише частково - на суму 6 000,00 грн. Станом на сьогоднішній день у відповідача є заборгованість перед позивачем за поставлений товар у сумі 9 960,00 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. Позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок щодо оплати вартості поставлених йому віників і мітел після їхньої поставки. У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 роз'яснено, що обов'язок негайного виконання грошового зобов'язання випливає. наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата маг бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. Крім того, факт звернення відповідача із заявою про надання відстрочки виконання рішення до винесення судового рішення по суті спору свідчить про його згоду із заявленими позовними вимогами. Проте позивач не може погодитись із доводами відповідача, якими він обґрунтовує необхідність надання йому відстрочки виконання судового рішення щодо стягнення з нього заборгованості за видатковою накладною № 20 від 15 жовтня 2013 року, та заперечує проти надання відповідачеві відстрочки виконання його обов'язку щодо сплати боргу перед позивачем. Так, у своїй заяві відповідач посилається на п. 6 ч. 1 ст. 83 ПІК України і обґрунтовує необхідність надання відстрочки виконання судового рішення тим, що підприємство відповідача перебуває у тяжкому фінансовому становищі, наявність бюджетної заборгованості, проведення антитерористичної операції. Згідно зі статтею 96 Цивільного кодексу України, однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає як за цивільні зобов'язання, що виникли з договору, а також за заподіяння шкоди, в тому числі і її працівниками, такі за виконання податкових та інших зобов'язань. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, яке належить їй на праві власності. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 7 ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються. Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом... Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутністю у нього майна, яке має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини. Виходячи із наведеного, законодавець та судова практика пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення, оскільки тяжке фінансово-економічне становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності. Щодо посилання відповідача на неможливість сплатити заборгованість через проведення антитерористичної операції. Підприємство відповідача знаходиться у м. Маріуполь, на території, підконтрольній Українській владі, де працює банківська система, на нього не розповсюджуються заходи. передбачені для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, які знаходяться на окупованій території. Більше того, згідно з положеннями п. 2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 24 листопада 2014р. № 2 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, годі ніс інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин. Позивач вважає, що суд також має враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору, що відповідач ні в порядку досудового вирішення спору, ні протягом того часу, коли дана справа розглядалася господарським судом Запорізької області не вчинив дій щодо сплати заборгованості перед позивачем. Віники та мітли на загальну суму 15 960,00 грн. були поставлені відповідачеві ще 15 жовтня 2013 року - до того, як розпочалася антитерористична операція та у відповідача зменшилися обсяги виробництва. Відповідач не сплачує за поставлений йому товар вже протягом 19 місяців. Якби відповідач мав намір дотримуватися взятих на себе зобов'язань, то він сплатив би заборгованість частинами протягом 19 місяців після дати поставки товару, то враховуючи обсяги виробництва продукції відповідачем, мільйонні обороти ПАТ «Азовзагальмаш» не вплинуло б значно на його матеріальний стан. Більше того, наразі відсутні підстави вважати, що матеріальний стан відповідача через 4 місяці зміниться і він одразу сплатить всю суму заборгованості перед позивачем. Враховуючи відсутність з боку відповідача будь-яких дій, спрямованих на виконання своїх зобов'язань, подання заяви про відстрочку виконання судового рішення свідчить його наміри ухиляння від належного виконання судового рішення. Також, позивач вважає, що під час розгляду заяви відповідача мають враховуватися не лише матеріальні інтереси відповідача, а так само і матеріальні інтереси підприємства позивача, яке зараз також знаходиться у тяжкому фінансово-економічному становищі. Так, у позивача наявна значна дебіторська заборгованість у сумі 377 575 грн. 29 коп., яка загрожує підприємству банкрутством. Через нестабільну фінансово-політичну ситуацію у позивача за 2014-2015 роки значно зменшилась кількість замовників, а переважна більшість контрагентів Позивача погоджується купувати Товари лише з відстрочкою платежу. Також має враховуватись наявність інфляційних процесів у економіці держави у листопаді 2013 року індекс інфляції становив 100,2%. а у квітні 2015 року - становий вже 114,0%.

Відповідач надавав відзив на позовну заяву, в якому зазначав наступне: позивачем невірно нарахована пеня за період з 14.11.2014р. по 19.03.2015р. у розмірі 1 180 грн. 10 коп. з наступних підстав: позивач, нараховує пеню за несвоєчасну оплату товару, посилаючись на ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», при цьому не бере до уваги ст. 1 даного Закону, в якій говориться, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідач звертає увагу суду на те, що сторонами не укладався у письмовій формі правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, а отже, у відповідача відсутнє зобов’язання по сплаті пені за прострочку оплати товару. Таким чином, позивач не має права на отримання від відповідача пені та її нарахування в позовній заяві є неправомірним та порушує вимоги закону.

За клопотанням відповідача строк розгляду справи продовжувався на 15 днів. Розгляд справи відкладався.

26.05.2015 року розгляд справи продовжений.

Від відповідача надійшло на електронну адресу суду, ще одне клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Згідно ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторони суд може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на 15 днів.

Проте, суд вказує відповідачу, що ухвалою суду від 27.04.2015 року за клопотанням відповідача строк розгляду вже продовжений на 15 днів.

Таким чином, суд не має процесуальної можливості продовжити строк розгляду справи ще на 15 днів.

Відповідач зловживає своїми процесуальними правами забуваючи, що окрім прав сторони мають ще і обов’язки. Суд вважає, що відповідач навмисно затягує розгляд справи.

Крім того, текст ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання від 01.04.2015 року та ухвала від 27.04.2015 року були надіслані відповідачу на адреси його електронної пошти, про що свідчать витяги з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою № 06-05/952 від 03.04.2015 року та № 06-05/1131 від 27.04.2015 року, відповідно.

Також, ухвали суду від 01.04.2015 року та від 27.4.2015 року були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Керуючись ст. ст. 22, 77, 86 ГПК України, суд –

 

 

Зобов’язати відповідача завчасно, але не пізніше 03.06.2015р. виконати дії танадати документи, витребувані ухвалами суду від 01.04.2015р. та від 27.04.2015р. (які викладені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області), а також надати суду: довідки з усіх банків про рух чи відсутність руху грошових коштів на всіх рахунках ПАТ «Азовзагальмаш»; належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів – надати суду для справи, оригінали надати в судове засідання – для огляду; у випадку неможливості направити письмові пояснення та додані до них документи поштою – надіслати на адресу електронної пошти господарського суду Запорізької області: E-mail: inbox@zp.arbitr.gov.ua /із зазначенням номеру справи та судді/. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.