№ провадження справи 6/71/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Запоріжжя
20.05.2015р. Справа № 908/2261/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво „АЛЬТКОМ” (--------, м. Маріуполь Донецької області, ------)
До Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ” (----------, м. Донецьк, -------)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (адреси за договором: --------, м. Київ, -------; ------- м. Київ, -------; -------, м. Київ, ------).
Про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: Саланська І.Л. – дов. від 20.03.2015р.
Від відповідача: не з’явився
Від третьої особи: Студенников Д.М. – дов. №23-12/14-1 від 23.12.2014р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво „АЛЬТКОМ” м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ” м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ, про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд –
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить витребувати у відповідача майно: вантажний автомобіль MAN26413, шасі WMAH23ZZZ3W049880 з незаконного володіння і передати його позивачу.
Третя особа надала суду пояснення по справі за вх. № 09-06/19444 від 27.04.2015 року, в яких зазначено наступне: 26.04.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (надалі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (надалі - Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L643-04/07 (надалі - «Договір»), згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. На виконання умов вищезазначеного договору, Лізингодавець придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 22.06.2007р. Предметом лізингу є: вантажний автомобіль MAN26413, шасі WMAH23ZZZ3W049880 (надалі - Предмет лізингу). Згідно з п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). У Графіку сторони погодили, що строк лізингу за Договором складається з 60 Періодів лізингу з липень 2007 року по червень 2012 року. У зв'язку із наявністю простроченої заборгованості за рахунками, сторони досягли згоди щодо внесення змін до Договору Додатковою Угодою від 28.02.2014р. Сторони досягли згоди та домовились про те, що: 1.1. Підписанням цієї Угоди Лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобов’язується сплатити в розмірі 488 532 грн. 18 коп. та строк, визначений Сторонами. Підписанням цієї Угоди, Лізингоодержувач засвідчує та визнає, що на дату укладання цієї Угоди, зобов'язання Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за договором не виконані в повному обсязі та відповідно до умов, визначених договором. 1.2 Виконання зобов'язань/боргових зобов'язань Лізингоодержувача за договором, з моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим. Встановити кінцеву дату виконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 30.09.2014р. зобов'язання повинні бути виконані не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань). Неможна погодитися з позицією Лізингоодержувачем щодо погашення ним заборгованості за договором та сплатою вартості предмета лізингу в повному обсязі. Такі твердження Лізингоодержувача спростовуються матеріалами справами та доказами, що додані Лізингодавцем, а саме: Додатковою Угодою від 28.02.2014р. до Договору, Довідкою та Випискою по рахунках про рух коштів, згідно яких вбачається, що кошти від Лізингоодержувача з 28.02.2014р. не надходили та визнана Лізингоодержувачем заборгованість не погашена у визначений Сторонами строк. Таким чином, згідно до Додаткової Угоди від 28.02.2014р. до Договору Лізингоодержувачем визнана прострочена заборгованість за рахунками, засвідчено та визнано Лізингоодержувачем, що на дату укладання цієї Угоди, зобов’язання Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за Договором не виконані в повному обсязі та відповідно до умов, визначених Договором. Визнана Лізингоодержувачем та наявна заборгованість Додатковою Угодою від 28.02.2014 р. до Договору не є предметом спору в суді. Так, згідно до п. 1.1. Додаткової Угоди від 28.02.2014 р. до Договору Лізингоодержувачем визнана та не сплачена прострочена заборгованість. Предметом позову Лізингодавця до Лізингоодержувача є витребування майна узв’язку із закінченням строку лізингу - справа № 908/605/15-г. Строк лізингу - це термін, в період якого Лізингоодержувач мав право володіти та користуватись предметом лізингу, тобто утримувати у себе дане майно. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону. Дані вимоги стосовно строку лізингу визначені ч.2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме: строк лізингу повинен бути визначений сторонами у договорі фінансового лізингу; строк лізингу не може бути меншим одного року. Також ст. 806 ЦК України визначає, що Лізингодавцем предмет лізингу може бути передано Лізингоодержуважу на певний строк. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення саме строку лізингу, а не строку дії договору повернути предмет лізингу. Отже, строк лізингу не можливо ототожнювати із строком дії договору. Відповідно до умов п. 9.2. Договору та вимог ст. 207 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» між Сторонами щодо продовження строку лізингу ніяких інших угод до Договору не укладалось. Строк лізингу закінчився згідно до п. 1.1. Договору та Графіку - Додаток №1 до Договору - у червні 2012 року. Зобов'язання Лізингоодержувача щодо повернення предмета лізингу за закінченням строку лізингу встановлене вимогами п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Пунктом 8.1. Договору визначено, що Договір дії до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором. Лізингоодержувачем не виконані свої обов’язки, що передбачені п. 1.1. Договору та п. п. 5.1. - 5.5. Загальних умов - Додаток № 4 до Договору (щодо сплати лізингових платежів); а також не виконані Лізингоодержувачем обов’язки п. 8.1.14 та п. 9.1. Загальних умов щодо викупу Предмета лізингу на умовах Договору. Також Договором не передбачено можливість його пролонгації на той же строк і на тих самих умовах та між сторонами після червня 2012 р. не укладалися додаткові угоди до Договору щодо продовження строку лізингу та не визначалися порядки розрахунків у разі такого. Лізинговий платіж є змінною величиною, який включає в себе декілька складових, сума яких залежить саме від строку лізингу (термін користування ПЛ). Отже, при укладенні договору фінансового лізингу на новий строк, розмір лізингових платежів, який понад інших істотних умов договору є істотною умовою договору фінансового лізингу повинен бути окремо визначений, що унеможливлює пролонгацію договору фінансового лізингу на той же строк на тих же умовах. Таким чином, доводи Лізингоодержувача щодо правомірного перебування у нього предмету лізингу внаслідок поновлення договору фінансово лізингу на строк, який був раніше встановлений договором, є необґрунтованими. Тому слід відрізняти терміни «строк лізингу», визначений умовами Договору та вимогами ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», який визначає правові підстави для тимчасового володіння та користування майном на строк, що визначений Договором, та «строк дії договору», який визначає умови належного виконання зобов’язань Лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів. Зобов’язання Лізингоодержувача за Договором та у строк, що визначений Додатковою Угодою від 28.02.2014р., не виконані та строк лізингу закінчився, а тому у Лізингодавець згідно до ст. ст. 387, 400 Цивільного кодексу України виникає право на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, та пред'явити позов про витребування цього майна. Лізингоодержувач не доводить ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Станом на дату розгляду справи в суді за закінченням строку лізингу (після червня 2012 року) та після строку, встановленого Сторонами в п. 1.3. Додаткової Угоди від 28.02.2014р. до Договору - після 30.09.2014р., що є відстроченням виконання Лізингоодержувачем зобов'язань, Лізингоодержувачем Предмет лізингу не повернутий Лізингодавцю (акт про повернення між Сторонами не підписувався) та перебуває у володінні Лізингоодержувача без правових підстав (строк лізингу закінчився, зобов’язання, не виконане в строк - визнана Лізингоодержувачем заборгованість не сплачена, Предмет лізингу не викуплений). Вартість Предмета лізингу визначається умовами Договору та доданими доказами. У відповідності до п. 8.2.1. Загальних умов Лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. В свою чергу, Лізингодавець відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» має право вимагати повернення предмету лізингу. Оскільки строк користування майном (Предметом лізингу), що було передано Лізингоодержувачу, закінчився, а право власності на Предмет лізингу належить Лізингодавцю, то Лізингоодержувач не має правових підстав володіти і користуватися Предметом лізингу. Згідно зі ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов’язку, заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна. Як доведено матеріалами справи - Предмет лізингу перебуває у Лізингоодержавача, а не іншої особи, та Лізингодавцем заявлений позов до Лізингоодержувача про витребування майна (власності), який перебуває на розгляді суду.
Також, від третьої особи надійшов супровідний лист за вх. № 09-06/19449 від 27.04.2015 року, де, зокрема, третя особа надає суду для приєднання до матеріалів справи копію Акту огляду (для предметів лізингу) від 04.09.2014р. з додатками - 6 (шість) фотографіями. При цьому, третя особа звертає увагу суду на те, що вантажний автомобіль MAN26413, шасі WMAH23ZZZ3W049880, номерний знак АА 0358 СТ (надалі - Предмет лізингу), власником якого є третя особа, був оглянутий 04.09.2014р. в м. Пирятин Полтавської області, про що складений відповідний акт та здійснена фото фіксація предмета лізингу, який був переданий згідно договору фінансового лізингу за актом приймання-передачі у тимчасове володіння і користування позивачу. Таким чином, спростовуються твердження позивача про те, що предмет лізингу нібито був переданий «на зберігання» 03.06.2014р. до відповідача в місті Донецьку Донецької області (або в будь-якому іншому місці). Власник майна - ТОВ «Райффазен Лізинг Аваль» за погодженням та сприянням позивача здійснено огляд власності - предмета лізингу. Тобто підтверджується, що предмет лізингу продовжує перебувати у володінні та користуванні у позивача у визначеному цим актом місці станом на вказану дату. До того ж, позивач, відповідно до умов договору фінансового лізингу, не повідомляв лізингодавця/власника майна про обставини, які унеможливлюють його виконання та не звертався за дозволом до лізингодавця/власника - ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про передачу предмета лізингу «на зберігання» третій особі. Відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 387, 400 Цивільного кодексу України та згідно до договору фінансового лізингу позивач, який є лізингоодержувачем, зобов’язаний повернути за закінченням строку лізингу та за відсутністю правових підстав для подальшого володіння та користування предметом лізингу власникові/ лізингодавцю – ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» власність/майно - предмет лізингу.
Розгляд справи відкладався.
20.05.2015р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 20391458 від 06.04.2015 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ” знаходиться за адресою: -------, м. Донецьк, ------.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Однак, листом вих. № 04-16-416 від 30.03.2015р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.
З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвали суду від 06.04.2015 року та 28.04.2015 року відповідачу на адресу: ----------, м. Донецьк, -----, про що складено відповідні акти від 06.04.2015 року та 28.04.2015 року.
На підставі викладеного, ухвали суду від 06.04.2015 року про порушення провадження у справі і призначення засідання суду та від 28.04.2015 року про відкладення розгляду справи були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.
За наявними у справі номерами телефонів відповідача господарському суду не вдалося передати телефонограми щодо місяця, дня та часу судового засідання, про що були складені відповідні акти від 28.04.2015р. та 20.05.2015р.
Будь-які інші засоби зв’язку з відповідачем відсутні в матеріалах справи.
Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.
Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання двічі не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
26.04.2007 року між позивачем (лізингоодержувачем за договором) та третьою особою (лізингодавцем по договору) був укладений договір фінансового лізингу L643-04/07, з додатками.
За умовами договору фінансового лізингу позивач отримав у володіння та користування протягом строку лізингу вантажний автомобіль MAN26413, номер шасі WMAH23ZZZ3W049880, що підтверджується двосторонньо підписаним актом приймання – передачі предмета лізингу від 22.06.2007р.
Відповідно до п. 8.1.3 договору фінансового лізингу лізингоодержував зобов’язався забезпечити зберігання (охорону) предмету лізингу.
В зв’язку з проведенням на території Донецької та Луганської областей АТО виникла необхідність збереження спірного майна.
03.06.2014 року між позивачем (поклажедавцем за договором) та відповідачем (зберігачем за договором) був укладений договір зберігання (надалі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач передає, а відповідач приймає на зберігання протягом строку дії договору рухоме майно (спеціальну будівельну техніку та автомобілі) відповідно та на підставі акту приймання – передачі, який є невід’ємною частиною цього договору.
В п. 1.2 договору визначено, що зберігання за цим договором є безоплатним.
Пунктом 1.3 договору визначено, що зберігання майна буде здійснюватися на території міста Донецька.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач - прийняв на зберігання спірний автомобіль, що підтверджується актом приймання - передачі майна на зберігання від 03.06.2014р.
Відповідно до умов п. 2.1.1 договору відповідач взяв на себе зобов’язання вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.
В п. 2.1.2 договору закріплено обов’язок відповідача зберігати майно окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна позивача.
Відповідно до умов п. 6.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Згідно з п. 6.2 договору строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 6.1 договору та закінчується 30.12.2014 року.
Згідно з п. 2.1.4 договору відповідач зобов’язаний повернути майно позивачу за першою вимогою останнього.
Позивач листом вих. № 08/1-15 від 08.01.2015 року звернувся до відповідача з вимогою повернути майно.
Відповідач надав позивачу відповідь вих. № 03/01/15 від 09.01.2015 року, згідно якої повідомив, що не має можливості повернути спірне майно внаслідок проходження періодичних військових дій на території міста Донецька та передмістя, а також важкої економічної ситуації на підприємстві, в умовах якої відповідач вимушений компенсувати понесені витрати на охорону цього майна шляхом його часткового використання. Також відповідач зазначив, що після стабілізації військово – політичної ситуації у місті спірне майно у належному стані буде передане позивачу.
Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 6.2 договору зберігання, його строк припинив свою дію 30.12.2014 року.
За умовами договору зберігання відповідач взяв не себе обов’язок зберігати майно протягом строку дії договору окремо від інших речей (п. 2.1.2 договору) та повернути майно позивачу за його першою вимогою (п. 2.1.4 договору).
Зобов’язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач передане на зберігання майно, а саме: вантажний автомобіль MAN26413, шасі WMAH23ZZZ3W049880, не повернув позивачу на його вимогу, акт приймання – передачі щодо повернення майна не підписаний сторонами.
В судовому засідання позивач підтвердив, що на момент прийняття рішення суду майно відповідачем не повернуто.
За таких обставин, вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими.
Заперечення третьої особи не приймаються судом по вказаним вище підставам, а також в зв’язку з наступним:
Відповідно до п. 8.1.3 договору фінансового лізингу лізингоодержував (відповідач по справі) зобов’язався забезпечити зберігання (охорону) предмету лізингу.
В зв’язку з проведенням на території Донецької та Луганської областей АТО виникла необхідність збереження спірного майна, а тому між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання спірного майна.
В договорі фінансового лізингу не має заборони проти передачі спірного майна на зберігання.
Третя особа надала суду копію Акту огляду предмета лізингу від 04.09.2014 року, який складений в м. Пирятин, як вказано в самому акті.
Однак, даний акт суд не може прийняти до уваги, оскільки він складений в односторонньому порядку, підписаний лише представником третьої особи, а тому вказаний акт не має юридичної сили, не доказує факт знаходження майна у м. Пирятин Полтавської області. Додані до акту огляду (для предметів лізингу) від 04.09.2014р. фотографії також не доказують факт знаходження майна саме у м. Пирятин Полтавської області.
В акті огляду від 04.09.2014 року зазначено, що представник позивача відмовився від підписання цього акту. Проте, водночас, даним актом взагалі не зафіксовано факт присутності представника позивача при проведенні огляду, не вказані ані посади, ані ініціалів певної особи, яка нібито є представником позивача та, нібито, відмовилася від підписання акту.
Більш того, суду не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що третя особа вчинила певні дії для повідомлення позивача про складання даного акту огляду, а саме: не було надано доказів направлення даного акту позивачу поштою (або ж вручення).
Договір фінансового лізингу не має заборони проти зберігання спірного майна саме у м. Пирятин Полтавської області. В договорі фінансового лізингу не вказано, де саме повинно знаходиться спірне майно.
Відповідач листом від 09.01.2015р. № 03/01/15 підтвердив факт знаходження у нього спірного майна.
Витрати по сплаті судового збору слід віднести на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44 – 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ” (-------, м. Донецьк, ------; код ЄДРПОУ -------) майно: вантажний автомобіль MAN26413, шасі WMAH23ZZZ3W049880 з незаконного володіння і передати його на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво „АЛЬТКОМ” (------м. Маріуполь Донецької області, ----; код ЄДРПОУ ------). Надати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ” (-------, м. Донецьк, -------; код ЄДРПОУ -----) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво „АЛЬТКОМ” (--------- м. Маріуполь Донецької області, ------; код ЄДРПОУ -----) судовий збір в сумі 1 827 грн. Надати наказ.
Повне рішення складено : 20.05.2015р.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
