До уваги ТОВ „Азовелектросталь” м. Маріуполь Донецької області, справа № 908/2047/15-г

 

 

 

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар по договору № 273АЭСсн від 29.12.2012 року в сумі 7 400 грн., пеню в сумі 530 грн. 86 коп., 3 % річних в сумі 447 грн. 04 коп. та індекс інфляції в сумі 2 664 грн.

Позивач надав суду письмові пояснення від 21.05.2015р., де вказав наступне: у 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» (Позивач) та Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь» (Відповідач) домовились про поставку позивачем відповідачеві товарів, а саме: віника сорго 1 ґатунок та мітли березової. Так, 29 лютого 2012 року позивачем було поставлено відповідачеві на підставі видаткової накладної № РН-0000030 від 29.02.2012 р. віник сорго 1 ґатунок у кількості 1000 шт. вартістю 7 050,00 грн., мітлу березову у кількості 1000 шт. вартістю 2 700,00 гри., разом без ПДВ: 9 750,00 грн., ПДВ: 1 950,00 грн., загальна вартість поставленого товару -11 700,00 грн. (одинадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.). Позивачем було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000030 від 28.02.2012 р. на суму 11 700,00 грн. За даною господарською операцією позивачем було виписано відповідачеві податкову накладну від 29.02.2012 р. № 17. На момент поставки товарів за видатковою накладною № РН-0000030 від 29 02.2012 р. письмового договору між позивачем та відповідачем укладено не було. Як було зазначено у позовній заяві, 29.12.2012 року між ТОВ «Компанія Національ» і ПрАТ «Азовелектросталь» було укладено договір № 273АЭСсн. На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013р.: віник сорго 1 ґатунок у кількості 1 000 шт. вартістю 7 050,00 грн., мітлу березову у кількості 1000 шт. вартістю 2700,00 грн., разом без ПДВ: 9 750,00 грн., ПДВ: 1 950,00 грн., загальна вартість поставленого товару - 11 700,00 грн. (одинадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.). Позивачем було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000174 від 19.09.2012р. на суму 11 700,00 грн. За даною господарською операцією позивачем були виписані відповідачеві податкові накладні від 04.03.2013р. № 1 на суму 1 300,00 грн., від 06.03.2013р. № 7 на3000,00 грн. та від 14.03.2013р. № 14 на суму 7 400,00 грн. Інших поставок товару у період з лютого 2012 р. по березень 2013 р. позивач відповідачеві не здійснював. Проте відповідач здійснив оплату за поставлені йому 29 лютого 2012 року віник сорго та мітлу березову лише у 2013 році. На той час між позивачем та відповідачем було укладено договір № 273АЭСсн від 29 грудня 2012 року, і відповідач, здійснюючи платежі за товар, поставлений і за видатковою накладною № РН-0000030 від 29.02.2012р., і за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013р. вирішив вказати призначення платежу: «Оплата за віники, мітли згідно договору № 273АЭСсн від 29.12.2012 року». Всього у період з лютого 2012р. по березень 2013р. відповідач сплатив на рахунок позивача: 1) 27.02.2013р. відповідач перерахував на рахунок позивача 5 000,00 грн., ці кошти були спрямовані на часткову оплату вартості віників та мітел, поставлених за видатковою накладною № РН-0000030 від 29.02.2012р. 2) 04.03.2013р. відповідач перерахував на рахунок позивача 8 000,00 грн., з цих коштів: 6 700,00 грн. було спрямовано на часткову оплату вартості віників та мітел, поставлених за видатковою накладною № РН-0000030 від 29.02.2012р. (таким чином, відповідач повністю розрахувався за товар, поставлений йому позивачеві за видатковою накладною № РН-0000030 від 29.02.2012р., у зв'язку з цим, звертаючись до суду із позовною заявою позивач не надав суду інформацію щодо вказаної господарської операції): - 1300,00 грн. було спрямовано як передоплату за віники та мітли, поставлені за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013р. При цьому, 04.03.2013р. позивач виписав відповідачеві податкову накладну № 1 від 04.03.2013 р. на суму 1300,00 грн., яку відповідачем було проведено по бухгалтерському і податковому обліку, а отже немає підстав для того, щоб стверджувати, що відповідач був незгодний, що з платежу від 04.03.2013р. 1 300,00 грн. було спрямовано на оплату його заборгованості за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013р. 3) 06.03.2015р. відповідач перерахував на рахунок позивача 3 000,00 гри., ці кошти були спрямовані як передоплата за віники та мітли, поставлені за видатковою накладною №РН-0000044 від 14.03.2013р. Позивач виписав відповідачеві податкову накладну від 06.03.2013р. № 7 на суму 3000,00 грн., яку відповідачем було проведено по бухгалтерському і податковому обліку. Відповідно до п.п. 4, 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014р. № 957, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів-послуг. Решту суми за поставлені на підставі видаткової накладної № РН-0000044 від 14.03.2013р. віники і мітли відповідач станом на сьогоднішній день не сплатив. Крім того, на виконання ухвали суду від 22.04.2015р., позивач повідомляє, що сторони не вносили змін до договору № 273АЭСсн від 29 грудня 2012 року. Договір укладений російською мовою, п. 7.1 договору російською мовою звучить наступним чином: «Оплата будет производиться в национальной валюте Украйни в течении 3-х банковских дней с момента виставлення Поставщиком счета-фактуры». Пунктом 7.2 договору: «Условия оплаты - 100% предоплаты». Виходячи з цього, відповідач був зобов'язаний оплатити вартість віників і мітел, поставлених за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013р. протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 14.03.2013р. (включно). Щодо направлення рахунків відповідачеві. З врахуванням того, що підприємство позивача знаходиться у м. Запоріжжі, а підприємство відповідача – м. Маріуполі, з метою пришвидшення зв’язку між підприємствами, рахунки на оплату: рахунок-фактура № СФ-0000033 від 28.02.2012р. та рахунок-фактура № СФ-0000174 від 19.09.2012р. були направлені відповідачеві електронною поштою. Письмові докази вручення рахунків у позивача відсутні. Проте доказом отримання рахунків є здійснення відповідачем часткової оплати, що неможливо було б зробити без отримання рахунку. Часткова оплата за поставлений товар свідчить про визнання відповідачем настання зобов'язання щодо оплати поставлених йому віників і мітел. Крім того, у листі Міністерства фінансів України від 09.07.2007р. № 31 -34000-20 23-4579/480023-4618 зазначено, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо не неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для падання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб. відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити, визначені зазначеними Законом України та Положенням. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, тому при його складанні слід керуватися нормами зазначеного Закону України. Щодо підстав для нарахування пені. Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так. зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених змістом зобов'язання. У статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Отже, оскільки договором № 273АЭСсн від 29 грудня 2012 року розмір пені не визначений, розмір штрафних санкцій має визначатися Законом. У позовній заяві позивачем було розраховано пеню у розмірі, встановленому ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у розмірі 530 грн. 86 коп.

 

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 20360866 від 31.03.2015 року, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство „Азовелектросталь” знаходиться за адресою: -------, м. Маріуполь Донецької області, -----.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. 

Ухвали суду від 31.03.2015 року про порушення провадження у справі і призначення судового засідання та від 22.04.2015 року про відкладення розгляду справи були направлені відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції, які залучені до матеріалів справи.

Крім того, ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.03.2015 року   та про відкладення розгляду справи від 22.04.2015 року були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту, оскільки листом № 04-16-416 від 30.03.2015р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей.

29.12.2012 року між позивачем (постачальником за договором) та відповідачем (покупцем за договором) був укладений договір № 273АЭСсн, з додатками (надалі - договір).

В п. 1.1 договору сторони визначили, що позивач зобов’язується поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості згідно з специфікацією № 1 (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов п. 12.1 договору, він вступає в силу з моменту укладання його обома сторонами та діє до 31.12.2013 року.

29.12.2012 року, на виконання умов договору, між позивачем та відповідачу була підписана специфікація № 1, якою сторони погодили найменування, кількість, одиниці виміру, ціну товару (надалі – специфікація № 1).

Так, за умовами специфікації № 1, позивач зобов’язався поставити відповідачу товар на загальну суму 35 100 грн.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 11 700 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013 року.

Відповідно до п. 7.1 та 7.2 договору оплата здійснюється а національної валюті на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку – фактури, на умовах 100% передплати.

Позивач надав суду рахунок – фактуру №СФ-0000174 від 19.09.2012р. З вищевикладеного вбачається, що цей рахунок – фактура був виписаний ще до укладання спірного договору. Іншого рахунку позивач суду не надав. Також позивач не надав суду доказів направлення або вручення цього або іншого рахунку відповідачу.

Таким чином, позивач не довів суду, від якої саме дати слід відраховувати 3 (три) банківських дня для оплати, як то передбачено п. 7.1 договору. Також позивач не довів суду, що у відповідача настав строк оплати, відповідно до п. 7.1 договору, а у позивача – відповідно настав строк вимагати оплати.

Більш того, відповідач своєчасно та в повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем по накладній № РН-0000044 від 14.03.2013 року, в наступному порядку: 27.02.2013р. в сумі 5 000 грн. 04.03.2013р. в сумі 3 000 грн. та 5 000 грн., 06.03.2013р. в сумі 3 000 грн., всього оплачено в сумі 16 000 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку від 27.02.2013р., від 04.03.2013р. та від 06.03.2013р.

При цьому слід відмітити, що у всіх виписках по особовому рахунку від 27.02.2013р., від 04.03.2013р. та від 06.03.2013р. в графі “Призначення платежу” вказано “Згідно договору № 273АЭСсн”.

Таким чином, з всього вищевикладеного вбачається, що по спірному договору позивач поставив відповідачу товар на суму 11 700 грн., відповідачем цей товар оплачений в сумі 16 000 грн., тобто відповідачем по спірному договору перераховано більше на 4 300 грн. При цьому, відповідач оплатив товар до його поставки, тобто в якості передплати, як це передбачено п. 7.1 та п. 7.2 договору.

За таких підстав, позивач безпідставно стверджує, що товар, поставлений по спірному договору за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013 року, не оплачений відповідачем в сумі 7 400 грн. Фактично відповідача переплатив товар, поставлений по спірному договору та по спірній накладній.

В письмових поясненнях та в судовому засіданні представник позивача вказує, що фактично позивач зарахував в оплату за спірною накладною лише 4 300 грн., а суму 11 700 грн. позивач зарахував в рахунок оплати по накладної №РН-0000030 від 29.02.2012р., по якій позивач здійснив поставку відповідачу товару до укладання спірного договору.

Але, як вже було зазначено вище, у всіх виписках по особовому рахунку від 27.02.2013р., від 04.03.2013р. та від 06.03.2013р. в графі “Призначення платежу” вказано “Згідно договору № 273АЭСсн”. Позивач не надав суду доказів того, що відповідач письмово надав позивачу згоду на зміну призначення платежу. Позивачу не надано право в односторонньому порядку змінювати призначення платежу.

Таким чином, позивач безпідставно зарахував оплату, яку відповідач провів по спірному договору, в рахунок оплати за товар, поставлений позивачем відповідачу до укладання договору, по іншій накладній.

 З вищевикладеного вбачається, що фактично відповідачем частково був не оплачений товар, поставлений позивачем без договору по накладній №РН-0000030 від 29.02.2012р., і позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з позовною заявою про стягнення з нього заборгованості саме по видатковій накладній №РН-0000030 від 29.02.2012р., а не по видатковій накладній № РН-0000044 від 14.03.2013 року.

Видаткова накладна №РН-0000030 від 29.02.2012р. не являється предметом цього спору, поставка по ній здійснювалась до укладання спірного договору.

Таким чином, відповідач повністю та своєчасно оплатив товар, отриманий від позивача по видатковій накладній № РН-0000044 від 14.03.2013 року, а тому позивач безпідставно просить стягнути з відповідача заборгованість за товар, поставлений по вказаній накладній.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню саме з 15.03.2013р. по 14.09.2013р. та 3% річних саме з 15.03.2013р. по 19.023.2015р. та інфляційні витрати з квітня 2013р. по лютий 2015р., оскільки, як було вказано вище, позивач не довів суду, що у відповідача настав строк оплати, відповідно до п. 7.1 договору, а у позивача – відповідно настав строк вимагати оплати, оскільки позивач не надав суду доказів направлення або вручення відповідачу рахунка - фактури.

Більш того, оскільки товар, поставлений по видатковій накладній № РН-0000044 від 14.03.2013 року, оплачений відповідачем своєчасно та в повному обсязі, то позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні витрати. 

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд 

 

 

 

 

Повне рішення складено : 25.05.2015р.