До уваги ТОВ “Тепло Енерго Комплект Україна”, м. Київ та ПАТ «Металургійний комібінат «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область по справі №908/2102/15-г.

 

 

від позивача: не з’явився;

від відповідача : Пругло Т.М.дов. від 31.12.2014р. № 09-18/4200/4;

 

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Тепло Енерго Комплект Україна” звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з  Публічного акціонерного товариства «Металургійний комібінат «Азовсталь» суми 1369775,19грн. вартості не оплаченого товару.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останніми вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду Запорізької області направлялись на адресу позивача та відповідача, визначені в позовній заяві та в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Тобто, про час та місце слухання даної справи сторони були повідомлені належним чином, про що (у тому числі) свідчить явка представника позивача до судового засідання 28.04.2015р. та представника відповідача до судового засідання 02.06.2015р.

 

 

 

Суд зазначає, що ухвалою суду від 30.03.2015 р. було порушено провадження у справі   № 908/2102/15-г, розгляд якої призначено на 28.04.2015 р.

Однак, до судового засідання 28.04.2015 р. позивачем не були надані витребувані ухвалою господарського суду від 30.03.2015 р. докази у повному обязі. Так, до суду не було надано у повному обсязі доказів оплат, здійснених відповідачем за поставлений за договором від 17.06.2014р. товар.

При цьому представник позивача пояснив, що відповідач додатково здійснив часткову оплату заборгованості за товар.

В судовому засіданні 28.04.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України (із урахуванням ч.3 ст. 51 ГПК України) з метою витребування доказів, судом розгляд справи було відкладено на 02.06.2015р., про що винесена відповідна ухвала від 28.04.2015р.

Ухвалою від 28.04.2015р. від позивача судом було витребувано: засвідчені копії усіх платіжних документів у підтвердження факту повного (часткового) погашення суми боргу, що відбулось як до звернення позивача із позовом до суду, так і після звернення позивача із позовом до суду; двосторонній акт звірки розрахунків сторін (складений з ініціативи позивача); довідку про розмір заборгованості відповідача станом на 30.05.2015р. (за підписом керівника та головного бухгалтера); доручення на представника. При цьому явка представника позивача була визнана судом обов’язковою.

Слід зазначити, що витребувані судом документи мають істотне значення для вирішення спору по суті, оскільки лише за наявності документального підтвердження факту визначення загального розміру сплачених відповідачем сум коштів за поставлений товар, є можливим для господарського суду встановити факт наявності та розміру заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 17.06.2014р.

Крім того, відсутність засвідчених копій усіх платіжних документів в оплату за товар та відсутність довідки позивача про розмір заборгованості відповідача станом на 30.05.2015р. (із урахуванням доводів про додаткову сплату коштів), а також двостороннього акту звірки розрахунків сторін, не дозволяє встановити належний розмір основного боргу відповідача перед позивачем та перевірити хронологічний порядок здійснення оплат (до подачі позову та після звернення із позовом до суду), що в свою чергу, не надає можливості визначити – в якій частині позов слід задовольнити, в якій частині слід відмовити у позові та в якій частині припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України (у зв’язку з відсутністю предмету спору).

При цьому, представник позивача до судового засідання 02.06.2015р. не з’явився.

Натомість, до господарського суду 02.06.2015 р. від позивача надійшла письмова заява (за підписом директора), в якій він просить залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ст. 4³ ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналіз загальних засад господарського судочинства і порядку оцінки доказів дає підстави дійти до висновку, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення (ухвали) навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно до п.4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи або не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Ненадання витребуваних судом документів (доказів) та неявка в судове засідання 02.06.2015р. представника позивача (із урахуванням факту закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору по суті), не надає можливості розглянути справу № 908/2102/15-г по суті позовних вимог.

З огляду на викладене позов підлягає залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Суд додатково зазначає, що у відповідності з ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тепло Енерго Комплект Україна”, м.Київ про стягнення з  Публічного акціонерного товариства «Металургійний комібінат «Азовсталь», м. Маріуполь суми 1369775,19 грн. вартості не оплаченого товару – залишити без розгляду.

Видати ухвалу Товариству з обмеженою відповідальністю “Тепло Енерго Комплект Україна”, м.Київ про повернення із Державного бюджету України суми 27395,52 грн. судового збору сплаченого платіжним дорученням № 1123 від 26.02.2015 р.