номер провадження справи 12/76/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2015 Справа № 908/2217/15-г
Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2217/15-г
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Архітектурно-конструкторське бюро “Модус”, м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес”, м. Донецьк
про стягнення 1570176,04 грн.
за участю представників:
від позивача – Корягін Є.О., довіреність б/н від 18.03.2015 р.
від відповідача – не з'явився
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 30.04.2015 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 26.05.2015 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якої був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Архітектурно-конструкторське бюро “Модус” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес” про стягнення грошових коштів в сумі 1261622,89 грн., отриманих за договором субпідряду на будівництво № 2110 від 21.10.2013 року, які відповідач незаконно утримує та які належать позивачу, пені в сумі 146763,03 грн., трьох процентів річних в сумі 12650,79 грн. та інфляційних витрат в сумі 149139,33 грн.
Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес”, 30.04.2015 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 21.10.2013 року між ТОВ “АКБ “Модус” (Генеральний підрядник) та ТОВ “ПБК “Інтерстройпрогрес” (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду на будівництво № 2110, за умовами якого Генеральний підрядник доручає і оплачує, а Субпідрядник забезпечує згідно із затвердженою Замовником проектною документацією, умовами договору, виконання робіт згідно з п. 1 Додатку А до договору на об’єкті та за проектом, вказаних в п. п. 1, 2 Додатку А до договору. При цьому вказує, що ТОВ “ПБК “Інтерстройпрогрес” дійсно виконало частину робіт, як це вказано в позовній заяві саме на суму 437573,95 грн., залишок отриманого авансу позивачу не було повернуто. Разом з тим зазначає, що позовні вимоги ТОВ “АКБ “Модус” визнає у повному обсязі та підтверджує обставини, викладені в позовній заяві. Однак вказує, що на даний час ТОВ “ПБК “Інтерстройпрогрес” не може виконати свої обов’язки з повернення коштів у зв’язку з ситуацією, що склалася у м. Донецьку внаслідок проведення АТО.
13.05.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшов супровідний лист, згідно якого останній просить долучити до матеріалів справи наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 20467683 від 22.04.2015 року стосовно ТОВ “ПБК “Інтерстройпрогрес”, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 20467661 стосовно ТОВ “АКБ “Модус”, копію постанови Вищого господарського суду України у справі № 924/207/13-г, копію договору субпідряду на будівництво № 2110 від 21.10.2013 року.
Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2015 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання 26.05.2015 року не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про оголошення перерви від 30.04.2015 року, яка містить підпис представника відповідача. Однак на електронну адресу суду 26.05.2015 року відповідач надіслав заяву, в якій просить подальший розгляд справи проводити за відсутності його представника. При цьому в заяві зазначив, що його позиція щодо позовних вимог викладена у відзиві на позовну заяву та не має наміру її доповнювати або змінювати.
Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, пояснення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 21.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Архітектурно-конструкторське бюро “Модус”, далі Генеральний Підрядник, та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес”, далі Субпідрядник, був укладений договором субпідряду на будівництво № 2110, далі Договір.
Відповідно до п. 3.1. Договору Генеральний підрядник доручає та оплачує, а Субпідрядник забезпечує у відповідності із затвердженою Замовником проектною документацією, умовами даного Договору субпідряду виконання робіт згідно п. 1 Додатка А до даного Договору субпідряду на Об’єкті та по Проекту, зазначених в п. п. 1, 2 Додатка А.
Згідно з п. п. 4.1., 4.3. Договору Субпідрядник зобов’язується виконати роботи, визначені даним Договором у строки, зазначені в п. 3 Додатка А до даного Договору. Строки виконання робіт можуть змінюватися з внесенням відповідних змін у Договір у випадку виникнення наступних обставин:
- виникнення обставин непередбачуваної сили;
- внесення змін в проектну документацію за ініціативою Генерального підрядника /Замовника;
- дій третіх осіб, які роблять неможливим належне виконання робіт, за виключенням випадків, коли ці дії обумовлені залежними від Субпідрядника обставинами;
- неналежного виконання Генеральним підрядником своїх зобов’язань за Договором в частині оплати платежів, передбачених Договором.
Умовами п. 5.1., 5.2. Договору сторони узгодили, що загальна сума даного Договору вказана в п. 4 Додатка А до Договору. Договірна ціна включає в себе усі прямі та непрямі витрати Субпідрядника, пов’язані з виконанням умов даного Договору.
Відповідно Додатку № 3 до Договору об’єктом субпідряду є реконструкція виробничих будівель під логістичний центр по вул. Умова, 1 в Куйбишевському районі м. Донецька за проектом «Будівництво логістичного центру».
Згідно з п. 6.1. – 6.7. Договору оплата загальної суми за Договором здійснюється в порядку, передбаченому п. 5 Додатка А. Платежі за фактично виконані роботи, за вирахуванням пропорційної частки авансу у відповідності з п. 5 Додатка А та розміру утримання згідно з п. 6 Додатка А до даного Договору (якщо передбачено), будуть здійснюватися Генеральним підрядником щомісячно на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт (форма № Кб-2в), довідок вартості виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), документів, які вимагає законодавство України, а також інших документів, перерахованих в Додатку 7 до Договору та Договірній документації. Крім того, для здійснення платежів за Договором (крім авансового платежу) Субпідрядник зобов’язаний підтверджувати об’єми виконаних робіт та надавати їх на перевірку відповідальному представнику Генерального підрядника до надання Актів приймання виконаних підрядних робіт. Розрахунки здійснюються протягом 24 банківських днів після підписання Генеральним підрядником вказаних вище щомісячних довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3), якщо інше не вказано в п. 5 Додатка А. Субпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, готує відповідні документи та подає їх для підписання Генеральному підряднику до 20 числа кожного звітного місяця. Вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, визначається у відповідності з Договірною ціною. Генеральний підрядник підписує подані Субпідрядником в порядку передбаченому вище акти приймання виконаних підрядних робіт, або обґрунтовує причини відмови від їх підписання протягом 10 робочих днів з дня їх отримання. У випадку неотримання Субпідрядником у вищезазначений строк мотивованої відмови Генерального підрядника від підписання вищезазначених актів, вони вважаються прийнятими та підлягають оплаті.
Пунктом 7.1. Договору визначено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється у відповідності з вимогами діючого законодавства України та оформлюється Актом приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) та актом здачі виконавчої документації.
Додатковою угодою № 1 До Договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку, якщо роботи, за якими Субпідрядником були отримані авансові платежі, виконані не в повному обсязі згідно авансових платежів, в цьому випадку Субпідрядником повертається залишок куплених матеріалів Генеральному підряднику за узгодженими цінами.
Так, на виконання умов Договору позивач перерахував в якості авансу грошові кошти в загальній сумі 2200000,00 грн. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема:
- платіжним дорученням № 1261 від 25.10.2013 року в сумі 200000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 1294 від 30.10.2013 року в сумі 2000000,00 грн.
Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідачем станом на 04.06.2014 року були виконані роботи за договором на суму 270803,16 грн. та за період з 04.06.2014 року по 18.11.2014 року були виконані роботи на суму 437573,95 грн. При цьому також вказує, що відповідачем було повернуто авансові кошти на користь позивача в сумі 230000,00 грн.
Факт часткового виконання робіт за договором також визнаний відповідачем, про що останній зазначив у відзиві на позовну заяву.
За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас статтею 35 ГПК України визначені підстави звільнення від доказування. Так, згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Враховуючи визнання сторонами у справі факту часткового виконання робіт за договором на загальну суму 465377,11 грн. та факту повернення авансових коштів позивачу в сумі 230000,00 грн., вказані обставини не підлягають доказуванню з огляду на приписи ч. 1 ст. 35 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2014 року позивач вручив відповідачу письмове повідомлення (Лист № 110) про розірвання договору № 2110 від 21.10.2013 року згідно умов п. 14.2. k Договору, з проханням повернути перераховані та не використані авансові платежі в загальній сумі 1261622,89 грн. Вказане повідомлення мотивоване тими обставинами, що з моменту перерахування вищезазначених авансових платежів на поточний рахунок ТОВ “ПБК “Інтерстройпрогрес” та станом на теперішній час, зобов’язання за договором відповідачем у повному обсязі не виконані, у зв’язку з чим станом на 18.11.2014 року у останнього виникла заборгованість в сумі 1261622, 89 грн. Зазначене повідомлення отримано відповідачем 18.11.2014 року, про що свідчить підпис директора та печатка підприємства про прийняття вказаного листа.
Втім відповідач суму отриманого та невикористаного авансу позивачу не повернув.
Позивач з посиланням на положення ст. 1212 ЦК України звернувся до суду із позовом, предметом якого є стягнення грошових коштів в сумі 1261622,89 грн., отриманих за договором, які відповідач незаконно утримує, з огляду на те, що підстава, на якій вони були набуті згодом відпала у зв’язку з припиненням договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання зобов’язання з повернення невикористаного авансу в розмірі 1261622,89 грн., позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 19.11.2014 року по 20.03.2015 року в сумі 146763,03 грн. на підставі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов’язання з боку відповідача, в зв’язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 19.11.2014 року по 20.03.2015 року в сумі 12650,79 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року в сумі 149139,33 грн.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір будівельного підряду, різновидом якого є договір на капітальне будівництво. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, строки виконання робіт, порядок здачі та приймання робіт, порядок проведення розрахунків за виконані роботи, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 875 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 318 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно з ч. 1 ст. 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Частиною 2 ст. 319 ГК України передбачено, що підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 838 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим кодексом.
За приписами статей 188 ГК України та 525 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГК України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 849 ЦК України.
Відповідно до положень частини четвертої ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з частиною третьою ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини другої ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, якщо така передбачена умовами договору, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Так, умовами п. 14.2. k Договору передбачено, що генеральний підрядник має право в будь-який час до закінчення робіт розірвати договір субпідряду, сплативши виконаний і прийнятий Генеральним підрядником обсяг робіт, шляхом письмового повідомлення субпідрядника. Субпідрядник в день отримання такого повідомлення від Генерального підрядника припиняє виконання робіт за даним договором субпідряду, якщо інші строки припинення робіт і розірвання договору не погоджені сторонами додатково, а Генеральний підрядник сплачує Субпідряднику вартість робіт фактично виконаних до моменту такого повідомлення.
Матеріали справи свідчать, що позивач, користуючись передбаченим ч. 2 ст. 849 ЦК України та п. 14.2. k Договору правом розірвати договір вручив відповідачу лист-повідомлення № 110 від 18.11.2014 року про розірвання договору (отриманий останнім 18.11.2014 року), в якому вимагав відповідача повернути перераховані авансові платежі в сумі 1261622,89 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ “АКБ “Модус”.
Таким чином, враховуючи розірвання генеральним підрядником договору в односторонньому порядку, право на яке передбачене п.п. “ k” п. 14.2 Договору, та у зв'язку з цим припинення зобов'язань сторін за ним, договір є розірваним з дати вручення відповідачу листа - повідомлення № 110 від 18.11.2014 року про розірвання договору, а саме з 18.11.2014 року. Відповідно п.п. “k” п. 14.2 Договору саме 18.11.2014 року невикористаний відповідачем аванс у зв’язку з невиконанням ним робіт у повному обсязі мав бути повернутий позивачу, оскільки саме з цієї дати відпала правова підстава утримувати спірну суму авансового платежу.
Приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи розірвання позивачем договору в односторонньому порядку, припинення зобов'язань сторін, невиконання відповідачем робіт за договором на суму залишку авансу 1261622,89 грн. наявні всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми невикористаного авансового платежу. При цьому обов’язок відповідача з повернення невикористаного авансу виник не з договору, а за відсутності останнього (у зв’язку з його розірванням). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 924/207/13-г, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, відповідач суму невикористаного авансу в розмірі 1261622,89 грн. позивачу не повернув.
Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач довів суду факт невиконання відповідачем у повному обсязі робіт за договором на суму коштів в розмірі 1261622,89 грн., які були отримані останнім в якості авансу, факт розірвання договору в односторонньому порядку позивачем та наявність правових підстав для стягнення суми невикористаного відповідачем авансового платежу в сумі 1261622,89 грн. Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак доказів сплати на користь позивача суми невикористаного авансу не надав.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Архітектурно-конструкторське бюро “Модус” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес” грошових коштів в сумі 1261622,89 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов’язання з повернення суми невикористаного авансу з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Щодо стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за несвоєчасне виконання зобов’язань з повернення невикористаного авансу в розмірі 1261622,89 грн. позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 19.11.2014 року по 20.03.2015 року в сумі 146763,03 грн. на підставі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Втім, обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов’язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України № 921/266/13-г/7 від 16.09.2014 року.
Законодавець встановлює, що передбачений частиною шостою статті 231 ГК України розмір відповідальності за порушення грошових зобов’язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі. Однак, сторонами Договору не визначено ані відповідальність у разі неповернення авансу Субпідрядником Генеральному підряднику після розірвання договору, в т. ч. у вигляді пені, ані її розмір. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Архітектурно-конструкторське бюро “Модус” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес” щодо стягнення пені в сумі 146763,03 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов’язання з повернення невикористаного авансу в розмірі 1261622,89 грн., позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за період з 19.11.2014 року по 20.03.2015 року в сумі 12650,79 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року в сумі 149139,33 грн.
Згідно з п. 5.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Поряд з цим в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1666/14 від 27.10.2014 року “Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 “Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” зазначено, що обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов’язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.
Таким чином, повернення спірного авансу за договором субпідряду № 2110 від 21.10.2013 року не є грошовим зобов’язанням, а тому підстави для застосування ст. 625 ЦК України відсутні, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Архітектурно-конструкторське бюро “Модус” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес” щодо стягнення інфляційних витрат за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року в сумі 149139,33 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.
Разом з тим, сторони договору добровільно погодили нарахування 10% річних на суму невикористаного Субпідрядником авансового платежу у випадку порушення строків виконання робіт за Договором субпідряду.
Так, згідно з п. 13.2.4 Договору у випадку порушення строків виконання робіт за Договором субпідряду, на вимогу Генерального підрядника за використання грошових коштів Генерального підрядника Субпідрядник зобов’язаний виплатити Генеральному підряднику 10% річних від суми авансового платежу, виплаченого Генеральним підрядником, використання якого не підтверджено Субпідрядником актами виконаних робіт на дату початку прострочення строків виконання робіт за Договором підряду.
Однак, згідно наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховані проценти у розмірі 3% річних, що не перевищує погоджений сторонами в п. 13.2.4 Договору розмір процентів річних.
Враховуючи диспозитивне узгодження сторонами в договорі відповідальності у вигляді нарахування процентів річних на суму невикористаного Субпідрядником авансового платежу за порушення строків виконання робіт, а також, що розрахунок трьох процентів річних за загальний період з 19.11.2014 року по 20.03.2015 року здійснений у відповідності з приписам вказаної статті, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 12650,79 грн. грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 26.05.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 651, 653, 849, 875, 1212 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 230, 231, 318 - 320 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 1 ст. 35, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Архітектурно-конструкторське бюро “Модус” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес” задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес”, 83114, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 80, офіс 429, код ЄДРПОУ 35374684, на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю “Архітектурно-конструкторське бюро “Модус”, 83008, м. Донецьк, вул. Умова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36252654, грошові кошти в сумі 1261622 (один мільйон двісті шістдесят одна тисяча шістсот двадцять дві) грн. 89 коп., три проценти річних в сумі 12650 (дванадцять тисяч шістсот п’ятдесят) грн. 79 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 25485 (двадцять п’ять тисяч чотириста вісімдесят п’ять) грн. 47 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Архітектурно-конструкторське бюро “Модус” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес” щодо стягнення пені в сумі 146763,03 грн. відмовити.
4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Архітектурно-конструкторське бюро “Модус” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПБК “Інтерстройпрогрес” щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 149139,33 грн. відмовити.
Повне рішення складено – 02.06.2015 року
Суддя О.Г.Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
_03_03.png)
