До уваги ВАТ „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області, КП „Компанія „Вода Донбасу” м. Маріуполь Донецької області, справа № 7/210

 

 

 

 

 

 

 

Стягувач (ПАТ „ДТЕК Донецькобленерго”) надав суду заперечення на скаргу вих. № 52юр-297/15 від 21.05.2015 року, де зазначено наступне: згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606 від 21.04.1999р. (в редакції, що набула чинності 08.03.2011р.) строк для самостійного виконання надається боржнику у постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Згідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Також, ухвалою від 27.04.2015 року господарський суд Запорізької області зобов’язав стягувача надати суду доручення на представника; документи на підтвердження правового статусу (статут - у повному обсязі, свідоцтво про держреєстарцію, довідку/витяг з ЄДР, та інш.); надати суду всі процесуальні документи господарського суду Донецької області у справі № 7/210 (ухвали, рішення з печатками суду), у т.ч. апеляційної та касаційної інстанцій; письмові пояснення на скаргу, з посиланням на конкретні норми чинного законодавства та підтверджуючі документи, відповідні витяги із законодавства та документи на підтвердження ваших доводів; всі матеріали виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 7/210, всі постанови виконавчої служби, у т. ч. накази господарського суду Донецької області у справі № 7/210, заява про відкриття виконавчого провадження та докази дати її направлення (подання) до виконавчої служби, всі постанови: про відмову у відкритті, відкриття, зупинення, поновлення виконавчого провадження, про повернення виконавчого документу, про арешт майна (коштів) боржника, про закриття виконавчого провадження та докази дати їх отримання (оригінал конвертів, журнал реєстрації вхідної кореспонденції та інш.); всі первинні документи на підтвердження виконання відповідачем рішення суду у справі № 7/210, у т.ч. докази дати сплати присудженої до стягнення суми повністю або частково; надати суду всі платіжні документи на підтвердження того, яка фактично сума на виконання рішення господарського суду у справі № 7/210 була перерахована вам виконавчою службою або ж самим відповідачем (оригінали - суду для огляду, копії - до матеріалів справи); письмові пояснення на скаргу надати суду в електронному варіанті (на диску, дискеті, флешці), за наявності можливості; належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів - надати до матеріалів справи, оригінали надати в судове засідання - суду для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника. Стягувач надав разом із цими запереченнями копію довіреності на представника, копію рішення господарського суду Донецької області по справі № 7/210 від 10.11.2010р., копії наказів господарського суду Донецької області по справі № 7/210, копію постанови про відкриття ВП № 26751190, постанови про приєднання до зведеного ВП, постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про арешт коштів боржника, постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та копію довідки про стан заборгованості КП «Компанія «Вода Донбасу» перед ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за зведеним виконавчим провадженням, що знаходиться на виконанні у ВПВР Департаменту ДВС Міністерства Юстиції станом на 01.03.2015р.

Виконавча служба надала суду заперечення на скаргу від 20.05.2015 року, в яких вважає, що в задоволенні скарги боржника необхідно відмовити з наступних підстав: у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ ПВР) перебуває на виконанні зведене виконавче провадження ЗВП 41211546, за яким боржником являється ККП «Вода Донбасу». До складу зведеного виконавчого провадження входить ВП № 26751190 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.11.2010р. № 7/210 про стягнення з  боржника на користь стягувача заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 10 586 736 грн. 44 коп. Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, урегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до   виконання   до   відповідного   органу   державної   виконавчої   служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення борожника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Так, 27.05.2011р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнко Р.В. (далі - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 26751190 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.11.2010р. № 7/210 про стягнення з боржника на користь стягувача коштів. Вказаною постановою державний виконавець, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону, встановив боржнику строк для добровільного виконання рішення та попереджено боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Так, державним виконавцем робилися запити до реєструючих органів. Також, 05.06.2012р. до боржника та стягувача направлялися запити щодо розміру наявної заборгованості за виконавчим документом. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження. Відповідно до викладеного, 12.12.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 26751190, згідно якого ВП № 26751190 приєднано до ЗВП № 41211546. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також: у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Частиною 2 ст. 28 Закону, передбачено випадки не стягнення виконавчого збору, так. виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також: у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”. Так, у зв’язку з невиконанням рішення боржником у самостійному порядку, 08.09.2014 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яку надіслано відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону із супровідним листом простою кореспонденцією на адресу ККП «Вода Донбасу» - вул. Артема, 85 м. Донецьк, 83001 (як це і передбачено ст. 31 Закону). Твердження скаржника – боржника що, перед винесенням постанови про стягнення виконавчого збору необхідно розпочати примусове стягнення є недостовірним, оскільки не передбачене Законом та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (на що посилається скаржник). Законом передбачено, як зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанову про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 08.02.2013р. Слід повторно зазначити, що згідно ч. 1 ст. 28 Закону, постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Також, згідно ч. 1 ст. 12¹ Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Тобто слід зазначити, що строк на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору сплив, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору винесена 08.09.2014р., а оскаржена лише у березні 2015 року, тобто через пів року. Протягом листопада 2014 року - березня 2015 року з рахунків боржника списано 214 346 грн. 98 коп., які відповідно до ст.ст. 43, 44, 45 Закону перераховано 20.03.2015р. за зведеним виконавчим провадженням ЗВП № 41211546. Крім того, боржником у скарзі підтверджено що ними виконано рішення суду лише у 2012 році та про його виконання свідчить платіжне доручення від 24.09.2012р., а отже після спливу наданого на самостійне виконання (постанова про відкриття виносилася 29.11.2012р.). Так, боржником повідомлялося про сплату заборгованості за наказом господарського суду Донецької області № 22.11.2010р. № 7/210 (у відповідь на вимогу державного виконавця від 23.05.2015р. № 41211546/5), але належних доказів про її відсутність не надано. Стягувачем не повідомлено про відсутність заборгованості за вказаним виконавчим документом. 09.09.2014р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ЗВП 41211546 , яку направлено сторонам до відома та банківським установам для виконання. Згідно клопотання стягувана від 30.09.2014р. б/н повідомлено про здійснення боржником перерахування коштів через свої відокремлені підрозділи, що на їх думку свідчить про ухиляння від виконання рішень судів на їх користь. Так, після підтвердження вищевказаного, керуючись нормами ст. 57, 65 Закону (в редакції на 02.02.2015р.), з метою забезпечення реального виконання рішення, державним виконавцем 02.02.2015р. винесено постанову про арешт коштів боржника ЗВП № 41211546 у межах суми 392 819 005 грн. 25 коп. Також, боржником надано відповідь на вимогу держаного виконавця від 21.10.2014р., 06.11.2014р. за вих. № 03/01вх 1-211-14. Тобто вказане свідчить про отримання ними кореспонденції за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 85, 83001. Залишок заборгованості за ВП 26751190 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.11.2010 № 7/210 становить 11 645 410 грн. 08 коп. (з них, 1 058 673 грн. 64 коп. виконавчий збір). Отже, державний виконавець при здійсненні виконавчих дій з виконання наказу господарського суду Донецької області № 22.11.2010р. № 7/210, а саме при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору  діяв в межах і у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Також, виконавча служба надала суду додаткові пояснення від 28.05.2015 року, в яких зазначено наступне: до господарського суду Запорізької області 30.04.2015р. безпосередньо державним виконавцям відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ ПВР) направлено всі матеріали ВП № 26751190 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.11.2010р. № 7/210 про стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 10 586 736 грн. 44 коп., який перебуває на виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП 41211546, за яким боржником являється ККП «Вода Донбасу». З приводу клопотання щодо заміни Державної виконавчої служби України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, слід зазначити наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015р. № 17 «Про оптимізацію діяльності центральних органів виконавчої системи юстиції» постановлено ліквідувати Державну виконавчу службу України, поклавши на Міністерство юстиції України завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Вказаною постановою Кабінету Міністрів України установлено, що Міністерство юстиції України є правонаступником Державної виконавчої служби України, в частині реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015р. № 150 постанову Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. № 229 «Про затвердження Положення про Державну виконавчу службу України» визнано такою, що втратила чинність. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», органом державної виконавчої служби є зокрема Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є структурним підрозділом Міністерства юстиції України. Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд допускає заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вияснені до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до викладеного, Головне управління юстиції у Запорізькій області просить, врахувати надані пояснення та замінити заінтересовану особу по справі - орган виконання, Державну виконавчу службу України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Заперечення та додаткові пояснення виконавчої служби залучені до матеріалів справи.

Крім того, 18.05.2015 року до господарського суду Запорізької області надійшло клопотання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - заявник) вих. № 26751190/4-15 від 30.04.2015 року, в якому заявник просить суд замінити сторону – Державну виконавчу службу України на правонаступника – Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Розглянувши клопотання заявника суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Статтею 25 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб’єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку правонаступник замінив.

В матеріалах справи містяться Спеціальний витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 20630727 від 28.05.2013 року, згідно якого станом на 28.05.2015 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців зареєстрована Державна виконавча служба України, однак знаходиться в стані припинення за рішенням засновника.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 20630727 від 28.05.2013 року не містить інформації про реєстрацію саме припинення Державної виконавчої служби України.

В судовому засіданні представник виконавчої служби підтвердив те, що виконавча служба перебуває в стані припинення, проте остаточно не припинена.

Крім того, заявник не надав суду доказів того, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є правонаступником Державної виконавчої служби.

Фактично, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 21.01.2015 року правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови, є Міністерство юстиції України.

За таких підстав, у суду відсутні підстави для здійснення заміни Державної виконавчої служби України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Розгляд скарги відкладався, у судовому засідання оголошувалась перерва, про яку сторони були повідомлені в судовому засіданні 21.05.2015 року. Повідомлення залучено до матеріалів справи.

28.05.2015 року розгляд скарги продовжений та прийнята ухвала.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників стягувача (в судових засіданнях 27.04.2015р. та 21.05.2015р.), боржника (в судових засіданнях 21.05.2015р. та 28.05.2015р.) та виконавчої служби служби, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Постановою виконавчої служби від 27.05.2011 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.11.2010 року у справі № 7/210 про стягнення з боржника на користь стягувача суми 10 586 736 грн. 44 коп.

В п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено, що боржнику слід самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Відповідно до п. 5 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження”, в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше  наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з п. 1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження”, в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших   учасників   виконавчого   провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією,   крім   постанов   про   відкриття   виконавчого провадження  або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною увиконавчому документі.

 Виконавча служба надала суду копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2015 року та копію супровідного листа вих.. № 9145-0-26-11/20-533-7 від 30.05.2015 року щодо направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження.

Проте, суду не було надано ні реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції, ні повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою боржника про отримання кореспонденції, тобто, постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2011 р.

Також, виконавча служба не надала суду виписки з журналу реєстрації вихідної кореспонденції щодо відправлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Боржник зазначає, що постанова про відкриття не виконавчого провадження від 27.05.2011 року не була ним отримана.

Виконавча служба не надала суду доказів надсилання боржнику вказаної постанови, у передбачені Законом України „Про виконавче провадження” порядку та строки.

Таким чином, виконавча служба позбавили боржника гарантованої законодавством можливості для добровільного виконання судового рішення у справі № 7/210.

Виконавчою службою надані суду копії запитів до стягувача вих. № 9145-0-26-11/5-308/7 від 05.06.2012 року, до самого боржника № 9145-0-26-11/5-308/7 від 05.06.2012 року щодо встановлення фактичної суми заборгованості.

Але, виконавча служба не надала суду доказів направлення зазначених запитів на адреси стягувача та боржника.

Виконавчою службою було представлено суду витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень № 35458179, згідно якого лише 08.09.2014 року виконавчою службою було направлено запит до Державної податкової служби України щодо виявлення рахунків боржника, відкритих у банках та інших фінансових установах.  

Суду не було надано будь-яких інших матеріалів, які б свідчили про вчинення виконавчою службою виконавчих дій, у т.ч. щодо самостійного виявлення грошових коштів на рахунках боржника, виявлення майна, на яке може бути звернуто стягнення та інш.

У той же час, 27.06.2012 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Головним фінансовим управлінням Донецької облдержадміністрації, боржником, стягувачем, ДП „Енергоринок”, ПАТ „ДТЕК Дніпроенерго”, ТОВ „ДТЕК Ровенькиантроцит” був кладений договір про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 (надалі - договір).

За умовами п. 7 даного договору, боржник перераховує на рахунок стягувача кошти в сумі 358 836 076 грн. 55 коп. для погашення заборгованості за електричну енергію, у т.ч. стягнуту за рішення суду від 10.11.2010 року у справі № 7/210 на суму 10 586 736 грн. 44 коп.

Платіжним дорученням № 1 від 24.09.2012 року боржником на рахунок стягувача була перерахована обумовлена договором сума 358 836 076 грн. 55 коп.

Копії договору та платіжного доручення залучені до матеріалів справи.

Отже, боржником самостійно, без участі виконавчої служби, було виконано рішення суду у справі № 7/210 в частині погашення заборгованості за електричну енергію в сумі 10 586 736 грн. 44 коп.

Листом вих.. № 03/01/2732 від 04.10.2012 року боржник повідомив виконавчу службу про сплату на користь стягувача суми 10 586 736 грн. 44 коп. та надав копію платіжного доручення № 1 від 24.09.2012 року.

Вказана кореспонденція була надіслана виконавчій службі 04.10.2014 року, про що свідчить витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції боржника.

Таким чином, суду були надані докази добровільного самостійного виконання боржником рішення суду у справі № 7/210 та докази повідомлення виконавчу службу про виконання рішення суду у справі № 7/210.

Виконавчою службою 08.09.2014 року була прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 058 673 грн. 64 коп., що є 10 % від суми 10 586 736 грн. 44 коп., яка супровідним листом № 9145-0-26-11/2.-497/4 направлена боржнику.

Виконавча служба надала суду виписку з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, де зазначено, що 11.09.2014 року зареєстроване відправлення на ім’я боржника супровідного листа вих. № 9145-0-26-11/2.-497/4.

Проте, боржнику стало відомо про наявність постанови від 08.09.2014 року про стягнення виконавчого збору 17.03.2015 року, при ознайомленні з матеріалами справи № 805/780/15-а у Донецькому окружному адміністративному суді.

Проте, приймаючи постанову від 08.09.2014 року про стягнення виконавчого збору, більш ніж через два роки після відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду у справі № 7/210, виконавчою службою не було вчинено будь-яких дій щодо встановлення розміру фактичної заборгованості боржника перед стягувачем.

Виконавча служба прийняла постанову про стягнення з боржника виконавчого збору без врахування того, що боржник самостійно виконав рішення суду в частині сплати суми 10 586 736 грн. 44 коп., та повідомив про це виконавчу службу.

Враховуючи все вище викладене, виконавча служба необґрунтовано стягує з боржника виконавчий збір в розмірі 1 058 673 грн. 64 коп., що є 10 % від суми 10 586 736 грн. 44 коп.

Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

 

Клопотання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - заявник) вих. № 26751190/4-15 від 30.04.2015 року, про заміну сторони – Державної виконавчої служби України на правонаступника – Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – залишити без задоволення.

Скаргу Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” вих. № 783 від 25.03.2015 року на дії Державної виконавчої служби України у справі № 7/210,  - задовольнити.

 

 

 

Ухвала підписана: 28.05.2015р.