№ провадження справи 6/54/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Запоріжжя
02.06.2015р. Справа № 908/1840/15-г
За позовом Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (------------ м. Дніпропетровськ, -----------) в особі відокремленого підрозділу „Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень”
До Публічного акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” (-------- м. Авдіївка Донецької області, -------)
Про стягнення штрафу у сумі 25 084 грн.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників:
Від позивача : Барчунінов К.О. –дов. №36 від 01.01.2015р.
Від відповідача : не з’явився
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства „Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ, в особі відокремленого підрозділу „Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень” до Публічного акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” м. Авдіївка Донецької області, про стягнення штрафу у сумі 25 084 грн., суд –
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 25 084 грн., за неправильно зазначені найменування та адресу одержувача вантажу.
12.05.2015р. від позивача надійшла заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача ще і судові витрати на відрядження представника до суду в сумі 108 грн. 29 коп.
Заява позивача була прийнята судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).
Відповідач надав суду пояснення на позовну заяву № 1/11/15 від 15.04.2015р., в яких вказав наступне: припущення позивача про те, що в накладній № 52562626 було не вірно вказано найменування вантажоодержувача і його адресу виключно на тій підставі, що вони не відповідають коду одержувача не відповідають дійсності, оскільки відповідач відправив порожні цистерни на адресу ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", юридична адреса якого: 87500, Донецький область, м. Маріуполь, вул. Лепорского 1 та код 3168 на ст. Правда. У зв'язку з тим, що відповідач та ПАТ МК "Азовсталь" знаходяться в зоні АТО, і крім того відповідач здійснював свою діяльність при форс-мажорних обставинах нормальна господарська діяльність була порушена і фактично сталася переадресація порожніх цистерн на станції призначення від ПАТ МК "Азовсталь" на адресу ПАТ "Євраз Дніпродзержинський КХЗ", а той факт, що у цих підприємств однаковий код вантажоодержувача, не більше ніж збіг. Оскільки відповідач правильно вказав усі реквізити вантажоодержувача при заповненні залізнично транспортної накладної, то вимоги позивача про застосування до нього санкцій відповідно до ст. 122 Статути залізниць є необґрунтованими.
Також, відповідач надав клопотання від 14.05.2015 року, в якому просить суд зменшити суму стягуваних штрафних санкцій на 50 %, оскільки: 1) неправильне зазначення одержувача відбулося у зв’язку з ненормальною господарською діяльністю підприємства, у зв’язку з проведенням фактично на території відповідача антитерористичної операції, що унеможливило нормальне функціонування транспортної служби підприємства. З 16 прийомоздатчиків у вересні 2014 року працювало тільки 2, підприємство знаходилось без електропостачання, під постійними пострілами. 2) Фактичний розмір негативних наслідків (неправильне зазначення вантажоодержувача та його адреси (відсутні)) у порівнянні з штрафними санкціями, значно менше. 3) В складних умовах, в яких опинилося підприємство, унеможливлює нормальне функціонування і виконання своїх соціальних зобов’язань.
Клопотання відповідача було прийнято судом, оскільки подано у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням відповідача строк розгляду справи був продовжений на 15 днів. Розгляд справи двічі відкладався.
02.06.2015р. розгляд справи був продовжений та прийнято рішення.
02.06.2015р. від відповідача надійшла ще одна заява про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% вих. №юр-126 від 29.05.2015р. Підстави для зменшення розміру штрафних санкцій викладені в заяві відповідача.
Заява позивача приймається судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 20310762 від 23.03.2015 року, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство „Авдієвський коксохімічний завод” знаходиться за адресою: ----------, м. Авдіївка Донецької області, -------.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Однак, листами вих. № 04-16-83 від 20.01.2015р. та № 04-16-416 від 30.03.2015р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей.
З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвалу суду про порушення провадження у справі від 24.03.2015 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 15.04.2015 року та 14.05.2015 року відповідачу на адресу: ------ м. Авдіївка Донецької області, --------, про що складено відповідні акти від 03.04.2015 року, від 15.04.2015 року та від 14.05.2015 року.
З огляду на викладене, ухвали суду від 24.03.2015 року, 15.04.2015 року та 14.05.2015 року були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.
Крім того, текст ухвал суду від 24.03.2015 року, 15.04.2015 року та 14.05.2015 року був надісланий відповідачу на адресу його електронної пошти, про що свідчать Витяги з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою за вих. 06-05/884 від 30.03.2015р., № 06-05/1041 від 16.04.2015р. та № 06-05/1279 від 14.05.2015р., відповідно.
Про наявність даного спору на розгляді господарського суду Запорізької області, про місце, день та час судового засідання відповідач був повідомлений відповідною телефонограмою, про що свідчать витяги з журналу реєстрації телефонограм та факсограм № 02-17/65 від 30.03.2015р.
Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.
Відповідач являвся в судові засідання 15.04.2015р. та 14.05.2015р.
Дата судового засідання - 02.06.2015р. була оголошена в судовому засіданні 14.05.2015р.
В матеріалах справи містяться відзив та клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання 02.06.2015р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача (в судових засіданнях 15.04.2015р. та 14.05.2015р.), суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
21.09.2014 року відповідач зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці відповідачем були відправлені чотири порожні вагони № 50233642, № 50213024, № 50213321 та № 50234137, що підтверджується накладною № 52562626 (ар. с. 12).
Відповідно до п. 6 Статуту залізниці, накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, вона є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи. Накладна супроводжує вантаж по всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з п. 2.1 розділу 1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за 863/5084, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил (надалі - Правила).
Відповідно до додатку 3 Правил, графа „Одержувач” заповнюється відповідником вантажу у порядку, передбаченому для графи "Відправник".
Згідно з додатком 3 Правил, накладна має містити такі відомості щодо відправника вантажу, як: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти…
06.04.2011 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством „ЄВРАЗ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД” був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-1-11-217/НЮп/291 (надалі – договір про перевезення).
Відповідно до п. 2.3 вказаного договору про перевезення, ПАТ „ЄВРАЗ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД” має цифровий код вантажоодержувача – 3168.
Згідно з розділом „Місце знаходження та банківські реквізити сторін”, ПАТ „ЄВРАЗ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД” має наступну адресу: вул. Колеусівська, буд. 1, м. Дніпродзержинськ, 51901.
Одержувачем вантажу за накладною № 52562626 фактично є Публічне акціонерне товариство „ЄВРАЗ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД”, яке має цифровий код вантажоодержувача – 3168, та знаходиться за адресою: вул. Колеусівська, буд. 1, м. Дніпродзержинськ, 51901.
23.09.2014 року при перевірці на станції Правда Придніпровської залізниці перевізних документів, а саме накладної № 52562626 від 21.09.2014 року, позивачем було встановлено, що відповідач невірно зазначив найменування та адреса одержувача вантажу, а саме: замість Публічне акціонерне товариство „ЄВРАЗ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД”, з адресою: вул. Колеусівська, буд. 1, м. Дніпродзержинськ, 51901, було зазначено ПАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” з адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1. Проте, у накладній № 52562626 кодом одержувача вантажу було зазначено – 3168.
Одержувача вантажу із назвою ПАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” з адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, на станції призначення Правда Придніпровської залізниці – не було виявлено.
За вказаним фактом, відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, позивачем був складений акт загальної форми № 691 від 23.09.2014р., копія якого залучена до матеріалів справи (ар. с. 13).
Для отримання коду, кожне підприємство повинно укласти, в даному випадку, з Придніпровською залізницею договір. ПАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” з Придніпровською залізницею договір не уклало, а тому ПАТ „МК „Азовсталь” Придніпровською залізницею не міг бути наданий код 3168. Вагони були направлені не на Донецьку залізницю, а на ст. Правда Придніпровської залізниці. Публічне акціонерне товариство „ЄВРАЗ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД” уклало з позивачем договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-1-11-217/НЮп/291, і саме ПАТ „ЄВРАЗ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД” був наданий код 3168.
Крім цього, відповідач не довів суду, що ПАТ „МК „Азовсталь” має код 3168.
Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількості, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць.
Статтею 122 Статуту залізниці передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі, згідно із статтею 118 цього Статуту.
Згідно статті 118 Статуту залізниць, штраф підлягає стягненню у розмірі п’ятикратної перевізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до накладної № 52562626 провізна плата за один вагон становить 1 254 грн. 20 коп., що за чотири вагони становить 5 016 грн. 80 коп.
Таким чином, відповідачу нарахована сума штрафу у розмірі (5 016 грн. 80 коп. х 5) 25 084 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою ВГСУ від 23.10.2012р. по справі № 5006/23/61/2012 встановлені обставини, які не доказуються знову при розгляді цієї справи, оскільки у них беруть ті самі особи та особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки постановою ВГСУ від 23.10.2012р. по справі № 5006/23/61/2012 вже встановлені обставини відносно невірного зазначення в накладної найменування одержувача та адреси одержувача, то ці обставини не доказуються знову при розгляді цієї справи, оскільки у них беруть ті самі особи і особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно до статті 526 ЦК України та 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, вимога позивача обґрунтована, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 25 084 грн.
Заперечення відповідача не приймаються судом по вказаним вище підставам.
Але, відповідач надав клопотання від 14.05.2015 року та заяву №юр-126 від 29.05.2015р., в яких просить суд зменшити суму стягуваних штрафних санкцій на 50 %, з підстав вказаний в клопотанні та заяві.
Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Вищий господарський суд України в п. 6.4 Роз’яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 та в п. 22 Інформаційного листа від 29.11.2007р. № 01-8/917 вказав, що господарський суд вправі зменшувати розмір штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України.
Приймаючи до уваги все вищезазначене, в тому числі те, що розмір штрафу надмірно великий у порівнянні зі збитками кредитора по спірним правовідносинам, приймаючи до уваги те, що на території Донецької та Луганської областей проводиться АТО, яка негативно впливає на господарську діяльність підприємств, установ, організацій, враховуючі інтереси обох сторін, причини неналежного виконання зобов'язання, наслідки порушення зобов'язання, поведінки винної сторони, правомірність нарахування штрафу, суд визнав за необхідне зменшити розмір штрафу до 18 000 грн. В іншій частині клопотання та заява відповідача задоволенню не підлягають по вказаним вище підставам.
12.05.2015р. від позивача надійшла заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на відрядження представника до суду в сумі 108 грн. 29 коп. В обґрунтування вказаної суми позивач надав суду посвідчення на відрядження представника позивача до суду та квитки на проїзд на суму 55 грн. 52 коп. та 52 грн. 77 коп.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
За таких підстав вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 108 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати слід покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України, від усієї суми штрафу, тому що штраф позивачем нарахований обґрунтовано.
Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” (-------- м. Авдіївка Донецької області, -----; код ЄДРПОУ -----) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу „Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень” (---------, м. Дніпропетровськ, -------; код ЄДРПОУ -----) штраф в сумі 18 000 грн., судовий збір в сумі 1 827 грн. та судові витрати на проїзд в сумі 108 грн. Надати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено : 02.06.2015р.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
