До уваги КП „Компанія „Вода Донбасу” м. Маріуполь Донецької області, ПАТ „ДТЕК Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області, справа № 908/2442/15-г

      03.06.2015р.

 

 

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго” (м. Горлівка Донецької області, м. Маріуполь Донецької області) до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 13 039 грн. 31 коп., суд –

 

 

Позивач просить стягнути з відповідача, на підставі договору про постачання електричної енергії № 6 від 04.12.2008 року, заборгованість за спожиту активну електричну енергію з серпня 2014 року по листопад 2014 року в сумі 11 011 грн. 51 коп., а також нараховані за несвоєчасне виконання зобов’язань з оплати активної електричної енергії: суму 3 % річних за період з 10.09.2014 року по 30.01.2015 року в розмірі 87 грн. 08 коп., суму інфляційних нарахувань за період з 01.09.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 1 144 грн. 98 коп. та пеню за період з 10.09.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 795 грн. 74 коп.

Позивач надав письмові пояснення по справі № 51юр-783/15 від 12.05.2015р., в яких вказав, що після пред’явлення позову до суду, а саме 21.04.2015 року, відповідач сплатив заборгованість за спожиту активну електроенергію за період серпень, вересень, жовтень, листопад 2014 року в сумі 11 011 грн. 51 коп. Письмові пояснення позивача залучені до матеріалів справи.

Також, позивач надав заперечення № 51юр-781/15 від 12.05.2015р. на відзив відповідача, в яких вказав наступне: Відповідач надав суду відзив, в якому визнав позовні вимоги частково в зв'язку з тим, що, на думку відповідача, нарахування пені, 3% річних та інфляційних є неправомірним. Позивач не погоджується з доводами відповідача з наступних підстав. 1. В обґрунтування доводів щодо неправомірного нарахування пені відповідач посилається на ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців / виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015р. № 85-VIII, згідно якої встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними організаціями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/ виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відповідно до інформації офіційного сайту Верховної ради України, даний Закон було опубліковано 06.02.2015 року, відповідно набрання чинності Закону відбулось 07.02.2015 року. Згідно розрахунку позовних вимог та тексту позовної заяви № 51юр-366/15 від 20.03.2015 року позивачем нарахована пеня до 31.01.2015 року, тобто до дати набрання чинності Закону України, на який посилається відповідач щодо введення мораторію на нарахування йому пені. Таким чином, нарахування пені здійснено позивачем відповідно до норм чинного законодавства. 2. Крім того, відповідач в обґрунтування неправомірності нарахування йому з боку позивача пені, 3% річних та інфляційних посилається на настання обставин непереборної сили. В підтвердження даного факту відповідачем надано: копія висновку Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року; копія сертифікату торгово-промислової палати України № 1735 від 25.11.2014 року. ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» вважає ці доводи безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу з наступних підстав. Згідно статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. З вищевикладеного вбачається, що єдиним належним та достатнім документом, якій підтверджує проведення АТО, та який звільняє від відповідальності являється сертифікат Торгово-промислової палати України. В той же час, відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України», засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень регіональних торгово-промислових палат. Таким чином, як вказує позивач, висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року не може бути належним та допустимим доказом щодо доведення настання обставин непереборної сили. Окрім того, зазначений висновок взагалі зроблено відносно факту невиконання зобов'язань Відповідача своїх договірних зобов'язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення та ніяк не пов'язано з договірними відносинами між сторонами за даною справою щодо виконання зобов'язань за договором постачання електричної енергії № 6 від 04.12.2008 року. Також, пунктом 6.12 Регламенту ТПП "Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)", затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40 (далі - Регламент) передбачено вимоги до сертифікату. Так, Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України № 5270/05-4 від 25.11.2014р. не містить відомостей щодо зобов’язань сторін за договором про постачання електричної енергії №6 від 04.12.2008 року, що є підставою за даною справоюта наданий КП «Компанія «Вода Донбасу» на підтвердження настання обставин непереборної сили щодо справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. Слід також зазначити, що відповідно до п. 4.3.2 договору про постачання електричної енергії № 6 від 04.12.2008 року сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий термін та дату припинення дії обставин непереборної сили. Однак, відповідач не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, що впливають на виконання зобов'язань за договором про постачання електроенергії № 6 від 04.12.2008 року. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України. Таким чином, відповідач не надав до матеріалів цієї справи належні докази щодо настання для останнього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором про постачання електроенергії № 6 від 04.12.2008 року.

Крім того, позивач надав заперечення на клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення, в яких зазначив наступне: відповідач звернувся до суду з клопотання про надання розстрочки виконання рішення. ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» заперечує проти зазначеного клопотання, виходячи з наступного: В обґрунтування своїх вимог щодо надання розстрочення виконання рішення відповідач вказує на скрутне фінансове становище. У роз'ясненнях Вищого господарського суду від 12.09.1996р. № 02-5/333 визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Проте, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Так треба зазначити, що позивач на сьогоднішній час знаходитися в не менш скрутному фінансовому становищі, що зумовлене проведенням антитерористичної операції на території Донецької області. Так, в період з 16.05.2014р. по 01.12.2014р. в різних містах та районах Донецької області, де ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» здійснює свою ліцензійну діяльність, здійснено ряд протиправних дій стосовно майна компанії, а саме: заволодіння невідомими озброєними особами транспортними засобами, що спричинило значні збитки для позивача. Вищезазначені факти підтверджуються заявами позивача про злочини, поданими до органів внутрішніх справи України, та відповідними витягами з кримінального провадження. Крім того, за весь час проведення антитерористичної операції на території Донецької області в результаті бойових дій пошкоджена значна кількість кабельних ліній, трансформаторних підстанцій та іншого обладнання, за допомогою якого здійснюється постачання електричної енергії. Позивачем на території Донецької області за власний кошт відновлено понад 370 високовольтних мереж, 360 підстанцій 110 - 35 кВ та 5 600 трансформаторних підстанцій, що спричинило понесення збитків для ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». Також в результаті проведення на території Донецької області АТО дестабілізована господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є споживачами електроенергії ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», що зумовлює неможливість отримання позивачем своєчасної та повної оплати поставленої електроенергії. Так, станом на 01.052015р. дебіторська заборгованість ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» складає 3 759 269 037 грн., а саме: 397 882 554 грн. (заборгованість за активну електроенергію населення); 285 066 855 грн. (заборгованість за активну електроенергію юридичних осіб); 46 598 712 грн. (заборгованість за реактивну електроенергію юридичних осіб); 29 720 916 грн. (транспортування). Позивач, в свою чергу, постачає споживачам електроенергію, яку купує у ДП «Енергоринок» на підставі договору № 4863/01 від 19.08.2008 р. Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за куповану електроенергію ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» здійснює відповідно до ЮКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок» з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».Оплата електроенергії здійснюється плановими платежами за 1, 2 та 3 декаду місяця. Подекадні планові платежі, які вносяться на рахунки ДП Енергоринок. формуються ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» з планових платежів, внесених споживачами. Тобто, у разі несвоєчасної оплати споживачами планових платежів. ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» не має змоги своєчасно внести подекадну оплату купованої електроенергії. Згідно з п. 7.3.2 цього договору у випадку несвоєчасного виконання зобов'язання з оплати електроенергії, поставленої ДП «Енергоринок», позивач сплачує піню за кожний день прострочення у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення. Крім того, у випадку прострочення виконання зазначеного зобов'язання більш, ніж на 30 днів. Позивач сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання зі сплати електроенергії, поставленої йому позивачем, позивач не має можливості виконати своє зобов'язання зі сплати електроенергії поставленої позивачу ДП «Енергоринок». Лише станом на 01.02.2015р. ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» перед ДП «Енергоринок» складає близько 4 млрд. грн., з яких сотні мільйонів - санкції. Крім того, на даний момент ДП «Енергоринок» пред'явлені позивачу претензії про сплату пені та штрафів за договором № 4863/01 от 19.08.2008р. за 2014р., частина з яких складає суму 6 263167 грн. 45 коп. Таким чином, задоволення клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення призведе до ще більшого погіршення фінансового становища позивача, оскільки в даному випадку позивач буде позбавлений можливості своєчасно виконувати зобов'язання щодо оплати купованої електроенергію перед ДП «Енергоринок», що в свою чергу призведе до покладення на позивача відповідних санкцій зі сторони останнього. Виходячи з вищенаведеного позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення.

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 20415841 від 09.04.2015 року, відповідно до якого Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” знаходиться за адресою: ------- м. Маріуполь Донецької області., ---------.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. 

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 10.04.2015 року та про відкладення розгляду справи від 13.05.2015 року були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту, оскільки листом № 04-16-416 від 30.03.2015р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей.

З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвал суду від 10.04.2015 року та 13.05.2015 року позивачу на адресу: ------- м. Горлівка Донецької області, ---------, про що було складено відповідні акти від 10.04.2015р. та від 13.05.2015р.

Однак, позивачем в тексті позовної заяви було зазначено свою адресу для листування: --------, м. Маріуполь Донецької області, -------.

Ухвала суду від 10.04.2015 року про порушення провадження у справі і призначення судового засідання та ухвала від 13.05.2015 року про відкладення розгляду справи були направлені позивачу на адресу для листування та відповідачу на адресу з ЄДР, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції, які залучені до матеріалів справи.

Крім того, текст ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання від 10.04.2015 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 13.05.2015 року був надісланий позивачу та відповідачу на адреси їх електронної пошти, про що свідчать витяги з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою № 06-05/1050 та № 06-05/1051 від 17.04.2015 року, № 06-05/1274 та № 06-05/1275 від 14.05.2015 року, відповідно.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:  

04.12.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 6, з додатками (надалі - договір).

Відповідно до умов р. 1 договору, позивач (постачальник за договором) продає електричну енергію відповідачу (споживачу за договором) для забезпечення потреб електроустановок відповідача із загальною (за всіма об’єктами) приєднаною потужністю 144,5 кВт, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (надалі - Правила).

За умовами п. 2.2.2 договору, позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору. 

Відповідно до умов п. 7.5 договору, розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами у відповідності до діючого законодавства. Порядок здійснення розрахунків за активну електричну енергію та оплати за перетікання реактивної електроенергії обумовлюються додатками № 5 „Порядок розрахунків” (надалі – додаток № 5) і № 6 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” (надалі – додаток № 6) до цього договору.

Згідно з п. 1 додатку № 5, розрахунковим вважається період з 00-00 годин 25 числа попереднього місяця до 24-00 годин 24 числа поточного місяця.

Відповідно до умов п. 3 додатку № 5, за підсумками розрахункового періоду позивач виписує відповідачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого між позивачем та відповідачем „Акта прийняття – передавання товарної продукції (електроенергії)” (додаток № 10 до договору) та інших умов договору, з урахуванням суми та призначення платежу, що надійшли від відповідача…

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу активну електроенергію у серпні 2014 року у кількості 1426 кВт. год. на суму 2 029 грн. 66 коп., у вересні 2014 року у кількості 1414 кВт. год. на суму 2 093 грн., у жовтні 2014 року у кількості 1675 кВт. год. на суму 2 479 грн. 33 коп., у листопаді 2014 року у кількості 2979 кВт. год. на суму 4 409 грн. 52 коп. та у грудні 2014 року у кількості 3366 кВт. год. на суму 5 082 грн. 12 коп., що підтверджується двосторонньо підписаними Актами приймання – передавання товарної продукції (електроенергії) від 26.08.2014р., 25.09.2014р., 27.10.2014р., 25.11.2014р., 25.12.2014р.

Відповідно до умов п. 9 додатку № 5 до договору, остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також інші платежі, передбачені цим договором та Правилами, здійснюються відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунка грошовими коштами на рахунки позивача, які вказані в розділі 10 договору, у термін, що не перевищує 10 (десять) операційних днів від дня отримання рахунку.

На оплату вартості спожитої активної електроенергії за період з серпня по грудень 2014 року позивач виставив відповідачу відповідні рахунки № 6 від 26.08.2014р., № 6 від 25.09.2014р., № 6 від 27.10.2014р., № 6 від 25.11.2014р. та № 6 від 26.12.2014р.

Вказані рахунки були отримані відповідачем 26.08.2014р., 25.09.2014р., 27.10.2014р., 25.11.2014р. та 26.12.2014р., відповідно, про що містяться відповідні відмітки про отримання на копіях самих рахунків.

З урахуванням положень п. 9 додатку № 5 договору, відповідач мав провести оплату рахунку від 26.08.2014р. у строк по 09.09.2014р., включно, рахунку від 25.09.2014р. – у строк по 09.10.2014р. включно, рахунку від 27.10.2014р. – у строк по 10.11.2014р. включно, рахунку від 25.11.2014р. – у строк по 09.12.2014р. включно, рахунку від 26.12.2014р. – у строк по 13.12.2014р. включно.

Позивач в позовній заяві вказав, що відповідач провів часткову оплату рахунку № 6 від 26.12.2014р. за грудень 2014р. на суму 5 082 грн. 12 коп., але доказів оплати суду не надав.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію з серпня 2014 року по листопад 2014 року в сумі 11 011 грн. 51 коп.  

Відповідач заборгованість за активну електроенергію в сумі 11 011 грн. 51 коп.   оплатив лише 21.04.2015р., що підтверджується платіжним дорученням № 317, яке знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки відповідач заборгованість оплатив після подачі позову, то в цій частині відсутній предмет спору, а тому в частині стягнення основного боргу в сумі 11 011 грн. 51 коп., слід припинити провадження у справі, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

При цьому судовий сбір від цієї суми підлягає стягненню з відповідача, оскільки спір до суду в цій частині доведений з вини відповідача.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач згідно умов договору не проводив своєчасно оплату за надані позивачем послуги з постачання активної електричної енергії за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від щомісячних сум заборгованості за період з 10.09.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 87 грн. 08 коп. та інфляційні витрати за період з вересня 2014 року по січень 2015 року в сумі 1 144 грн. 89 коп., згідно наданого суду розрахунку.

Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 87 грн. 08 коп. та інфляційні витрати в сумі 1 144 грн. 89 коп.

Відповідно до умов п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 до цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3 % річних від простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов’язання за цим договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року, за період з 10.09.2014р. по 31.01.2015р. в сумі 795 грн. 74 коп., згідно наданого суду розрахунку. 

Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 795 грн. 74 коп.

Позивач надав суду заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду та заперечення на відзив відповідача, однак суд зазначає, що заява про розстрочення виконання рішення суду та відзив на позов від відповідача до суду не надходили. Також відповідач не надав суду Сертифікат та Висновок Торгово-промислової палати України.  

За таких підстав, суд позбавлений права розглянути заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду та відзив на позов відповідача.

Але, позивач надав суду копію відзиву, яку направив йому відповідач, та Сертифікат Торгово-промислової палати України №5270/05-4 від 25.11.2014р. та Висновок Донецької торгово-промислової палати №2005/12.12-03 від 03.07.2014р.

Висновок Донецької торгово-промислової палати №2005/12.12-03 від 03.07.2014р. не може бути прийнятий судом, оскільки згідно статті 10 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” єдиним належнимтадостатнім документом, якій підтверджує проведення АТО, та який звільняє від відповідальності являється сертифікат Торгово-промислової палати України.

Сертифікат Торгово-промислової палати України №5270/05-4 від 25.11.2014р. та Висновок Донецької торгово-промислової палати №2005/12.12-03 від 03.07.2014р. не можуть бути прийняти судом, оскільки, по – перше, відповідач не надав їх суду, по – друге, згідно п. 6.2 Регламенту ТПП "Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)", затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40(3) (далі - Регламент) форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої сторони по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, … .

Відповідач не надав суду Сертифікату Торгово-промислової палати України, яким би були встановлені   форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили) по спірному договору. Сертифікат Торгово-промислової палати України №5270/05-4 від 25.11.2014р. та Висновок Донецької торгово-промислової палати №2005/12.12-03 від 03.07.2014р. не встановлюють форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили) по спірному договору.

В п. 4.3 спірного договору вказано, що відноситься до форс – мажорних обставин. Антитерористична операція не включена до форс – мажорних обставин, про які йдеться в п. 4.3 договору.

Більш того, в п. 4.3.2 договору сторони передбачили, що сторона, для якої виконання зобов’язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна була не пізніше 5 календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили, а також надати документальні докази наявності обставин непереборної сили : відповідну довідку ТПП України або інших уповноважених органів державної влади.

Відповідач не надав суду доказів направлення позивачу не пізніше 5 календарних днів письмового повідомлення про обставини непереборної сили та не надав доказів направлення позивачу не пізніше 5 календарних днів доказів наявності обставин непереборної сили: відповідну довідку ТПП України або інших уповноважених органів державної влади. Фактично відповідач повідомив позивача про наявність форс – мажорних обставин та надав позивачу Сертифікат та Висновок ТПП лише з відзивом №993 від 06.05.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не отримував від відповідача повідомлення про наявність форс – мажорних обставини, Сертифікат та Висновок ТПП в строк, вказаний в п. 4.3.2 договору, отримав вказані документи від відповідача тільки з відзивом №993 від 06.05.2015р.

Статтею 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015р. № 85-VIII, встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними організаціями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/ виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відповідно до інформації офіційного сайту Верховної ради України, даний Закон було опубліковано 06.02.2015 року, відповідно набрання чинності Закону відбулось 07.02.2015 року. Згідно розрахунку позовних вимог та тексту позовної заяви № 51юр-366/15 від 20.03.2015 року позивачем нарахована пеня до 31.01.2015 року, тобто до дати набрання чинності Закону України, на який посилається відповідач щодо введення мораторію на нарахування йому пені.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд 

 

 В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (------------, м. Маріуполь Донецької області, ------; код ЄДРПОУ --------) на користь Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго” (------- м. Горлівка Донецької області, ------; адреса для листування: -------м. Маріуполь Донецької області, -------; код ЄДРПОУ -------) 3 % річних в сумі 87 грн. 08 коп.; інфляційні витрати в сумі 1 144 грн. 98 коп.; пеню в сумі 795 грн. 74 коп.; та судовий збір в сумі 1 827 грн. Надати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 11 011 грн. 51 коп. припинити.