До уваги КП „Компанія „Вода Донбасу” та ПАТ „ДТЕК Донецькобленерго”, справа № 908/2727/15

За позовом                  Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго” (---------м. Горлівка Донецької області, -------; адреса для листування: ----------, м. Маріуполь Донецької області, --------)

 

До                                 Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (---------м. Маріуполь Донецької області, --------) 

Про стягнення 816 693 грн. 12 коп.

 

 

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго” (м. Горлівка Донецької області, м. Маріуполь Донецької області) до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 816 693 грн. 12 коп., суд –

 

 

Позивач просить стягнути з відповідача, на підставі договору про постачання електричної енергії № 21 від 26.02.2010 року, заборгованість за спожиту активну електричну енергію з липня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 684 944 грн. 22 коп.; заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію за грудень 2014 року в сумі 2 271 грн. 76 коп.; суму 3% річних у розмірі 6 497 грн. 39 коп., нарахованих з 09.08.2014 року по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у липні - грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої в грудні 2014 року; суму інфляційних витрат у розмірі 60 272 грн. 85 коп., нарахованих з 01.08.2014р. по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у червні – грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в грудні 2014р.; суму пені у розмірі 62 706 грн. 90 коп., нарахованої з 09.08.2014р. по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в липні – грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в грудні 2014 року.

Позивач надав письмові пояснення по справі № 51юр-937/15 від 20.05.2015р., в яких вказав, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії та поставив: у липні 2014 року активної електроенергії в обсязі 48 092 кВт/г на суму 68 450 грн. 03 коп., що підтверджується актом прийняття - передавання товарної продукції, який підписаний між сторонами 25.07.2014 року; у серпні 2014 року активної електроенергії в обсязі 68921 кВт/г на суму 98 096 грн. 64 коп., що підтверджується актом прийняття - передавання товарної продукції, який підписаний між сторонами 25.08.2014 року; у вересні 2014 року активної електроенергії в обсязі 42633 кВт/г на суму 63 105 грн. 36 коп., що підтверджується актом прийняття - передавання товарної продукції, який підписаний між сторонами 25.09.2014 року; у жовтні 2014 р. активної електроенергії в обсязі 138985 кВт/г на суму 205 725 грн. 59 коп., що підтверджується актом прийняття - передавання товарної продукції, який підписаний між сторонами 25.10.2014 року; у листопаді 2014 року активної електроенергії в обсязі 104363 кВт/г на суму 154 478 грн. 11 коп., що підтверджується актом прийняття - передавання товарної продукції, який підписаний між сторонами 25.11.2014 року; у грудні 2014 року активної електроенергії в обсязі 62979 кВт/г на суму 95 088 грн. 22 коп., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції, який підписаний між сторонами 26.12.2014 року. у грудні 2014 року реактивної електроенергії в обсязі 39639 кВт/г на суму 2 271 грн. 76 коп., що підтверджується актом прийняття - передавання товарної продукції, який підписаний між сторонами 26.12.2014 року. Згідно з п. 9 додатку № 5 до договору, оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку. Так, позивач надав відповідачу, а останній - отримав рахунки за активну електроенергію, що підтверджується відповідною відміткою: рахунок за липень 2014 року, за активну електроенергію, отримано 25.07.2014р. представником за довіреністю - Макаренко О.О. термін оплати до 09.08.2014р.; рахунок за серпень 2014 року, за активну електроенергію, отримано 27.08.2014р. представником за довіреністю - Макаренко О.О., термін оплати до 11.09.2014р.; рахунок за вересень 2014 року, за активну електроенергію, отримано 26.09.2014р. представником за довіреністю - Макаренко О.О., термін оплати до 11.10.2014р.; рахунок за жовтень 2014 року, за активну електроенергію, отримано 28.10.2014р. представником за довіреністю - Макаренко О.О., термін оплати до 12.11.2014р.; рахунок за листопад 2014 року, за активну електроенергію, отримано 25.11.2014р. представником за довіреністю - Макаренко О.О.., термін оплати до 10.12.2014р.; рахунок за грудень 2014 року, за активну електроенергію, отримано 26.12.2014р. представником за довіреністю - Макаренко О.О., термін оплати до 14.01.2014р.; рахунок за грудень 2014 року, за реактивну електроенергію отримано 26.12.2014р. представником за довіреністю - Макаренко О.О., термін оплати до 14.01.2014р. Відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати вартості електричної енергії, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за активну електроенергію, спожиту в липні - грудні 2014 року у розмірі 684 944 грн. 22 коп. та заборгованість за реактивну електроенергію, спожиту в грудні 2014 року у розмірі 2 271 грн. 76 коп. Крім цього, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 4.2.1 договору, позивачем було здійснення нарахування: пені за період з 09.08.2014 року по 28.02.2015 року на зальну суму 62 706 грн. 09 коп., а саме: на заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в липні 2014р., за період з 09.08.2014 р. - 28.02.2015 р. на суму 9 183 грн. 59 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в серпні 2014р., за період з 11.09.2014 р. - 28.02.2015 р. на суму 13 040 грн. 14 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в вересні 2014р., за період з 11.10.2014 - 28.02.2015 р. на суму 7 092 грн. 01 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в жовтні 2014 р., за період з 12.11.2014 р. - 28.02.2015 р. на суму 18 611 грн. 13 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в листопаді 2014р., за період з 10.12.2014 р. - 28.02.2015 р. на суму 10 669 грн. 57 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту у грудні 2014 р., за період з 14.01.2015 р. - 28.02.2015 р. на суму 4 014 грн. 55 коп. На заборгованість за реактивну електричну енергію, спожиту у грудні 2014 р., за період з 14.01.2015 р. - 28.02.2015 р. на суму 95 грн. 91 коп. 3% річних за період з 09.08.2014 року по 28.02.2015 року на зальну суму 6 497 грн. 39 коп., а саме: На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в липні 2014р., за період з 09.08.2014 р. - 28.02.2015 р. на суму 1 147 грн. 71 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в серпні 2014р., за період з 11.09.2014 р. - 28.02.2015 р. на суму 1 378 грн. 72 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в вересні 2014 р., за період з 11.10.2014 р. - 28.02.2015 р. на суму 731 грн. 33 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в жовтні 2014 р., за період з 12.11.2014 р. - 28.02.2015 р. на суму 1 843 грн. 08 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в листопаді 2014 р., за період з 11.12.2014 р. - 28.02.2015 р. на суму 1 028 грн. 45 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту у грудні 2014р., за період з 14.01.2015 р. - 28.02.2015 р. на суму 359 грн. 52 коп. На заборгованість за реактивну електричну енергію, спожиту у грудні 2014р., за період з 14.01.2015 р. - 28.02.2015 р. на суму 8 грн. 58 коп. Інфляції за період з липня 2014 року до грудень 2015 року на загальну суму 60 272 грн. 85 коп., а саме: На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в липні 2014р., за період з серпня 2014р. по лютий 2015р. на суму 10 221 грн. 89 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в серпні 2014р., за період з вересня 2014 р. по лютий 2015 р. на суму 13 754 грн. 27 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в вересні 2014р., за період з жовтня 2014 р. по лютий 2015 р. на суму 6 820 грн. 26 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в жовтні 2014р., за період з листопад 2014р. по лютий 2015р. на суму 16 891 грн. 45 коп. На заборгованість за активну електричну енергію, спожиту в листопаді 2014р., за період з грудня 2014р. по лютий 2015р. на суму 9 566 грн. 83 коп. На заборгованість за реактивну електричну енергію, спожиту у грудні 2014р., за період з січня 2015р. по лютий 2015р. на суму 3 018 грн. 15 коп. Претензія на адресу КП «Компанія «Вода Донбасу» не направлялася. Відповідно до п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», Конституційний Суд України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. При цьому Конституційний Суд України вказав, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Частиною другою статті 222 ГК України встановлено не обов'язок, а право суб'єкта господарювання чи іншої юридичної особи - учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів звернутися до нього з письмовою претензією. Тому стаття 222 ГК України не суперечить вказаному рішенню Конституційного Суду України. Отже, зазначає позивач, направлення претензії - це право, а не обов'язок позивача. Листування з відповідачем щодо предмету спору відсутнє. Також позивач надав суду наявні відомості про засоби зв'язку з відповідачем, зокрема, адреса для листування: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177а.

Також, позивач надав заперечення на відзив № 51юр-938/15 від 20.05.2015р., в яких вказав наступне: відповідач надав суду відзив, в якому визнав позовні вимоги частково в зв'язку з тим, що, на думку відповідача, нарахування пені, 3% річних та інфляційних є неправомірним. Позивач не погоджується з доводами відповідача з наступних підстав. В обґрунтування доводів щодо неправомірного нарахування пені Відповідач посилається на ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 31.01.2015р. № 85-VIII, згідно якої встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними організаціями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами – виконавцями / виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відповідно до інформації офіційного сайту Верховної ради України, даний Закон було опубліковано 06.02.2015 року, відповідно набрання чинності Закону відбулось 07.02.2015 року. Крім того, відповідач в обґрунтування неправомірності нарахування йому з боку позивача пені, 3% річних та інфляційних посилається на настання обставин непереборної сили. В підтвердження даного факту відповідачем надана: копія висновку Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року; копія сертифікату торгово-промислової палати України № 1735 від 25.11.2014 року. Позивач вважає ці доводи безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу з наступних підстав. Згідно статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Позивач зазначає, що з вищевикладеного вбачається, що єдиним належним та достатнім документом, якій підтверджує проведення АТО, та який звільняє від відповідальності являється сертифікат Торгово-промислової палати України. В той же час, відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України», засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень регіональних торгово-промислових палат. Таким чином, висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року не може бути належним та допустимим доказом щодо доведення настання обставин непереборної сили. Окрім того, зазначений висновок взагалі зроблено відносно факту невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення та ніяк не пов'язано з договірними відносинами між сторонами за даною справою щодо виконання зобов'язань за договором постачання електричної енергії № 21 від 26.02.2010 року. Також, пунктом 6.12 Регламенту ТПП "Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)", затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40 (далі - Регламент) передбачено вимоги до сертифікату. Так, Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України № 5270/05-4 від 25.11.2014р. не містить відомостей щодо зобов'язань сторін за договором про постачання електричної енергії № 21 від 26.02.2010 року, що є підставою за даною справою, та наданий відповідачем на підтвердження настання обставин непереборної сили щодо справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. Позивач також зазначає, що відповідно до п. 4.3.2 договору про постачання електричної енергії № 21 від 26.02.2010 року сторона, для якої виконання зобов’язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий термін та дату припинення дії обставин непереборної сили. Однак, відповідач не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, що впливають на виконання зобов'язань за договором про постачання електроенергії № 21 від 26.02.2010 року. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України. Таким чином зазначає позивач, відповідач не надав до матеріалів цієї справи належні докази щодо настання для останнього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором про постачання електроенергії № 21 від 26.02.2010 року.

Крім того, позивач надав заперечення на клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення № 51юр-939/15 від 20.05.2015р., в якому зазначив, що заперечує проти зазначеного клопотання, виходячи з наступного: в обґрунтування своїх вимог щодо надання розстрочення виконання рішення відповідач вказує на скрутне фінансове становище. У роз'ясненнях Вищого господарського суду від 12.09.1996р. № 02-5/333 визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Проте, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Так позивач зазначає, що позивач на сьогоднішній час знаходитися в не менш скрутному фінансовому становищі, що зумовлене проведенням антитерористичної операції на території Донецької області. Так, в період з 16.05.2014р. по 01.12.2014р. в різних містах та районах Донецької області, де позивач здійснює свою ліцензійну діяльність, здійснено ряд протиправних дій стосовно майна Компанії, а саме: заволодіння невідомими озброєними особами транспортними засобами, що спричинило значні збитки для Позивача. Вищезазначені факти підтверджуються заявами Позивача про злочини, поданими до органів внутрішніх справи України, та відповідними витягами з кримінального провадження. Крім того, за весь час проведення антитерористичної операції на території Донецької області в результаті бойових дій пошкоджена значна кількість кабельних ліній, трансформаторних підстанцій та іншого обладнання, за допомогою якого здійснюється постачання електричної енергії. Позивачем на території Донецької області за власний кошт відновлено понад 370 високовольтних мереж, 360 підстанцій 110 - 35 кВ та 5 600 трансформаторних підстанцій, що спричинило понесення збитків для позивача. Також в результаті проведення на території Донецької області АТО дестабілізована господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є споживачами електроенергії позивача, що зумовлює неможливість отримання позивачем своєчасної та повної оплати поставленої електроенергії. Так, станом на 01.052015р. дебіторська заборгованість позивача складає 3 759 269 037 грн., а саме: 1 397 882 554 грн. (заборгованість за активну електроенергію населення); 2 285 066 855 грн. (заборгованість за активну електроенергію юридичних осіб); 46 598 712 грн. (заборгованість за реактивну електроенергію юридичних осіб); 29 720 916 грн. (транспортування). Позивач, в свою чергу, постачає споживачам електроенергію, яку купує у ДП «Енергоринок» на підставі договору № 4863/01 від 19.08.2008 р. Відповідно до п. 6.1 Договору оплату за куповану електроенергію позивач здійснює відповідно до ЮКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок» з поточних рахунків із спеціальним режимом використання позивача. Оплата електроенергії здійснюється плановими платежами за 1,2 та 3 декаду місяця. Подекадні планові платежі, які вносяться на рахунки ДП «Енергоринок», формуються позивачем з планових платежів, внесених споживачами. Тобто, у разі несвоєчасної оплати споживачами планових платежів, позивач не має змоги своєчасно внести подекадну оплату купованої електроенергії. Згідно з п. 7.3.2 цього договору у випадку несвоєчасного виконання зобов’язання з оплати електроенергії, поставленої ДП«Енергоринок», позивач сплачує пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення. Крім того, у випадку прострочення виконання зазначеного зобов’язання більш, ніж на 30 днів, позивач сплачує штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Таким чином, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання зі сплати електроенергії, поставленої йому позивачем, позивач не має можливості виконати своє зобов’язання зі сплати електроенергії поставленої позивачу ДП «Енергоринок». Лише станом на 01.02.2015р. заборгованість позивача перед ДП «Енергоринок» складає близько 4 млрд. грн., з яких сотні мільйонів – санкції. Крім того, на даний момент ДП «Енергоринок» пред'явлені позивачу претензії про сплату пені та штрафів за договором № 4863/01 от 19.08.2008р. за 2014р., частина з яких складає суму 6 263 167 грн. 45 коп.Таким чином, задоволення клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення призведе до ще більшого погіршення фінансового становища позивача, оскільки в даному випадку позивач буде позбавлений можливості своєчасно виконувати зобов'язання щодо оплати купованої електроенергію перед ДП «Енергоринок», що в свою чергу призведе до покладення на позивача відповідних санкцій зі сторони останнього. Виходячи з вищенаведеного позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання щодо розстрочення виконання рішення.

Відповідач надав суду відзив № 03/01/684 від 22.05.2015р., в якому вказав наступне: як вбачається з позовної заяви, підставою позову є невиконання договірних зобов'язань по сплаті за спожиту електричну енергію за договором № 21 від 26.02.2010 року, за яким електрична енергія поставляється на об'єкти Амвросіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства - відокремленого підрозділу КП «Компанія «Вода Донбасу». Відповідач визнає, що наявна заборгованість за послуги наданої активної електричної енергії на суму 684 944 грн. 22 коп. за період з 01.06.2014р. по 31.12.2014р. та заборгованість за реактивну електроенергію 2 271 грн. 76 коп., спожиту у грудні 2014р. З нарахуванням пені, 3% річних, інфляційної складової відповідач не згоден у повному обсязі. Позиція відповідача полягає у наступному. Амвросіївське ВУВКГ є підприємством життєзабезпечення міста, підприємство яке забезпечує безперебійну подачу води населенню та юридичним особам. При дуже складної ситуації з матеріальним забезпеченням та низьким рівнем оплати за послуги населенням продовжує виконувати свої функції. Всім абонентам, які звернулися до відповідача з проханням укласти договір реструктуризації заборгованості, підприємство надало згоди. Тому за 2014 рік Амвросіївським ВУВКГ укладено 12 договорів на погашення заборгованості на загальну суму 22,4 тис.грн. Згідно ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово - комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»: на суму реструктуризованоїзаборгованості не нараховується пеня житлово - комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Тому по - перше відповідач вважає, що сумипені, 3% річних інфляційної складової підлягають перегляду. Крім того, позивач невірно розрахував суму інфляційних, на що відповідач надав контррозрахунок. По - друге, відповідач зазначає, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Так відповідно до норм прямої дії ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, при цьому кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом: КЗпП, Законом України «Про оплату праці» які передбачають вжиття заходів щодо своєчасної виплати заробітної плати та погашення заборгованості по її виплаті. При цьому, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Станом на 01,05.2015р. заборгованість по заробітній платі та ЄСВ на підприємстві склала 178 857 226 грн. 37 коп. При цьому й дебіторська заборгованість за послуги водопостачання та водовідведеиня станом на 01.01.2015р. склала 8137,00 тис. грн.Про фактичний стан справ на підприємстві стратегічного значення свідчить статистичний звіт про фінансовий результат дебіторської та кредиторської заборгованостях. Згідно розділу 1 «Фінансовий результат» звіту за 12 місяців 2014 року, збитки становлять 447,9 млн. гри. Тарифи, які встановлені для КП «Компанія «Вода Донбасу», є збитковими, рентабельність тарифів, водопостачання склала - 57,1%, стоки - 50%. Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Прийняттям вищевказаного Указу Президента зумовило проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України. Нестабільна ситуація в Донецькій області, військові зіткнення, реальна загроза життю людей, втрата матеріальних цінностей призвели до нестабільності в роботі відповідача, у зв'язку з чим підприємство не мало можливості виконувати свої договірні зобов'язання по наданню послуг централізованого (питного та технічного) водопостачання та водовідведення. Таким чином, підтверджені Висновком Донецької ТПП обставини призвели до різкого падіння рівня надходження грошових коштів від контрагентів. Крім того, Сертифікатом (Висновком) № 1735, № 1736 про настання обставин непереборної сили Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 10.06.2014р. До того жу пункті 4.3 Договору про постачання електричної енергії № 21 від 26.02.2010 року, чітко зазначено, що сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково. Обставини непереборної сили, тобто форс-мажор визначені вищезазначеними Висновком ТПП га Сертифікатами. Таким чином, обставини непереборної сили які не залежали від волі відповідача та підтверджені відповідними висновками компетентних органів вказують на фактичну неможливість належним чином виконувати відповідачем свої зобов'язання насамперед щодо виплати заробітної плати, справлення та сплати податків та обов'язкових платежів які підлягають сплаті в першочерговому порядку. Крім того, статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Норма статті 218 ГК України вказує на підставу господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин - вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. З наведеного вбачається, що оскільки для КП «Компанія «Вода Донбасу» виникли обставини які не залежали від її волі - обставини непереборної сили (форс-мажор), тому відсутня її провина у порушенні зобов'язання перед позивачем, що звільняє відповідача від відповідальності за таке порушення. До того ж, згідно п. 2 ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств –виконавців / виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015р. №85-VIII встановлюється мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Статтею 1 вказаного Закону встановлюються додаткові гарантії щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. Як зазначається у Сертифікаті (висновку) № 1735, 1736 про настання обставин непереборної сили Торгово-промислової палати України, за інформацією Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України 07 квітня 2014р. згідно з вимогами чинного законодавства України прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській і Харківській областях. Поіменний перелік населених пунктів на території яких здійснювалася аититерористичча операція визначений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р. На теперішній час на сході України триває антитерористична операція яка проводиться відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». КП „Компанія „Вода Донбасу" є природнім монополістом на ринку Донецької області по наданню послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Основним видом діяльності підприємства є забір, очищення та постачання води. Згідно п.3.1 Статуту КП «Компанія «Вода Донбасу» є підприємством житлово-комунального господарства яке створене з метою централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води; надання послуг-водовідведення та інше. Тобто, відповідач є виробником житлово-комунальних послуг. На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд, відмовити позивачу у стягненні 3 % річних, суми інфляційних витрат, та суми пені з відповідача.

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 20466332 від 22.04.2015 року, відповідно до якого Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” знаходиться за адресою: ---------, м. Маріуполь Донецької області., ------.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду від 22.04.2015 року про порушення провадження у справі та призначення судового засідання та від 25.05.2015 року про відкладення розгляду справи була направлена відповідачу на вказану вище адресу, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції, копії яких залучені до матеріалів справи.

Листом вих. 04-16-416 від 30.03.2015р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Горлівка Донецької області.

З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвали суду від 22.04.2015 року та 25.05.2015 року позивачу на адресу: ---------- м. Горлівка Донецької області, --------, про що було складено відповідні акти від 22.04.2015 року та від 25.05.2015 року.

На підставі викладеного, ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення засідання від 22.04.2015 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Однак, позивачем в тексті позовної заяви було зазначено адресу для листування: ----------- м. Маріуполь Донецької області, ---------.

Ухвала суду від 22.04.2015 року про порушення провадження у справі та призначення судового засідання та від 25.05.2015 року про відкладення розгляду справи була направлена позивачу на адресу для листування, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, текст ухвал суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання від 22.04.2015 року та про відкладення розгляду справи від 25.05.2015 року був надісланий позивачу та відповідачу на адреси їх електронної пошти, про що свідчать витяги з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою № 06-05/1123, № 06-05/1124 від 24.04.2015 року, № 06-05/1361 від 26.05.2015 року та № 06-05/1360 від 26.05.2015 року, відповідно.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:           

Між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 21 від 26.02.2010р. з додатками (далі – договір).

Згідно вказаному договору позивач поставив відповідачу активну електроенергію в період з липня 2014р. по грудень 2014р. на суму 684 944 грн. 22 коп. та реактивну електроенергію в грудні 2014р. на суму 2 271 грн. 76 коп., що підтверджується актами прийняття - передавання товарної продукції “Донецькобленерго” та Амвросіївським ВУВКГ КП “Компанія “Вода Донбасу” та рахунками за вказані місці. Акти та рахунки знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 9 Додатку № 5 до договору, остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також інші платежі, передбачені цим договором та Правилами, здійснюються відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунка грошовими коштами на рахунки позивача, які вказані в розділі 10 договору, у термін, що не перевищує 10 (десять) операційних днів від дня отримання рахунку.

Відповідач отримав рахунки на оплату за липень 2014р. - 25.07.2014р., за серпень 2014р. – 27.08.2014р., за вересень 2014р. – 26.09.2014р., за жовтень 2014р. – 28.10.2014р., за листопад 2014р. – 26.11.2014р., за грудень 2014р. – 26.12.2014р.

Заборгованість за активну електроенергію за період з липня 2014р. по грудень 2014р. в сумі 684 944 грн. 22 коп. та реактивну електроенергію за грудень 2014р. в сумі 2 271 грн. 76 коп. відповідачем не оплачена, суду не було надано доказів оплати вказаної заборгованості.   

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за активну електроенергію в сумі 684 944 грн. 22 коп. та реактивну електроенергію в сумі 2 271 грн. 76 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв’язку з інфляційними процесами в державі.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 497 грн. 39 коп., нарахованих з 09.08.2014 року по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитою у липні - грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в грудні 2014 року; суму інфляційних витрат у розмірі 60 272 грн. 85 коп., нарахованих з 01.08.2014р. по 28.02.2015р.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає, що фактично з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 6 484 грн. 70 коп. та інфляційні витрати в сумі 99 889 грн. 74 коп., але суд не вважає за необхідне виходи за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 6 484 грн. 70 коп. та інфляційні витрати в сумі 60 272 грн. 85 коп.

В частині стягнення 3% річних в сумі 12 грн. 69 коп. в позові слід відмовити, в зв’язку з необґрунтованим нарахуванням.

Відповідно до умов п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 до цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3 % річних від простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов’язання за цим договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 62 706 грн. 90 коп., нарахованої з 09.08.2014р. по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в липні – грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в грудні 2014 року.

Але, статтею 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015р. № 85-VIII, встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними організаціями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/ виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відповідно до інформації офіційного сайту Верховної ради України, даний Закон було опубліковано 06.02.2015 року, відповідно набрання чинності Закону відбулось 07.02.2015 року.

В Законі не вказано, що він має зворотню силу.

За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 09.08.2014р. по 06.02.2015р. в сумі 47 896 грн. 86 коп.

Отже, пеня за період з 07.02.2015р. по 28.02.2015р. в сумі 14 810 грн. 04 коп. нарахована позивачем відповідачу необґрунтовано, а тому позивачу в цій частині в позові слід відмовити. 

Позивач надав суду заперечення на клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, але відповідач з таким клопотанням до суду не звертався.

Заперечення відповідача не приймаються судом по вказаним вище підставам, та в зв’язку з наступним :  

25.05.2015р. від відповідача поступив відзив № 03/01/684 від 22.05.2015р., в додатках до якого були вказані документи, які до нього додаються. Але фактично, до відзиву були додані тільки: копія ухвали господарського суду Запорізької області про порушення провадження у справі від 01.04.2015р., звіт про фінансові результати за 2014р., контрозрахунок суми боргу, копія відповіді на телефонограму №03/01/652 від 19.05.2015р., копія довідки про заборгованість по заробітної плати від 20.05.2015р. №03/663, копія довіреності №03-45 від 19.12.2014р. та копія позовній заяви по даної справі.

 До вказаного відзиву не були додані: копії Сертифікату (висновку) № 1735 про настання обставин непереборної сили Торгово-промислової палати України; копії Сертифікату (висновку) № 1736 про настання обставин непереборної сили Торгово-промислової палати України; копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; копії витягу зі Статуту, про що судом був складений акт про відсутність документів, який був надісланий відповідачу разом з ухвалою про відкладення розгляду справи від 25.05.2015р., про що прямо зазначено в цієї ухвалі.

Крім цього, ухвалою від 25.05.2015р. суд зобов’язав відповідача надати суду документи, які не були додані до відзиву № 03/01/684 від 22.05.2015р., в тому числі: копію Сертифікату (висновку) № 1735 про настання обставин непереборної сили Торгово-промислової палати України; копію Сертифікату (висновку) № 1736 про настання обставин непереборної сили Торгово-промислової палати України.

Відповідач до прийняття судом резолютивної частини рішення так і не надав суду вказані вище документи.

Крім цього, згідно п. 6.2 Регламенту ТПП "Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)", затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40(3) (далі - Регламент) форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої сторони по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, … .

Відповідач не надав суду Сертифікату Торгово-промислової палати України, яким би були встановлені форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили) по спірному договору.

В п. 4.3 спірного договору вказано, що відноситься до форс – мажорних обставин. Антитерористична операція не включена до форс – мажорних обставин, про які йдеться в п. 4.3 договору.

Більш того, в п. 4.3.2 договору сторони передбачили, що сторона, для якої виконання зобов’язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна була не пізніше 5 календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили, а також надати документальні докази наявності обставин непереборної сили: відповідну довідку ТПП України або інших уповноважених органів державної влади.

Відповідач не надав суду доказів направлення позивачу не пізніше 5 календарних днів письмове повідомлення про обставини непереборної сили та не надав доказів направлення позивачу не пізніше 5 календарних днів докази наявності обставин непереборної сили: відповідну довідку ТПП України або інших уповноважених органів державної влади. Фактично відповідач повідомив позивача про наявність форс – мажорних обставин та надав позивачу Сертифікати ТПП лише з відзивом.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не отримував від відповідача повідомлення про наявність форс – мажорних обставини, Сертифікати ТПП в строк, вказаний в п. 4.3.2 договору, отримав вказані документи від відповідача тільки з відзивом.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд 

 

 В И Р І Ш И В:

 

Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (---------, м. Маріуполь Донецької області, --------) на користь Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго” (--------- м. Горлівка Донецької області, --------; адреса для листування: ------------, м. Маріуполь Донецької області, --------) заборгованість за активну електроенергію в сумі 684 944 грн. 22 коп., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 2 271 грн. 76 коп., 3% річних в сумі 6 484 грн. 70 коп., інфляційні витрати в сумі 60 272 грн. 85 коп., пеню в сумі 47 896 грн. 86 коп., судовий збір в сумі 16 036 грн. 72 коп. Надати наказ.

В частині стягнення 3% річних в сумі 12 грн. 69 коп. та пені в сумі 14 810 грн. 04 коп. в позові відмовити.