До уваги ПАТ «Макрохім» та ТОВ «Украгрозакупівля» по справі № 908/2709/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Макрохім» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» (83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, 12)

про стягнення 91456,32 грн.

 

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

 

 

До Господарського суду Запорізької області 21.04.15. звернулось Приватне акціонерне товариство «Макрохім» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» про стягнення 91456,32 грн. заборгованості за Договором поставки № 8 від 13.12.11., з яких: 69443,80 грн. – суми основного боргу, 7788,25 грн. – пені, 1021,56 грн. – 3% річних, 13202,71 грн. – втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті вартості поставленої продукції, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» виникла заборгованість перед Приватним акціонерним товариством «Макрохім».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.04.15. порушено провадження у справі № 908/2709/15, справі присвоєно номер провадження 19/82/15, судове засідання призначено на 14.05.15. о 10-20.

Представник позивача в судове засідання 14.05.15. не з’явився, але від нього 08.05.15. через Відділ документального забезпечення господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з неможливістю представника позивача бути присутнім в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 14.05.15. не з’явився, вимоги ухвали суду від 23.04.15. не виконав.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.05.15. розгляд справи № 908/2709/15 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 09.06.15. о 10-30.

Представник позивача в судовому засіданні 09.06.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Приватного акціонерного товариства «Макрохім» задовольнити повністю, подав суду письмові пояснення щодо часткового погашення відповідачем суми боргу.

Представник відповідача в судове засідання 09.06.15. повторно не з’явився, вимоги ухвали суду від 14.05.15. не виконав.

Через Відділ документального забезпечення господарського суду 17.06.15. від Приватного акціонерного товариства «Макрохім» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та додано копію двосторонньо підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 11.06.15. на суму 69443,80 грн.

Представники сторін в судове засідання 18.06.15. не з’явились, про поважні причини неявки представник відповідача не повідомив, витребувані судом документи не подав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» інформації щодо місця та часу проведення судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11. вбачається, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, сторони є належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи і їх неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/2709/15.

 

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

13.12.11. між Приватним акціонерним товариством «Макрохім» (далі – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» (далі – Покупець) укладено Договір поставки № 8 (далі – Договір).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач вартість поставленого товару в повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 69443,80 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 13.1 Договору в редакції Угоди від 30.12.13. про внесення змін до Договору встановлено, що даний Договір діє до 31.12.14., але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Договір, на час виконання зобов’язань діяв та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Судом встановлено, що свої зобов’язання за Договором позивачем на підставі встановлених вище п.п 1.1, 2.1 Договору виконано у повному обсязі, а саме, позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 70200,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними: на зазначену вище суму, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що Покупець зобов’язується здійснити оплату поставленої Продукції в строк, що не перевищує30 9тридцяти) банківських днів з дати поставки Продукції.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору, оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 756,20 грн., про що свідчить банківська виписка з рахунку відповідача, в зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 69443,80 грн.

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія двосторонньо підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 11.06.15. на суму 69443,80 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» перед Приватним акціонерним товариством «Макрохім» за неналежне виконання умов Договору становить 69443,80 грн.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1021,56 грн. – 3% річних та 13202,71 грн. – збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми 3 % річних та збитків від інфляції, судом встановлено, що позивачем допущено помилки при здійснені розрахунку, однак, сума 3 % річних є більшою, ніж заявлено позивачем, тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 3 % річних в заявленій ним сумі.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1021,56 грн. – 3% річних та 12375,02 грн. – збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком суду).

Також, позивач на підставі п. 10.3 Договору просить суд стягнути з відповідача 7788,25 грн. – пені.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що в випадку порушення строку оплати Продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла в період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем невірно визначено розмір пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 7695,67 грн. (за обґрунтованим розрахунком суду).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Макрохім» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1.            Позов Приватного акціонерного товариства «Макрохім» задовольнити частково.

2.            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» (83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, 12, код ЄДРПОУ 33110033) на користь Приватного акціонерного товариства «Макрохім» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4, код ЄДРПОУ 24720905) 69443 (шістдесят дев’ять тисяч чотириста сорок три) грн. 80 коп. – суми основного боргу, 7695 (сім тисяч шістсот дев’яносто п’ять) грн. 67 коп. – пені, 1021 (одну тисячу двадцять одну) грн. 56 коп. – 3 % річних, 12375 (дванадцять тисяч триста сімдесят п’ять) грн. 02 коп. – збитків від інфляції, 1810 (одну тисячу вісімсот десять) грн. 89 коп. – судового збору.

5.      Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.