До уваги ДП „Компанії „ФПС Україна”, справа № 908/2670/15

   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області

                                                                                                 Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

м. Запоріжжя Справа № 908/2670/15
01.07.2015р.

За позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційного банку „ПІВДЕНКОМБАНК” в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „КБ „ПІВДЕНКОМБАНК” (місцезнаходження: -------------- м. Донецьк, -------; адреса для кореспонденції: ---------- м. Київ, -----)

До Дочірнього підприємства „Компанії „ФПС Україна” (---------, м. Донецьк, --------; адреса представника -----------.: вул. ------, м. Київ, -------)

Про стягнення 1 682 754 грн. 63 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Новохатній О.В. – дов. №70 від 08.06.2015р.

Від відповідача: Тернова В.О. – дов. №12/2 від 12.05.2015р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційного банку „ПІВДЕНКОМБАНК” в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „КБ „ПІВДЕНКОМБАНК” (м. Донецьк) м. Київ до Дочірнього підприємства „Компанії „ФПС Україна” (м. Донецьк) м. Київ, про стягнення 1 682 754 грн. 63 коп., суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача на підставі договору про надання відкличної не відновлювальної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012 року, прострочену заборгованість по кредиту в сумі 1 098 302 грн. 43 коп., поточну заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 295 378 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати комісії в сумі 5 207 грн. 27 коп. та пеню в сумі 271 564 грн. 95 коп.
Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 11.06.2015 року, в якій вказав, що позивачем на другій сторінці позовної заяви було допущено технічну помилку у кінцевому терміні повернення кредиту, а саме вказано 19.06.2015р. замість вірної дати – 26.11.2014р. Також, позивач додатково пояснив суду, що з суми сплаченої відповідачем пені у розмірі 5 106 грн. 74 коп. було сплачено 5 092 грн. 76 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів та 14 грн. пені за несвоєчасне погашення комісійної винагороди. Залишок непогашеної пені за несвоєчасне погашення кредиту становить 227 160 грн. 64 коп.; пені за несвоєчасне погашення процентів 43 234 грн. 32 коп.; пені за несвоєчасне погашення комісійної винагороди 1 169 грн. 98 коп.
Заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).
Позивач надав суду письмові пояснення вих. № 09/2819 від 14.05.2015 року, в яких вказав наступне: Загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 15.04.2015р. за Договором про надання мультивалютної відкличної відновлювальної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р. складає 1 682 754 грн. 63 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 1 098 302 грн. 43 коп.; поточна заборгованість зі сплати процентів за користування Кредитом – 12 300 грн. 99 коп.; прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування Кредитом – 295 378 грн. 99 коп.; прострочена заборгованість за комісіями – 5 207 грн. 27 коп.; заборгованість по пені – 271 564 грн. 95 коп. Порядок надання та погашення кредиту, нарахування та сплати процентів передбачено розділом 2 Кредитного договору. Щодо періоду нарахування основного боргу. Починаючи з 02.03.2012р. по 08.06.2012р.(включно) Відповідачу окремими частинами (траншами) був наданий Кредит в розмірі 2 400 000, 00 гривень. За період з 29.08.2013 року по 22.01.2014 року Відповідачем погашено 600 000, 00 грн. поточної заборгованості за кредитом. Станом на 15.04.2015р. поточна заборгованість за кредитом відсутня. За період з 17.06.2013 року по 26.05.2014 року Відповідачем погашено 701 697 грн. 57 коп. простроченої заборгованості за кредитом. Станом на 15.04.2015р. прострочена заборгованість за кредитом становить 1 098 302 грн. 43 коп. Останнє погашення Позичальником кредиту було здійснене 26.05.2014р. Поточна заборгованість за кредитом відсутня. Щодо періоду та порядку нарахування процентів за користування кредитом. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно, за період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії. Якщо останнє число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування процентів здійснюється напередодні. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за методом «факт/360» (фактична кількість днів користування Кредитом у місяці та 360 днів у році). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії. Згідно ст. 1056-1 ЦК України «розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів». Сплата процентів здійснюється у валюті Кредиту щомісячно, по 05 число місяця (включно), наступного за звітним, а також в день повернення Кредиту в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії, на рахунок, визначений п. 2.8. Кредитного договору. Згідно розрахунку заборгованості, прострочена заборгованість за процентами виникла 08.05.2012р., тобто нарахування процентів здійснюється на кінець місяця (30.04.2012р.), а сплачувати нараховані відсотки Позичальник зобов'язується по 05 число місяця (включно), наступного за звітним. За період з 04.04.2012 року по 01.04.2014 року Відповідачем було погашено 1 057 952 грн. 33 коп. поточної заборгованості за нарахованими процентами. Станом на 15.04.2015 року поточна заборгованість за нарахованими процентами становить 12 300 грн. 99 коп. За період з 16.05.2012 року по 06.05.2014 року Відповідачем було погашено 194 402 грн. 66 коп. простроченої заборгованості за нарахованими процентами. Станом на 15.04.2015 року прострочена заборгованість за нарахованими процентами становить 295 378 грн. 99 коп. Щодо нарахування комісії. Згідно п. 2.9 Кредитного договору одноразова комісія відсутня. Нарахування щомісячної комісії здійснюється щомісячно, з урахуванням фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, за період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Сплата щомісячної комісії здійснюється щомісячно, по 05 число місяця, наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі. За період з 04.04.2012 року по 01.04.2014 року Відповідачем було погашено 54 836 грн. 02 коп. поточної заборгованості за комісіями. Станом на 15.04.2015 року поточна заборгованість за комісіями відсутня. За період з 22.04.2013 року по 06.05.2014 року Відповідачем було погашено 3 595, 00 гривень простроченої заборгованості за комісіями. Станом на 15.04.2015 року прострочена заборгованість за комісіями становить 5 207 грн. 27 коп. Щодо нарахування пені. Відповідно до п. 4.2 у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених Кредитним договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання, визначених цим Договором, кредитор має право стягнути з Позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Згідно розрахунку заборгованості Позичальника, нарахування пені починається з 08.05.2012р., при цьому, станом на 11.07.2013р. пеня сплачена в розмірі 5 106 грн. 74 коп., та у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, починаючи з 26.05.2014р. знову нараховується пеня. Таким чином, період за який стягується пеня - з 26.05.2014р. по 14.04.2015р. Заборгованість Відповідача по пені станом на 15.04.2015 року становить 271 564 грн. 95 коп. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (надалі - Закон), на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Відповідно до ч. 1 ст. З Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Тобто, господарська діяльність - це фактичне здійснення діяльності суб'єктом господарювання за певним напрямом. Станом на 15.04.2015 року, Відповідач не направляв на адресу ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» ніяких документів, які б підтверджували, що ДП «КОМПАНІЯ «ФПС УКРАЇНА» і надалі продовжує здійснювати господарську діяльність за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 9, кв. 1. Таким чином, немає жодних доказів того, що Позичальник здійснює господарську діяльність в зоні антитерористичної операції. Також, згідно ч. 2 ст. 1 Закону - «територія проведення антитерористичної операції — територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку...». 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (надалі - розпорядження 1). Однак розпорядженням Кабміну від 05 листопада 2014 року «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р.» було зупинено дію розпорядження 1. Позивач повідомляє, що направлення копії розрахунку Відповідачу та звірення взаємних розрахунків з ним є неможливим. В матеріалах справи міститься інформація щодо проблематичності направлення будь-якої документації ДП «КОМПАНІЯ «ФПС УКРАЇНА». Таким чином, акт звірки взаємних розрахунків, витребуваний судом для пред'явлення в судовому засіданні, Позивач надати не має змоги та можливості.
Позивач надав суду додаткові пояснення № 09/3004 від 10.06.2015р., в яких зазначив наступне: В силу укладеного між Третьою особою та Позивачем Договору застави, у позивача виникає безумовне право на звернення стягнення на предмет застави і сторони домовилися про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу на користь Позивача з моменту порушення умов Кредитного договору. У Позивача виникає безумовне право на звернення стягнення на предмет застави з моменту виникнення заборгованості за Кредитним договором, проте це аж ніяк не обов'язок Позивача, а сторони домовилися про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу на користь Позивача у разі, якщо Позивач скористається своїм правом на звернення стягнення на предмет застави. На час виникнення заборгованості у Відповідача перед Позивачем, у Позивача діяла Тимчасова адміністрація. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами. Тобто, під час тимчасової адміністрації не проводяться активні операції. Крім того, списання грошових коштів призводить до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою задоволення вимог Третьої особи могло бути здійснене в сьому чергу та тільки після запровадження процедури ліквідації неплатоспроможного банку. Враховуючи вище викладене, заборгованість за Кредитним договором не була погашена за рахунок депозитного вкладу Третьої особи. Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. У статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Тобто, зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання. В даному випадку Позивач не задовольняв свої вимоги за рахунок Предмета застави - Депозитного вкладу у сумі 62 400 дол. США, а тому поєднання в одній особі Боржника та Кредитора не відбулося.
Позивач надав заперечення на відзив №09/3103 від 19.06.2015р., де вказав наступне: Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву в якому заборгованість за кредитним договором № 307К-02Ю від 02.03.2012р. Відповідачем не визнається у зв'язку з припиненням зобов'язання, оскільки Позивач, на думку Відповідача, набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно з п. 5.4. договору застави № 3073-02Ю\З від 23.12.2013 року. Також, позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги про стягнення поточної заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом на суму 12 300 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 295 378 грн. 99 коп., прострочену заборгованість за комісіями 5 207 грн. 27 коп., пені за порушення строків повернення кредиту 271 564 грн. 95 коп. Вказана заборгованість нарахована після 14.04.2014 року, відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Позивач зобов'язаний її скасувати. З викладеним позивач погодитися не може. По-перше, Відповідач зазначив, що порушення строків повернення процентів за користування кредитом відбулося 22.04.2013р., порушення строку повернення кредиту відбулося 27.05.2014р., прострочена заборгованість по комісії відбулася 22.04.2013р. в зв'язку з цим Позивач повинен був задовольнити свої вимоги за рахунок депозитного вкладу розміщеного на підставі Договору банківського вкладу № 13423Д-02Ф від 20.12.2013р. Дане посилання є безпідставними. Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості (Додаток 7), порушення строків повернення процентів за користування кредитом у сумі 66 133 грн. 33 коп. відбулося 08.04.2013р., прострочена заборгованість по комісії у сумі 2 400,00 грн. відбулася 08.04.2013р., проте 22.04.2013р. Позичальник погасив прострочену заборгованість. Окрім викладеного, Договір застави № 3073-02Ю\3, на який посилається Відповідач, був укладений 23.12.2013р., а прострочення по оплаті процентів та комісії відбулося 08.04.2013р. Твердження Відповідача про те, що у Позивача виникає безумовне право на звернення стягнення на предмет застави з моменту виникнення заборгованості за Кредитним договором є правильним, проте це аж ніяк не обов'язок Позивача, а його право. Відповідно твердження Відповідача про автоматичне відступлення права вимоги за договором банківського вкладу на користь Позивача з моменту порушення умов Кредитного договору та як наслідок цього звернення стягнення на предмет застави є помилковим та таким, що не відповідає умовам Кредитного договору та Договору застави майнових прав на банківський вклад Третьої особи. Так, п. 5.2 Договору застави майнових прав на депозитний вклад № 3073-02Ю\3 від 23.12.2013 року передбачено, що «Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, забезпечених цією заставою, а якщо вимога не буде задоволена. достроково звернути стягнення на Предмет застави». А п. 5.4 Договору застави передбачено вже шлях реалізації Банком свого права. Окрім викладеного, ч. 5 п. 5.4 Договору застави майнових прав на депозитний вклад № 3073-02Ю\3 від 23.12.2013 року зазначено, що передбачене пунктом 5.4 списання здійснюється Заставодержателем відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, а тому посилання Відповідача про списання грошових коштів з депозитного рахунку в рахунок погашення кредиту відбувається автоматично і без всяких умов і додаткових погоджень є помилковим. Задоволення вимог за рахунок депозиту внаслідок порушення строку повернення кредиту 27.05.2014р., на яке посилається Відповідач, не було здійснено, оскільки Постановою Правління НБУ від 23.05.2014 року № 305 «Про віднесення ПАТ «КБ «Південкомбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2014 року прийнято рішення № 37 про запровадження з 26.05.2014 року тимчасової адміністрації строком на 3 місяці до 25.08.2014 року та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами. Тобто, під час тимчасової адміністрації не проводяться активні операції. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.09.2014р. № 101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК». Статтею 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачені наслідки призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію. Вказаною статтею Закону передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Враховуючи те, що Національним банком України з 26.09.2014 р. відкликано банківську ліцензію ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК». а також те. що банківська діяльність ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій. ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» не має права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб. у зв'язку із чим. ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів. Отже, до правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку з встановленою даним Законом черговістю погашення вимог кредиторів. Крім того, списання грошових коштів призводить до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою задоволення вимог Третьої особи могло бути здійснене в четверту чергу та тільки після запровадження процедури ліквідації неплатоспроможного банку. Враховуючи вище викладене, Позивач стверджує, що заборгованість за Кредитним договором не була погашена за рахунок депозитного вкладу Третьої особи, що підтверджується наявністю коштів на вкладному рахунку Третьої особи. Згідно з частиною статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. У статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Наявність у Позивача права на звернення стягнення на предмет застави - депозит Третьої особи, а також наявність заборгованості Відповідача перед Банком за Кредитним договором та відсутності у нього доказів на підтвердження здійснення такого списання, не вбачається підстав за яких Позивачем було здійснено списання депозитного вкладу Третьої особи. По-друге, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (надалі - Закон), на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Відповідно до ч. 1 ст. З Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Тобто, господарська діяльність - це фактичне здійснення діяльності суб'єктом господарювання за певним напрямом. Станом на 15.04.2015 року, Відповідач не направляв на адресу ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» ніяких документів, які б підтверджували, що ДП «КОМПАНІЯ «ФПС УКРАЇНА» і надалі продовжує здійснювати господарську діяльність за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 9, кв. 1. Таким чином, немає жодних доказів того, що Позичальник здійснює господарську діяльність в зоні антитерористичної операції. Посилання Відповідача щодо скасування поточної заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом на суму 12 300,99 грн., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 295 378,99 грн., прострочену заборгованість за комісіями 5 207,27 грн., у зв'язку з їх нарахуванням після 14.04.2014р., є безпідставними, такими що не відповідають умовам договору та законодавству. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це визначається кредитним договором. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно частини 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України). Відповідачем не виконано зобов'язання, передбачені п. 3.3.5 та п. 3.3.6 Кредитного договору, щодо сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом у строки, визначені Кредитним договором та Додатковою угодою № 5 від 23.12.2013р. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву № 127/15 від 05.06.2015 року, в яких вказав наступне: Відповідач позов не визнає у повному обсязі за наступних підстав: заборгованість за кредитним договором №307К-02Ю от 02.03.2012р. була повністю припинена у зв'язку з тим, що ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» набув право на звернення стягнення на предмет застави, згідно з п. 5.4 договору застави № 3073-02Ю\3 від 23.12.2013р. 02.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством „Комерційний банк „ПІВДЕНКОМБАНК" та Дочірнім підприємством «Компанія ФПС «Україна» був укладений договір про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 307К-02Ю (Кредитний договір) на суму 2400000,00 гривень. Вказані грошові кошти були нами одержані у період з березня 2012 року по червень 2012 року. Кредитний договір був укладений на строк до 26.11.2014р. (додаткова угода № 5). В рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем у період з 17.06.2013р. по 28.04.2014р. було сплачено банку 1250000,00 грн. Згідно з графіком зменшення ліміту кредитної лінії (додаткова угода № 4) станом на 26.05.2014 року відповідач повинен був зменшити ліміт кредитної лінії до 1050000,00 грн., станом на 26.06.2014 р. зменшити кредит лімітної лінії до 900000,00 грн., станом на 28.07.2014 р. - до 750000,00 грн., станом 26.08.2014 р. - 600000,00 грн., станом на 26.09.2014 р. - 450000,00 грн., станом на 28.10.2014 р.- 300000,00 грн., станом на 27.11.2014 р.- 00 грн. Таким чином, станом на 26.05.2014 р. відповідач повинен був повернути банку кредит у розмірі 1350000,00 грн; станом на 26.06.2014 р. повернути банку кредит -1500000,00 грн; Порушення відповідачем строку повернення процентів за користування кредитом відбулося 22.04.2013р, порушення строку повернення кредиту відбулося 27.05.2014 року, прострочена заборгованість по комісіям відбулася 22.04.2013 р., що підтверджується, платіжними документами, наданими позивачем. Після 28.04.2014 року ніяких платежів банку за кредитним договором відповідач не здійснював. Згідно з п.2.14. Кредитного договору, при невиконанні позичальником своїх зобов'язань у встановлені цим договором строки, позичальник надає кредитору право здійснювати самостійне списання з поточних, депозитних рахунках, в національній і іноземній валюті всіх комісій, процентів, сум кредиту та інших платежів по кредитному договору. Договірне списання здійснюється меморіальним ордером з поточних і депозитних рахунків. 26.05.2014 р. банк з поточного рахунку відповідача самостійно списав 51697 грн. 57 коп. в рахунок погашення суми кредиту. Після цього залишок заборгованості по кредиту склав 1098302 грн. 43 коп. Вказані обставини підтверджується наданими позивачем до позовної заяви розрахунком кредитної заборгованості позичальника і платіжними документами. Згідно з п.1.3 Кредитного договору № 307К-02Ю від 02.03.2012 р. виконання зобов'язань за цим договором повернення кредиту, забезпечується договорами застави, у тому числі заставою майнових прав на депозитний вклад фізичної особи Ткачіка А.Л. у сумі 62400,00 доларів США. На виконання вказаного пункту кредитного договору, 20.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством „Комерційний банк „ПІВДЕНКОМБАНК" і фізичною особою Ткачік А.Л. був укладений договір банківського вкладу № 13423Д-02Ф «стандарт», згідно з яким Ткачік А.Л. передав банку депозитний вклад в сумі 62400,00 доларів США на строк з 20.12.2013 р. по 20.12.2014 р. 23.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством „Комерційний банк „ПІВДЕНКОМБАНК" і Ткачік А.Л. був укладений договір застави майнових прав на депозитний вклад в сумі 62400,00 доларів США № 3073-02Ю/3. Згідно з п.1.1. договір застави забезпечує вимоги Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „ПІВДЕНКОМБАНК" (Заставодержателя), що витікають з договору про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р. (Кредитний договір). Укладений договір застави забезпечував виконання зобов'язань по кредитному договору від 02.03.2012 р. № 307К-02Ю. Договір застави не був визнай недійсним, в судовому порядку ніким не оспорюється та не суперечить законодавству України. Статтею 23 Закону України «Про заставу» встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави проводиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Згідно з п. 2.1.6. Договору застави сторони погодили, що Заставодержатель (ПАТ „Комерційний банк „ПІВДЕНКОМБАНК") у разі невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору отримає право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на заставлене право. В п.5.4. договору застави сторони домовились, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення Заставодавцем Заставодателю право вимоги, що випливає із заставленого права. У разі настання обставин, передбачених цим договором та відповідно до яких у заставодержателя з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором , сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором автоматично переходить до заставодержателя з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу». Пунктом 5.4. договору застави містить чіткі вимоги для списання грошових коштів з депозитного рахунку в рахунок погашення зобов'язань за кредитним договором. Списання грошових коштів з депозитного рахунку в рахунок погашення кредиту відбувається автоматично і без всяких умов і додаткових погоджень. Згідно з п. 5.4. договору застави № 3073-02Ю\3 від 23.12.2013 р. «Після набуття Заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором на підставі ст. 606 ЦК України, зобов'язання за цим договором в межах заборгованості Позичальника припиняються і на підставі меморіального ордеру Заставодержателем без будь-яких додаткових узгоджень із Заставодавцем здійснюються списання коштів з рахунку зазначеному в пункті 1.2. договору із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов'язань забезпечених заставою». Відповідно до ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною щодо якої невідомо настане вона чи ні. Порушення відповідачем строку повернення процентів за користування кредитом відбулося 22.04.2013р., порушення строку повернення кредиту відбулося 27.05.2014 року, прострочена заборгованість по комісіям відбулася 22.04.2013 р., що підтверджується, платіжними документами, наданими позивачем. ПАТ „Комерційний банк „ПІВДЕНКОМБАНК" після порушення відповідачем строку повернення процентів за користування кредитом яке відбулося 22.04.2013р, неповернення відповідачем 26.05.2014 року в обумовлений кредитним договором строк суми кредиту у розмірі 100000,00 грн., набув право звернення стягнення на предмет застави. Згідно зі ст. 5.4. договору застави зобов'язання за цим договором в межах заборгованості Позичальника припиняються після набуття Заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави. Списання коштів здійснюється банком на підставі меморіального ордеру без будь яких додаткових узгоджень із заставодавцем. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. ст. 525.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За умовами договору застави для припинення заборгованості Позичальника по кредитному договору не має ніякого значення чи списав банк гроші з депозитного рахунку. Має значення тільки одна обставина - виникнення у банку права на звернення стягнення на предмет застави. Право на звернення стягнення у банка виникло 22.04.2013р., 27.05.2014 р. , чи реалізував банк своє право чи ні для припинення заборгованості позичальника за кредитним договором це не має ніякого значення. Положеннями ст.1 Закону України "Про заставу" визначено, що, застава є способом забезпечення зобов’язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Частинами 1 та 2 ст.20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Згідно із ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Набуття ПАТ «ШВДЕНКОМБАНК» права на депозитний вклад фізичної особи Ткачіка А.Л. привело до погашення кредиторських вимог банку та припинення зобов'язань за кредитним договором. По курсу НБУ 62400,00 доларів США становить 1 31 2009 грн. 92 коп. (1$ = 21 грн. 0258 коп.). Зазначена сума 1 312 009 грн.92 коп. перевищує заборгованість по кредиту 1098302 грн. 43 коп. Аналогічні справи розглядались у Вищому господарському суді України. Постановами ВГСУ по справі за № 925/1333/14 від 12.04.2015 р., по справі № 910/15858/14 від 26.03.2015 р., по справі за № 910/15859/14 від 12.03.2015 р. прийняті рішення, згідно з якими перехід права вимоги грошових коштів на користь позивача за договором банківського вкладу привело до припинення зобов'язань за Кредитним договором. Згідно ст. 2 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" з урахуванням листа Національного банку України від 05.11.2014 року № 18-112/64483 на час проведення антитерористичної операції з 14.04.2014 року банкам забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами. Дочірнє підприємство „Компанії „ФПС Україна" зареєстровано і проводить господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у зв'язку з чим банк зобов'язаний скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договорам. Позивач безпідставно заявив позовні вимоги про стягнення з нас поточної заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом на суму 12300 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 295 378 грн. 99 коп., прострочену заборгованість за комісіями 5207 грн. 27 коп., пені за порушення нами строків повернення кредиту 271564 грн. 95 коп. Вказана заборгованість нарахована після 14.04.2014 року у зв'язку з чим банк зобов'язаний її скасувати. Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно з ч.5 ст. 36 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановлених цим Законом. В п.2.14 Кредитного договору передбачено договірне списання коштів, що черговий раз підтверджує відсутність будь якого порушення порядку погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації банку. Такої ж позиції дотримується Верховний суд України, у своїй Постанові від 24.10.2011 року у справі № 3-112гс115 визначив можливість переходу права вимоги по договору під час процедури ліквідації банку, автоматичне відступлення прав вимоги не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством. відмовити в задоволені позову ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» до Дочірнього підприємства «Компанія «ФПС Україна» про стягнення заборгованості по кредитам у сумі 1682754 грн. 63 коп.
Відповідач надав письмові пояснення №117/15 від 26.06.2015р., де вказав наступне: у відзиві на позовну заяву помилково була вказана дата виникнення заборгованості по сплаті платежів по тілу кредиту 26.05.2014 року. Допущена технічна помилка, дата виникнення заборгованості по кредитному договору – 28.04.2014р. З березня 2014 року, ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» у зв'язку з фінансовими проблемами, які виникли у банку перестав обслуговувати поточні рахунки своїх клієнтів, у тому числі поточний рахунок Дочірнього підприємства «Компанія ФПС «Україна» на якому зберігалось 131572 грн. 57 коп. та депозитний рахунок відкритий на ім’я Ткачік А.Л, на якому зберігалось 62400,00 $ США переданий у заставу банку. Банк не виконував платіжні доручення відповідача, фактично гроші відповідача у сумі 131572 грн. 57 коп. на поточному банківському рахунку з березня 2014 року були повністю заморожені. З цього приводу 11.04.2014р. відповідач звернувся до банку з листом № 11-04/2014 у якому вимагали виконати платіжні доручення відповідача. Доказом цього є письмова відповідь банка № 41/07-02-636 від 08.05.2014 року на лист відповідача за № 11-04/2014 від 11.04.2014 року, у якій банк повідомив відповідача, що банк приносить свої вибачення та прикладне зусилля на вирішення проблеми з обслуговування рахунку відповідача, також банк повідомив відповідача, що відповідач має можливість відправляти платежі тільки в об’ємі поточних надходжень, тобто грошима відповідача які зберігаються на рахунках у банку відповідач не може розпоряджатися. Станом на 09.04.2014 року у відповідача не було ніякої простроченої заборгованості перед банком ні по кредиту, ні по процентам, що підтверджується довідкою банка № 41/08-1-495 від 09.04.2014р. У зв’язку з тим, що з березня 2014 року банк позбавив відповідача права розпоряджатися коштами відповідача, що зберігались в банку на поточному рахунку відповідача у сумі 131572 грн. 57 коп. а також на депозитному рахунку Ткачік А.Л., переданого у заставу ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» 62400,00 доларів США, відповідач припинив вносити у банк будь-які платежі, у тому числі і по кредитному договору. Це був єдиний спосіб змусити банк використати грошові кошти відповідача, які зберігались у банку, на погашення кредиту. Згідно з п. 2.14 договору про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р., при невиконанні позичальником своїх зобов’язань у встановлені цим договором строки, позичальник надає кредитору право здійснювати самостійне списання з поточних, депозитних рахунках, в національній і іноземній валюті всіх комісій, процентів, сум кредиту та інших платежів по кредитному договору. Договірне списання здійснюється меморіальним ордером з поточних і депозитних рахунків. Згідно з п. 5.4 договору застави майнових прав на депозитний вклад № 3073-02Ю/3 від 23.12.2013р., сторони домовились, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення заставодавцем заставодателю право вимоги, що випливає із заставленого права. У разі настання обставин, передбачених цим договором та відповідно до яких у заставодержателя з’являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором автоматично переходить до заставодержателя з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу». Пункт 5.4 договору застави містить чіткі вимоги для списання грошових коштів з депозитного рахунку в рахунок погашення зобов’язань за кредитним договором. Списання грошових коштів з депозитного рахунку в рахунок погашення кредиту відбувається автоматично і без всяких умов і додаткових погоджень. Згідно з п. 5.4 договору застави № 3073-02Ю/3 від 23.12.2013р. «Після набуття заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором на підставі ст.. 606 ЦК України, зобов’язання за цим договором в межах заборгованості позичальника припиняються і на підставі меморіального ордеру заставодержателем без будь-яких додаткових узгоджень із заставодавцем здійснюються списання коштів з рахунку зазначеному в пункті 1.2 договору із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов’язань забезпечених заставою». Станом на 28.04.2014 року ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно з п. 5.4 договору застави № 3073-02Ю/3 від 23.12.2013р. та право списання коштів, що зберігались на нашому поточному рахунку. Позивач надав суду детальний розрахунок кредитної заборгованості позичальника у вигляді таблиці доданої до позовної заяви додаток № 7. З наданим розрахунком відповідач не згодний. З даного розрахунку вбачається, що позивач дійсно самостійно списував кошти з рахунку відповідача кошти з поточного рахунку в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору у період з 28.04.2014р. по 26.05.2014 р. включно. 27.04.2014р. відповідач повинен був сплатити банку в рахунок погашення тіла кредиту 50000,00 грн. (стовпчик № 3). Оскільки в цей день платіж не поступив, на наступний день 28.04.2014 року у банка виникло право списання коштів у повному обсязі з депозитного рахунку, переданого у заставу і з поточного рахунку. В цей же день банк списав з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитом 50000,00 грн., що відображено позивачем у стовпчику № 7.у розрахунку у стовпчику за № 6 відображена сума прострочення по кредиту, а в стовпчику № 1 дата виникнення прострочення. За даними позивача про строчка сплати по кредиту виникла у відповідача 27.04.2014р. у сумі 50000,00 грн. наступне прострочення сплати по кредиту виникло 26.05.2014р. у сумі 100000,00 грн. Банк списав з поточного рахунку відповідача 28.04.2014р. – 50000,00 грн., 26.05.2014р. 51697 грн. 57 коп. Прострочення сплати процентів по кредиту відображено позивачем у цьому же розрахунку у стовпчику № 12, прострочення сплати процентів по кредиту виникло 06.05.2014р. у сумі 28680,00 грн. В цей же день 06.05.2014р. банк списав з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів 28680,00 грн., що відображено позивачем у стовпчику № 13. Прострочення сплати нарахованої комісійної нагороди відображено позивачем у цьому же розрахунку у стовпчику № 18. Прострочення сплати комісійної винагороди виникло 06.05.2014р. у сумі 1195,00 грн. В цей же день банк списав з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди у сумі 1195,00 грн., що відображено позивачем у стовпчику № 19. Таким чином, починаючи з 28.04.2015 року по 26.05.2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором банк самостійно списав з поточного рахунку відповідача усі грошові кошти у сумі 131572 грн. 57 коп. Списання коштів в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, процентів, та комісійної винагороди самостійно проводилось банком: 28.04.2014р., 06.05.2014р., 26.05.2014р., що підтверджується розрахунками наданими позивачем. Відповідачу не відомо списував банк в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору 62400,00 доларів США з депозитного рахунку Ткачік А.Л., переданого у заставу чи ні. Незалежно від того, списав банк 62400,00 доларів США у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору чи ні, згідно з п. 5.4 договору сума заборгованості по кредитному договору повинна бути зменшена на 62400,00 доларів США, що в еквіваленті станом на 24.06.2015р. складає 1343204 грн. 93 коп. Позивач, ПАТ «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» набув права звернення стягнення на предмет застави після порушення відповідачем строків повернення кредиту , яке відбулося 28.04.2014р., порушення строків оплати процентів по кредиту відбулося 07.05.2014р., порушення строків оплати комісійної винагороди відбулося 07.05.2014р. Згідно зі ст. 5.4 договору застави зобов’язання за цим договором в межах заборгованості позичальника приймаються після набуття заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави. Списання коштів здійснюється банком на підставі меморіального ордеру без будь-яких додаткових узгоджень із заставодавцем. Право позивача на звернення стягнення на предмет застави виникло 28.04.2014р. Набуття ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» права на депозитний вклад фізичної особи Ткачіка А.Л. привело до погашення кредиторських вимог банку та припинення зобов’язань за кредитним договором у сумі еквівалентній 62400,00 доларів США. Оскільки позивач станом на 28.04.2014 року не звернув стягнення на предмет застави 62400,00 доларів США, то курс долара потрібно визначити за станом на день розгляду справи. По курсу НБУ 62400,00 доларів США станом на 24.06.2015 року становить 1343204 грн. 93 коп. (1$ = 21,52572 грн.). Зазначена сума 1343204 грн. 93 коп. перевищує заборгованість по кредиту 1098302 грн. 43 коп. Дочірнє підприємство «Компанії «ФПС Україна» підтверджує, що ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» у період з 28.04.2015 року по 26.05.2014 року списував грошові кошти у розмірі 131572 грн. 57 коп. в рахунок погашення заборгованості відповідача по кредитному договору з поточного рахунку відповідача. Виконуючи ухвалу суду від 11.06.2015 року у частині надання розрахунку, якби банк 26.05.2014р. списав всю суму з депозитного рахунку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором Дочірнє підприємство «Компанії «ФПС Україна» пояснює: станом на 26.05.2014 року 62400 доларів США по курсу НБУ 11,6608 за 1 долар, становило 727633 грн. 92 коп. Позивач зобов’язаний був зарахувати зазначену суму в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору з урахуванням черговості передбаченою п. 2.12 договору про надання відкличної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р. До пояснень прикладений розрахунок кредитної заборгованості з урахуванням сум нарахованих процентів, комісії. Прострочена заборгованість за кредитом – 482851,00 грн. Прострочена заборгованість зі сплати процентів – 43060 грн. 22 коп. Прострочена заборгованість за комісіями – 2170 грн. 97 коп. Пеня за порушення строків повернення кредиту за період з 06.06.2014р. по 01.07.215р. 81304 грн. 26 коп. Таким чином загальна заборгованість відповідача перед банком без урахування пені за порушення строків повернення кредиту склала б 528 082 грн. 19 коп. Згідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» з урахуванням листа Національного банку України від 05.11.2014 року № 18-112/64483 на час проведення анти терористичної операції з 14.04.2014 року банкам забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами. У даному випадку 81 304 грн. 26 коп. пеня за порушення строків повернення кредиту за період з 06.06.2014р. по 01.07.2015р. не повинна нараховуватися. На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.05.2014р. № 305 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2014р. прийнято рішення № 37 про запровадження з 26.05.2014р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК». Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюється ст.. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно з ч. 5 ст. 36 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановлених цим Законом. В п. 2.14 кредитного договору передбачено договірне списання коштів, що черговий раз підтверджує відсутність будь-якого порушення порядку погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації банку. Такої ж позиції дотримується Верховний суд України, у своїй Постанові від 24.10.2011 року у справі № 3-112гс115 визначив можливість переходу права вимоги по договору під час процедури ліквідації банку, автоматичне відступлення прав вимоги не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством. Позивач самостійно без згоди відповідача списував кошти з поточного рахунку відповідача для погашення заборгованості за кредитним договором як до введення тимчасової адміністрації 28.04.2014р., 06.05.2014р., так і після введення 26.05.2014р. Посилання позивача на те, що після введення тимчасової адміністрації не можна здійснювати списання коштів ні з яких рахунків, у тому числі з депозитного рахунку, переданого у заставу, є безпідставним, адже списання коштів 26.05.2014р. після введення тимчасової адміністрації відбулося. Крім того, заборгованість відповідача по кредитному договору повинна бути зменшена на суму 727633 грн. 92 коп. ще 26.04.2015 року. Зменшення заборгованості відповідача по кредитному договору не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволені позову ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» до Дочірнього підприємства «Компанія «ФПС Україна» про стягнення заборгованості по кредитам у сумі 1682754 грн. 63 коп.
За клопотанням позивача строк розгляду справи бав продовжений на 15 днів. В судовому засіданні об’являлась перерва, розгляд справи відкладався.
01.07.2015р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
До судового засіданні від позивача поступили клопотання про відкладення розгляду справи, але представник позивача з’явився в судове засідання та відізвав свої клопотання, про що свідчать відповідні відмітки на клопотаннях.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав:
02.03.2012 року між позивачем (кредитором по договору) та відповідачем (позичальником за договором) був укладений договір про надання відкличної не відновлювальної кредитної лінії №307К-02Ю, з додатковим угодами (надалі - договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Під час укладання договору, в п. 1.1 договору сторони визначили, що позивач відкриває відповідачу відкличну не відновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт користування – 2 400 000 грн., що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до цього договору, строк кредитної лінії – з 02.03.2012 року по 27.02.2013р. включно, ціль використання коштів – поповнення обігових коштів, процентна ставка – 26 % річних, комісія за підготовку та оформлення договору – відсутня, щомісячна комісія за управління кредитною лінією – у розмірі 0,1 % від ліміту кредитування, одноразова комісія – відсутня. Під терміном «не відновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні відповідачем повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів відповідачу припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом дії кредитного договору. Кредит надається відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
02.03.2012 року сторонами було підписано додаток № 1 до договору, яким було погоджено графік зменшення ліміту кредитування.
У подальшому, сторонами були укладені додаткові угоди до договору, а саме: № 1 від 16.11.2012р., № 2 від 26.11.2012р., № 3 від 25.07.2013р., № 4 від 30.08.2013р. та № 5 від 23.12.2013р., копії яких залучені до матеріалів справи.
За умовами п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 23.12.2013р., позивач відкриває відповідачу відкличну невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт користування – 2 400 000 грн., що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до цього договору, строк кредитної лінії – з 02.03.2012 року по 26.11.2014р. включно, ціль використання коштів – поповнення обігових коштів, процентна ставка – 26 % річних з 02.03.2012р. по 15.11.2012р., 35 % річних з 16.11.2012р. по 15.12.2012р., 32 % річних з 16.12.2012р. по 29.08.2013р., 25 % річних з 30.08.2013р. по 22.12.2013р., 28,8 % річних з 23.12.2013р., комісія за підготовку та оформлення договору – відсутня, щомісячна комісія за управління кредитною лінією – у розмірі 0,1 % від ліміту кредитування. Під терміном «невідновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні відповідачем повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів відповідачу припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом дії кредитного договору. Кредит надається відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Відповідно до умов абз. 2 п. 2.1 договору, видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (надалі - транш) на цілі, визначені в п. 1.1 цього договору, шляхом зарахування на поточний рахунок відповідача, на підставі письмової заяви відповідача.
За умовами п. 2.2 договору, моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок суми відповідного траншу кредиту.
На виконання умов договору позивач перераховував відповідачу відповідні транші кредиту у користування, а саме: 02.03.2012 р. - в сумі 574 000 грн.; 06.03.2012 р. - в сумі 272 000 грн.; 14.03.2012 р. - в сумі 335 000 грн.; 20.03.2012 р. - в сумі 120 000 грн.; 22.03.2012 р. - в сумі 580 000 грн.; 29.03.2012 р. - в сумі 100 000 грн.; 10.04.2012 р. - в сумі 41 000 грн.; 13.04.2012 р. - в сумі 145 000 грн.; 18.04.2012 р. - в сумі 30 000 грн.; 19.04.2012 р. - в сумі 23 000 грн.; 24.04.2012 р. - в сумі 129 000 грн.; 04.05.2012 р. - в сумі 15 000 грн.; 24.05.2012 р. - в сумі 23 000 грн. та 08.06.2012 р. - в сумі 13 000 грн. Всього позичальнику було надано в кредит 2 400 000 гривень, що підтверджується наданими суду банківськими виписками, визнається та не оспорюється відповідачем.
Згідно з п. 2.3 договору, моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на рахунок позивача грошових коштів на суму траншу кредиту.
За умовами п. 3.3.6 договору відповідач взяв на себе зобов’язання повернути позивачу в повному обсязі суму отриманих кредитних коштів в строк, визначений в п. 1.1 договору, тобто по 26.11.2014р.
Пунктом п. 2.5 договору визначено, що позивач нараховує проценти за фактичними залишками кредитної заборгованості відповідача перед позивачем.
Відповідно до п. 2.6 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, за період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Якщо останнє число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні.
В п. 2.7 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за методом „факт/360” (фактична кількість днів користування кредитом у місяці та 360 днів у році). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
Згідно з п. 2.8 договору, сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, по 05 число місяця, наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі.
За умовами п. 3.3.5 договору відповідач зобов’язався сплачувати позивачу проценти та комісії на умовах цього договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором не виконував належним чином, своєчасно та в повному обсязі кредитні кошти, згідно графіку зменшення ліміту кредитування, не сплачував, проценти за користування кредитом своєчасно не сплачував, що підтверджується матеріалами справи, у т.ч. наданими суду банківськими виписками щодо проведення платежів відповідачем.
В п. 2.12 договору сторони передбачили, що у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, суми, сплачені відповідачем в погашення зазначеної заборгованості, спрямовуються на транзитний рахунок для подальшого розподілу у наступній черговості: заборгованість за нарахованими простроченими процентами у прямій послідовності їх виникнення; заборгованість за нарахованими поточними процентами; заборгованість за простроченими сумами кредиту; заборгованість за нарахованими простроченими комісіями у прямій послідовності їх виникнення; заборгованість за нарахованими поточними комісіями; пеня та штрафні санкції за порушення строків сплати процентів, комісій та/або повернення кредиту; інші платежі, які пов’язані із цим договором.
Зобов’язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За умовами п. 4.2 договору, у разі прострочення відповідачем строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання відповідачем умов, встановлених п. 3.3.6 цього договору, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості відповідачем.
Позивач просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість по кредиту в сумі 1 098 302 грн. 43 коп., поточну заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 295 378 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати комісії в сумі 5 207 грн. 27 коп., пеню за порушення строків повернення та сплати кредиту, процентів та комісії в сумі 271 564 грн. 95 коп.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що фактично з відповідача підлягає стягненню прострочена заборгованість по кредиту в сумі 482 851 грн., поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 43 060 грн. 22 коп., прострочена заборгованість зі сплати комісії в сумі 2 170 грн. 97 коп., пеня в сумі 81 304 грн. 26 коп. з наступних підстав:
20.12.2013р. між позивачем та керівником ДП „Компанії „ФПС Україна” Ткачіком А.Л. (далі – вкладник) був підписаний Договір банківського вкладу №13423Д-02Ф від 20.12.2013р. з додатковою угодою №1 від 23.12.2013р. (далі - Договір банківського вкладу), згідно якому вкладник передає грошові кошти банку, а банк для обліку суми вкладу відкриває вкладнику рахунок № 2635.9.020190.005 в доларах США.
Додатковою угодою №1 від 23.12.2013р. банк та вкладник доповнили Договір банківського вкладу пунктом 1.4 та підпунктами 3.1.9 та 3.2.7 наступного змісту:
“1.4 За умовами цього договору не знижувальний залишок на вкладному (депозитному) рахунку на період дії договору про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р., в частині виконання ДП «Компанія «ФПС «УКРАЇНА» (надалі – позичальник) своїх зобов’язань за Кредитним договором встановлюється у розмірі 62 400,00 (шістдесят дві тисячі чотириста доларів США 00 центів) доларів США.
3.1.9. Майнові права на вклад, що є предметом цього договору, є предметом застави згідно з договором застави майнових прав на депозитний вклад № 3073-02Ю/З від 23.12.2013р., укладеним між ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» (Заставодержателем) та Ткачіком А.Л. в забезпечення виконання ним зобов’язань за договором про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р.
3.2.7. Вкладник не має права вимагати достроково розірвати цей договір або зменшувати суму вкладу нижче суми не знижувального залишку визначену в п. 1.4 цього договору, до повного виконання своїх зобов’язань за договором застави майнових прав на депозитний вклад № 3073-02Ю/З від 23.12.2013р.”.
23.12.2013р. між банком та керівником ДП „Компанії „ФПС Україна” Ткачіком А.Л. (далі – заставодавець) був укладений Договір застави майнових прав на депозитний вклад №3073-02Ю/З від (далі - договір застави), згідно якому заставодавець виступає майновим поручителем ДП „Компанії „ФПС Україна”, про що прямо вказано в преамбулі договору.
Згідно п. 1.1 договору застави цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з договору про надання відкличної не відновлювальної кредитної лінії №307К-02Ю від 02.03.2012р. а також усіх додаткових угод до нього.
Відповідно до п. 1.2 договору застави в забезпечення виконання зобов’язань, вказаних у п. 1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в заставу заставодержатель майнові права на депозитний вклад, що розміщений на рахунку №26359020190005, відкритому в ПАТ “КБ “Південкомбанк”. В розумінні статті 49 Закону України “Про заставу” боржником заставодавця є ПАТ “КБ “Південкомбанк”.
В п. 1.2.1 договору застави вказано, що депозитний вклад розміщений на підставі договору банківського вкладу № 13423Д-02Ф від 20.12.2013р.
Згідно з п. п. 2.1.6 п. 2.1 договору застави в разі невиконання та/або неналежного виконання умов кредитного та/або цього договору заставодержатель отримає право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на заставлене право переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
В пункті 5.2 договору застави передбачено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором , забезпечених цією заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, достроково звернути стягнення на предмет застави, в тому числі, у разі невиконання позичальником будь-якої умови кредитного договору.
Датою виникнення заборгованості у відповідача по кредитному договору вважається 28.04.2014р.
З березня 2014 року, ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» у зв'язку з фінансовими проблемами, які виникли у банку, перестав обслуговувати поточні рахунки своїх клієнтів, у тому числі поточний рахунок ДП «Компанія ФПС «Україна» на якому зберігалось 131 572 грн. 57 коп. та депозитний рахунок відкритий на ім’я Ткачік А.Л, на якому зберігалось 62400,00 доларів США переданий у заставу банку.
Банк не виконував платіжні доручення відповідача, фактично гроші відповідача у сумі 131 572 грн. 57 коп. на поточному банківському рахунку з березня 2014 року були повністю заморожені.
11.04.2014р. відповідач звернувся до банку з листом № 11-04/2014, у якому вимагав виконати платіжні доручення відповідача. Доказом цього є письмова відповідь банка № 41/07-02-636 від 08.05.2014 року на лист відповідача за № 11-04/2014 від 11.04.2014 року, у якій банк повідомив відповідача, що банк приносить свої вибачення та прикладне зусилля на вирішення проблеми з обслуговування рахунку відповідача, також банк повідомив відповідача, що відповідач має можливість відправляти платежі тільки в об’ємі поточних надходжень, тобто грошима відповідача які зберігаються на рахунках у банку відповідач не може розпоряджатися.
Станом на 09.04.2014 року у відповідача не було ніякої простроченої заборгованості перед банком ні по кредиту, ні по процентам, що підтверджується довідкою банка № 41/08-1-495 від 09.04.2014р., та що вбачається з розрахунку банка.
У зв’язку з тим, що з березня 2014 року банк позбавив відповідача права розпоряджатися коштами відповідача, що зберігались в банку на поточному рахунку відповідача у сумі 131 572 грн. 57 коп., а також на депозитному рахунку Ткачік А.Л., переданого у заставу ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» 62400,00 доларів США, відповідач припинив вносити у банк будь-які платежі, у тому числі і по кредитному договору. Як пояснив представник відповідача, це був єдиний спосіб змусити банк використати грошові кошти відповідача, які зберігались у банку, на погашення кредиту.
Згідно з п. 2.14 договору про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р., при невиконанні позичальником своїх зобов’язань у встановлені цим договором строки, позичальник надає кредитору право здійснювати самостійне списання з поточних, депозитних рахунках, в національній і іноземній валюті всіх комісій, процентів, сум кредиту та інших платежів по кредитному договору. Договірне списання здійснюється меморіальним ордером з поточних і депозитних рахунків.
Відповідно до п. 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про заставу”, а саме шляхом відступлення заставодавцем заставодержатель права вимоги, що випливає із заставленого права.
У разі настання обставин, передбачених цим договором (п. 5.2 договору застави) та відповідно до яких у заставодержатель з’являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до заставодержателя з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про заставу”. При цьому, уступка права вимоги за основним договором здійснюється на підставі цього договору, і не потребує укладання сторонами будь–яких додаткових угод.
Після набуття заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором на підставі ст. 606 ЦК України, зобов'язання за цим договором в межах заборгованості позичальника припиняються і на підставі меморіального ордеру заставодержателем без будь - яких додаткових узгоджень із заставодавцем здійснюється списання коштів з рахунку зазначеному в пункті 1.2. договору із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених заставою.
З вищевикладеного вбачається, що як тільки у банка набуло право на звернення стягнення на предмет застави, відповідно до п. 5.2 договору застави, зобов’язання між банком та відповідачем припинились, відповідно до п. 5.4 договору застави, і з цього моменту банк повинен був списати кошти з рахунку зазначеному в пункті 1.2. договору із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених заставою.
При цьому, зобов’язання між банком та відповідачем припиняються незалежно від того списав банк грошові кошти з рахунку зазначеному в пункті 1.2. договору, або ні.
Станом на 28.04.2014 року ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно з п. 5.4 договору застави № 3073-02Ю/3 від 23.12.2013р. та право списання коштів, що зберігались на поточному рахунку відповідача .
Позивач надав суду детальний розрахунок кредитної заборгованості позичальника у вигляді таблиці, доданої до позовної заяви.
Як вже було вказано вище, суд вважає розрахунок позивача невірним. З даного розрахунку вбачається, що позивач самостійно списував кошти з рахунку відповідача кошти з поточного рахунку в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору у період з 28.04.2014р. по 26.05.2014 р. включно.
27.04.2014р. відповідач повинен був сплатити банку в рахунок погашення тіла кредиту 50 000 грн. (стовпчик № 3). Оскільки в цей день платіж не поступив від відповідача, на наступний день 28.04.2014 року у банка виникло право списання коштів у повному обсязі з депозитного рахунку, переданого у заставу, і з поточного рахунку. В цей же день банк списав з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитом 50 000 грн., що відображено позивачем у стовпчику № 7.
У розрахунку у стовпчику за № 6 відображена сума прострочення по кредиту, а в стовпчику № 1 - дата виникнення прострочення. За даними позивача прострочення сплати по кредиту виникла у відповідача 27.04.2014р. у сумі 50 000 грн. Наступне прострочення сплати по кредиту виникло 26.05.2014р. у сумі 100 000 грн. Банк списав з поточного рахунку відповідача 28.04.2014р. – 50 000 грн., 26.05.2014р. – 51 697 грн. 57 коп.
Прострочення сплати процентів по кредиту відображено позивачем у цьому же розрахунку у стовпчику № 12, прострочення сплати процентів по кредиту виникло 06.05.2014р. у сумі 28 680 грн. В цей же день - 06.05.2014р. банк списав з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів 28 680 грн., що відображено позивачем у стовпчику № 13.
Прострочення сплати нарахованої комісійної нагороди відображено позивачем у цьому же розрахунку у стовпчику № 18. Прострочення сплати комісійної винагороди виникло 06.05.2014р. у сумі 1 195 грн. В цей же день банк списав з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди у сумі 1 195 грн., що відображено позивачем у стовпчику № 19.
Таким чином, починаючи з 28.04.2015 року по 26.05.2014 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором банк самостійно списав з поточного рахунку відповідача усі грошові кошти у сумі 131 572 грн. 57 коп. Списання коштів в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, процентів, та комісійної винагороди самостійно проводилось банком: 28.04.2014р., 06.05.2014р., 26.05.2014р., що підтверджується розрахунками наданими позивачем.
Але банк не списав в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору 62 400 доларів США з депозитного рахунку Ткачік А.Л., переданого у заставу. Цей факт в судовому засіданні підтвердив представник позивача.
Незалежно від того, списав банк 62 400 доларів США у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору чи ні, згідно з п. 5.4 договору сума заборгованості по кредитному договору повинна бути зменшена на 62 400 доларів США.
ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» набув права звернення стягнення на предмет застави після порушення відповідачем строків повернення кредиту, яке відбулося 28.04.2014р., порушення строків оплати процентів по кредиту відбулося 07.05.2014р., порушення строків оплати комісійної винагороди відбулося 07.05.2014р.
Згідно зі ст. 5.4 договору застави зобов’язання за цим договором в межах заборгованості позичальника приймаються після набуття заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави. Списання коштів здійснюється банком на підставі меморіального ордеру без будь-яких додаткових узгоджень із заставодавцем. Право позивача на звернення стягнення на предмет застави виникло 28.04.2014р. Набуття ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» права на депозитний вклад фізичної особи Ткачіка А.Л. привело до погашення кредиторських вимог банку та припинення зобов’язань за кредитним договором у сумі еквівалентній 62 400 доларів США.
ДП «Компанії «ФПС Україна» підтверджує, що ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» у період з 28.04.2015 року по 26.05.2014 року списував грошові кошти у розмірі 131 572 грн. 57 коп. в рахунок погашення заборгованості відповідача по кредитному договору з поточного рахунку відповідача.
Станом на 26.05.2014 року 62 400 доларів США по курсу НБУ 11,6608 за 1 долар, становило 727 633 грн. 92 коп. Позивач зобов’язаний був зарахувати зазначену суму в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору з урахуванням черговості передбаченою п. 2.12 договору про надання відкличної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню прострочена заборгованість по кредиту в сумі 482 851 грн., поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 43 060 грн. 22 коп., прострочена заборгованість зі сплати комісії в сумі 2 170 грн. 97 коп., пеня в сумі 81 304 грн. 26 коп.
В іншій частині в задоволені позову слід відмовити.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.05.2014р. № 305 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2014р. прийнято рішення № 37 про запровадження з 26.05.2014р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК».
Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюється ст.. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно з ч. 5 ст. 36 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановлених цим Законом.
В п. 2.14 кредитного договору передбачено договірне списання коштів, що черговий раз підтверджує відсутність будь-якого порушення порядку погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації банку.
Такої ж позиції дотримується Верховний суд України, у своїй Постанові від 24.10.2011 року у справі № 3-112гс115 визначив можливість переходу права вимоги по договору під час процедури ліквідації банку, автоматичне відступлення прав вимоги не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством.
Позивач, самостійно без згоди відповідача, списував кошти з поточного рахунку відповідача для погашення заборгованості за кредитним договором як до введення тимчасової адміністрації 28.04.2014р., 06.05.2014р., так і після введення 26.05.2014р.
Посилання позивача на те, що після введення тимчасової адміністрації не можна здійснювати списання коштів ні з яких рахунків, у тому числі з депозитного рахунку, переданого у заставу, є безпідставним, адже списання коштів 26.05.2014р. після введення тимчасової адміністрації відбулося.
Крім того, заборгованість відповідача по кредитному договору повинна бути зменшена на суму 727 633 грн. 92 коп. ще 26.04.2015 року, тобто до запровадження з 26.05.2014р. тимчасової адміністрації.
Зменшення заборгованості відповідача по кредитному договору не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством.
Автоматичний перехід права вимоги отримання депозитних грошових коштів по депозитному договору від вкладника до банку під час запровадження тимчасової адміністрації та в процедурі ліквідації є можливим, оскільки не стосується черговості задоволення вимог кредиторів, та не заборонено чинним законодавством.
Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Автоматичне списання депозитних коштів з депозитного рахунку відповідача збільшує ліквідаційну масу, не призводить до її зменшення, не змінює черговості задоволення вимог вкладників та не порушує їх права та обов’язки.
Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” не містить заборони проти автоматичного списання коштів з депозитного рахунку вкладника.
Відповідач безпідставно посилається на ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції», в зв’язку з наступним:
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збе¬реження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції ( далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, де в п. п. 1 п. 1 зазначено м. Донецьк Донецької області, в якому знаходиться відповідач - Дочірнє підприємство „Компанії „ФПС Україна” (адреса з ЄДР: вул. Щорса, буд. 9, кв. 1, м. Донецьк, 83001).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. було зупинено Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р., але постановою окружного Адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. по справі №826/18327/14 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. було визнано не чинним. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. по справі №826/18327/14 була залишена без змін. Але, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015р. виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. до розгляду касаційної скарги у Вищому адміністративному суду України зупинено.
За таких підстав, на день прийняття рішення по цій справі не визначені населені пункти, на території яких проводиться антитерористична операція.
Судовий збір покладається на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 82 – 85, ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Дочірнього підприємства „Компанії „ФПС Україна” (-------- м. Донецьк, -------; код ЄДРПОУ --------) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційного банку „ПІВДЕНКОМБАНК” (місцезнаходження: ---------- м. Донецьк, -------; адреса для кореспонденції: ---------, м. Київ, -------; код ЄДРПОУ ----------) прострочену заборгованість по кредиту в сумі 482 851 грн., поточну заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 43 060 грн. 22 коп., прострочену заборгованість зі сплати комісії в сумі 2 170 грн. 97 коп., пеню в сумі 81 304 грн. 26 коп. Надати наказ.
Стягнути з Дочірнього підприємства „Компанії „ФПС Україна” (-----------, м. Донецьк, ---------; код ЄДРПОУ --------) на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 12 432 грн. 19 коп. Надати наказ.
В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Повне рішення складено : 02.07.2015р.

Суддя Л.С. Місюра