ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
УХВАЛА
24.07.2015р. справа № 908/5506/14
Суддя Серкіз В.Г., розглянувши
зустрічну позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю “Экран”, м. Донецьк
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ВТБ БАНК”, м. Київ
про визнання боргу відсутнім
ВСТАНОВИВ:
21.07.2015р. надійшла до господарського суду Запорізької області зустрічна позовна заява № 08/03 від 08.07.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю “Экран” до Публічного акціонерного товариства “ВТБ БАНК” про визнання боргу відсутнім.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 ГПК України, подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Отже, розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви та з’ясувавши підстави, передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України для повернення позовної заяви, суд дійшов висновку, що слід повернути зустрічну позовну заяву без розгляду на підставі п. 4, 6 ст. 63 ГПК України, виходячи з наступного.
Згідно п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
- відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
- сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
- не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
- не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 02/163-48 “Про судовий збір”.
Відповідно до ст. 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст. 2 Закону).
Статтею 3 Закону N 02/163-48 визначено об'єкти справляння судового збору. Так, судовий збір справляється:
за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;
за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
за видачу судами документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
за подання до господарського суду:
1) позовної заяви майнового характеру – 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;
2) позовної заяви немайнового характеру – 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Тобто, розмір судового збору зі спорів щодо витребування, повернення, передачі майна, тощо дорівнює 2 % від вартості цього майна.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити:
зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів).
Згідно приписам статті 55 ГПК України, ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;
4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.
Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
При зверненні до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Экран” взагалі не зазначило ціну позову, при цьому заявляючи вимогу – немайнового характеру, а саме визнання боргу відсутнім.
Отже, судовий збір повинен складати за вимогою немайнового характеру 1 218,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Экран” не додано до зустрічної позовної заяви жодних доказів про сплату судового збору.
Приписами статті 56 ГПК України передбачено, що позивач зобов’язаний при поданні позову надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу. У відповідності до ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками сторонам відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм чинного процесуального законодавства слідує, що належними доказами направлення сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, в розумінні ст. 56 ГПК України, є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції або фінансового чеку) та опису вкладення.
Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).
Таким чином, належним доказом направлення сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів є оригінал опису вкладення, з зазначенням адреси і найменуванням адресанта та заповнений відповідно до переліку додатків, долучених до заяви, а також засвідчений належним чином працівником поштового відділення.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Экран” не додано до позовної заяви жодних доказів про направлення зустрічної позовної заяви відповідачу по справі за зустрічною вимогою.
Тобто, позивачем при поданні позовної заяви до суду порушено вимоги статті 56 ГПК України.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
На підставі викладеного зустрічна позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.
За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов’язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов’язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з’ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.
Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб’єктивні висновки та обставини.
На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 2, 3 ч. 1 ст. 57, ч. 2 ст. 60, п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Повернути зустрічну позовну заяву № 08/03 від 08.07.2015р. та додані до неї матеріали на 3 аркушах без розгляду.
Суддя В.Г. Серкіз
_03_03.png)
