flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

До відома ТОВ “Торг-Строй Компанія”, м. Донецьк

13 серпня 2015, 17:20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 
12.08.2015                                                                                     Справа № 908/2268/15-г
Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: Науменка А.О. (головуючий), Мірошниченка М.В., Соловйова В.М., при секретарі Корогод Ю.О.
За участю представників: від третьої особи – Самокиша В.Я., довіреність № 23-12/14-34 від 23.12.2014 р.; від позивача та відповідача представники не з’явились.
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2268/15-г,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, скорочено ТОВ ШБ “Альтком”);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-Строй Компанія” (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86, скорочено ТОВ “Торг-Строй Компанія”) ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, просп. Московський 9, корп. 5, офіс 101, скорочено ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”);
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Сутність спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-Строй Компанія” про витребування майна: тандемного катка HD 12 фірми HAMM, з системою ROPS та проблисковим маячком, номер шасі S/N H1396354, реєстраційний номер 114-96 КС з незаконного володіння та передачу його у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2015 р., позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2268/15-г, присвоєно номер провадження 34/92/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.05.2015 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2015 р., на підставі ст.ст. 27, 77 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, просп. Московський 9, корп. 5, офіс 101), розгляд справи відкладений на 29.05.2015 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2015 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, строк вирішення даного спору продовжено по 18.06.2015 р., розгляд справи відкладений на 17.06.2015 р.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області Вознесенської О.І від 17.06.2015 р. № 01-04/223/15 справу № 908/2268/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Науменка А.О. (головуючий), Мірошниченка М.В. та Соловйова В.М.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 р. прийнято справу № 908/2268/15-г до провадження, справу призначено до розгляду на 12 серпня 2015 р.
19.06.2015 р. надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-Строй Компанія” № 16/06-08/тск/ю від 16.06.2015 р. з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” про відшкодування збитків в розмірі 12000 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.06.2015 р. зустрічну позовну заяву повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Торг-Строй” без розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного договору фінансового лізингу № L388-03/07 від 22.03.2007 р. ТОВ “ШБ “Альтком” набуло у володіння та користування майно тандемний каток HD 12 фірми HAMM, з системою ROPS та проблисковим маячком, номер шасі S/N H1396354, реєстраційний номер 114-96 КС, яке і використовувало належним чином на території міста Донецька та області для будівництва об’єктів автошляхового та авіаційного господарства держави. У зв’язку з виникненням з травня 2014 р. непередбачуваних обставин – діяльності терористичних організацій та проведення ними воєнних дій на території м. Донецьк та області (фактично обставин непереборної сили), виникла реальна загроза значного пошкодження або повної втрати цього майна. Задля недопущення цього та з метою збереження майна підприємство, уклавши з відповідачем договір б/н від 03.06.2014 р. та відповідний акт приймання-передачі № 1 від 03.06.2014 р., передало дане майно на відповідальне зберігання строком до 30.12.2014 р. Позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою № 08/01-15 від 08.01.2015 р. повернути майно у зв’язку із закінченням терміну відповідального зберігання, але отримало відповідь про те, що відповідач фактично не може це зробити у встановлені терміни, мотивуючи це відсутністю власних співробітників у місці його зберігання в м. Донецьку та проходження періодичних воєнних дій у цій місцевості. До даного часу відповідач не повернув зазначене майно. Згідно приписів ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння, право користування. Положеннями частини 1 ст. 398 ЦК України передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником. Договором фінансового лізингу (оренди ) № L388-03/07 від 22.03.2007 р. визначено, що в момент підписання Акту приймання-передачі до лізингоодержувача переходять та зберігаються за ним протягом строку дії договору наступні права та ризики: право володіння та користування. Відповідач, незаконно утримуючи у себе майно, порушує право позивача як законного володільця – лізингоотримувача за договором фінансового лізингу № L388-03/07 від 22.03.2007 р. на володіння і користування майном: тандемним катком HD 12 фірми HAMM, з системою ROPS та проблисковим маячком, номер шасі S/N H1396354, реєстраційний номер 114-96 КС. Згідно положень ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов’язку заінтересована особа має право пред’явити позов про витребування цього майна. Позивач з посиланням на ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України просить витребувати у відповідача майно - тандемний каток HD 12 фірми HAMM, з системою ROPS та проблисковим маячком, номер шасі S/N H1396354, реєстраційний номер 114-96 КС, з незаконного володіння і передати його у володіння позивачу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ “ШБ “Альтком” посилається на ст. 1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 ГК України.
Представник позивача в попередніх судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник ТОВ “Торг-Строй Компанія”, відповідач по справі, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Підпунктами 3, 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО» передбачено:
«3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв’язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв’язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).
4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК».
У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО», та з огляду на неможливість направлення поштової кореспонденції в м. Донецьк, з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, ухвали суду було розміщено на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні”, що підтверджується відповідними витягами роздрукованих сторінок з офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" мережі Інтернет.
Слід звернути увагу, що процесуальні дії щодо сповіщення відповідача про подання позову відповідно до ст. 56 ГПК України виконано позивачем шляхом вручення копії позовної заяви під розписку (підпис директора відповідача на першому аркуші позовної заяви). Крім того, відповідачем заявлявся зустрічний позов, що свідчить про отримання останнім ухвал суду та наявність у нього інформації щодо перебування на розгляді в господарському суду Запорізької області справи № 908/2268/15-г, тому ТОВ “Торг-Строй Компанія” не було позбавлено можливості отримати інформацію про подальший розгляд справи. 
Таким чином, господарським судом Запорізької області вжито вичерпних заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 р.
25.05.2015 р. до господарського суду ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” подано письмові пояснення, в яких третя особа вказує наступне. Ппредмет лізингу - тандемний каток HD 12 фірми HAMM, з системою ROPS та проблисковим маячком, номер шасі S/N H1396354, реєстраційний номер 114-96 КС, власником якого є ТОВ “Райффайзен Банк Аваль”, був оглянутий 04.09.2014 р. на трасі Київ-Одеса, про що складений відповідний акт та здійснена фіксація предмета лізингу, який був переданий згідно договору фінансового лізингу за актом приймання-передачі у тимчасове володіння і користування ТОВ “ШБ “Альтком”. Таким чином, спростовуються твердження позивача про те, що предмет лізингу нібито був переданий “на зберігання” 03.06.2014 р. до ТОВ “Торг-Строй Компанія” в м. Донецьк (або в іншому місці). Власник майна – ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” за погодження та сприянням ТОВ “ШБ “Альтком” здійснено огляд спецтехніки. Тобто підтверджується, що предмет лізингу продовжує перебувати у володінні та користуванні у ТОВ “ШБ “Альтком” у визначеному цим актом місці станом на вказану дату. До того ж, позивач відповідно до умов договору фінансового лізингу не повідомляв лізингодавця/власника про обставини, які унеможливлюють його виконання та не звертався за дозволом до лізингодавця/власника - ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” про передачу предмета лізингу “на зберігання” третій особі. Відповідно до вимоги п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, ст.. 400 ЦК України та згідно до договору фінансового лізингу позивач, який є лізингоодержувачем, зобов’язаний повернути за закінченням строку лізингу та за відсутністю правових підстав для подальшого володіння та користування предметом лізингу власникові/лізингодавцю – ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” власність – предмет лізингу. 
11.08.15 р. до господарського суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому третя особа просить: витребувати від позивача та відповідача достовірні відомості щодо місця фактичного знаходження предмета лізингу, витребувати від позивача товарно-транспортну накладну та путівний лист на транспортування предмету лізингу до місця зберігання, витребувати від позивача та відповідача докази відображення у бухгалтерському та податковому обліках послуг, отриманих за договором зберігання від 03.06.2014 р. витребувати від позивача докази, що підтверджують дійсну вартість спірного майна з метою визначення суми судового збору, що підлягає сплаті, витребувати у позивача та відповідача докази надсилання та отримання кореспонденції, що додана до позовної заяви.
Колегія суддів відхилила вказане клопотання з наступних підстав. Ухвалою суду від 29.05.15 р. у цій справі було зобов’язано позивача у строк до 10.06.2015 р. надати: достовірні відомості щодо місця фактичного знаходження предмету лізингу - тандемного катка HD 12 фірми HAMM, з системою ROPS та проблисковим маячком, номер шасі S/N H1396354, реєстраційний номер 114-96 КС, товарно-транспортну накладну та путівний лист на транспортування предмету лізингу до місця зберігання. Ухвалу суду не виконано, дане клопотання дублює витребувані ухвалою суду докази. На підтвердження розрахунку судового збору позивачем надано бухгалтерську довідку про залишкову вартість предмета лізингу. Отримання позову з додатками підтверджено підписом відповідача на позовній заяві. Витребування від позивача та відповідача доказів відображення у бухгалтерському та податковому обліках послуг, отриманих за договором зберігання від 03.06.2014 р., суд вважає недоцільним, оскільки це не впливає на обґрунтованість позовних вимог.
11.08.15 р. до господарського суду також надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 908/571/15-г. вказане клопотання обґрунтовується наступними обставинами. 22.03.2007 р. між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» (Лізингодавець) та ТОВ «ШБ «Альтком» (Лізи нгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № ЬЗ88-03/07, згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Строк лізингу закінчився згідно до п. 1.1. Договору та Графіку - Додаток №1 до Договору - у квітні 2012 року. Зобов'язання Лізингоодержувача щодо повернення предмета лізингу за закінченням строку лізингу встановлене вимогами п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг». Оскільки строк користування майном (Предметом лізингу), що було передано Лізингоодержувачу, закінчився, а право власності на Предмет лізингу належить Лізингодавцю, то Лізингоодержувач не має правових підстав володіти і користуватися Предметом лізингу. Жодного нормативно-правового обґрунтування свого позову позивачем не надано. Посилання позивача на ст. 400 ЦК України є необґрунтованим та безпідставним, оскільки дана стаття регулює та захищає права особи якій належить право власності на майно або право відповідно до договору або закону або яка є добросовісним володільцем майна. Проте, право власності на предмет лізингу належить третій особі, відповідно до договору лізингу строк лізингу (строк користування майном) закінчився у 2012 році, позивач є незаконним володільцем майна. У чинному законодавстві не передбачено такої норми, за якої незаконний володілець може витребовувати на свою користь майно у незаконного володільця. У господарському суді Запорізької області розглядається справа №908/571/15- г (головуючий суддя Давиденко І.В.) за позовом ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» до ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», ТОВ «Торг-Строй Компанія» про витребування предмету лізингу з чужого незаконного володіння. На даний час не прийнято остаточного рішення по даній справі. Таким чином, розгляд даної справи № 908/2268/15-г неможливий до вирішення справи №908/571/15-г, оскільки єдиним власником предмету лізингу є ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», на свою користь який і витребовує його. З 2012 року ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» є незаконним володільцем предмету лізингу, а тому на його користь не може витребовуваться майно. Більш того, жодним нормативно-правовим документом не передбачено, щоб незаконний володілець витребовував на свою користь майно у незаконного володільця.
Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Згідно з п 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов’язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.
При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Суд відмовляє у задоволенні клопотанні про зупинення провадження, оскільки вважає недоведеним твердження заявника про неможливість самостійного встановлення обставин, які розглядаються іншим судом по справі №908/571/15-г, при розгляді даної справи.
По суті позовних вимог представник третьої особи заперечила проти їх задоволення у повному обсязі.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ВСТАНОВИВ:
22.03.2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № L388-03/07.
Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього договору) (предмет лізингу), і лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Згідно специфікації від 22.03.07 р. предметом лізингу є: Тандемний каток HD 12 фірми HAMM, з системою ROPS та проблисковим маячком.
Позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (поклажодавець, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торг-Строй Компанія” (зберігач, відповідач по справі) укладено 03.06.14 р. Договір зберігання. Пунктом 1.1 вказаного Договору зберігання визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього Договору рухоме майно (спеціальну будівельну техніку та автомобілі), відповідно та на підставі акту приймання-передачі, який є невід’ємною частиною цього Договору. Пунктом 1.3 Договору зберігання визначено, що зберігання майна буде здійснюватися на території міста Донецька. Згідно п. 6.2. договору зберігання строк дії цього договору закінчується 30.12.2014 р. На підтвердження доводів позивач надав суду акт приймання передачі від 03.06.2014 р., за яким спірне майно передано позивачем товариству “Торг-Строй Компанія”. Листом від 08.01.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому як законному володільцю майно, передане за договором зберігання від 03.06.2014 р. Відповідачем надана відповідь (лист № 03/01/15 від 09.01.2015 р.) про неможливість повернення техніки внаслідок проходження на території м. Донецька бойових дій.  
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених цивільним законодавством способів захисту.
Способи, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин власності, є за своєю юридичною природою неоднорідними і поділяються на кілька груп. Як правило заходи, що забезпечують захист відносин власності, поділяються на речово-правові та зобов'язально-правові. Речово-правові заходи спрямовані безпосередньо на захист права власності (та обмежених речових прав) як абсолютного права. Вони захищають право власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке є індивідуально-визначеним та існує у натурі за умови, що порушення права власності не пов'язано з невиконанням зобов'язань, які існували між власником та особою, що порушила його право. До речово-правових заходів традиційно належать позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння (негаторний позов), позов про визнання права власності. Зазначені позови є абсолютними, оскільки спрямовані на захист абсолютного права власника та можуть бути заявлені до будь-якої третьої особи, яка порушила або не визнає права власника. Вказані заходи протиставляються зобов'язально-правовим заходам захисту відносин власності, які на відміну від речово-правових, застосовуються у випадках, коли власник пов'язаний з правопорушником зобов'язальними відносинами. Отже, за умови наявності між власником та правопорушником зобов’язальних відносин, що виникли з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, речово-правові заходи захисту відносин власності застосовані бути не можуть.
Предметом позову у даній справі є вимога про витребування з чужого незаконного володіння рухомого майна у ТОВ “Торг-Строй Компанія”.
Таким чином, позивачем у даній справі заявлено віндикаційний позов, який врегульовано нормами речово-правових відносин, зокрема глави 29 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право володіння означає наявність у власника юридично закріпленої можливості фактично посідати, панувати над річчю (майном), можливість впливати на неї у будь-який момент, здійснювати щодо неї свою волю. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати припиняти юридичну долю речі (майна).
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіла ним.
Згідно ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
В свою чергу ТОВ ШБ “Альтком” не є власником спірного майна, у Графіку до договору фінансового лізингу від 22.03.2007 р. № L388-03/07 сторони погодили, що строк лізингу за Договором складається з 60 Періодів лізингу з травень 2007 року по квітень 2012 року.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення саме строку лізингу, а не строку дії договору повернути предмет лізингу.
Строк лізингу закінчився згідно до п. 1.1. Договору та Графіку - Додаток №1 до Договору - у квітні 2012 року.
Таким чином, з 01 травня 2012 року ТОВ ШБ “Альтком” втратив будь-які правомочності щодо спірного об’єкту тандемного катка HD 12 фірми HAMM, з системою ROPS та проблисковим маячком, в тому числі права володіння, користування і розпорядження майном. Такими правами володіє ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”, як власник майна.
Фактично ж між сторонами у даній справі виник спір, який врегульовано нормами зобов’язальних відносин, оскільки однією з підстав позову у даній справі визначено невиконання умов договору зберігання.
В даному випадку правовідносини позивача і відповідача врегульовано приписами цивільного законодавства, а саме глави 66 ЦК України, якою передбачено наслідки невиконання сторонами договору зберігання своїх зобов'язань. Отже, позивач не може витребувати майно у заявлений спосіб, оскільки відносини зберігання передбачають інші способи захисту порушеного права зберігача і поклажодавця та порядок врегулювання спорів.
Суд позбавлений права самостійно змінювати предмет позову або виходити за межі позовних вимог, без відповідного клопотання заінтересованої сторони.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстави позову – це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, які необхідні для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій.
Згідно ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Від ТОВ ШБ “Альтком” не надходило заяви про зміну предмета позову, з витребування майна з чужого незаконного володіння, на зобов’язання повернути майно.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Відсутнє в матеріалах справи та не заявлялось усно позивачем клопотання про вихід за межі позовних вимог.
Таким чином, розгляд позовних вимог ТОВ ШБ “Альтком” з предметом позову, який відповідає правовідносинам сторін, але не заявлено в межах даного позову, є неможливим, оскільки прямо порушує приписи ст. 22, 83 ГПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. 
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищевикладеного, в межах заявлених позовних вимог, і виходячи з їх предмету, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження своїх доводів.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.08.2015 р.
 
Головуючий                                                                            А.О. Науменко
 
Судді                                                                                        М.В. Мірошниченко
 
В.М. Соловйов