До уваги Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, справа № 905/4199/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

       Запорізької  області

      У Х В А Л А

              м. Запоріжжя

              05.10.2015р.                                                                                                                              Справа № 905/4199/14

Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши заяву Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” вих. № ЮР/1836 від 16.09.2015 року про надання відстрочки виконання рішення господарського суду у справі № 905/4199/14

За позовом                  Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (-------------- м. Київ, --------)

До                                 Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (----------- м. Краматорськ Донецької області, ---------; ----------, м. Костянтинівка Донецької області, -------)

                                      Про стягнення  2 562 709 грн. 24 коп.

За участю представників:

Від  ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз”:   не з’явився    

Від ОКП „Донецьктеплокомуненерго”:                Антофій М.О. – дов. № юр/2483 від 30.12.2014р.

                                                           В С Т А Н О В И В:

24.09.2015 року на адресу господарського суду Запорізької області надійшла заява Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (надалі – відповідач, боржник) вих. № ЮР/1836 від 16.09.2015 року про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.201 року у справі № 905/4199/14 строком на п’ять років.

В обґрунтування вимог заяви боржник зазначає наступне: рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р. по справі № 905/4199/14 задоволені позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі – стягувач, відповідач) та стягнуто з боржника суму заборгованості у загальному розмірі 2 613 958 грн. 35 коп., з яких: 2 562 709 грн. 24 коп. - сума 3 % річних, 51 249 грн. 11 коп. - сума судового збору. Основним видом діяльності відповідача, з якого він отримує дохід, є постачання теплової енергії. Відповідач є єдиним постачальником теплової енергії в Донецькій області. До початку проведення антитерористичної операції на території Донецької області відповідач постачав теплову енергію у 53 населених пунктах Донецької області, у яких знаходиться 6047 багатоквартирних будинків, 183 школи, 191 дитячий садочок та 83 лікарні. Відповідач просить суд прийняти до уваги перш за все наявність загальновідомих обставин, а саме: проведення антитерористичної операції у Південно – східному регіоні України, що суттєво відобразилось на економічному стані та загальному рівні життєдіяльності в регіоні. Зазначена загальновідома обставина, в свою чергу, суттєво позначилась на рівні платежів населення та підприємств Донецької області за спожиту теплову енергію, які є основним джерелом доходів відповідача. Так, станом на 01.08.2015р. тільки населення області має заборгованість перед відповідачем у сумі 288,3 мли. грн. Ця сума заборгованості населення є досить значною для підприємства, і тому несплата її споживачами завдає підприємству значних збитків. Також, відповідач звертає увагу суду на факт захоплення невідомими озброєними особами у вересні-жовтні 2014 року рухомого та нерухомого майна, а також фінансової та технічної документації відповідача, в наслідок чого співробітники підприємства не мали доступу до своїх робочих місць та не мали змоги виконувати свої професійні обов’язки. Більш ніж 40 % промислових потужностей підприємства, технічних засобів, автомобілів та інших матеріальних цінностей залишилось на території не підконтрольній українській владі. З цього приводу відповідач неодноразово звертався до правоохоронних органів. За результатами звернень порушено кримінальне провадження (ЄРДР № 12015050150001594; № 12014050000000849 та №12015050000000111) за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 341 КК України. Через захоплення та припинення діяльності банківських установ на окупованій території, підприємство не отримує від населення та юридичних осіб плату за теплопостачання у неконтрольовану територію. Це стало причиною різкого падіння доходів підприємства. Всі вищенаведені обставини виникли не з вини відповідача. Відповідач не має впливу на ці непередбачувані обставини і вони фактично знаходяться за межами контролю підприємства на невизначений період (можливо до закінчення АТО). Наявність обставин непереборної сили, які унеможливлюють своєчасне виконання господарських зобов’язань, підтверджується сертифікатом (висновком) № 2644/05-4 від 28.08.2014 року, який отримано від Торгово-промислової палати України. Зазначеним сертифікатом (висновком) Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 02.07.2014 року при здійсненні відповідачем господарської діяльності на території Донецької області. Сама господарська діяльність відповідача є збитковою. Так, основним видом діяльності підприємства є виробництво та постачання теплової енергії за встановленими державою тарифами. Ці тарифи не покривають всі витрати підприємства, що веде до його збитковості. Ускладнює економічне становище підприємства наявність заборгованості споживачів теплової енергії. Так, споживачі - юридичні особи мають заборгованість за послуги з теплопостачання станом на 01.08.2015р. у розмірі 22,7 млн. грн. Підприємство на протязі тривалого часу проводить активну претензійно-позовну роботу по стягненню заборгованості за теплову енергію з фізичних та юридичних осіб. Так, станом на 01.08.2015р. на виконанні у відділах державної виконавчої служби перебуває 48690 виконавчих документа на загальну суму 175,7 млн. грн., але реально отримано за 2015 рік лише 3,9 млн. грн., що складає лише 2,25 % від виконавчих проваджень. Крім того відповідач зазначає, що значна кількість відкритих виконавчих проваджень по примусовому стягненню заборгованості за поставлене тепло не може бути виконана в зв’язку з тим, що боржники знаходяться на території непідконтрольній українській владі. Таким чином примусове виконання рішення суду відкладається на невизначений термін та буде можливе лише після закінчення АТО. Також відповідач просить врахувати, що законодавством не передбачено переривання та відновлення строків пред'явлення виконавчого документу, через що в разі спливу терміну пред'явлення виконавчого документу до виконання, не можливо буде виконати рішення судів про примусове стягнення заборгованості, через що підприємство зазнає збитків у вигляді не отримання грошових коштів.  У зв'язку з вищезазначеним, у теперішній час підприємство перебуває у скрутному фінансово-економічному становищі. У зв'язку з відсутністю повноти оплати за поставлену теплову енергію та будь-якого джерела фінансування підприємство було вимушено з квітня 2015 року надати робітникам відпустки без збереження заробітної плати. Крім того, відповідачем, з метою скорочення витрат та ефективного використання робочого часу, (згідно наказу № 28 від 04.02.2015р.) введено чотирьохденний робочий тиждень, який триватиме у період з 17 квітня по 14 жовтня 2015 року. Всі кошти, які були отримані у 2014 - 2015 роках на рахунок підприємства у першочерговому порядку були спрямовані на виплату заробітної плати працівникам підприємства. Всі інші платежі здійснюються після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Зважаючи на те, що підприємство має сезонний графік випуску продукції (постачання теплової енергії відбувається тільки у опалювальний період, тобто з 15 жовтня по 15 квітня, в інший період немає ніяких доходів), відповідач не завжди має можливість провести своєчасну оплату своїх зобов'язань. Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 08.07.2004р. № 285 «Про оплату послуг з опалення житла» з 01.01.2005 року встановлені розрахунки за послуги з опалення житла на протязі опалювального періоду. Таким чином вже декілька років підприємство отримує 90% свого доходу тільки в опалювальний період. По закінченню опалювального періоду відповідач в змозі отримувати хоч би який дохід тільки за допомогою стягування дебіторської заборгованості за послуги з теплопостачання через суд, та державну виконавчу службу. Так, держаний бюджет має величезну заборгованість перед відповідачем. Через дефіцит коштів державного бюджету не погашена заборгованість перед відповідачем з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам у розмірі 92,98 млн. грн. (п. 4 додатку № 1 до протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу № 88 від 19.06.2015р.), заборгованість з пільг та субсидій у розмірі 1,12 млн. грн. Заборгованість бюджетних організацій за поставлену теплову енергію станом на 01.08.2015р. складає 6,48 млн. грн., у т.ч. місцевий бюджет - 1,83 млн. грн., обласний бюджет - 0,24 млн. грн. та державний бюджет - 4,41 млн. грн. Про незадовільний фінансовий стан відповідача свідчать також і дані балансу та звіту про фінансові результати підприємства. Відповідно до балансу відповідача станом на 30.06.2015р. обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго" має: збитків на загальну суму 874 491 тис. грн. (гр.4 рядка 1420 балансу ОКП „ДТКЕ"); дебіторську заборгованість у сумі 274 007 тис. грн. (гр. 4 рядка 1125 балансу ОКП „ДТКЕ"); кредиторську заборгованість у сумі 1 234 988 тис. грн. (гр. 4 рядка 1615 балансу ОКП „ДТКЕ"). Згідно звіту ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про фінансові результати за 1 півріччя 2015 року (форма № 2) підприємство має збитків на суму 109 037 тис. грн. (гр. 3 рядка 2095 звіту про фінансові результати). Кредиторська заборгованість підприємства насамперед в значному розмірі складається із заборгованості за спожитий природний газ. Станом на 01.06.2015 року на примусовому виконанні у відділах державної виконавчої служби перебувають рішення суду про стягнення заборгованості на користь: ПАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України» у кількості 31 виконавчого документа на суму 890,07 млн. грн.  В процесі виконання рішень суду державні виконавці відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» наділені рядом прав, одним з яких, є накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, опис та його можлива реалізація у встановленому законом порядку. Реалізація одного з таких прав може призвести до негативних та катастрофічних наслідків в роботі підприємства, що спричинить неможливе подальше надання послуг теплопостачання усім верствам населення, школам, лікарням та іншим споживачам, які користуються даними послугами. Відповідача вважає, що сума яка стягнена господарським судом, є надмірно великою, все це може поставити під загрозу виробничу діяльність підприємства, у зв'язку з чим судове рішення залишиться невиконаним. Відповідач вказує, що має обставини, ускладнюючі виконання рішення суду та відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок його виконання. Просить відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 року у справі № 905/4199/14 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2 613 958 грн. 35 коп. строком на п’ять років. 

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (надалі – стягувач, позивач) надав суду заперечення на заяву вих. № 31/13-3717 від 01.10.2015р., в яких зазначив наступне: рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 року у справі № 905/4199/14 з боржника на користь стягувача було стягнуто  заборгованість на загальну суму 2 613 958 грн. 35 коп. Щодо заяви боржника від 16.09.2015р. № юр/1836 про надання відстрочки виконання рішення суду строком на п'ять років, то стягувач заперечує проти задоволення такої заяви з огляду на наступне: відповідно до ст. 121 ГПК України, господарський суд має право надати розстрочку або відстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Боржник є підприємством, яке, не дивлячись на ситуацію у Донецькій області, надає послуги з теплопостачання всім категоріям споживачів та володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення. Таким чином, обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутні. Другою необхідною умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, які також відсутні. Стягувач зазначає, що Пленум Верховного Суду України своєю постановою від 26.12.2003р. № 14 „Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" постановив наступне: „При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про розстрочку або відстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події)". Посилання боржника на Сертифікат ТПП України не може братись до уваги, у зв'язку з тим, що обставини непереборної сили стосуються дотримання законодавчих актів України щодо справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. Складний фінансовий стан боржника не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення. Крім того, складне фінансове становище боржника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об’єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов’язань та рішень суду. Стягувач зазначає також, що у зв'язку з тим, що боржник на даний час веде господарську діяльність, а саме: укладає договори, по яким отримує продукцію (в даному випадку природний газ), то повинен нести й обов’язки за цими договорами, а саме: вчасно розраховуватись у відповідності до договірних умов. Стягувач зауважує, що порушення суб'єктами господарських відносин, в тому числі боржником, чинного законодавства України призведе до некерованих процесів в економіці держави. Стаття 42 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів і прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Враховуючи зазначену норму, надання відстрочки на підставі складного фінансового стану відповідача не може вважатися підставою для застосування положень ст. 121 ГПК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, відповідач у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання. За змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин. Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Боржник у своїй заяві не наводить жодних доказів про те, що виконати рішення неможливо або з певних причин складно, а обґрунтовує свою заяву лише можливими збитками та можливим погіршенням свого майнового стану, однак такі обставини надання відстрочки виконання рішення суперечать ст. 121 ГПК України, оскільки самі по собі не свідчать про скрутне становище боржника та не підтверджують наявності обставин, які б ускладнювали виконання рішення у визначений строк. Також, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір. Укладений сторонами договір, з якого виник спір, є двостороннім правочином. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів боржнику для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами Договорів. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Таким чином, ні нормами чинного законодавства, ні договором не передбачено звільнення від відповідальності, у зв'язку з низькою платоспроможністю населення та невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Стягувач вказує, що є безпідставним посилання боржника на заборгованість контрагентів перед боржником, так як дані правовідносини є самостійними, і в яких боржник, якщо вважає, що його право порушено, може звернутись до суду та бути позивачем у справі. Також, стягував вказує, що рішенням суду у даній справі стягнуто з боржника заборгованість, штрафні та фінансові санкції за несвоєчасний розрахунок за договором на закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010р. № 06/10-1524-ТЕ-6, відповідно до якого природний газ постачався протягом 2010-2011 років для потреб теплоенергетики. З часу реалізації природного газу боржнику на даний час минуло п’ять опалювальних сезони (2010-2011р.р., 2011-2012р.р, 2012- 2013р.р.. 2013-2014р.р., 2014-2015р.р). За більш ніж п’ять років більша частина коштів споживачів вже надійшла на рахунки боржника, а боржник на даний час не провів розрахунки зі стягувачем, що свідчить про зволікання останнім з проведенням розрахунків. Надання відстрочки виконання рішення суду терміном на п'ять років завдасть значних інфляційних збитків Компанії (стягувачу).  Крім «винятковості випадків» (ст.121 ГПК України), пунктом 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», визначено, що «підставою для відстрочки ... виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що ... вирішуючи питання про відстрочку чи відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути  стягнення,  щодо як  фізичних, так і юридичних  осіб  -  стихійне лихо,  інші надзвичайні події тощо.» Отже, ці конкретні обставини, які повинен врахувати суд: мають довести ускладненість виконання рішення суду; мають бути винятковими; стосуватися матеріальних інтересів сторін; висвітлювати фінансовий стан сторін; враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору; мають зафіксувати наявність інфляційних процесів у економіці держави; мають  бути  інші  обставини  справи  (як виняткові та такі,  що ускладнюють виконання рішення суду). На думку стягувача, боржник мав і має майно та кошти, інакше не укладав би договори, знаючи про власну катастрофічну та стійку неплатоспроможність, а також низький рівень платоспроможності кінцевих споживачів. Стягувач додає до заяви про відстрочку копію звіту про фінансові результати за перший квартал 2015 року, зазначаючи, що збитки за звітний період складають 847 491,00 тис. грн., але боржником на підтвердження свого фінансового стану не надано довідок про рух коштів з банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, за період з 14.10.2010р. (з часу підписання договору на постачання природного газу) по теперішній час. Враховуючи зазначене, стягувач просить суд взяти до уваги, що фінансовий стан боржника може бути встановлений виключно за умови надання ним інформації у вигляді банківської довідки про залишки грошових коштів на банківських рахунках на день подання заяви про відстрочку, інформації у вигляді довідки про залишки готівки на день подання даної заяви, а також інформації про рух коштів за останні 6 місяців. Таким чином, при вирішенні питання про надання відстрочки виконання рішення необхідно з'ясувати обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є м. Краматорськ, Донецька область, пров. Земляний, 2. Згідно Розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085 від 07.11.2014 р. та внесених до нього змін Розпорядженням КМУ від 05.05.2015р. № 428-р. місто Краматорськ до зазначеного переліку не внесено. А отже і посилання на знаходження в зоні АТО боржником, як форс-мажорна обставина, не може прийматись до уваги. Через несплату коштів боржниками, в тому числі і даним підприємством, стягувач не повною мірою розраховується із НАК «Нафтогаз України», що, в свою чергу, погіршує розрахункову дисципліну за імпортований природний газ та веде до зменшення податкових надходжень до Державного бюджету України. Особливо стягувач звертає увагу суду на те, що на даний час основною проблемою нафтогазового сектору в Україні є величезне навантаження на державний бюджет через критичний фінансовий стан, який в свою чергу пов'язаний з великим обсягом заборгованості в галузі як споживачів газу перед постачальниками, так і постачальників перед власниками газу. ДК «Газ України» не є газовидобувною компанією. Інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку з своїх контрагентів, у ДК «Газ України» не існує. Кошти, що надходять до ДК «Газ України», перераховуються до Державного бюджету України, а також спрямовуються на погашення державного боргу перед іноземними постачальниками за поставлений природний газ. Вказану заборгованість ДК «Газ України», в силу ст. 617 ЦК України, зобов'язана сплачувати незалежно від рівня розрахунків своїх контрагентів. Несплата (несвоєчасна сплата) боргів перед іноземними постачальниками газу спричиняє необхідність додаткового залучення бюджетних коштів для погашення такої заборгованості та, як наслідок, недофінансування бюджетних програм та росту соціальної напруги. Таким чином, невиконання зазначеного вище рішення суду суттєво суперечить інтересам держави, порушує встановлений законом порядок здійснення правосуддя в Україні й спричиняє перепони своєчасному поповненню державного бюджету. Додатковим підтвердженням того, що в цьому випадку відбувається порушення матеріальних та інших інтересів держави, які потребують їх особливого захисту та уваги, серед іншого, є розпорядження КМУ від 20.08.2014 року № 786-р «Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань стягнення дебіторської заборгованості із споживачів природного газу та покращення фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», до складу якої входять, у т.ч. заступник Міністра внутрішніх справ, заступник Міністра юстиції, заступник Голови Держфінінспекції, Державної фіскальної служби України. Додатково стягувач звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015р. № 83 ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» є об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Крім того, ДК «Газ України» здійснювала постачання природного газу на всій території України, в тому числі й в АР Крим. На даний час стягнення заборгованості в примусовому порядку з боржників, які знаходяться на тимчасово окупованій території АРК Крим та частині тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, внаслідок проведення антитерористичної операції не представляється можливим. Постанови ВГСУ свідчать про наявність судової практики, яка унеможливлює застосування відстрочки виконання рішення боржником. Зокрема: постановою ВГСУ від 19.11.2014р. у справі № 5019/117/11 встановлено наступне: «Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. б виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також: визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Колегія суддів ВГСУ вважає, що суди, задовольняючи заяву відповідача, не врахували міжнародно - правової норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, що є підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій та відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.».  Постановою ВГСУ від 05.06.2012р. у справі № 2-5/3581-2009 встановлено наступне «...в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. За переконанням колегії суддів касаційної інстанції, місцевий та апеляційний господарські суди наведених вимог не врахували, прийняли до уваги лише факти та доводи відповідача, не встановивши при цьому матеріальний інтерес позивача, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, передбачених статтями 42 та 43 ГПК України. Крім того, колегія суддів ВГСУ вважає за необхідне зазначити, що з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду, випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. В той же час наведені заявником підстави для відстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення, а господарські суди попередніх інстанцій припустились хибного застосування норм процесуального права.».  Постановою ВГСУ від 18.09.2013р. у справі № 5016/2861/2012(9/88) встановлено наступне: «Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках. Відповідно до пункту 7.2 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення. При цьому, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Як вбачається із змісту заяви про відстрочку виконання судового рішення у даній справі, заявник посилається на важкий фінансовий стан та відсутність у нього коштів. В обґрунтування цієї заявник подав баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2013р. та довідку банку від 03.07.2013р. про відсутність коштів на поточному рахунку. Надавши правову оцінку викладеним у заяві доводам, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки доказів на підтвердження виняткових обставин у боржника, що ускладнюють виконання рішення суду, подано не було. Доказів відсутності в нього коштів на інших банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявної загрози банкрутства, до заяви не додані. Попередніми судовими інстанціями взято до уваги те, що борг існує вже тривалий час і з моменту набрання рішенням суду законної сили, відповідач не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості. Судами також враховано, що виконання цього судового рішення вже відстрочувалось. Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини, викладені у заяві про розстрочку виконання судового рішення, не були доведені у встановленому законом порядку, належними і допустимими засобами доказування. Однак самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає, що судами вірно застосовані норми процесуального права». Постановою ВГСУ від 27.08.2014р. № 910/9558/13 встановлено наступне: «За змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Отже, виходячи із наведеного, відстрочка або розстрочка виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. З врахуванням зазначеного вище, не доведення заявником наявності виключних обставин, які б ускладнювали або робили неможливим виконання рішення у справі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій надали невірну юридичну оцінку обставинам, покладеним в обґрунтування заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, та дійшли помилкового висновку про надання відповідачу відстрочки виконання рішення на 1 рік». Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми - є нормами прямої дії. В ст. ст. 4-5, 115 ГПК України закріплено принцип обов’язковості судового рішення, вбачається, що судовими органами повинні створюватись всі умови, які позбавляють можливості для ухилення особи, яка порушила свої зобов'язання, від відповідальності за такі порушення. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднання на всій території України. Тобто, виконання судового рішення в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову. Додатково на виконання вимог ухвали господарського суду Запорізької області від 25.09.15 у справі № 905/4199/14 стягувач повідомляє, що станом на дату підписання заперечення заборгованість боржника перед стягувачем за наказом № 905/4199/14 складає 2 613 958 грн. 35 коп., з часу отримання рішення суду боржником не проведено жодних розрахунків. Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 121 ГПК України, ст. 36 Законом України „Про виконавче провадження", стягував просить суд відмовити в задоволенні заяви боржника про відстрочку виконання рішення господарського суду від 09.07.2015р. у справі № 905/4199/14.

Ухвала суду від 25.09.2015 року про прийняття заяви боржника до розгляду та призначення засідання суду направлялась судом стягувачу того ж дня – 25.09.2015р., що підтверджується вихідним реєстраційним номером, який зазначений на зворотній стороні ухвали, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції, які залучені до матеріалів справи.

На день розгляду справи поштове відділення не повернуло до суду примірник ухвали, який направлявся стчгувачу.

Стягувач, повідомлений про місце, день та час розгляду заяви в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (надалі – ГПК України), в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. 

Суд визнав за можливе розглянути заяву без участі представника стягувача, за наявними матеріалами, оскільки відповідно до вимог ст. 121 ГПК України, заява про розстрочку виконання рішення господарського суду розглядається протягом десяти днів, про що суд прямо вказав в ухвалі від 25.09.2015 року.

Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника, суд вважає, що заява про відстрочку виконання рішення підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 р. по справі №905/4199/14 позовні вимоги стягувача і на його користь було присуджено до стягнення з боржника 3% річних в сумі 2 562 709 грн. 24 коп. та судовий збір в сумі 51 249  грн. 11 коп.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 р. по даній справі видано наказ від 20.07.2015 р. про примусове виконання рішення.

Боржник просить надати відстрочку виконання рішення суду від 09.07.2014 року у справі на п’ять років.

Ухвалою від 25.09.2015 року про прийняття заяви про відстрочку до розгляду та призначення судового засідання суд зобов’язав боржника надати всі документи на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, у т.ч. всі довідки зі всіх банків про рух (відсутність руху) грошових коштів на всіх розрахункових рахунках, довідки про наявність (відсутність) грошових коштів на всіх рахунках підприємства, всі документи, які підтверджують фінансовий стан підприємства, документи на підтвердження збитковості діяльності підприємства; надати суду всі первинні документи на підтвердження наявності заборгованості юридичних осіб в сумі 22,7млн. грн. та населення в сумі 288,3 млн. грн.; всі матеріали виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду у справі № 905/4199/14, у т. ч. постанови (про відкриття, зупинення та ін) та докази їх отримання; докази виконання рішення суду у справі № 905/4199/14 повністю або частково станом на день розгляду справи (відповідні платіжні документи із зазначенням дати, суми та призначення платежу) та інш.

На підтвердження своїх доводів боржник надав суду копію балансу (Звіту про фінансовий стан) на червень 2015 року, відповідно до якого боржник має: збитків на загальну суму 874 491 тис. грн..; дебіторську заборгованість у сумі 274 007 тис. грн.; кредиторську заборгованість у сумі 1 234 988 тис. грн.

Також, боржником була надана суду копія Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2015 року, згідно з відомостями якого підприємство має збитків на суму 109 037 тис. грн.

Крім того, боржником була надана суду копія наказу підприємства № 28 від 04.02.2015 року, відповідно до якого, враховуючи економічну ситуацію, тяжкий фінансовий стан підприємства, з метою скорочення витрат та ефективного використання робочого часу, на підприємстві введено скорочений графік роботи.

Однак, витребуваних  судом довідок банківських установ про наявність (відсутність) грошових коштів на рахунках підприємства, про рух (відсутність) руху грошових коштів на рахунках боржник суду не надав.

В судовому засіданні представник боржника пояснив, що підприємство фактично функціонує.

При цьому, боржник посилається на проведення антитерористичної операції на південно – східній частині території держави. 

Згідно статті 10 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Боржником була надана суду копія Сертифікату (висновку) про настання обставин непереборної сили № 2644/05-4 від 28.08.2014 року, виданий Торгово – промисловою палатою України.

Вказаним Сертифікатом для боржника засвідчено настання обставин непереборної сили з 02.07.2015 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області, однак лише в частині виконання боржником податкових зобов’язань згідно з Податковим кодексом України.

Крім цього, згідно п. 6.2 Регламенту ТПП "Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)", затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40(3) (далі - Регламент) форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої сторони по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, … .

Боржником не було надано суду Сертифікату (висновку) про настання обставин непереборної сили з виконання боржником зобов’язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1524 ТЕ-6 від 14.10.2010 року.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

З вищевикладеного слідує, що надання відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом суду, а не обов’язком.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Боржник просить суд надати йому відстрочку виконання рішення ще на п’ять років.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Так вказано в п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З вищевикладеного слідує, що відсутність грошових коштів не є підставою для несплати 3 % річних.

Як вказав стягувач у своїх запереченнях і що підтвердив боржник в судовому засіданні, на день розгляду заяви боржник не виконав рішення суду у справі.

Слід вказати, що рішенням суду від 09.07.2015 року з боржника було стягнуто 3 % річних у сумі 2 562 709 грн. 24 коп., нарахування яких здійснене за період з 25.06.2011 року по 28.12.2012 року.

Отже, боржник більше ніж два з половиною роки і так не сплачував стягувачу спірну суму, тобто, вже отримав відстрочку сплати на два з половиною роки.

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Боржник фактично просить суд надати дозвіл не виконувати рішення суду, яке набрало законної сили, ще п’ять років.

Суд не може дозволити боржнику не виконувати рішення суду, що набрало чинності, на такий строк.

Також, суд звертає увагу на той факт, що не виконання боржником рішення суду тягне за собою не виконання стягувачем заборгованості перед бюджетом та іноземними постачальниками газу.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

На думку суду, не виконання рішення , що набрало законної сили, певною мірою порушує вказані вище права стягувача. 

Проте, загальновідомим є факт проведення на території України антитерористичної операції, зокрема, у південно – східному регіоні, де розташований боржник.

І хоча сам боржник знаходиться у м. Краматорськ Донецької області. в якому не проводяться активні дії АТО, але частина споживачів послуг боржника перебуває в зоні АТО, у т.ч. на територіях, які не контролюються державними органами України.

Наявна фінансова криза в країні та проведення на територіях Донецької та Луганської областей АТО з 14.04.2014р., негативно впливає на господарську діяльність усіх підприємств, установ, організацій, в тому числі і на господарську діяльність стягувача, як постачальника газу, та боржника, який в силу об’єктивних причин (проведення АТО) позбавлений можливості у повній мірі отримати плату з усіх споживачів за надані послуги.

Враховуючи все вищевикладене, а також приймаючи до уваги доводи сторін, їх матеріальні інтереси та фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, не підтвердження боржником відсутності грошових коштів на рахунках боржника, положення законодавства щодо обов’язкового виконання рішень господарського суду, які набрали законної сили, на всій території України, суд вважає за можливе заяву боржника задовольнити частково, та надати відстрочку виконання рішення від 09.07.2015 року до 05.12.2015 року. В іншій частині заяви – відмовити.

При цьому, суд звертає увагу боржника на те, що він не позбавлений права звернутися до суду із заявою про надання розстрочки виконання рішення суду, після завершення строку відстрочки виконання рішення.

Адже розстрочка – означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Так вказано в п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9.

Таким чином, за умови надання господарським судом розстрочки виконання рішення, таке рішення суду фактично виконується, хоча і частками. Розстрочка виключає можливість перенесення строку виконання рішення не певний час, але надає можливість виконувати рішення певними частками, з урахуванням фактичних можливостей боржника. 

Керуючись постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд –

                                             У Х В А Л И В:

Заяву Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” вих. № ЮР/1836 від 16.09.2015 року про надання відстрочки виконання рішення господарського суду у справі № 905/4199/14, задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 року у справі № 905/4199/14 до 05.12.2015 року.

 В іншій частині заяви – відмовити.

Ухвала підписана: 05.10.2015р.  

Суддя                                                                                            Л.С. Місюра