До уваги КП „Старобешівське” (смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області), справа № 908/5062/14

              номер провадження справи  6/107/14

                              ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

                                                     ЗАПОРІЗЬКОЇ   ОБЛАСТІ

                                                                     УХВАЛА

м. Запоріжжя

         20.10.2015р.                                                                                         Справа № 908/6052/14

            Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” вих. № 14/2-1777в від 10.09.2015 року на дії Відділу державної виконавчої служби Старобешевського районного управління юстиції Донецької області, яка подана у справі 908/6052/14

За позовом                  Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (----------м. Київ, -------)

До                                 Комунального підприємства „Старобешівське” (--------- смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області, --------)

                                      Про стягнення 450 511 грн. 67 коп. 

За участю представників:

Від стягувача (позивача):      Єгоров В.С. – дов. № 14-137 від 13.05.2014р.

Від боржника (відповідача):  не з’явився

Від ВДВС:                                  не з’явився

   В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” просить суд: 1) визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Старобешевського районного управління юстиції Донецької області (надалі – виконавча служба) щодо винесення Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015р. з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.03.2015р. у справі № 908/6052/14; 2) визнати незаконною Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015р. з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.04.2015р. у справі № 908/6052/14.

В обґрунтування вимог скарги стягувач зазначає наступне: 23.03.2015 року господарським судом Запорізької області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.2015 р. у справі № 908/6052/14, згідно якого стягнути з Комунального підприємства „Старобешівське” (надалі - боржник) на користь стягувача заборгованість у розмірі: 358 635 грн. 57 коп. - основний борг, 43 179 грн. 55 коп. - інфляційні, 16 083 грн. 64 коп. - 3% річних, пеню – 36 612 грн. 91 коп., судовий збір – 9 010 грн. 23 коп.  Наказ господарського суду  Запорізької області  від 23.03.2015р. у справі № 908/6052/14 був пред’явлений стягувачем до виконання виконавчій службі в порядку положень ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”. Однак, постановою                 від 31.08.2015р в.о. начальника Відділ державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції Донецької області було відмовлено у прийнятті до примусового виконання наказу та відкритті виконавчого провадження з його виконання, а сам наказ - повернуто стягувачу. Стягувач не може погодитися з прийнятою виконавчою службою постановою, вважає дії державного виконавця незаконними, а оскаржувану постанову - безпідставною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства. Зазначене підтверджує наступним. 1. Оскаржувана постанова прийнята в порядку п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про   виконавче провадження”, відповідно до якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших (аніж визначені ч. 1 цієї статті), передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. З оскаржуваної постанови вбачається, що такими обставинами орган ДВС визначає: проведення виконавчих дій неможливе на території проведення АТО; зупинення з 27.11.2014р. ДП “Укрпошта” приймання і доставки поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою. Однак, таке твердження виконавчої служби є абсолютно необґрунтованим та безпідставним, оскільки обставини, про які зазначає виконавча служба у постанові від 27.08.2015р., не визначені чинним законодавством, як такі, що можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Закони України “Про боротьбу з тероризмом”, “Про тимчасові заходами на період проведення антитерористичної операції” не містять жодних положень, які визначали підстави для зупинення виконавчого провадження та/або надавали б право державному виконавцю відмовляти у відкритті виконавчого проваджень з підстав, про які виконавча служба зазначає у постанові. Отже, оскаржувана постанова свідчить про те, що при її прийнятті виконавчою службою порушено вимоги п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки обставини, на які посилається виконавча служба в постанові, не є підставами для її винесення, а визначені п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження фактично відсутні. 2. Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України “Про державну виконавчу службу” завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Статтею 6 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Оскаржувана постанова мотивована тим, що “...направлення документів виконавчого провадження, які державний виконавець зобов’язаний довести до сторін виконавчого провадження, боржнику неможливо, що в свою чергу порушує права боржника....”. Однак, наслідками прийняття оскаржуваної постанови, винесення якої виконавча служба мотивує захистом прав боржника, порушують права стягувача та дають останньому усі підстави стверджувати про упередженість державного виконавця при здійсненні ним покладених державою функцій з виконання судових рішень, а також свідчать про те, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження           від 31.08.2015р. є безпідставною та порушує права і законні інтереси стягувача. 3. Згідно         ст. 121² Господарського процесуального кодексу України, ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження” скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо. Оскаржувана постанова                від 31.08.2015р. надійшла на адресу стягувача лише 07.09.2015р., про що свідчить відбиток штаму вхідної кореспонденції стягувача на оскаржуваній постанові. Таким чином, скарга на дії органу державної виконавчої служби подана в межах процесуальних строків.

Виконавча служба надала суду заперечення на скаргу № 777/вих. 1607 від 21.09.2015 року, в яких зазначила наступне: до виконавчої служби, яка фактично знаходиться за адресою: бул. Машинобудівників, 32, м. Краматорськ, надійшла стягувача на дії державного виконавця відділу щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.03.2015р. по справі № 908/6052/14. Виконавча служба вважає, що зазначена скарга взагалі не підлягає розгляду та задоволенню з наступних підстав, а дані, зазначені у скарзі спростовуються наступним. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень судів та інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах, повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 статті 2 Закону передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу України, яка входить до системи органів міністерства юстиції України. Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконання державним виконавцем обов'язків, які визначені законом, вживаються належним у разі вжиття усіх необхідних заходів для повного виконання виконавчого документу в установлені законом строки. Статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. 31.08.2015р., державним виконавцем, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та копії направлено заявнику разом із оригіналом виконавчого документа. Підставою винесення вищезазначеної постанови є той факт, що згідно виконавчого документа боржник - КП «Старобешевське» знаходиться за адресою: Донецька область, м. Старобешеве, провул. Гаражний, 2, тобто на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, внаслідок проведення на цій території антитерористичних дій. Законами України «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. 07.11.2014р. розпорядженням Кабінету міністрів України № 1085-р та № 128-р від 18.02.2015р. було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Враховуючи вищевикладене, проведення виконавчих дій, зазначає виконавча служба, неможливо на території проведення активної фази АТО». Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 7 від 07.11.2014 року «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі. Згідно п. п. 2 п. 2 наказу Міністерства юстиції України № 247/7 від 25.11.2014 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» начальника Головного управління юстиції у Донецькій області зобов'язано визначити перелік та забезпечити переміщення територіальних органів та установ юстиції Донецької області, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі. У зв'язку з вищевикладеним та наявності загрози життю та здоров'ю державному виконавцю, виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов'язки державного виконавця. Аналіз зазначеної норми свідчить, що виконання державним виконавцем обов'язків, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім всіх необхідних заходів для повного виконання виконавчого документу (наказу господарського суду) в установлені законом строки. Законодавець покладає на державного виконавця коло обов'язків та надає йому права, які мають бути застосовані державним виконавцем для повного виконання, в даному випадку, рішення господарського суду, тобто державний виконавець повинен вжити всі можливі та необхідні заходи, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», для примусового виконання виконавчого документу. Закон України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця вчиняти виконавчі дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувача та дотримання прав боржника, тобто, виконавче провадження має послідовні стадії виконання виконавчого документу і порушувати цей порядок незаконно. Згідно з п. п. 1. п. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Частиною 1 ст. 25 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Частиною 5 вказаної статті встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові. Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. З наведеного як зазначає виконавча служба слідує, що навіть перша стадія виконавчого провадження - його відкриття, державним виконавцем із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» не може бути вчинена, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Для можливості проведення виконавчих дій за місцем знаходження постійно діючого органу юридичної особи або її майна, виявлення рахунків, вкладів, цінних паперів тощо також має бути відкрите виконавче провадження (ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»). Враховуючи місце виконання рішення, дії по виконавчих провадженнях з об'єктивних причин на даний час не можуть бути здійснені. На підставі вищевикладеного виконавча служба просить суд відмовити в повному обсязі у задоволені скарги стягувача на дії виконавчої служби щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.03.2015р. по справі № 908/6052/14. Справу просить розглянути без представника відділу ДВС.

Також, виконавча служба надала суду додаткові пояснення вих. № 1987 від 12.10.2015 року № 1060, в яких вказала наступне: статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Аналіз зазначеної норми свідчить, що виконання державним виконавцем обов'язків, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім всіх необхідних заходів для повного виконання виконавчого документу (наказу господарського суду) в установлені законом строки. Законодавець покладає на державного виконавця коло обов'язків та надає йому права, які мають бути застосовані державним виконавцем для повного виконання, в даному випадку, рішення господарського суду, тобто державний виконавець повинен вжити всі можливі та необхідні заходи, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», для примусового виконання виконавчого документу. Закон України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця вчиняти виконавчі дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувача та дотримання прав боржника, тобто, виконавче провадження має послідовні стадії виконання виконавчого документу і порушувати цей порядок незаконно. Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. З наведеного слідує,  що навіть перша стадія виконавчого провадження - його відкриття, державним виконавцем із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» не може бути вчинена, внаслідок неможливості надіслання одній зі сторін виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Внаслідок чого 31.08.2015, державним виконавцем, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. З приводу неявки представника відділу на судове засідання 28.09.2015 року надані наступні пояснення:  у зв'язку з великою завантаженістю в праці та покладання на мене виконання обов'язків функцій начальника по декількох відділам ДВС одночасно, Короткова Ірина Олександрівна, не має можливості виїхати до м. Запоріжжя, але в запереченні просила суд розглянути справу без участі представника відділу ДВС.

Розгляд скарги відкладався.

20.10.2015 року розгляд скарги продовжений та прийнято ухвалу.

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 21173115 від 15.09.2015 року, відповідно до якого Комунальне підприємство “Старобешівське” (надалі - боржник) знаходиться за адресою: ------- смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області, -----.

Однак, листом вих. 04-16-730 від 11.06.2015р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області.

З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвали суду від 15.09.2015 року та від 28.09.2015 року боржнику (відповідачу по справі) на адресу: ------- смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області, -------, про що складені відповідні акти господарського суду Запорізької області від 15.09.2015 року та 28.09.2015 року.

На підставі викладеного, ухвали суду від 15.09.2015р. та 28.09.2015р. були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

За наявним у справі номером телефону боржника (відповідача по справі)  господарському суду не вдалося передати телефонограму щодо місяця, дня та часу судового засідання, про що було складено відповідні акти від 28.09.2015 року та 20.10.2015 року.

Крім того, тексти ухвал від 15.09.2015 року про прийняття скарги та призначення судового засідання і від 28.09.2015 року про відкладення розгляду скарги по справі № 908/6052/14 були направлені боржнику на адреси його електронної пошти, про що свідчать витяги з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою № 06-05/2435 від 18.09.2015р. та № 06-05/2465 від 28.09.2015р.

Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення сторін, у т.ч. боржника (відповідача по справі) про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.

Боржник та виконавча служба, повідомлені про місце, день та час судового засідання в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (надалі – ГПК України), в судові засідання двічі не з’явились, боржник про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи та пояснення на скаргу не надав.

Неявка боржника та виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, про що прямо вказано в ч. 2 ст. 121² ГПК України.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути скаргу без участі представників боржника та виконавчої служби, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали скарги, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника стягувача, суд вважає, що скарга, підлягає задоволенню з наступних підстав:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.03.2015 року були задоволені позовні вимоги стягувача і на його користь з боржника було присуджено до стягнення основний борг в сумі 358 635 грн. 57 коп., інфляційні витрати в сумі 43 179 грн. 55 коп., 3 % річних в сумі 16 083 грн. 64 коп., пеня в сумі 32 612 грн. 91 коп. та судовий збір в сумі 9 010 грн. 23 коп., що разом становить 459 521 грн. 90 коп.

На виконання рішення від 10.03.2015 року господарським судом був виданий наказ від 23.03.2015 року про стягнення загальної суми 459 521 грн. 90 коп. (ар. с. 122).

Стягувач надав до виконавчої служби наказ господарського суду Запорізької області від 23.03.2015 року у справі № 908/6052/14 для виконання.

Виконавча служба 31.08.2015 року прийняла постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження  з примусового виконання наказу від 23.03.2015 року у справі № 908/6052/14.

В обґрунтування підстав для прийняття даної постанови виконавча служба посилається на те, що згідно виконавчого документу боржник знаходиться за адресою: пров. Гаражний. буд. 2, смт. Стеробешеве, Старобешевського району Донецької області, код ЄДРПОУ 34383939. Відповідно до даних єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців боржник не був перереєстрований. Законами України „Про боротьбу з тероризмом” та „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та інш. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції. 07.11.2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від № 128-р від 18.02.2015 року було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження. У зв’язку з чим виконавчі дії та тимчасово неконтрольованій Україною території не провадяться.

З огляду на вказане, на підставі п. 8 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження” виконавча служба відмовила в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/6052/14 від 23.03.2015 року.

Стаття 26 Закону України „Про виконавче провадження” передбачає випадки для відмови виконавчій службі у відкритті виконавчого провадження.

Так, зокрема, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження”, державний  виконавець  відмовляє  у  відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015 року виконавча служба посилається на два Закони України, а саме: „Про боротьбу з тероризмом” та „Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції”.

Проте, положення жодного із зазначених законів не передбачають, що знаходження боржника на території проведення АТО є обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби.

Розпорядження Кабінету Міністрів України 07.11.2014 року № 1085-р, з подальшими змінами, не є законом, який передбачає наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Фактично, вказаним розпорядженням визначено конкретні населені пункти на території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Своєю ухвалою від 28.09.2015 року суд зобов’язав виконавчу службу письмово вказати конкретний Закон, в якому прямо зазначені обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження, у випадку знаходження боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють свої повноваження.

Виконавча служба вимоги суду не виконала, не вказала конкретний Закон України, або ж конкретну норму чинного нормативно – правового акту, яка прямо визначає певні конкретні обставини (їх перелік), що виключають здійснення виконавчого провадження, у т.ч. визначає в якості такої обставини факт реєстрації (знаходження) боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до положень п. п. 1-3 ст. 13 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У той же час, відповідно до положень ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження”, саме виконавче провадження визначається як завершальна  стадія  судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), а саме - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб),  які провадяться на підставах,  в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Окрім того, вирішуючи справу «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004р. дійшов наступного висновку: «Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З вищевикладеного слідує, що виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження, тому відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження в даному випадку позбавляє стягувача можливості реалізувати своє право на судовий захист.

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і  Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 року  № 2-рп/2011.

Суд не може погодитися зі ствердженням державного виконавця про те, що відкриття виконавчого провадження неможливе, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На думку суду, дана обставина може утруднити виконання рішення суду, але не унеможливлює його виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового  виконання  рішень,  неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Чинне законодавство України, у т.ч. Закон України „Про виконавче провадження” надає виконавчій службі доволі широке коло повноваження для своєчасного та повного вчинення виконавчих дій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 25 Закону України державний виконавець  зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче  провадження,  якщо  не закінчився  строк пред'явлення такого документа до виконання,  він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Наданий стягувачем до виконання виконавчий документ – наказ суду від 23.03.2015 року у справі № 908/6052/14 повністю відповідає вимогам, передбаченим Законом України „Про виконавче провадження”.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. … Державний  виконавець  вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які  перебувають  на рахунках та  вкладах  боржника у банках  чи  інших  фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З огляду на наведене можна припустити, що навіть фактична реєстрація підприємства на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, не виключає можливості знаходження майна боржника поза межами такої території, та наявності відкритих рахунків в банківських установах також поза межами зазначеної території.

Однак, виявити такі обставини виконавча служба має право лише в рамках відкритого виконавчого провадження.

На день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження або ж постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження виконавча служба ще не може знати, чи зможе вона виконати рішення суду або ні. Про можливість виконання або не виконання судового рішення виконавчій службі стане відомо тільки при виконанні рішення суду.

Суди мають бути зацікавлені в тому, щоб рішення, які приймаються судами, виконувались. При цьому, суди на мають заохочувати (підтримувати) дії виконавчої служби. спрямовані на невиконання судових рішень, які набрали законної сили.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виконавча служба не довела суду, що на даний час існує закон, яким прямо визначено, що реєстрація боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, є тією обставиною, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, вимоги стягувача суд визнає обґрунтованими, а скаргу такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 75, 86, 121² Господарського процесуального кодексу  України, суд -

                                                    У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” вих. № 14/2-1777в від 10.09.2015 року на дії Відділу державної виконавчої служби Старобешевського районного управління юстиції Донецької області, яка подана у справі 908/6052/14  - задовольнити.

Визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Старобешевського районного управління юстиції Донецької області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015р. з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.03.2015р. у справі № 908/6052/14.

Визнати незаконною (недійсною) постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015р. з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 23.03.2015р. у справі № 908/6052/14.

Суддя                                                                                            Л.С. Місюра

Ухвала підписана: 20.10.2015р.