До уваги ТОВ “Регіон”, м. Донецьк, ТОВ “Компанія “Алві”, м. Макіївка Донецької області та Червоногвардійського ВДВС Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області по справі № 908/3831/14.

  номер провадження справи  33/92/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.11.2015 року                                                                                     Справа № 908/3831/14

Розглянувши Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон”  на дії Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області по справі   № 908/3831/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон”, м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Алві”, м. Макіївка Донецької області

про стягнення суми

Заінтересована особа  - Червоногвардійський відділ державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області

Суддя  Мірошниченко М.В. 

Секретар судового засідання     Хилько Ю.І.

За участю представників:

від позивача, скаржника: Вязміна М.Г. довіреність № 34 від 06.06.2013р. 

від відповідача:  не з’явився

від заінтересованої особи: не з’явився

   В С Т А Н О В И В:

          20.10.2015р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон”, м. Донецьк на дії Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області по справі   № 908/3831/14, в якій скаржник просить: скасувати постанову в.о. начальника Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області від 28.09.2015 та зобов' язати прийняти виконавчий лист від 16.12.2014 р. та вчинити передбачені чинним законодавством дії по виконанню наказу господарського суду Запорізької області по справі № 908/3831/14;             зобов' язати відкрити виконавче провадження за виконавчим листом від 16.12.2014 р по справі № 908/3831/14.

В обґрунтування вимог за скаргою позивач (Стягувач за виконавчим провадженням) зазначає наступні обставини.  16.12.2014 р. господарським судом Запорізької області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 02.12.2014 р. у справі № 908/3831/14, згідно якого було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Алві” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” суму 1939948,12 грн. основного боргу, суму 28864,29 грн. – 3% річних, суму 203239, 03 грн. втрат від інфляції, суму 147828,43 грн. пені та суму 46397,59 грн. судового збору.

         25.09.2015 р. наказ господарського суду Запорізької області від 16.12.2014р. у справі № 908/3831/14 був пред’явлений стягувачем до виконання до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області.

15.10.2015 р. на адресу ТОВ “Регіон” надійшла постанова в.о начальника Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області Зайцева О.С. від 28.09.2015 р. про            відмову у відкритті  виконавчого провадження, обґрунтована тим, що 07.11.2014 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р та № 128-р від 18.02.2015 р. було затверджено перелік населених пунктів (у зоні АТО, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, внаслідок чого виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться). Стягувач не погоджується з прийнятою виконавчою службою постановою, вважає дії державного виконавця незаконними, а оскаржувану постанову безпідставною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, та посилаючись на приписи ч. 2 ст. 19, ст. 55 Конституції України, ч.2 ст.1, ч.2 ст. 4, ст. 7, ст. 13 ЗУ “Про державну виконавчу службу”, ст. ст. 5, 7, 8, 11, 82 ЗУ “Про виконавче провадження” скаржник просить скаргу задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2015р. скаргу ТОВ «Регіон» прийнято до розгляду та призначено розгляд в судовому засіданні на 24.11.2015р.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні надав пояснення по суті скарги, підтримавши її в повному обсязі.

ТОВ «Компанія «Алві»  (відповідач, боржник) - вимоги суду, викладені в ухвалі від 20.10.2015 р. щодо надання письмового відзиву не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Заінтересована особа – Червоногвардійський ВДВС процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Натомість, від Червоногвардійського ВДВС Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області надійшли письмові заперечення на скаргу (вих. № 1268 від 23.10.2015 р.) , в яких заінтересована особа посилаючись на ст. 20, ст. 26, ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», розпорядження КМУ № 1085-р від 07.11.2014р., № 128-р від 18.02.2015р. зокрема зазначає, що у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання виконавчого документа проводжиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.  Згідно до виконавчого документа  боржник – ТОВ «Алві» знаходиться за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул Антропова, 20.  На вказаній території  виконавчі дії не проводяться. Копія постанови державного виконавця ( у тому числі про відкриття виконавчого провадження) повинна бути надіслана за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Відкриття виконавчого провадження не може відбутись внаслідок неможливості надсилання боржникові відповідної постанови.

Просить відмовити  у задоволенні скарги та  здійснити розгляд скарги без участі  повноважного представника Червоногвардійського ВДВС.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.       

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 20.10.2015 р., була повернута поштовим відділенням. За таких обставин 21.10.2015р. господарським судом Запорізької області складено акт про те, що на виконання ст.ст. 64, 65, 87 ГПК України судом вчинені дії щодо повідомлення ТОВ “Компанія “Алві” про час та місце судового засідання, яке відбудеться 24.11.2015р. в приміщенні господарського суду Запорізької області. Також, ухвалу суду від 20.10.2015 р. було направлено на адресу Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області : 84313, м. Краматорськ Донецької області, бул. Машинобудівників, 32 і не повернуто підприємством зв'язку. Про обізнаність Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області про час та місце судового засідання свідчать надіслані ним письмові заперечення на скаргу (вих. № 1268/ від 23.10.2015 р.).

Крім того, у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. “Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 “Про Закон України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО”, інформація про час і місце судового засідання (зміст ухвали суду від 20.10.2015 р.) була розміщена 22.10.2015р. на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб – порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет, доказом чого є відповідний Витяг.

            За таких обставин, судом вжиті усі можливі  заходи для повідомлення відповідача та заінтересованої особи про дату, час та місце розгляду скарги по справі                  №908/3831/14, внаслідок чого відповідач та заінтересована особа вважаються повідомленими  належним чином.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від             26.12.2011 р. зазначено, що у  випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка боржника та виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, про що прямо вказано в ч. 2 ст. 121² ГПК України.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути скаргу без участі представників боржника та виконавчої служби, за наявними у справі матеріалами.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали скарги, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника стягувача, суд вважає, що скарга, частково підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.12.2015 року були задоволені позовні вимоги позивача (стягувача) і на його користь з відповідача (боржника) було присуджено до стягнення суму 1939948,12 грн. основного боргу, суму 28864,29 грн. – 3% річних, суму 203239, 03 грн. втрат від інфляції, суму 147828,43 грн. пені та суму 46397,59 грн. судового збору. Судове рішення набрало законної сили.

На виконання судового  рішення, господарським судом був виданий наказ від 16.12.2014 року, який у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом.

Стягувач надав до Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області наказ господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 року у справі № 908/3831/14 для виконання.

В.О. начальника Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області була прийнята постанова від 28.09.2015р. про відмову у прийнятті виконавчого документа до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 16.12.2014 року у справі № 908/3831/14.

Зі змісту постанови лдержавного виконавця від 28.09.2015р. слідує, що у якості підстави для прийняття даної постанови виконавча служба посилається на п.8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та на те, що згідно виконавчого документу боржник знаходиться за адресою: 86117, м. Макіївка Донецької області, вул. Антропова, буд. 20. Законами України «Про боротьбу з тероризмом» та «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та інш., визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції. 07.11.2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р та  № 128-р від 18.02.2015 року було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження. У зв’язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій Україною території не провадяться.

З огляду на вказані обставини, виконавча служба відмовила в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/3831/14 від 16.12.2014 року.

Суд зазначає, що стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає  перелік підстав для відмови  у відкритті виконавчого провадження, а саме: Державний  виконавець  відмовляє  у  відкритті виконавчого  провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення  документів  до  виконання;  2) неподання  виконавчого документа,  зазначеного у статті 17 цього  Закону,  та  неподання  заяви  про  відкриття   виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;  3) якщо   рішення,   на   підставі  якого  видано  виконавчий  документ,  не набрало законної (юридичної)  сили,  крім  випадків,  коли  воно  у  встановленому законом порядку допущено до негайного  виконання; 4) пред'явлення виконавчого  документа  до  органу  державної  виконавчої  служби  не за місцем або не за підвідомчістю виконання  рішення;  5) якщо не закінчилася відстрочка виконання  рішення,  надана  судом, яким постановлено рішення;  6) невідповідності     виконавчого     документа     вимогам,  передбаченим статтею 18 цього Закону;  6-1)   офіційного   оприлюднення  повідомлення  про  визнання  боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо  виконавчий  документ  повернуто  стягувачу  за  його  заявою,  крім  виконавчих  документів  про  стягнення аліментів та  інших періодичних платежів; 8) наявності  інших   передбачених   законом   обставин,   що

виключають здійснення виконавчого провадження.

Так, зокрема, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний  виконавець  відмовляє  у  відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.09.2015 року виконавча служба посилається на два Закони України, а саме: Закон України «Про боротьбу з тероризмом» та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Проте, положення жодного із зазначених Законів України не передбачають, що знаходження боржника на території проведення АТО є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, зокрема – у вигляді прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Розпорядження Кабінету Міністрів України 07.11.2014 року № 1085-р, з подальшими змінами, не є законом, який передбачає наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Фактично, вказаним розпорядженням визначено конкретні населені пункти на території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

В наданому до суду письмовому відзиві Червоногвардійський відділ державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області не вказав конкретний Закон України, або ж конкретну норму чинного нормативно – правового акту, які б прямо визначали інші певні конкретні підстави, що виключають здійснення виконавчого провадження, у т.ч., які б  визначали в якості такої підстави факт реєстрації (знаходження) боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або органи виконавчої служби мають право відмовляти у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до положень п. п. 1-3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У відповідності до  ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження визначається як завершальна  стадія  судового провадження, а саме - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб),  які провадяться на підставах,  в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Окрім того, вирішуючи справу «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004р. дійшов наступного висновку: «Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З вищевикладеного слідує, що виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження, тому відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження в даному випадку позбавляє стягувача можливості реалізувати своє право на судовий захист.

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і  Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 року  № 2-рп/2011.

Суд не може погодитися зі ствердженням державного виконавця про те, що відкриття виконавчого провадження неможливе, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На думку суду, дана обставина може утруднити виконання рішення суду, але не унеможливлює відкриття вмиконавчого провадження по виконанню судового рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового  виконання  рішень,  неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Чинне законодавство України, у т.ч. Закон України «Про виконавче провадження» надає виконавчій службі доволі широке коло повноваження для своєчасного та повного вчинення виконавчих дій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 25 вказаного Закону України, державний виконавець  зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче  провадження,  якщо  не закінчився  строк пред'явлення такого документа до виконання,  він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Наданий стягувачем до виконання виконавчий документ – наказ суду від 16.12.2014 року у справі № 908/3831/14 повністю відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. … Державний  виконавець  вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які  перебувають  на рахунках та  вкладах  боржника у банках  чи  інших  фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З огляду на наведені обставини суд зауважує, що навіть фактична реєстрація підприємства на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ніяким чином не виключає можливості вчинення виконавчих дій щодо знаходження наявності  майна боржника поза межами такої території або відкритих рахунків боржника в банківських установах з метою виявлення коштів боржника також поза межами зазначеної території.

Однак, виявити такі обставини виконавча служба має право лише в межах відкритого виконавчого провадження.

На день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження або ж постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження виконавча служба ще не може знати, чи зможе вона виконати рішення суду або ні. Про можливість виконання або не виконання судового рішення виконавчій службі стане відомо лише після відкриття виконавчого провадження та  при виконанні рішення суду.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виконавча служба не довела суду, що на даний час існує закон, яким прямо визначено, що реєстрація боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, є тією обставиною, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до положень п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, вимоги стягувача (позивача) про скасування постанови від 28.09.2015р. та про зобов’язання органу державної виконавчої служби прийняти наказ господарського суду від 16.12.2014р. та відкрити виконавче провадження за  наказом господарського суду від 16.12.2014р.  у справі № 908/3831/14 суд визнає обґрунтованими, а скаргу такою, що підлягає задоволенню за цими вимогами.

Що стосується вимог скаржника (позивача) про зобов’язання вчинити передбачені чинним законодавством дії по виконанню наказу господарського суду від 16.12.2014р. по справі № 908/3831/14, то в цій частині вимоги суд відхиляє з огляду на наступні обставини.

Згідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, … При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За відсутності факту відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду від 16.12.2014р. та, відповідно, за відсутності правових підстав для вчинення будь-яких виконавчих дій, суд не вбачає підстав стверджувати, що державний виконавець Червоногвардійського ВДВС  безпідставно ухиляється від вчинення виконавчих дій. Вчинення виконавчих дій у сенсі Закону України «Про виконавче провадження» є можливим лише після відкриття виконавчого провадження. Таким чином, у розумінні ст.ст. 1, 21 ГПК України та Закону України «Про виконавче провадження» відсутні підстави стверджувати, що має місце порушення права (охоронюваного законом інтересу) позивача з боку державного виконавця Червоногвардійського ВДВС Макіївського РУЮ у вигляді ухилення від вчинення виконавчих дій. В цій частині вимог скаргу суд відхиляє.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 75, 86, 121² Господарського процесуального кодексу  України, суд -

                                                    У Х В А Л И В:

              Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»  на дії Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області по справі   № 908/3831/14 задовольнити частково.

Визнати недійсною постанову в.о. начальника Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області від 28.09.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Запорізької області від 16.12.2014р. у справі № 908/3831/14.

             Зобов' язати Червоногвардійський відділ державної виконавчої служби Макіївського районного управління юстиції у Донецькій області прийняти наказ господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 р. по справі № 908/3831/14 та відкрити виконавче провадження за наказом господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 р. по справі № 908/3831/14.

В іншій частині вимог скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» відхилити.

Ухвала набирає законної сили з дати винесення.