Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
номер провадження справи 11/128/14
Господарський суд
Іменем України
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів:
Гончаренко С.А. (головуючий), Алейникова Т.Г., Серкіз В.Г.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державне підприємство «Вугілля України» (вул. Б.Хмельницького, буд. 4, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 32709929),
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливна Компанія «Індустріал Груп» (вул. Майська, буд. 66, м. Донецьк, Донецька область, 83058; код ЄДРПОУ 36810678),
відомості про представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача: Черниш В.М. – дов. №18-03/234-Д від 18.03.2015;
від відповідача: не з’явився;
про: стягнення 71303090,49 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду надійшла позовна заява державного підприємства «Вугілля України» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна Компанія «Індустріал Груп» 71303090,49грн., як вказано в позові, 64746538,52грн. основного боргу за поставлений вугіль, 2755459,30грн. пені, 673811,73грн. річних і 3127280,93грн. втрат від інфляції.
24.11.2014 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. З ціллю надання витребуваних матеріалів розгляд справи відкладався.
В цілях повного та всебічного вирішення спору, враховуючи специфіку спору, справу передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області.
16.04.2015 позивач заявив клопотання про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені і інфляційних нарахувань. Просить стягнути з відповідача відповідно 2798625,37грн. пені і 4678152,55грн. втрат від інфляції.
Збільшення позовних вимог заявлено з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України і прийняті судом до розгляду.
Суд неодноразово зобов’язував позивача надати докладний розрахунок нарахування пені, річних і інфляційних нарахувань, так як вибірковою перевіркою встановлені арифметичні помилки в підрахунках, віднесення дат оплати поставленого вугілля до періоду прострочення, не визначення періодів прострочення (з якої по яку дату) тощо. Вимога суду позивачем виконана не була.
У зв’язку з цим, а також за клопотанням відповідача, ухвалою від 21.04.2015 по справі призначено судову економічну експертизу, висновок якої з матеріалами справи надійшов до суду 11.11.2015.
Ухвалою суду від 10.11.2015 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на пізнішу дату, у зв’язку із необхідністю отримання дозволу працівника товариства на перетин лінії зіткнення з територією приведення АТО та необхідністю ознайомлення з матеріалами експертизи. Також, відповідачем надіслані платіжні доручення та договори про відступлення права вимоги №11-15/Ц від 07.05.2015 та 11-15/Ц-1 від 11.06.2015, які підтвердження часткову оплату за договором №ПК 14/03/1 від 14.03.2015.
Судом розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та залишено без задоволення, оскільки 01.12.2015 спливає строк розгляду спору, встановлений ст.69 Господарського процесуального кодексу України (в тому числі продовжений на 15 днів).
Сторонам було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання письмових пояснень та документальних доказів в обґрунтування своїх доводів (ухвала суду від 10.11.2015р. направлена сторонам у справі, а також розміщена на веб-порталі 12.11.2015).
Крім того, неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає …переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
В судовому засіданні від 01.12.2015 представник позивача надав уточнений розрахунок суми заявленої до стягнення. Позивач просить стягнути з відповідача 27257613,82грн. заборгованості за договором №ПК 14/03/1 від 14.03.2014, 2798625,37грн. пені, 673811,73грн. річних та 4678152,55грн. втрат від інфляції.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, просить стягнути 27257613,82грн. заборгованості за поставлений вугіль, 2798625,37грн. пені, 673811,73грн. річних та 4678152,55грн. втрат від інфляції. При цьому підставою виникнення спору зазначає порушення відповідачем умов договору №ПК 14/03/1 на постачання вугільної продукції від 14.03.2014 в частині своєчасної та повної оплати поставленої продукції. Затримка оплати вартості поставленої продукції слугувала підставою для нарахування сум пені, річних та втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов’язані із розглядом справи, віднести на відповідача.
Відповідач з позовними вимогами позивача не згодний. У відзивах на позовну заяву зазначає, про те, що позивачем не підтверджені належними доказами дати поставки продукції, тому суми заявлені до стягнення невірно розраховані. Також стверджує про порушення позивачем умов п.2.5 договору щодо надання товаросупроводжувальних документів, у зв’язку із чим не можуть використовуватись положення п.3.3 договору у якості підставі від здійснення розрахунку (протягом 30 банківських днів з дати поставки продукції).
Крім того, з 26.07.2014 почав діяти фарс-мажор внаслідок подій та прийняття рішення щодо проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, у зв’язку з чим застосування позивачем санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є необгрунтованим.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступні обставини:
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Зобов’язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
14.03.2014 між Державним підприємством «Вугілля України» (надалі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Груп» (надалі - Покупець) був укладений договір №ПК 14/03/1 (надалі – Договір).
У п.1.1 Договору сторони обумовили, що Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець – прийняти та оплатити у відповідності до умов Договору вугільну продукцію (надалі – Продукція). Найменування, ціна, кількість, якість, строк та умови поставки, строк оплати продукції та інші відомості, необхідні для виконання Договору, можуть бути зазначені у Договорі або у Специфікаціях, які є від’ємною частиною Договору.
Сторонами за договором були складені та підписані специфікації від 14.03.2014, 19.03.2014, 31.03.2014 (п’ять специфікацій), 30.04.2014 (сім специфікацій), 07.05.2014, 30.05.2014 (п’ять специфікацій).
Згідно п. 9.9 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов’язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
В силу положень ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Продукція за Договором поставляється на умовах «FCA – станція відправлення» та/або «EXW – узгоджене місце поставки» відповідно міжнародним правилам тлумачення торгових термінів «Incoterms» в редакції 2010р.
Згідно п.2.2 Договору, при поставці Продукції на умовах «FCA – станція відправлення», датою поставки (передачі) продукції (відповідної партії) від Постачальника до Покупця вважається дата, зазначена в графі 56 залізничної накладної, які свідчить про прийняття вантажу до перевезення, а при умовах поставки Продукції на умовах «EXW – узгоджене місце поставки», датою поставки (передачі) Продукції (відповідної партії) від Постачальника до Покупця вважається дата підписання сторонами Акта приймання-передачі вугільної продукції.
Сторони обумовили, що право власності, а також усі ризики втрати або пошкодження Продукції (її частини), що поставляється за Договором, переходить від Постачальника до Покупця з моменту (дати) поставки Продукції (її частини).
Оплата вартості перевезення Продукції покладається на Покупця.
У п. 2.5 Договору зазначено, що по кожній партії Продукції, впродовж 7 робочих днів від дати поставки, Постачальник зобов’язаний передати Покупцю наступні товаросупроводжувальні документи:
2.5.1. При поставки на умовах «FCA – станція відправлення»:
- залізнична накладна – копія, засвідчена печаткою Вантажовідправника;
- посвідчення про якість – оригінал;
- рахунок-фактура – один екземпляр;
- листи про власність – оригінал;
- акт приймання-передачі вугільної продукції із зазначенням дати відвантаження, ваги, номерів залізничних накладних, вагонів – два екземпляри.
2.5.2. При поставці на умовах «EXW – узгоджене місце поставки»:
- посвідчення про якість – оригінал;
- рахунок-фактуру – один екземпляр;
- листи про власність (починаючи з Вантажовідправника) – оригінали;
- акти приймання-передачі вугільної продукції – два екземпляри.
2.5.3. Постачальник зобов’язаний надати Покупцю належним чином оформлену податкову накладну протягом 5 днів з моменту виникнення у Постачальника податкового зобов’язання з ПДВ та у випадку передбаченому законодавством зареєструвати її у електронному Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідному порядку.
Отримання відповідачем продукції підтверджується актами приймання-передачі за період з 31.03.2014 по 31.07.2014, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (т.2, а.с. 1-227).
Відповідач не оспорює факт підписання вказаних актів.
Стаття 692 ЦК України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно умови п. 3.3 Договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника в продовж 30 (тридцяти) банківських днів з дати поставки Продукції та при умовах виконання Постачальником умов п.2.5. Договору.
Як зазначено у позові, відповідачем отримано продукцію на загальну суму 167885867,31грн. Відповідач частково оплатив поставлену продукцію, внаслідок чого на дату звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідача складала 64746538,52грн.
Станом на 01.12.2015, відповідно до розрахунку позивача, ретельно перевіреного судом, з урахуванням наданих відповідачем доказів часткового погашення боргу (в тому числі за договорами відступлення права вимоги №11-15/Ц від 07.05.2015 та №11-15/Ц/1 від 11.06.2015), заборгованість відповідача складає 27257613,82грн.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачає, що суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст.526 ЦК України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 01.12.2015, за ним утворилася заборгованість в сумі 27257613,82грн., яка і підлягає стягненню.
В частині погашення основного боргу в розмірі 37488924,70грн. провадження по справі підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до умов п. 6.2. Договору, у випадку порушення строків оплати Покупець зобов’язується оплатити Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення зобов’язання.
За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 2798625,37грн. пені за період з 29.05.2015 по11.11.2014.
У висновку №120/11.2 судово-економічної експертизи по матеріалам справи №908/5142/14 від 04.11.2015, зазначено, що у позові має місце завищення показника пені в розмірі облікової процентної ставки НБУ на суму 80399,30грн., фактично розмір пені за період з 29.05.2015 по 11.11.2014 складає 2718226,07грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено договором.
За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача річні в сумі 673811,73грн. та 4678152,55грн. втрат від інфляції за період з 29.05.2014 по 11.11.2014.
У висновку №120/11.2 судово-економічної експертизи по матеріалам справи №908/5142/14 від 04.11.2015, зазначено, що у позові має місце завищення показника нарахування річних на суму 21232,86грн. та інфляції на суму 118296,39грн.
Таким чином, за період з 29.05.2015 по 11.11.2014 розмір річних складає 652578,87грн., а втрат від інфляції 4559856,16грн.
Заперечення відповідача проти стягнення пені внаслідок факту непереборної сили не приймаються до уваги з огляду на наступне:
У п.7.2. Договору сторони обумовили, що сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов’язання за договором, зобов’язана сповістити в письмовій формі іншу сторону про настання форс-мажорних обставин, передбачуваний термін їх дії і припинення протягом 10 днів з моменту їх виникнення, представивши як доказ документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Як свідчать матеріали справи, позивач не був проінформований в передбачений договором строк про настання форс-мажорних обставин. Позивач був обізнаний про ці обставини лише після порушення провадження по цій справі.
Крім того, відповідно до п.1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України віл 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов’язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов’язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Слід відзначити, що і після настання форс-мажорних обставин (з 26.07.2014) позивач передавав, а відповідач отримував без яких-небудь перешкод, вугільну продукцію (акти приймання-передачі від 27.07.2014, 28.07.2014, 29.07.2014, 31.07.2014), а також відповідачем здійснювалась оплата за отриману продукцію.
Відповідач не довів, що порушення зобов’язання (несвоєчасна оплата отриманої продукції) сталося внаслідок непереборної сили.
З огляду на викладене суд не знаходить підстав для застосування положень п.7.1 укладеного між сторонами договору і ст.617 ЦК України.
Заперечення відповідача щодо ненастання строків оплати за договором внаслідок невиконання позивачем п.2.5 договору стосовно передачі вказаних в цьому пункті документів, також не приймаються судом до уваги у зв’язку з наступним:
Позивач стверджує, що передавав відповідачу всі необхідні документи при отриманні і підписанні ним актів прийому-передачі вугільної продукції (залізничні накладні, номери яких вказані в цих актах, та інші).
Відповідач протягом строку дії договору, при отриманні і оплаті вугільної продукції, не заявляв позивачу жодної претензії щодо ненадання необхідних документів, підтверджуючих факт відвантаження цієї продукції, її якість тощо.
Згідно положень ст.44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат, зокрема, відноситься і сума, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.
У ст.49 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються, при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сума винагороди за проведену судово-економічну експертизу складає 15335грн.
Судові витрати віднести на відповідача пропорційно правомірно заявленим позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 80 п.1-1, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна Компанія «Індустріал Груп» (вул. Майська, буд. 66, м. Донецьк, Донецька область, 83058; код ЄДРПОУ 36810678) на користь державного підприємства «Вугілля України» (вул. Б.Хмельницького, буд. 4, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 32709929) 27257613 (двадцять сім мільйонів двісті п’ятдесят сім тисяч шістсот тринадцять) грн. 82 коп. основного боргу за поставлений вугіль, 2718226 (два мільйони сімсот вісімнадцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 07 коп. пені; 652578 (шістсот п’ятдесят дві тисячі п’ятсот сімдесят вісім) грн. 87 коп. річних, 4559856 (чотири мільйони п’ятсот п’ятдесят дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят шість) грн. 16 коп. втрат від інфляції та 72859 (сімдесят дві тисячі вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 52 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині погашення відповідачем суми боргу після звернення позивача в суд в розмірі 37488924,70грн. провадження по справі припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з державного підприємства «Вугілля України» (вул. Б.Хмельницького, буд. 4, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 32709929) на користь судового експерта приватної аудиторської фірми «Лінара-аудит» Дєєвої Лілії Євгенівни на розрахунковий рахунок приватної аудиторської фірми «Лінара-аудит» (вул. Нижньодніпровська, буд. 14, офіс 24, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091, р/р 26003073501 в АБ «МетаБанк», МФО 313518, ЄДРПОУ 22162298) 46 (сорок шість)грн. 27коп. винагороди за проведену судово-економічну експертизу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна Компанія «Індустріал Груп» (вул. Майська, буд. 66, м. Донецьк, Донецька область, 83058; код ЄДРПОУ 36810678) на користь судового експерта приватної аудиторської фірми «Лінара-аудит» Дєєвої Лілії Євгенівни на розрахунковий рахунок приватної аудиторської фірми «Лінара-аудит» (вул. Нижньодніпровська, буд. 14, офіс 24, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091, р/р 26003073501 в АБ «МетаБанк», МФО 313518, ЄДРПОУ 22162298) 15288 (п’ятнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 73коп. винагороди за проведену судово-економічну експертизу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В засіданні 01.12.2015 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 07.12.2015.
Головуючий: С.А.Гончаренко
Суддя: Т.Г.Алейникова
Суддя: В.Г.Серкіз
_03_03.png)
