До уваги ТОВ “Істек” по справі№ 905/3108/14-908/5270/14

 

Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши скаргу Державного підприємства „Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості”                                вих. № 81/юб від 05.10.2015 року на дії Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку, яка подана у справі                                                          № 905/3108/14-908/5270/14

За позовом                Державне підприємство “Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості” (м. Харків)

 

до                                Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек” (м. Донецьк; абонентська скринька №96 в поштовому  відділені  №02140, що знаходиться за адресою:  м. Київ)

 

                                   Про стягнення суми 870 187 грн. 20 коп.

Від позивача (заявника): не з’явився

 

Від відповідача:                 не з’явився

 

Від ВДВС:                           не з’явився

До господарського суду Запорізької області від Державного підприємства „Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості” надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку, у справі № 905/3108/14-908/5270/14.

В скарзі заявник просить визнати недійсною постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку від 22.09.2015р. у ВП № 48813047 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу). Зобов’язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку відкрити виконавче провадження на підставі наказу господарського суду Запорізької області від 20.02.2015р. у справі № 905/3108/14-908/5270/14, з підстав, вказаних у скарзі.

У зв’язку з перебуванням судді – доповідача у справі Азізбекян Т.А. у відпустці, розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області № П-664/15             від 27.10.2015р. було призначено повторний автоматизований розподіл справи                                 № 905/3108/14-908/5270/14 для розгляду скарги.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи                                      від 27.10.2015 року, матеріали справи № 905/3108/14-908/5270/14 для розгляду скарги були передані на розгляд судді Місюрі Л.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2015р. було відкладене  вирішення питання про прийняття скарги до повернення матеріалів справи № 905/3108/14-908/5270/14 до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. у справі № 905/3108/14-908/5270/14 (після повернення матеріалів справи № 905/3108/14-908/5270/14)  скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 08.12.2015р.

Розгляд справи був відкладений до 23.12.2015р., з підстав вказаних в ухвалі суду  від 08.12.2015р.

23.12.2015р. розгляд скарги продовжений та прийнято ухвалу.

Ухвали суду  від 24.11.2015р. та від  08.12.2015р.  були направлені позивачу, відповідачу та ВДВС, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал.

 Позивач (заявник)  надав суду письмові пояснення №94/юб. від 18.12.2015р., де вказав наступне: розглянувши заперечення та пояснення ВДВС Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку ДП «ГИПСОКОКС» зазначає наступне. Чинне законодавство не передбачає такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як неможливість направлення постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, така постанова може бути направлена на абонентську скриньку № 96 поштового відділення Укрпошти № 02140 за адресою: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, б.46. Так, згідно листа ТОВ «ІСТЕК» вих. 03-366 від 31.07.2015р. (за підписом головного бухгалтера та з печаткою товариства), що був отриманий ДП «ГИПРОКОКС» по електронній пошті, з 30.07.2015р. ТОВ «ІСТЕК» була відкрита абонентська скринька № 96 у поштовому відділенні № 02140 за адресою: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, б. 46. А також постанова про відкриття виконавчого провадження може бути особисто вручена представнику ТОВ «ІСТЕК», направлена по електронній пошті: office@istek.com.ua, направлена по факсу тощо. ВДВС Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку не вказав конкретну норму закону, яка забороняє або накладає мораторій на відкриття виконавчих проваджень щодо боржників, які знаходяться у м. Донецьку. Враховуючи, що ДП «ГИПРОКОКС» є 100% державною власністю, несплата ТОВ «ІСТЕК» заборгованості та не вчинення ВДВС Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку виконавчих дій спричиняє не надходження коштів до Державного Бюджету України та шкоду державним інтересам. Враховуючи викладене ПП «ГИПРОКОКС» просить суд задовольнити у повному обсязі скаргу ДП «ГИПРОКОКС» на постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку Зайцева О.С. від 22.09.2015 року у ВП № 48813047 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відповідач (боржник) надав суду письмові пояснення від 22.12.2015р., де вказав наступне: ТОВ «ІСТЕК» підтримує доводи ВДВС, викладені у його запереченнях та просить скаргу Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (позивач/стягувач) залишити без задоволення. Також, ТОВ «ІСТЕК» зазначає що проведення АТО є тимчасовим заходом, що випливає зі змісту самого Указу президента про її введення та низки інших законів і нормативних актів, прийнятих в зв'язку з цим. Таким чином неможливість виконання ВДВС своїх повноважень є саме тимчасовою та не в якому разі не позбавляє по зникненню обставин це викликавши здійснювати свої повноваження в повному обсязі. Також є безпідставними посилання скаржника на міжнародну Конвенцію, адже вона стосується фізичних осіб, але скаржник є юридичною особою і навіть у складі його засновників не має фізичних осіб. За неможливості взяти участь у справі ТОВ «ІСТЕК» просить розглянути скаргу без участі його представника. Засіб зв’язку зазначає: office@istek.com.ua.

Відділ державної виконавчої служби надав суду заперечення на скаргу № 1149/2046 від 16.10.2015 року, у яких зазначено: До відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у Донецькій області, який фактично знаходиться за адресою: бул. Машинобудівників, 32, м. Краматорськ (далі по тексту - відділ) надійшла від ДП Державний Інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості скарга на дії державного виконавця відділу щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2015 по справі № 905\3108\14. Відділ вважає, що зазначена скарга взагалі не підлягає розгляду та задоволенню з наступних підстав, а дані, зазначені у скарзі спростовуються наступним. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень судів та інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах,  повноважень,  визначених Законом,  іншими нормативно-правовими актами виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 2 Закону передбачено. Що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу України, яка входить до системи органів міністерства юстиції України. Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконання державним виконавцем обов'язків, які визначені законом, вживаються належним у разі вжиття усіх необхідних заходів для повного виконання виконавчого документу в установлені законом строки. Статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. 22.09.2015, державним виконавцем, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та копії направлено заявнику разом із оригіналом виконавчого документа. Підставою винесення вищезазначеної постанови є той факт, що згідно виконавчого документа боржник ТОВ «ІСТЕК» зареєстрований за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Тамбовська, буд. 1. Закон України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця вчиняти дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувача та дотримання прав боржника, тобто виконавче провадження має послідовні стадії виконання виконавчого документу і порушувати їх незаконно. Боржник зареєстрований на території, на якій органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження, виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій Україною території не провадяться. Законами України «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. У зв'язку з тим, що 07.11.2014 розпорядженнями Кабінету міністрів України № 1085-р та № 128-р від 18.02.1015 було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження. Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому   документі. З наведеного зазначає Відділ слідує, що на даний час стадія виконавчого провадження - його відкриття, державним виконавцем із дотриманням вимог закону України «Про виконавче провадження» не може бути вчинена, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Враховуючи  місце  виконання  рішення,  дії по  виконавчих  провадженнях  з об'єктивних причин на даний час не можуть бути здійснені. Відділ просить суд в відмовити в повному обсязі у задоволенні скарги ДП Державний Інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості на дії державного виконавця відділу щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.01.2015 по справі №905\3108\14, та просить справу розглядати без участі представника відділу ДВС.

Крім  того, від Відділу державної виконавчої служби надійшли пояснення по справі № 1631 від 07.12.2015 року, в яких вказано наступне:  При винесенні вказаної постанови державний виконавець керувався наступним: Згідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України  «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження також за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Загальновідомою та такою, що не потребує доказування, а за змістом ст. 61 ЦПК України, є обставина проведення анти терористичної операції на території м. Донецька та вихід території міста Донецька з-під контролю державної влади України. Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» визначено період проведення анти терористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України  «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи  щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року  № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про затвердження проведення анти терористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в тому числі м. Донецьк. У зв'язку з вищевикладеним та наявності загрози життю та здоров’ю державному виконавцю, виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Таким чином, проведення виконавчих дій неможливо на території проведення активної фази АТО. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок, зокрема організовано патрульну охоронну службу та виставлено оточення. В районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу. Постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 року № 462-VIII була схвалена Заява Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» щодо відступу від окремих зобов’язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9,12,14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5,6,8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України. При цьому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стверджує право на справедливий суд, а в аспекті практики Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є стадією судового вирішення спору (рішення у справі «Півень проти України» від 29.06.2004 року, п. 35, заява № 56849/00). Проведення таких виконавчих дій , як перевірка майнового стану боржника шляхом направлення запитів до відповідних органів, установ, отримання відомостей з баз даних Державних реєстрів, виявлення коштів боржника на рахунках у банківських установах, встановлення джерел доходів боржника, звернення до суду із поданням про примусове входження до житла боржника, з поданням про оголошення розшуку боржника, із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України за змістом ст.ст. 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження» є можливим лише у разі своєчасного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження щодо нього та надання йому строку для самостійного виконання рішення. Інший порядок призвів до істотних порушень прав боржника у виконавчому провадженні. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом. Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному  обсязі вчиняти виконавчі дії. Тобто виконання державним виконавцем обов’язків, які визначені Законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів для повного виконання виконавчого документу у встановлені Законом строки. Закон України «Про виконавче провадження» зобов’язує державного виконавця вчиняти виконавчі дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувача та дотримання прав боржника, тобто, виконавче провадження має послідовні стадії виконання виконавчого документу, а тому порушення цього порядку не буде відповідати вимогам чинного законодавства. Як свідчать матеріали справи, боржник – ТОВ «Істек» зареєстрований на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, внаслідок проведення на цій території анти терористичних дій. Державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»). Частина 5 вказаної статті передбачає, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржнику. Більш того, частиною 1 статті 27 Закону зазначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повторного виконання рішення державній виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Нормами цієї ж статті Закону передбачені такі способи направлення документів виконавчого провадження як надіслання адресатам каналами факсимільного зв’язку або електронною поштою за їхньою письмовою заявою та вручення адресатові державним виконавцем або уповноваженою особою під розписку, що є об’єктивно неможливим у даній ситуації. Інших способів оповіщення боржника про відкриття виконавчого провадження законом не передбачено. З наведеного вбачається, що навіть перша стадія виконавчого провадження – його відкриття, державним виконавцем із дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження» не може бути вчинена, внаслідок неможливості надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Для можливості проведення виконавчих дій за місцем знаходження постійно діючого органу юридичної особи або її майна, виявлення рахунків, вкладів, цінних паперів тощо також має бути відкрите виконавче провадження (ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»). З наведеного слідує, що на даний час стадія виконавчого провадження – його відкриття державним виконавцем із дотриманням вимог закону України «Про виконавче провадження» не може бути вчинена, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Враховуючи місце виконання рішення, дії по виконавчих провадженням з об’єктивних причин на даний час не можуть бути здійсненні. Більш того, постанови державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Так, вищезазначені норми зобов’язують державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Отже при винесенні постанови про відмову у прийнятті виконавчого провадження, державним виконавцем застосовані правомірні дії, які передбачені чинним законодавством. На підставі викладеного Відділ ДВС просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні скарги Державному підприємству «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості», та просить справу розглянути без участі представника відділу державної виконавчої служби.   

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, суд вважає, що скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав:           

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.2015р. у справі № 905/3108/14-908/5270/14 позов ДП “Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості” задоволено. Стягнуто з ТОВ “Істек” на користь ДП “Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості” 675000 грн. 00 коп. основного боргу, 86171 грн. 91 коп. пені, 12519 грн. 86 коп. 3% річних, 96495 грн. 43 коп. інфляції та 17403 грн. 75 коп. судового збору (з урахуванням ухвали суду від 03.03.2015р. про виправлення описки в рішенні).

На виконання рішення господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ від 20.02.2015р. № 905/3108/14-908/5270/14 (з урахуванням ухвали суду від 17.04.2015р. про виправлення помилки у наказі).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. у справі № 905/3108/14-908/5270/14 рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2015р. у справі № 905/3108/14-908/5270/14 залишено без змін.

ДП “Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості” звернулось до Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку з заявою про відкриття виконавчого провадження (за вих. № 77/ЮБ від 09.09.2015р.) на підставі наказу господарського суду Запорізької області від 20.02.2015р. у справі № 905/3108/14-908/5270/14.

22.09.2015р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 48813047.

Зі змісту постанови слідує, що згідно виконавчого документа боржник (ТОВ “Істек”) знаходиться за адресою: м. Донецьк, Тамбовська, буд. 1. Відповідно до даних єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців боржник не був перереєстрований. Законами України «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ін. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції. 07.11.2014р. розпорядженнями Кабінету міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження. У зв’язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій Україною території не провадяться. Враховуючи викладене, проведення виконавчих дій неможливо на території проведення активної фази АТО. Постанова винесена на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Органи державної виконавчої служби здійснюють виконавче провадження в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.

Стаття 26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає випадки для відмови виконавчій службі у відкритті виконавчого провадження.

Так, зокрема, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 цього Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.09.2015р. виконавча служба посилається на два Закони України, а саме: Закон України «Про боротьбу з тероризмом» та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Проте, положення жодного із зазначених Законів України не передбачають, що знаходження боржника на території проведення АТО є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, зокрема – у вигляді прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Розпорядження Кабінету Міністрів України 07.11.2014 року № 1085-р, з подальшими змінами, не є законом, який передбачає наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Фактично, вказаним розпорядженням визначено конкретні населені пункти на території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Виконавчою службою не вказано конкретний Закон України, або ж конкретна норма чинного нормативно – правового акту, які прямо визначають певні конкретні обставини (їх перелік), що виключають здійснення виконавчого провадження, у т.ч., які б  визначали в якості такої підстави факт реєстрації (знаходження) боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або органи виконавчої служби мають право відмовляти у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до положень п. п. 1-3 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, саме виконавче провадження визначається як завершальна  стадія  судового провадження, а саме - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб),  які провадяться на підставах,  в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду (Рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
                Вирішуючи справу “Шмалько проти України” Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004 дійшов наступного висновку: “Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов’язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

З вищевикладеного слідує, що виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження, тому відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження в даному випадку позбавляє стягувача можливості реалізувати своє право на судовий захист.

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і  Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 року  № 2-рп/2011.

Суд не може погодитися зі ствердженням державного виконавця про те, що відкриття виконавчого провадження неможливе, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Дана обставина може утруднити виконання рішення суду, але не унеможливлює відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення.

Більш того, ТОВ “Істек” на своєму сайті розмістив  всім підприємствам, установам  та організаціям  лист  “Про поштовий зв’язок” №03-366 від 31.07.2015р., де вказав, що  з 30.07.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Істек” була  відкрита  абонентська скринька №96 в поштовому  відділені  №02140, що знаходиться за адресою:  02140, м. Київ, вул.. Ревуцького , будинок №46 і просив всю кореспонденцію ТОВ “Істек”  надсилати за  вказаною адресою.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового  виконання  рішень,  неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Чинне законодавство України, у т.ч. Закон України “Про виконавче провадження” надає виконавчій службі доволі широке коло повноваження для своєчасного та повного вчинення виконавчих дій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Так, відповідно ч. ч. 1 та 3 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої  служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються  їх  функції, належить стягувачу.

Майно боржника може знаходиться на території, на якої органи державної виконавчої влади здійснюють свої повноваження.

Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 25 вказаного Закону України, державний виконавець  зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче  провадження,  якщо  не закінчився  строк пред'явлення такого документа до виконання,  він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Наданий стягувачем до виконання виконавчий документ – наказ суду від 20.02.2015р. у справі 905/3108/14-908/5270/14, повністю відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на наведені обставини суд зауважує, що навіть фактична реєстрація підприємства на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ніяким чином не виключає можливості вчинення виконавчих дій щодо знаходження наявності  майна боржника поза межами такої території або відкритих рахунків боржника в банківських установах з метою виявлення коштів боржника також поза межами зазначеної території.

Однак, виявити такі обставини виконавча служба має право лише в межах відкритого виконавчого провадження.

На день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження або ж постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження виконавча служба ще не може знати, чи зможе вона виконати рішення суду або ні. Про можливість виконання або не виконання судового рішення виконавчій службі стане відомо тільки при виконанні рішення суду.

Суди мають бути зацікавлені в тому, щоб рішення, які приймаються судами, виконувались. При цьому, суди на мають заохочувати (підтримувати) дії виконавчої служби, спрямовані на невиконання судових рішень, які набрали законної сили.

Суди приймають рішення, де відповідачами  по справі виступають підприємства, установи, організації, які знаходяться в населених пунктах, на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження. Оскільки суди приймають рішення за участю таких підприємств, установ, організації, то ці рішення повинні виконуватися, або органи державної виконавчої служби повинні спробувати виконати такі рішення, а не одразу відмовляти  у відкриті виконавчого провадження, інакше не має сенсу судам приймати  такі рішення.

Правова система держави не повинна допускати, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виконавча служба не довела суду, що на даний час існує закон, яким прямо визначено, що реєстрація боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, є тією обставиною, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Процедуру оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби встановлено ст. 121-2 ГПК України та ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”.

Так, виходячи з приписів ст. 121-2 ГПК України господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала.

Відповідно до положень п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, вимоги ДП „Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості” суд визнає обґрунтованими, а скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд –

 

                                           У Х В А Л И В :

Скаргу Державного підприємства „Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості на дії Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку, яка подана у справі                                                          № 905/3108/14-908/5270/14 – задовольнити. 

Визнати недійсною постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку від 22.09.2015р. у ВП № 48813047 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).

Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у місті Донецьку відкрити виконавче провадження на підставі наказу господарського суду Запорізької області від 20.02.2015р. у справі № 905/3108/14-908/5270/14.