Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
18.12.2015 Справа № 908/4591/14
Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.,
При секретарі Хилько Ю.І.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Табачника Яна Павловича про відстрочку виконання рішення суду по справі 908/4591/14
за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк Форум”, м. Київ
до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Табачника Яна Павловича, м. Торез Донецької області
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Донхімтранс”, м. Торез Донецької області
про стягнення суми,
Відомості про представників сторін:
Від позивача: Бойко С.А. – довіреність № 10/07-04 від 16.06.2015 р.;
Від відповідача-1: Табачник Я.П. – паспорт серія ВН 482398, виданий Торезьким МВ УМВС України в Донецькій області 13.03.08 р.;
Від відповідача-2: не з’явився;
ВСТАНОВИВ:
12.06.2015 р. в господарський суд Запорізької області від ФОП Табачника Я.П. (відповідача-1 у справі) надійшла заява (вих. б/н від 07.06.2015 р.) про відстрочку виконання рішення суду по справі 908/4591/14 до закінчення дії АТО.
Обґрунтовуючи свою заяву, відповідач, посилаючись на ситуацію, яка склалась за місцем його проживання та господарської діяльності – в Донецькій області, вказує на наявність обставин для відстрочки виконання рішення. Мотивує тим, що ФОП Табачник Я.П. (боржник/заявник), перебуваючи на території проведення АТО – у м. Торез Донецької області не має можливості виїхати за межі проведення АТО через відсутність перепустки, яка є необхідною для виїзду із зони АТО згідно Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, в'їзд на неконтрольовану територію та виїзд з неї громадян України та іноземців (осіб без громадянства) станом на 12.05.2015 р. Заявник вказує, що ним було подано відповідні документи для отримання перепустки. Проте на даний час перепустку так і не було видано. У зв’язку з чим, ФОП Табачник Я.П. (боржник), змушений перебувати на території проведення АТО, фактично позбавлений можливості заробітку та здійснення будь-яких банківських переказів, оскільки всі банківські установи на території проведення АТО не працюють. Посилаючись на викладені обставини, заявник вказує, що за таких обставин він позбавлений можливості здійснювати будь-які платежі (банківські перекази). Більш того, будь-яка господарська діяльність у м. Торез дуже ускладнена, а інколи є небезпечною. Вивезти майно за межі проведення АТО також є складною і небезпечною задачею. Тому, просить відстрочити виконання судового рішення по справі № 908/4591/14 за позовом ПАТ “БАНК ФОРУМ” до ФОП Табачник Я.П. та до ТОВ “ДОНХІМТРАНС” про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6-0032/13/15-ІТР від 25.09.2013 р., до закінчення дії АТО.
З огляду на п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, суд, ухвалою від 15.06.2015 р. вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ФОП Табачника Я.П. (відповідача-1 у справі) про відстрочку виконання рішення суду по справі 908/4591/14, відклав до повернення матеріалів справи № 908/4591/14 до господарського суду Запорізької області.
У зв’язку з поверненням матеріалів справи № 908/4591/14 до господарського суду Запорізької області, ухвалою від 09.12.2015 р., заяву ФОП Табачника Я.П. по справі № 908/4591/14 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 18.12.2015 р.
Позивач – у письмовому відзиві на заяву відповідача-1 зазначив, що на час розгляду заяви, відповідачем не виконується рішення суду по стягненню заборгованості. Заборгованість за кредитним договором не сплачена, ані частково ані повністю. Вважає, що підстави на які посилається ФОП Табачник Я.П., не є обставинами які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Тому, просить у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду відмовити.
Відповідач-2 – вимоги суду, викладені в ухвалі від 09.12.2015 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
В даному випадку, ухвала господарського суду від 09.12.2015 р. була направлена судом на поштову адресу відповідача-2, яка була повідомлена суду безпосередньо останнім..
У відповідності до вимог Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14 “Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 “Про Закон України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО”, ухвала суду від 09.12.2015 р. (з інформацією про час та місце судового розгляду заяви) була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб – порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет, доказом чого є Витяг з веб-сторінки офіційного сайта.
Крім того, ухвала суду від 09.12.2015р. направлялась за відомою суду адресою електронної пошти відповідача-2, доказом чого є відповідні Витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою від 12.12.2015р.
За таких обставин, відповідач-2 вважається повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду заяви.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки про час та місце судового розгляду заяви відповідач-2 був повідомлений належним чином, та зважаючи на обмежений статтею 121 ГПК України 10-ти денний строк розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, суд вважає за можливе розглянути заяву без участі його представника.
За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників позивача і відповідача-1 фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Розглянувши заяву ФОП Табачника Я.П., проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2015р. у справі № 908/4591/14 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ФОП Табачника Я.П. та ТОВ “Донхімтранс” на користь ПАТ “Банк Форум” заборгованість за кредитним договором № 6-0032/13/15- LTf від 25.09.2013 р. в сумі 96914 євро 79 євроцентів, що за курсом НБУ станом на 04.11.2014 р. становить 1571910 грн. 79 коп., в тому числі: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів – 23107 євро 49 євроцентів; поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів – 65390 євро 35 євроцентів; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 6840 євро 71 євроцент; поточна заборгованість за нарахованими процентами -1086 євро 55 євроцентів; пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченими процентами – 489 євро 69 євроцентів.
30.01.2015р. у зв’язку із набранням рішення законної сили, на його виконання було видано відповідний наказ.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання
За змістом п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів”, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.
Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на неможливість заробітку, здійснення банківських переказів та ведення господарської діяльності через проведення військових дій на території східної України.
При цьому суд зазначає, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання судового рішення в розумінні ст.ст. 32-36, 121 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.
Заявник в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України не надав жодних доказів в підтвердження своїх вимог, зокрема, документів, які підтверджують тяжке фінансове становище заявника, документально не підтвердив неприбутковість відповідача-1, відсутність грошових коштів на банківських рахунках, відсутність нерухомого та рухомого майна, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які роблять неможливим одночасне і повне виконання рішення суду по даній справі у встановлений строк.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувана при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
До того ж, кожна із Сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено. що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У даному випадку заявником є фізична особа-підприємець - суб'єкт господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку (ст. 42 ГК України).
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
У зв'язку з чим сама по собі обставина перебування такого суб'єкта господарювання у скрутному фінансовому стані є виключно наслідком його господарської діяльності та його власним комерційним ризиком, тому не може вважатися достатньою підставою для відстрочення.
Виходячи зі змісту приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012р., збитковість підприємства не є тою виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Законом України “Про судоустрій та статус суддів” передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.
У відповідності до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Посилання заявника на важкий фінансовий стан, суд не може сприймати у якості достатньої підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки, нестабільний фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов’язку належного виконання зобов’язань за судовим рішенням.
Додатково суд зазначає, що правопорушення, наслідком якого стало стягнення за рішенням суду від 15.01.2015р., в т.ч. з відповідача-1 на користь позивача суми заборгованості, було вчинено відповідачем на початку 2014 року. Тобто, з моменту вчинення правопорушення і станом на момент судового розгляду заяви відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення, минув значний період часу, що негативно впливає на майнові інтереси самого позивача у вигляді тривалого ненадходження грошових коштів.
Крім того, у своїй заяві відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до закінчення дії антитерористичної операції в Україні.
Тобто, заявник просить надати відстрочку до дати, яка на момент винесення ухвали суду не може бути визначена і встановлена.
Однак, рішення (ухвала) суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.9.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. “Про судове рішення”, у рішеннях, якими надано відстрочку або розстрочку виконання (пункт 6 ст. 83, ст. 121 ПІК), суд повинен зазначати конкретні терміни їх виконання.
Отже, посилання заявника на відстрочення виконання рішення до закінчення антитерористичної операції в Україні, не може вжатися строковим, а тому не є вказівкою на дату з якої необхідно рахувати початок виконання рішення.
Таким чином, викладені та повідомлені суду відповідачем-1 обставини, за змістом ст. 121 ГПК України, не є підставою для відстрочки виконання рішення суду. Відтак, відповідач-1 не довів належними доказами наявність виключних обставин, які дають підстави для застосування відстрочки виконання рішення суду.
Відповідно до положень пункту 7.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р., при винесенні ухвали про відстрочку або розстрочку, зміну способу і порядку його виконання, господарський суд, або відмовляє відповідно у відстрочці чи розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання за відсутності підстав для вчинення процесуальних дій, або за наявності таких підстав – задовольняє (задовольняє частково) відповідні заяви.
За таких обставин суд вважає, що заява відповідача-1 про надання відстрочки виконання рішення суду по справі № 908/4591/14 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Табачника Яна Павловича, м. Торез Донецької області про надання відстрочки виконання рішення суду від 15.01.2015 р. у справі № 908/4591/14 - до закінчення дії антитерористичної операції в Україні, відмовити.
Суддя М.В. Мірошниченко
_03_03.png)
