Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
25.01.2016р. Справа № 908/5654/14
Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» вих. № 12042/4/28-2 від 11.12.2015 року на дії Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, яка подана у справі № 908/5654/14
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» (м. Київ)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ «СПЕЦМЕТАЛЛПРОМ» (м. Донецьк )
Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ БЮРО» (м. Донецьк)
Про солідарне стягнення 80 652 258,29 гривень та 30 741 600 російських рублів
За участю представників:
Від позивача (заявника): не з’явився
Від відповідача 1: не з’явився
Від відповідача 2: не з’явився
Від ВДВС: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
17.12.2015 року до господарського суду Запорізької області за вх. № 09-06/44881 надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» (надалі - стягувач) вих. № 12042/4/28-2 від 11.12.2015 року на дії Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку (надалі – виконавча служба) у справі № 908/5654/14.
В скарзі заявник просить: 1) поновити строк на оскарження постанови відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в м. Донецьку; 2) визнати рішення, дії відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в м. Донецьку про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу № 908/5654/14 від 02.03.2015 року господарського суду Запорізької області про стягнення з ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «СПЕЦМЕТАЛЛПРОМ» на користь АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» судового збору в розмірі 36 540 грн. 00 коп. – недійсним (не законними); 3) зобов'язати Відділ державно виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в м. Донецьку прийняти до виконання наказ № 908/5654/14 від 02.03.2015 р. господарського суду Запорізької області про стягнення з ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «СПЕЦМЕТАЛЛПРОМ» (код ЕДРПОУ 23985228) на користь АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» судового збору в розмірі 36 540 грн. 00 коп., з підстав, вказаних у скарзі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2015р. скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 25.01.2016р.
Ухвала суду від 18.12.2015р. була надіслана стягувачу та ВДВС, що підтверджується вихідним реєстраційним номером, якій зазначений на зворотній стороні ухвали, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення кореспонденції.
Листами вих. № 04-16-730 від 11.06.2015р. та № 04-16-79 від 15.01.2016р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.
З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвалу суду від 18.12.2015 року відповідачам на адреси: вул. Лівобережна, буд. 6 «А», м. Донецьк, 83045 та вул. Куйбишева, буд. 36, м. Донецьк, 83045, про що було складено відповідний акт від 18.12.2015 року.
На підставі викладеного, ухвала суду від 18.12.2015 року про порушення провадження у справі та призначення засідання суду була розміщена на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.
Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення сторін про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.
Стягувач, боржники та ВДВС , повідомлені про місце, день та час розгляду скарги, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали, проти скарги не заперечили.
Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора, чи органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За таких обставин, скарга розглядається за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.02.2015 року у справі № 908/5654/14 позов Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» задоволено. Стягнуто з ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «СПЕЦМЕТАЛЛПРОМ» на користь ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» судовий збір в сумі 36 540 грн. 00 коп.
На виконання рішення господарським судом Запорізької області видано наказ відповідний наказ від 02.03.2015 р. у справі № 908/5654/14.
ПАТ «СБЕРБАНК» звернувся до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в м. Донецьку з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду Запорізької області від 02.03.2015р. у справі № 905/5654/14.
23.11.2015 року в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в м. Донецьку Невзоровим Валентином Володимировичем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Зі змісту постанови слідує, що згідно виконавчого документа боржник (ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ «СПЕЦМЕТАЛЛПРОМ» знаходиться за адресою: 83045, м. Донецьк , вул. Лівобережна, буд. 6 “А. Відповідно до даних єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців боржник не був перереєстрований. Законами України “Про боротьбу з тероризмом”, “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та ін. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції. 07.11.2014р. розпорядженнями Кабінету міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження. У зв’язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій Україною території не провадяться. Враховуючи викладене, проведення виконавчих дій неможливо на території проведення активної фази АТО. Постанова ВДВС винесена на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”.
Органи державної виконавчої служби здійснюють виконавче провадження в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.
Стаття 26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає випадки для відмови виконавчій службі у відкритті виконавчого провадження.
Так, зокрема, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 цього Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.11.2015р. виконавча служба посилається на два Закони України, а саме: Закон України “Про боротьбу з тероризмом” та Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Проте, положення жодного із зазначених Законів України не передбачають, що знаходження боржника на території проведення АТО є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, зокрема – у вигляді прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Розпорядження Кабінету Міністрів України 07.11.2014 року № 1085-р, з подальшими змінами, не є законом, який передбачає наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Фактично, вказаним розпорядженням визначено конкретні населені пункти на території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Виконавчою службою не вказано конкретний Закон України, або ж конкретна норма чинного нормативно – правового акту, які прямо визначають певні конкретні обставини (їх перелік), що виключають здійснення виконавчого провадження, у т.ч., які б визначали в якості такої підстави факт реєстрації (знаходження) боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або органи виконавчої служби мають право відмовляти у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до положень п. п. 1-3 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, саме виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження, а саме - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду (Рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Вирішуючи справу “Шмалько проти України” Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004 дійшов наступного висновку: “Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов’язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.
З вищевикладеного слідує, що виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження, тому відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження в даному випадку позбавляє стягувача можливості реалізувати своє право на судовий захист.
Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 року № 2-рп/2011.
Суд не може погодитися зі ствердженням державного виконавця про те, що відкриття виконавчого провадження неможливе, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Дана обставина може утруднити виконання рішення суду, але не унеможливлює відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Чинне законодавство України, у т.ч. Закон України “Про виконавче провадження” надає виконавчій службі доволі широке коло повноваження для своєчасного та повного вчинення виконавчих дій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Так, відповідно ч. ч. 1 та 3 ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Майно боржника може знаходиться на території, на якої органи державної виконавчої влади здійснюють свої повноваження.
Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 “Про виконавче провадження” державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 25 вказаного Закону України, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Наданий стягувачем до виконання виконавчий документ – наказ суду від 02.03.2015р. у справі 908/5654/14, повністю відповідає вимогам, передбаченим Законом України “Про виконавче провадження”.
З огляду на наведені обставини суд зауважує, що навіть фактична реєстрація підприємства на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ніяким чином не виключає можливості вчинення виконавчих дій щодо знаходження наявності майна боржника поза межами такої території або відкритих рахунків боржника в банківських установах з метою виявлення коштів боржника також поза межами зазначеної території.
Однак, виявити такі обставини виконавча служба має право лише в межах відкритого виконавчого провадження.
На день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження або ж постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження виконавча служба ще не може знати, чи зможе вона виконати рішення суду або ні. Про можливість виконання або не виконання судового рішення виконавчій службі стане відомо тільки при виконанні рішення суду.
Суди мають бути зацікавлені в тому, щоб рішення, які приймаються судами, виконувались. При цьому, суди не мають заохочувати (підтримувати) дії виконавчої служби, спрямовані на невиконання судових рішень, які набрали законної сили.
Суди приймають рішення, де відповідачами по справі виступають підприємства, установи, організації, які знаходяться в населених пунктах, на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження. Оскільки суди приймають рішення за участю таких підприємств, установ, організації, то ці рішення повинні виконуватися, або органи державної виконавчої служби повинні спробувати виконати такі рішення, а не одразу відмовляти у відкриті виконавчого провадження, інакше не має сенсу судам приймати такі рішення.
Правова система держави не повинна допускати, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Виконавча служба не довела суду, що на даний час існує закон, яким прямо визначено, що реєстрація боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, є тією обставиною, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Процедуру оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби встановлено ст. 121-2 ГПК України та ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”.
Так, виходячи з приписів ст. 121-2 ГПК України господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала.
Відповідно до положень п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Згідно з ч. 1 ст. 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржу вальної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.
23.11.2015 р. в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в м. Донецьку Невзоровим В.В. видано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
02.12..2015 р. зазначену постанову отримав ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» про
що, свідчить вхідний штамп з відміткою про отримання на супровідному листі ВДВС
Калінінського РУЮ у м. Донецьку.
Таким чином, строк на оскарження закінчується 12.12.2015 р. Згідно поштового штемпелю заявник звернувся до суду з і скаргою 11.12.2015р., тобто в межах строку, встановленого ст. 121 2 ГПК України, а тому не має підстав для його поновлення.
За таких обставин, вимоги Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» суд визнає обґрунтованими, а скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 22, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд –
У Х В А Л И В :
Скаргу Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» вих. № 12042/4/28-2 від 11.12.2015 року на дії Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, яка подана у справі № 908/5654/14 – задовольнити.
Визнати дії та постанову відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в м. Донецьку про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу № 908/5654/14 від 02.03.2015 року господарського суду Запорізької області про стягнення з ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «СПЕЦМЕТАЛЛПРОМ» на користь АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» судового збору в розмірі 36 540 грн. 00 коп. – недійсними (не законними).
Зобов'язати Відділ державно виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції в м. Донецьку прийняти до виконання наказ № 908/5654/14 від 02.03.2015 р. господарського суду Запорізької області про стягнення з ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «СПЕЦМЕТАЛЛПРОМ» (код ЕДРПОУ 23985228) на користь АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» судового збору в розмірі 36 540 грн. 00 коп., з підстав, вказаних у скарзі.
Копію даної ухвали направити сторонам у справі та ВДВС Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
