Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
УХВАЛА
15.02.2016р. Справа № 908/5654/14
Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СБЕРБАНК» вих. № 12453/4/28-2 від 18.12.2015 року на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку, яка подана у справі № 908/5654/14
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» (м. Київ)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ «СПЕЦМЕТАЛЛПРОМ» (м. Донецьк )
Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ БЮРО» (м. Донецьк)
Про солідарне стягнення 80 652 258,29 гривень та 30 741 600 російських рублів
За участю представників:
Від позивача (заявника): Нікітенко Ю.С. – дов. від 05.05.2015р.
Від відповідача 1: не з’явився
Від відповідача 2: не з’явився
Від ВДВС: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
05.01.2016 року до господарського суду Запорізької області за вх. № 09-06/117 надійшла скарга ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СБЕРБАНК» (надалі - стягувач) вих. № 12453/4/28-2 від 18.12.2015 року на дії відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку, у справі № 908/5654/14.
В скарзі заявник просив суд: визнати рішення, дії в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку Зайцева О.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу № 908/5654/14 від 02.03.2015 р. господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ БЮРО» на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «“СБЕРБАНКУ РОСІЇ» судового збору в розмірі 36 540 грн. 00 коп. – незаконними (протиправними); та зобов’язати відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку прийняти до виконання наказ № 908/5654/14 від 02.03.2015 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологическое бюро” на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ” судового збору в розмірі 36 540 грн. 00 коп.
Заявник – ПАТ «СБЕРБАНК» уточнив вимоги скарги, остаточно просить: визнати дії та постанову відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу № 908/5654/14 від 02.03.2015 року господарського суду Запорізької області про стягнення з ТОВ «ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ БЮРО» (код ЄДРПОУ 30188793) на користь АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» судового збору в розмірі 36 540 грн. – не дійсними (незаконними) та зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку прийняти до виконання наказ № 908/5654/14 від 02.03.2015 року господарського суду Запорізької області про стягнення з ТОВ «ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ БЮРО» (код ЄДРПОУ 30188793) на користь АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» судового збору в розмірі 36 540 грн.
Заявник направив Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку м. Краматорськ заяву про уточнення скарги, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 01.02.2016р.
Заява про уточнення скарги ПАТ «СБЕРБАНК» була прийнята судом, оскільки заявлена відповідно діючому законодавству.
Розгляд скарги відкладався.
15.02.2016р. розгляд скарги продовжений та прийнята ухвала.
Ухвала про прийняття скарги від 11.01.2016 року та призначення судового засідання по справі № 908/5654/14 та ухвала про відкладення розгляду скарги були направлені стягувачу (позивачу) та виконавчій службі, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення кореспонденції.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали позивачу та ВДВС .
В матеріалах справи містяться Спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21550025 та № 21564738 від 17.12.2015р. та 18.12.2015р., згідно яких: Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ «СПЕЦМЕТАЛЛПРОМ» знаходиться за адресою: 83045, м. Донецьк, вул. Лівобережна, буд. 6 “А”, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ БЮРО» знаходиться за адресою: 83045, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 36.
Однак, листами вих. № 04-16-730 від 11.06.2015р. та № 04-16-79 від 15.01.2016р. Запорізька дирекція УДППЗ „Укрпошта” повідомила про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.
З огляду на вказане, у господарського суду була відсутня можливість направити ухвалу суду від 11.01.2016 року про прийняття скарги до розгляду та призначення судового засідання та ухвалу від 01.02.2016 року про відкладення розгляду скарги відповідачам на адреси: вул. Лівобережна, буд. 6 “А”, м. Донецьк, 83045 та вул. Куйбишева, буд. 36, м. Донецьк, 83045, про що було складено відповідні акти від 11.01.2016 року та від 01.02.2016 року.
На підставі викладеного, ухвала суду від 11.01.2016 року про прийняття скарги до розгляду та призначення засідання суду та ухвала від 01.02.2016 року про відкладення розгляду скарги були розміщені на офіційному сайті господарського суду Запорізької області, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.
Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення сторін про наявність в провадженні суду даної скарги, про день, місце та час судового засідання.
Відповідачі та ВДВС, повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання двічі не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали, відповідачі проти скарги не заперечили.
За таких обставин, скарга а розглядається за наявними в справі матеріалами.
Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку м. Краматорськ надав суду заперечення на скаргу №141/291 від 01.02.2016р., де вказав наступне: ВДВС вважає, що зазначена скарга взагалі не підлягає розгляду та задоволенню з наступних підстав, а дані, зазначені у скарзі спростовуються наступним. Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку. Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб). Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статі 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дії органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються, на підставах, у спосіб та в межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження». Відтак, на виконання до відділу надійшов наказ № 908/5654/15 від 02.03.2015р. виданий Господарським судом Донецької області, про стягнення з ТОВ «Технологічне бюро» на користь АТ Дочірний Банк «Сбербанк Росії» суми боргу у розмірі 36540,00 грн. Згідно виконавчого документу боржник зареєстрований за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд.36, тобто на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження, виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій Україною території не провадяться. Державним виконавцем винесена постанова про відмову у відкрито виконавчого проваджена згідно п. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ направленні стягувачу. При винесенні вказаної постанови державний виконавець керувався наступним: Згідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Відповідно до п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження також за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Загальновідомою та такого, що не потребує доказування, за змістом ст. 61 ЦПК України, є обставина проведення антитерористичної операції на території м. Донецька та вихід території міста Донецька з-під контролю державної влади України». Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в тому числі м. Шахтарськ. У зв'язку з вищевикладеним та наявності загрози життю та здоров'ю державному виконавцю, виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Таким чином, проведення виконавчих дій неможливо на території проведення активної фази АТО. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції на чає її проведення може бути встановлено спеціальний порядок, зокрема організовано патрульну охоронну службу та виставлено оточення. В районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу. Постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 року № 462-VIII була схвалена заява Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" щодо відступу від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про чахне і прав людини, і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України. При цьому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стверджує право на справедливий суд, а в аспекті практики Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є стадією судового вирішення спору (рішення у справі «Півень проти України» від 29.06.2004 року, п. 35, заява № 56849/00). Проведення таких виконавчих дій, як перевірка майнового стану боржника шляхом направлення запитів до відповідних органів, установ, отримання відомостей з баз даних Державних, реєстрів, виявлення коштів боржника на рахунках у банківських установах, встановлення джерел, доходів боржника, звернення до суду із поданням про примусове входження до житла боржника, з поданням про оголошення розшуку боржника, із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України за змістом ст.ст. 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження» є можливим лише у разі своєчасного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження щодо нього та надання йому строку для самостійного виконання рішення. Інший порядок призвів би до істотних порушень прав боржника у виконавчому провадженні. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади. їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження", основними стадіями виконавчого провадження є: 1 .відкриття виконавчого провадження; 2. підготовка до примусового виконання; 3. вжиття заходів примусового виконання рішення; 4. закінчення виконавчого провадження. Відкриття виконавчого провадження - це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження. Питання про порушення виконання (відкриття провадження) вирішує державний виконавець у триденний строк із моменту звернення із заявою про виконання або надходження виконавчого документу від суду. У такому разі, державний виконавець відкриває провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа і в той самий день проводить виконавчі дії. При винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для самостійного виконання боржником рішення суду; попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій; за заявою стягувача державний виконавець має право накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження, одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести: опис і арешт майна боржника. Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу, Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником. Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням. Як правило, обов'язковою ознакою стадії (етапу) примусового виконання рішення є його оплата, що її покладено на боржника як особу, що зобов'язана за виконавчим документом вчинити певну дію або утриматися від її вчинення. Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певними виконавчим документом. Підстави закінчення виконавчого провадження визначено у ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження ". Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку» передбаченому законом. Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Тобто виконання державним виконавцем обов'язків, які визначені Законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки. Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця вчиняти виконавчі дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувана та дотримання прав боржника, тобто, виконавче провадження має послідовні стадії виконання виконавчого документу, а тому порушення цього порядку не буде відповідати вимогам чинного законодавства. Відповідно до п.п. 1 п. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якшо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження). Частина 5 вказаної статті передбачає, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржнику. Більш того, частиною 1 статті 27 Закону зазначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник «вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Нормами цієї ж статті закону передбачені такі способи направлення документів виконавчого провадження як надіслання адресатам каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою за їхньою письмовою заявою та вручення адресатові державним виконавцем або уповноваженою особою під розписку, що є об’єктивно неможливим у даній ситуації. Інших способів оповіщення боржника про відкриття виконавчого провадження законом не передбачено. З наведеного вбачається, що навіть перша стадія виконавчого провадження - його відкриття, державним виконавцем із дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" не може бути вчинена, внаслідок неможливості надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Для можливості проведення виконавчих дій за місцем знаходження постійно діючого органу юридичної особи або її майна, виявлення рахунків, вкладів, цінних паперів тощо також має бути відкрите виконавче провадження (ст. 20 Закону України ''Про виконавче провадження"). З наведеного слідує, ідо на даний час стадія виконавчого провадження - його відкриття, державним виконавцем із дотриманням вимог закону України «Про виконавче провадження» не може бути вчинена, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим, листом з повідомленням про вручення. Враховуючи місце виконання рішення, дії по виконавчих провадженнях з об'єктивних причин на даний час не можуть бути здійснені. Більш того, постанови державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Так, вищезазначені норми зобов'язують державного виконавця винести постанову про відмову у відкриті виконавчого провадження. Отже при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, державним виконавцем застосовані правомірні дії» які передбачені чинним законодавством. Зазначена позиція викладена у Постанові Вищого Господарського Суду України від 10.11.2015р. справа 908/476/1. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 11, 25, 26, 31 Закону України «Про виконавче провадження», Розпорядженням Кабінету міністрів України № 1085-р від 07.11.2014р., п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 7 від 07.11.2014 року «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 61ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ВДВС просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні скарги АТ «ДБ «Сбербанк Россії»» на дії в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку по справі № 908/5654/14 та розглядати справу без участі представника відділу ДВС.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши представника заявника (позивача), суд вважає, що уточнена скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.02.2015 року у справі № 908/5654/14 позов Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» задоволено. Стягнуто з ТОВ «ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ БЮРО» на користь ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» судовий збір в сумі 36 540 грн. 00 коп.
На виконання господарським судом Запорізької області видано наказ відповідний наказ від 02.03.2015 р. у справі № 908/5654/14.
ПАТ «СБЕРБАНК» звернувся до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду Запорізької області від 02.03.2015р. у справі № 905/5654/14.
27.11.2015року в. о. начальником відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку Зайцевим Олексієм Сергійовичем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Зі змісту постанови слідує, що згідно виконавчого документа боржник (ТОВ «ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ БЮРО») знаходиться за адресою: 83045, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 36. Відповідно до даних єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців боржник не був перереєстрований. Законами України “Про боротьбу з тероризмом”, “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та ін. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції. 07.11.2014р. розпорядженнями Кабінету міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження. У зв’язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій Україною території не провадяться. Враховуючи викладене, проведення виконавчих дій неможливо на території проведення активної фази АТО. Постанова винесена на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”.
Органи державної виконавчої служби здійснюють виконавче провадження в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.
Стаття 26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає випадки для відмови виконавчій службі у відкритті виконавчого провадження.
Так, зокрема, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 цього Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.11.2015р. виконавча служба посилається на два Закони України, а саме: Закон України “Про боротьбу з тероризмом” та Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Проте, положення жодного із зазначених Законів України не передбачають, що знаходження боржника на території проведення АТО є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, зокрема – у вигляді прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Розпорядження Кабінету Міністрів України 07.11.2014 року № 1085-р, з подальшими змінами, не є законом, який передбачає наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Фактично, вказаним розпорядженням визначено конкретні населені пункти на території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Виконавчою службою не вказано конкретний Закон України, або ж конкретна норма чинного нормативно – правового акту, які прямо визначають певні конкретні обставини (їх перелік), що виключають здійснення виконавчого провадження, у т.ч., які б визначали в якості такої підстави факт реєстрації (знаходження) боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або органи виконавчої служби мають право відмовляти у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до положень п. п. 1-3 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, саме виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження, а саме - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду (Рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Вирішуючи справу “Шмалько проти України” Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004 дійшов наступного висновку: “Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов’язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.
З вищевикладеного слідує, що виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження, тому відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження в даному випадку позбавляє стягувача можливості реалізувати своє право на судовий захист.
Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 року № 2-рп/2011.
Суд не може погодитися зі ствердженням державного виконавця про те, що відкриття виконавчого провадження неможливе, внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Дана обставина може утруднити виконання рішення суду, але не унеможливлює відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Чинне законодавство України, у т.ч. Закон України “Про виконавче провадження” надає виконавчій службі доволі широке коло повноваження для своєчасного та повного вчинення виконавчих дій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Так, відповідно ч. ч. 1 та 3 ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Майно боржника може знаходиться на території, на якої органи державної виконавчої влади здійснюють свої повноваження.
Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 “Про виконавче провадження” державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 25 вказаного Закону України, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Наданий стягувачем до виконання виконавчий документ – наказ суду від 02.03.2015р. у справі 908/5654/14, повністю відповідає вимогам, передбаченим Законом України “Про виконавче провадження”.
З огляду на наведені обставини суд зауважує, що навіть фактична реєстрація підприємства на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ніяким чином не виключає можливості вчинення виконавчих дій щодо знаходження наявності майна боржника поза межами такої території або відкритих рахунків боржника в банківських установах з метою виявлення коштів боржника також поза межами зазначеної території.
Однак, виявити такі обставини виконавча служба має право лише в межах відкритого виконавчого провадження.
На день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження або ж постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження виконавча служба ще не може знати, чи зможе вона виконати рішення суду або ні. Про можливість виконання або не виконання судового рішення виконавчій службі стане відомо тільки при виконанні рішення суду.
Суди мають бути зацікавлені в тому, щоб рішення, які приймаються судами, виконувались. При цьому, суди не мають заохочувати (підтримувати) дії виконавчої служби, спрямовані на невиконання судових рішень, які набрали законної сили.
Суди приймають рішення, де відповідачами по справі виступають підприємства, установи, організації, які знаходяться в населених пунктах, на території яких органи державної виконавчої влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження. Оскільки суди приймають рішення за участю таких підприємств, установ, організації, то ці рішення повинні виконуватися, або органи державної виконавчої служби повинні спробувати виконати такі рішення, а не одразу відмовляти у відкриті виконавчого провадження, інакше не має сенсу судам приймати такі рішення.
Правова система держави не повинна допускати, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Виконавча служба не довела суду, що на даний час існує закон, яким прямо визначено, що реєстрація боржника на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, є тією обставиною, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Процедуру оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби встановлено ст. 121-2 ГПК України та ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”.
Так, виходячи з приписів ст. 121-2 ГПК України господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала.
Відповідно до положень п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За таких обставин, вимоги Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» суд визнає обґрунтованими, а скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд –
У Х В А Л И В :
Скаргу Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» вих. № 12453/4/28-2 від 18.12.2015 року з уточненням №14/4/58 від 01.02.2016р. на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку, яка подана у справі № 908/5654/14 – задовольнити.
Визнати дії та постанову відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу № 908/5654/14 від 02.03.2015 року господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ БЮРО» на користь АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» судового збору в розмірі 36 540 грн. 00 коп. – недійсним (не законними).
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку прийняти до виконання наказ № 908/5654/14 від 02.03.2015 р. господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ БЮРО» (код ЕДРПОУ 30188793) на користь АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» судового збору в розмірі 36 540 грн. 00 коп., з підстав, вказаних у скарзі.
Копію даної ухвали направити сторонам у справі та ВДВС Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку.
Суддя Л.С. Місюра
_03_03.png)
