Господарський суд Запорізької області

05 квітня 2016, 10:28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.03.2016 Справа № 905/717/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши матеріали скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції у справі №905/717/14

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ,

до відповідача: Комунального підприємства по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради, м. Горлівка, Донецька область,

про стягнення 39894,37 грн.

за участю Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, м. Краматорськ, Донецька область,

за участю представників:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

від Центрально-Міського ВДВС Горлівського МУЮ – не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (стягувач) зі скаргою на дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції у справі №905/717/14, в якій просить визнати незаконними дії Центрально-Міського ВДВС Горлівського МУЮ щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2016р. з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р. №905/717/14; визнати незаконною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2016р.; зобов’язати Центрально-Міський ВДВС Горлівського МУЮ відкрити виконавче провадження та вжити всіх заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р. №905/717/14.

В обґрунтування скарги стягувач посилається на те, що оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження не відповідає діючому законодавству України, а дії державного виконавця є неправомірними, оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території України, а згідно з ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.03.2016р. прийнято скаргу до розгляду, призначено розгляд скарги на 31.03.2016р.

30.03.2016р. від скаржника електронною поштою надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а також клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

В судове засідання 31.03.2016р. представники сторін не з’явились, у зв’язку з чим фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Боржник та Центрально-Міський ВДВС Горлівського МУЮ відзиву на скаргу не надали, в судове засідання своїх представників не направили, про причин неявки суд не повідомили.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 09.03.2016р. боржнику не надсилалась, оскільки Запорізька дирекція УДППЗ “Укрпошта” не приймає до пересилання поштові відправлення до м. Горлівка на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ “Укрпошта” від 18.09.2015р. №04-16-1121, про що судом складено акт від 09.03.2016р.

Враховуючи викладене, суд вважає сторін такими, що належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги по суті і розгляд скарги можливий без присутності представників сторін та Центрально-Міського ВДВС Горлівського МУЮ.

Розглянувши матеріали справи та скарги, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. у справі №905/717/14 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради (вул. Ушева, 1, м. Горлівка, Донецька область, 84601, код ЄДРПОУ 30500344) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) пеню в сумі 17218,16 грн. (сімнадцять тисяч двісті вісімнадцять грн. 16 коп.), штраф у сумі 16860,25 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят грн. 25 коп.), 3% річних у сумі 4370,80 грн. (чотири тисячі триста сімдесят грн. 80 коп.), інфляційні втрати у сумі 1445,16 грн. (одна тисяча чотириста сорок п’ять грн. 16 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

09.07.2015р. на виконання рішення господарського суду видано відповідний наказ.

Даний наказ пред’явлений до виконання стягувачем 28.01.2016р. до Центрально-Міського ВДВС Горлівського МУЮ.

08.02.2016р. державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №50138900 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” з посиланням на Закони України “Про боротьбу з тероризмом”, “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та розпорядження Кабінету міністрів України №1085-р від 07.11.2014р., та на те, що неможливо проводити виконавчі дії на території проведення активної фази АТО, зокрема проінформувати боржника про відкриття виконавчого провадження у визначений законом спосіб, оскільки відділення “Укрпошти” не приймають до відправлення кореспонденцію, адресовану до міст, на території яких проводиться АТО.

Дослідивши матеріали справи та оскаржувану постанову державного виконавця, господарський суд вважає дії державного виконавця неправомірними, а постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов’язковість рішень суду.

Згідно мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009р. №16-пр/2009 виконання всіма суб’єктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов’язковість виконання судових рішень є обов’язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі “Шмалько проти України”(заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід’ємна частина “судового розгляду”. У рішенні від 17 травня 2005р. у справі "Чіжов проти України"(заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов’язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з вимогами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною першою статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” визначений перелік підстав відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме:

1. пропуск встановленого строку пред’явлення документів до виконання;

2. неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3. якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4. пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5. якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6. невідповідність виконавчого документа вимогам, передбачених статтею 18 цього Закону;

6-1. офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7. якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8. наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” з посиланням на Закони України “Про боротьбу з тероризмом”, “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014р., а також з посиланням на те, що боржник знаходиться на території проведення антитерористичних дій.

Проте п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” вимагає наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, які передбачені законом.

Посилання державного виконавця на Закони України “Про боротьбу з тероризмом”, “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р, є помилковим, оскільки дані нормативні акти не регулюють відносини виконання судових рішень та не регулюють порядок здійснення виконавчих дій, а також не містять положень про те, що обставини, про які йдеться у цих нормативних актах, виключають здійснення виконавчих дій і можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Також положеннями Закону України " Про виконавче провадження" не встановлено такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як неможливість направлення документів виконавчого провадження стороні такого виконавчого провадження, зокрема боржнику.

Щодо обґрунтованості оскаржуваної постанови неможливістю надсилання документів виконавчого провадження, то слід зазначити, що порядок направлення цих документів сторонам виконавчого провадження встановлений у ст. 31 Закону України “Про виконавче провадження”. За приписами цієї норми копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов’язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Разом з цим, за письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв’язку або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв’язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку. Належним чином оформлена відмова сторін виконавчого провадження від одержання документів виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

У п. 3.20. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, також визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного зв’язку або електронною поштою.

Отже вищенаведена стаття Закону та Інструкція передбачають такі способи направлення документів виконавчого провадження, як направлення супровідними листами простою кореспонденцією, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою, особисте вручення документів виконавчого провадження виконавець може направити їх іншими засобами зв’язку, з підтвердженням відправлення. Крім того, відмова від отримання (тобто фактично не можливість вручення) документу виконавчого провадження належним чином оформлена, не перешкоджає проведенню подальших виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку(зокрема направлення запитів, розшук коштів та майна боржника тощо).

Крім того, суд також зазначає, що направлення сторонам постанови про відкриття виконавчого провадження згідно з Законом України "Про виконавче провадження" здійснюється вже після вирішення питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи наведене суд вважає, що у виконавчої служби не було правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Порядок та спосіб здійснення виконавчого провадження регулюються Законом України “Про виконавче провадження” та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Законом України “Про виконавче провадження” чітко визначені дії ДВС у випадку наявних обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду з урахуванням певних випадків, зокрема ч. 1 ст. 35, ч. 1 ст. 36, п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відтак, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або за власною ініціативи на строк до десяти робочих днів (ч. 1 ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження”).

Частиною першою статті 36 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника – фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Державним виконавцем зазначені норми залишені без уваги та не виконані жодні дії з примусового виконання рішення господарського суду.

Згідно з вимогами ч. 1 абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За результатами дослідження судом матеріалів виконавчого провадження суд дійшов висновку, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція підтверджується також постановами Вищого господарського суду України від 12.01.2016р. у справі №20/278 та від 01.03.2016р. у справі №908/532/15-г.

У зв’язку з цим скарга стягувача на дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції підлягає задоволенню. Дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2016р. з виконання наказу №905/717/14 від 09.07.2015р. слід визнати неправомірними та визнати недійсною постанову Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2016р. ВП №50138900, зобов’язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції здійснити дії, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, щодо виконання наказу господарського Запорізької області у справі №905/717/14 від 09.07.2015р.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції у справі №905/717/14 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2016р. з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р. у справі №905/717/14.

Визнати недійсною постанову Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2016р. ВП №50138900.

Зобов’язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції здійснити дії, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, щодо виконання наказу господарського Запорізької області у справі №905/717/14 від 09.07.2015р.

Суддя Т.В.Мойсеєнко