Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
номер провадження справи 28/15/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2017 справа № 908/344/17
за позовом Бердянської міської ради Запорізької області (71118, Запорізька область, місто Бердянськ, пл. Єдності, 2)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-будівельна компанія “ВАЛМІ” (91047, м. Луганськ, вул. Оборонная, 34-А)
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння
Суддя Федорова О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з’явився; в судовому засіданні 20.03.2017 р. Божков А.І., довіреність №01-9061/40 від 27.12.2016 р.
від відповідача: не з’явився.
СУТНІСТЬ СПОРУ:
До господарського суду Запорізької області 20.02.2017 року звернувся позивач – Бердянська міська рада Запорізької області з позовною заявою до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-будівельна компанія “ВАЛМІ” про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено незаконне володіння земельною ділянкою площею 0,6242, яка розташована за адресою: м. Бердянськ вул. Макарова внаслідок спливу строку дії договору оренди, на підставі якого зазначена земельна ділянка була передана відповідачу в оренду; відсутність заяви орендаря щодо поновлення (продовження) дії договору оренди; неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо повернення об’єкта оренди після спливу строку дії договору; порушення законних прав позивача на здійснення правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об’єктом права комунальної власності – земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. 41 Конституції України, ст.ст.172. 321, 387, 626. 631, 1212 ЦК України, ст.ст. 1, 31, 34 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 10,16, 18-1, 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/344/17 призначено до розгляду судді Федоровій О.В.
Ухвалою суду від 21.02.2017 року порушено провадження у справі № 908/344/17, присвоєно справі номер провадження 28/15/17, судове засідання призначене на 20.03.2017 року. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов’язав сторін надати документи для всебічного та повного з’ясування фактичних обставин справи. Внаслідок неможливості надсилання кореспонденції на адресу відповідача поштою, оскільки в населеному пункті, на території якого зареєстрований відповідач здійснюється антитерористична операція, примірник ухвали суду був розміщений на офіційному сайті «Судова влада». В зв’язку з неявкою представника відповідача та з метою встановленням фактичних обставин справи, розгляд справи, в порядку ст. 77 ГПК України відкладався на 05.04.2017 р. про що сторони повідомлені належним чином. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 05.04.2017 р., судом прийнято рішення.
До суду 03.04.2017 р. від позивача надійшли письмові пояснення № 01-1879/48 від 28.03.2017 р., відповідно до яких позивач зазначає, що власником та розпорядником спірної земельної ділянки комунальної власності за договором оренди землі від 21.09.2007 року є територіальна громада м. Бердянськ в особі Бердянської міської ради Запорізької області, що підтверджується листом міжрайонного управління Держгеокадастру у Бердянському районі та м. Бердянську від 22.03.2017 № 8/116-17. Порядок поновлення (подовження) договорів оренди земельних ділянок комунальної власності визначено ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та Розділом II Цивільного кодексу України «Загальні положення про договір», між тим відповідач не скористався наданим законом правом та в установлені строки и порядку не звертався до орендодавця з проханням поновити (продовжити) договір оренди. Враховуючи положення ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» договір вважається таким, що припинив свою дію на підставі п. 21 договору та ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі». Враховуючи наведене, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, справу розглянути без участі представника Бердянської міської ради.
Клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника судом задоволено.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судових засідань відповідача повідомлено на офіційному веб-сайті господарського суду Запорізької області, внаслідок відсутності здійснення пересилання поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта». Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце і час розгляду справи та дотримані приписи листа ВГСУ від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» з наступними змінами та доповненнями.
Вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Бердянська міська рада (орендодавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «ВАЛМІ» (орендар, відповідач у справі) 21.09.2007 р. уклали договір оренди землі (надалі – договір).
Пунктом 1 договору встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для будівництва туристичного притулку, яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по вул. Макарова.
Земельна ділянка передається в оренду на підставі п. 2.9 рішення двадцять сьомої сесії V скликання Бердянської міської ради від 30.08.2007 р. № 10 «Про передачу в оренду земельних ділянок» (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,6242га.
Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою Бердянського міського управління земельних ресурсів № 976 від 05.09.2007 р. становить 555400,36 грн.
Пунктом 8 договору сторонами узгоджено, що договір укладається строком до 01.08.2015 р. після закінчення строку договору орендар має переважене право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до п. 37 договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Договір зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2007 р. за № 040726800459.
Приймаючи до уваги п. 20 договору, 20.09.2007 р. сторони підписали Акт прийому-передачі земельної ділянки загальною площею 0,6242га, яка розташована в м. Бердянську Запорізької області по вул.. Макарова.
В зв’язку з закінченням строку дії договору, позивач спрямував на адресу відповідача повідомлення № 01-5055/31 від 25.07.2016 р., в якому пропонував орендарю в добровільному порядку звільнити вищевказану земельну ділянку комунальної власності та повернути за актом прийому-передачі Бердянській міській раді в стані придатному для її подальшого використання.
Повідомлення залишено відповідачем поза увагою, об’єкт оренди орендодавцю повернутий не був.
На виконання розпорядження голови Бердянської міської ради від 06.04.2016 р. №182-р, виїзною комісією проведено візуальне обстеження та встановлено відсутність забудови земельної ділянки, про що складено відповідний акт від 22.06.2016 р.
Невиконання відповідачем зобов’язань за договором від 21.09.2007 р. щодо повернення земельної ділянки, внаслідок припинення дії договору, на підставі якого спірна земельна ділянка була передана відповідачу в тимчасове платне користування, стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Статтями 3-5 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
Згідно ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Як встановлено судом під час розгляду справи, спірна земельна ділянка передавалася орендарю відповідачу у справі на підставі договору оренди від 21.09.2007р., умовами якого учасниками правочину узгоджені: підстави для надання земельної ділянки в тимчасове користування (будівництво туристичного притулку); строк дії (до 01.08.2015р.) та порядок поновлення договору (письмове повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до закінчення); підстави припинення дії договору (закінчення строку на який укладено договір).
Доказів оскарження вказаного правочину його учасниками суду не надано.
Положеннями ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлений порядок поновлення (продовження) договорів оренди земельних ділянок, а саме в ч. 2 вказаної статті унормовано, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
Доказів звернення орендаря в установлені договором строки та порядку до орендодавця з повідомленням про намір продовжити строк дії договору оренди землі або обґрунтованої відмови орендодавця у продовжені строку дії договору суду не надано.
З огляду на викладене слідує, що договір оренди землі від 21.09.2007р. припинив дію, тобто між сторонами відступні господарські правовідносини, що породжують права та обов’язки щодо вказаної позивачем земельної ділянки (кадастровий номер 2310400000:07:009:0017).
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність посилання позивача на факт безпідставності користування відповідачем земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, який припинив дію 01.08.2015 р.
Приписами ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Ця стаття визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми цієї статті застосовуються під час вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).
Як вже зазначалося вище спірна земельна ділянка надавалася відповідачу в строкове платне користування на підставі договору оренди із узгодженням сторонами строку його дії до 01.08.2015 р. Також сторонами в договорі узгоджений порядок його пролонгації. Доказів поновлення (продовження) строку дії договору суду або повернення об’єкта оренди в узгодженому сторонами порядку суду не надано.
Положеннями ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України ним та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і в межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Міська рада має виключну компетенцію в сфері розпорядження землею.
Згідно ч. 5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції. можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження. визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Приймаючи до уваги наведені норми права, позивач є виключним розпорядником земельної ділянки, який наділений правом володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка була предметом договору оренди.
Згідно ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, згідно якого власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність доводів позивача про відсутність правових підстав для користування відповідачем спірної земельної ділянки. яка надавалася останньому для здійснення господарської діяльності, порушення прав та законних інтересів позивача як власника та розпорядника спірної земельної ділянки.
На день розгляду спору відповідач повернення об’єкта оренди за договором, який припинив свою дію внаслідок спливу строку не довів, тому вимоги позивача про зобов’язання повернути за належністю земельну ділянку, суд визнав документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач доказів, які б спростовували позицію позивача повністю або частково, суду не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Пунктом 2.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. встановлено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).
Позивач при звернені з позовом до суду не дотримався наведених вище вказівок Вищого господарського суду України та сплатив лише судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Приймаючи до уваги наведене та приписи діючого законодавства, суд вважає за необхідне стягнути з позивача з доход Державного бюджету різницю між сплаченим судовим збором та встановленим законом розміром виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка зазначена у договорі оренди від 21.09.2007р.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, що зазначений спір є немайновим (договірним), оскільки Господарським процесуальним кодексом України встановлена інша підсудність договірних спорів – за місцем знаходження відповідача. В нашому випадку договірний спір у цьому суб’єктному складі належало б розглядати господарському суду Луганської області. Втім господарський суд Запорізької області, виходячи із приписів ст. 1212 ЦК України, дійшов висновку, що зазначений спір є майновим, і його належить розглядати саме за місцем знаходження спірного майна.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.172. 321, 387, 626. 631, 1212 ЦК України, ст.ст. 1, 31, 34 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 10,16, 18-1, 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова-будівельна компанія «ВАЛМІ» (91047, м. Луганськ, вул. Оборонная, 34-А, ідентифікаційний номер 34579560) повернути за належністю Бердянській міській раді Запорізької області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, 2, ідентифікаційний номер 20525153) земельну ділянку площею 0,6242га, кадастровий номер: 2310400000:07:009:0017, яка розташована за адресою: вул. Макарова, м. Бердянськ, Запорізька область.
3. Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, 2, ідентифікаційний номер 20525153 на розрахунковий рахунок 354416001022434, ЄДРПОУ 29525153, МФО 813015 ГУДКСУ у Запорізькій області) в доход Державного бюджету України (Одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області
МФО 813015, Код ЄДРПОУ 38025409, номер рахунку 31215206783007) 6731,00 грн. (шість тисяч сімсот тридцять одну грн. 00 коп.). Видати наказ.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова-будівельна компанія «ВАЛМІ» (91047, м. Луганськ, вул. Оборонная, 34-А, ідентифікаційний номер 34579560) на користь Бердянської міської ради Запорізької області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, 2, ідентифікаційний номер 20525153 на розрахунковий рахунок 354416001022434, ЄДРПОУ 29525153, МФО 813015 ГУДКСУ у Запорізькій області) 8331,00 грн. (вісім тисяч триста тридцять одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 10 квітня 2017 р.
Суддя О.В. Федорова
_03_03.png)
