До уваги учасників судового процесу по справі № 908/595/15-г.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 09.11.2017                                                                                                    Справа № 908/595/15-г     

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко Михайло Володимирович

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

 розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” про зміну способу виконання рішення по справі № 908/595/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”

про зобов’язання повернути майно,

Заінтересована особа Приморський відділ державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

За участю представників сторін:

від позивача: Сандуляк С.А., довіреність № 19-12/16-20 від 19.12.2016 р.;

від відповідача: не з’явився;

від заінтересованої особи: не з’явився;

                                                         ВСТАНОВИВ:

31.10.2017 р. в господарський суд Запорізької області від ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” (позивача у справі) надійшла заява (вих. № 595-10/17 від 26.10.2017 р.) про зміну способу виконання рішення по справі № 908/595/15-г.

Обґрунтовуючи свою заяву позивач посилається на те, що 30.05.2016 р. державним виконавцем Приморського відділу ДВС Маріупольського міського управління юстиції  Лапай А.В. відкрито виконавче провадження № 51256326 на підставі судового наказу №908/595/15-г, однак 07.07.2017 р. заступником начальника відділу Приморського відділу ДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Шевченко С.О. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Зазначена постанова державного виконавця була обґрунтована тим, що державним виконавцем вжито всі заходи передбачені ст. 63 ЗУ “Про виконавче провадження”, але рішення не може бути виконано без участі боржника.

Заявник пояснює, що в рамках виконавчого провадження у зв'язку із невиконанням ТОВ “ШБ Альтком” рішення суду в добровільному порядку, постановами державного виконавця на боржника накладено штрафи, однак всупереч цьому, рішення суду є не виконаним оскільки боржник ухиляється від його виконання.

Звертає увагу суду на те, що після винесення рішення у справі ТОВ “ШБ Альтком” продовжує незаконно користуватися власністю ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”, лізингові платежі за користування майном також не сплачуються.

Враховуючи той факт, що ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” не передбачено заходів примусового характеру, окрім накладення штрафів, які може здійснити державний виконавець для примусового виконання рішення суду, позивач вважає за доцільне скористатися своїми процесуальними правами та подати заяву про зміну способу та порядку виконання рішення.

Так, рішенням господарського суду встановлено той факт, що предмет лізингу підлягає поверненню на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” у зв'язку із тим, що ТОВ “ШБ Альтком” не виконувалися зобов'язання за договором фінансового лізингу, а предмет лізингу є власністю ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” на законних підставах.

Заявник вказує, що державний виконавець не може змусити ТОВ “ШБ Альтком” повернути предмет лізингу його законному власнику, а факт неможливості виконання рішення суду підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження              від 07.07.2017 р.

У зв’язку з цим, позивач просив суд змінити спосіб виконання рішення, а саме змінити спосіб та порядок виконання рішення суду шляхом викладення результативної частини рішення в наступній редакції: витребувати з незаконного володіння ТОВ “Шляхове будівництво Альтком” та передати ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” наступне майно: вантажний автомобіль МАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZ64M378700.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2017 р. вказана заява по справі № 908/595/15-г прийнята до розгляду та призначена до слухання на 09.11.2017 р.

Заінтересована особа – у письмовому відзиві проти задоволення заяви про зміну способу виконання рішення по справі № 908/595/15-г, заперечила, оскільки, на думку Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області, зміна способу виконання рішення не може бути здійснена, так як це буде суперечити договірним зобов’язанням на підставі яких винесено рішення суду по даній справі та Закону України “Про виконавче провадження”. Посилаючись на вищезазначене, просить в задоволенні заяви позивача відмовити.

Також, заінтересована особа просить розглянути справу без участі представника  Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області.

З огляду на те, що вимоги суду, щодо надання письмового відзиву, заінтересованою особою виконані та те, що неявка заінтересованої особи в судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, суд вважає за можливе клопотання задовольнити.

Відповідач – вимоги суду, викладені в ухвалі від 31.10.2017 р., щодо надання витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 31.10.2017 р. була направлена судом на належну адресу відповідача.

У відповідності до вимог Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14 “Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 “Про Закон України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО”, ухвала суду від 31.10.2017 р. (з інформацією про час та місце судового розгляду заяви) була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб – порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет, доказом чого є Витяг з веб-сторінки офіційного сайта.

За таких обставин, судом вжиті усі можливі  заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду заяви по справі № 908/595/15-г, внаслідок чого відповідач вважається повідомленим  належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України             № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути заяву без участі представника відповідача, заінтересованої особи, за наявними у справі матеріалами.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд заяви по справі здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Присутній у судовому засіданні представник позивача, підтримав раніше направлену на адресу суду заяву (вих. б/н від 08.11.2017 р.), в якій ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”, посилаючись на допущену помилку, просить прохальну частину первісно поданої до суду заяви (вих. № 595-10/17 від 26.10.2017р.) читати наступним чином: “Прошу постановити ухвалу у справі № 908/595/15-г, якою змінити спосіб виконання рішення із зобов’язання повернути предмет лізингу на витребувати із незаконного володіння ТОВ “ШБ Альтком” предмет лізингу у справі № 908/595/15-г та передати його ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль””.

Вказана заява (вих. б/н від 08.11.2017 р.) прийнята судом, оскільки прохальна частина заяви (вих. № 595-10/17 від 26.10.2017р.), змінена заявником лише шляхом додавання вислову “змінити спосіб виконання рішення”, а в іншій частині, по суті, вимоги за заявою (вих. № 595-10/17 від 26.10.2017р.), залишені без змін. 

В судовому засіданні 09.11.2017 р. судом прийнято ухвалу.

Розглянувши заяву ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд знаходить підстави для її задоволення, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Запорізької області        від 26.01.2016 р. позов ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” задоволено: зобов’язано ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” повернути на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZ64M378700 впродовж одного місяця з моменту набрання даним рішенням законної сили. Стягнуто з ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” витрати по сплаті судового збору у сумі 4357,46 грн.

На виконання судового рішення видано відповідні накази від 09.02.2016 р.

Наказ господарського суду Запорізької області № 908/595/15-г від 09.02.2016 р.  (про зобов’язання ТОВ “ШБ “Альтком” повернути ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” майно – вантажний автомобіль MAN 26413), був переданий стягувачем на виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, яким 30.05.2016 року була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ  у Донецькій області від 07.07.2017 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу від 09.02.2016 р., виданого на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 р. по справі № 908/595/15-г, закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”. В постанові зазначено, що державним виконавцем вжито всі заходи передбачені ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження”, але рішення не може бути виконано без участі божника.

Супровідним листом за вих. № 10072 від 07.07.2017р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла постанова від 07.07.2017 ВП № 51256326 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 908/595/15-г, виданого господарським судом Запорізької області 09.02.2016 (вх. № 08-06/17748 від 17.07.2017р.).

Зважаючи на те, що наказ від 09.02.2016 р. по справі № 908/595/15-г про зобов’язання ТОВ “ШБ “Альтком” повернути на користь  ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZ64M378700 впродовж одного місяця з моменту набрання даним рішенням законної сили не виконано, зазначений наказ направлено судом стягувачу для повторного пред’явлення до виконання у відповідності приписів Закону України “Про виконавче провадження”.

В господарський суд Запорізької області від ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” (позивача у справі) надійшла заява (вих. № 595-10/17 від 26.10.2017 р.) про зміну способу виконання рішення по справі № 908/595/15-г, в якій позивач, з урахуванням зави (вих. б/н  від 08.11.2017 р.), просить суд постановити ухвалу у справі № 908/595/15-г, якою змінити спосіб виконання рішення із зобов’язання повернути предмет лізингу на витребувати із незаконного володіння ТОВ “ШБ Альтком” предмет лізингу у справі № 908/595/15-г та передати його ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судом іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Також, відповідно до ч.2. ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Запорізької області                 від 26.01.2016 р. позов ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” задоволено: зобов’язано ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” повернути на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZ64M378700 впродовж одного місяця з моменту набрання даним рішенням законної сили. Стягнуто з ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” витрати по сплаті судового збору у сумі 4357,46 грн.

На виконання судового рішення видано відповідні накази від 09.02.2016 р.

30.05.2016 року Приморським відділом ДВС Маріупольського міського управління юстиції була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/595/15-г від 09.02.2016 р.  (про зобов’язання ТОВ “ШБ “Альтком” повернути ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” майно – вантажний автомобіль MAN 26413).

21.06.2016р. державним виконавцем здійснено перевірку виконання виконавчого провадження, відповідно до якої було Акт державного виконавця від 21.06.2016р. та встановлено, що рішення суду боржником у строк для добровільного виконання не виконано.

21.06.2016р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу.

05.07.2016р. державним виконавцем здійснено повторну перевірку виконання виконавчого провадження. За результатами перевірки складено Акт державного виконавця від 05.07.2016р. та встановлено, що вимогу державного виконавця про надання транспортного засобу для передачі стягувачу не виконано.

05.07.2016р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу.

01.03.2017р. за № 121 до Приморського ВП ГУНП в Донецькій області надіслано подання про притягнення до кримінальної відповідальності керівництва ТОВ “ШБ “Альтком” (код ЄДРПОУ 32794511).

07.07.2017р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з тим, що державним виконавцем вжито всі заходи, передбачені ст. 63 ЗУ “Про виконавче провадження”, але рішення не може бути виконано без участі боржника.

07.07.2017р. державним виконавцем у зв’язку із закінченням виконавчого провадження складено доповідну на ім’я начальника Відділу про виділення накладених на Боржника та несплаченим останнім штрафів (в порядку ст. 63 ЗУ “Про виконавче провадження”). Тобто, постанови про накладення штрафів не є частиною виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у т.ч. коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

В даному випадку, визначений у рішенні суду та в наказі спосіб захисту порушеного права передбачений нормами цивільного законодавства України.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що на стадії виконання рішення суду про зобов’язання повернути майно, останнє, що реалізуються в порядку визначеному розділом VIII “Виконання рішень немайнового характеру” Закону України “Про виконавче провадження” та пунктами 1, 2 розділу 9 “Виконання рішень немайнового характеру” Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5.

Так, пунктами 1, 2 розділу 9 “Виконання рішень немайнового характеру” Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Статтею 63 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6        ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов’язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Визначений в рішенні господарського суду від 26.01.2016р. спосіб виконання рішення передбачає добровільне його виконання за участі боржника.

Разом з тим, як вже зазначалось вище статтею 10 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, один з таких заходів примусового виконання рішень як: вилучення в боржника і передача стягувачу предметів.

Статтею 60 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено такий захід примусового виконання рішення, як передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі.

Так, згідно із ч. 1 ст. 60 зазначеного Закону, під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до пп. 23, 24 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої постановою Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис.

В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.

У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Судом враховано, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено таких спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Зокрема, до вказаного способу захисту належить витребування майна (повернення майна, як рухомого так і нерухомого) з чужого незаконного володіння, яким керувався суд задовольняючи позов про витребування майна від боржника на користь стягувача.

Згідно з ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або заміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

За змістом пункту 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України                        від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Отже, правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення.

Разом з тим, поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Рішенням господарського суду від 26.01.2016р. визначено спосіб добровільного виконання рішення, який не дозволяє державному виконавцю належним чином виконати рішення за відсутності боржника, що не призводить до відновлення порушених прав стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”.

Разом з тим, рішення господарського суду може бути виконано в інший порядок з урахуванням положень статей 10, 60 Закону України “Про виконавче провадження”, пп. 23, 24 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, тобто без участі боржника. 

Також, суд звертає увагу, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини     рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. N 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 р. у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 р. у справі "Чіжов проти України" п. 40, заява N 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява                  № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Окрім того, вирішуючи справу “Шмалько проти України” Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004р. дійшов наступного висновку: “Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду (Рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і  Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 року  № 2-рп/2011.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” задовольнити, змінити спосіб виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2016р. у справі № 908/595/15-г з зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) повернути на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZ64M378700 впродовж одного місяця з моменту набрання даним рішенням законної сили, на інший спосіб виконання рішення суду, а саме: витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) вантажний автомобіль MAN 26413,             № кузова/шасі WMAH23ZZ64M378700 та передати його Товариству з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657).

Відповідно до п. 7.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9    від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”, тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен лізинг Аваль” про зміну способу виконання рішення у справі №908/595/15-г від 26.01.2016р. задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення господарського суду Запорізької області                   від 26.01.2016р. у справі № 908/595/15-г, а саме:

Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь,                             вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) вантажний автомобіль MAN 26413,              № кузова/шасі WMAH23ZZ64M378700 та передати його Товариству з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657).

Дана ухвала є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення – 09.11.2017р.

Ухвала може бути пред’явлена до виконання протягом 3 років з дня її винесення до 09.11.2020р.

            Суддя                                                                                                 М.В. Мірошниченко