Господарський суд Запорізької області

15 грудня 2017, 10:19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

11.12.2017	Справа № 908/3468/13

Кредитори:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький Емальпосуд” (69600, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 20-г)
Приватне підприємство “Стасенко та партнери” (04080, м.Київ, вул.Костянтинівська, 71)
Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя (69067, м.Запоріжжя, вул.Союзна, 32)
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м.Запоріжжя, вул.Заводська, 7)
Запорізький міський центр зайнятості (39037, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, 16-б)
Концерн “Міські теплові мережі” (69091, м.Запоріжжя, бульв.Гвардійський, 137)
Державна податкова інспекція у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (69067, м.Запоріжжя, вул.Тенісна, 8)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест” (01004, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.9/2, оф. 45)
Комунальне підприємство “Водоканал” (69002, м.Запоріжжя, вул.Артема, 61)
Публічне акціонерне товариство “Полтавський турбомеханічний завод” (36029, м.Полтава, вул.Зінківська, 6)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аско Пласт” (49000, м.Дніпро, вул.Плеханова, 4/6)
Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, 14)
Фізична особа - підприємець Руденко Анатолій Петрович (50103, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Соборності, 75, кв.60, ідент.№ 2027015051)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Метал Холдінг” (69600, Запоріжжя, вул.Північне шосе, 20-г)
Приватне акціонерне товариство “Фарлеп-Інвест” (м.Київ, 11, 01011, пров.Кутузова,3, поштова адреса: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Сєрова, 10)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 30958370)
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Запоріжжі (69001, м.Запоріжжя, бульв.Шевченка, 23)
Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39488184)

Боржник (банкрут) - публічне акціонерне товариство “Запорізький сталепрокатний завод” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 00191247)

Ліквідатор арбітражний керуючий Нагіх Людмила Костянтинівна (свідоцтво Мін’юсту України № 152 від 12.02.2013, ідент.№ 3087418900; 69035, м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 11)

За заявою позивача Макарова Костянтина Григоровича (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Октябрська, буд 6, кв. 42, ідент.номер 2346507951)

до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства “Запорізький сталепрокатний завод” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 00191247)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Метизи” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 30958370)

до відповідача 3 Публічного акціонерного товариства “Креді Агріколь Банк” (01004, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575)

до відповідача 4 Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест” (01004 м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2, код ЄДРПОУ 31839996)

про визнання недійсним договору поруки від 28.12.2010 № 1 (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Креді Агріколь Банк”,

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест” (01004 м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2, код ЄДРПОУ 31839996)

до відповідача 4 Публічного акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” (04070, м.Київ, вул.Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829)

про визнання недійсним договору поруки від 29.09.2010 № 373/16.1-П/10 (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Перший український міжнародний банк”, права вимоги по якому передано ТОВ “Енергомаш-Інвест” відповідно до договору відступлення прав вимоги від 11.09.2013 № 1321/61,

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест” (01004 м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2, код ЄДРПОУ 31839996)

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Метизи” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 30958370)

до відповідача 4 Публічного акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро” (01601, м.Київ, вул.Мечнікова, 3, код ЄДРПОУ 14352406)

про визнання недійсним договору поруки від 26.05.2009 № 260509-П (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Банк Кредит Дніпро”, права вимоги по якому передано ТОВ “Енергомаш-Інвест” відповідно до договору відступлення прав вимоги від 25.07.2013 № 250713/1,

про визнання недійсним договору застави рухомого майна від 28.12.2010 № 26-з (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Креді Агріколь Банк”,

в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство публічного акціонерного товариства “Запорізький сталепрокатний завод” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 00191247)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ніколаєнко Р.А.

суддя Кричмаржевський В.А.

суддя Черкаський В.І.

Представники учасників спорів про визнання договорів недійсними:

від позивача – Макаров К.Г. особисто в режимі відеоконференції, Погрібна С.О. (адвокат, свід-во № 001144 від 29.06.2016, договір про надання правової допомоги б/н від 01.07.2016)

від відповідача ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» - Нагіх Л.К. (ліквідатор, постанова господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 у справі № 908/3468/13)

від відповідача ПАТ «Банк Кредит Дніпро» – Борейко Н.О. (дов. № 620 від 22.12.2016)

від відповідача ПАТ «ПУМБ» – Маркова В.Є. (дов.реєстр.№ 496 від 20.01.2016)

від відповідача ПАТ «Креді Агріколь Банк» - Пасечна С.О. (дов. реєстр.№ 195 від 17.03.2014)

Представники кредиторів у справі про банкрутство:

від кредитора -13 – ФОП Руденко А.П. особисто в режимі відеоконференції, Погрібна С.О. (адвокат, свід-во № 001144 від 29.06.2016, договір про надання правової допомоги б/н від 01.07.2016)

ВСТАНОВЛЕНО:

Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Ніколаєнко Р.А.) від 21.11.2013 порушено провадження у справі № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 00191247).

Постановою господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 (суддя Ніколаєнко Р.А.) у справі № 908/3468/13 ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нагіх Людмилу Костянтинівну (свідоцтво Мінюсту України № 152 від 12.02.2013).

22.07.2016 до суду надійшли позовні заяви Макарова Костянтина Григоровича про визнання недійсним договору поруки від 28.12.2010 № 1 (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Креді Агріколь Банк”, про визнання недійсним договору поруки від 29.09.2010 № 373/16.1-П/10 (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Перший український міжнародний банк”, про визнання недійсним договору поруки від 26.05.2009 № 260509-П (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Банк Кредит Дніпро” та про визнання недійсним договору застави рухомого майна від 28.12.2010 № 26-з (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Креді Агріколь Банк”.

Зі змісту позовних заяв вбачається, що Макаров К.Г. є акціонером ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2016 (суддя Ніколаєнко Р.А.) заяви Макарова К.Г. про визнання недійсними зазначених вище договорів об’єднано та прийнято до розгляду в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, порушено єдине провадження за заявами.

Тією ж ухвалою згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження за заявами було зупинено.

Ухвалою суду від 12.09.2017 (суддя Ніколаєнко Р.А.) поновлено провадження у справі № 908/3468/13, провадження за заявами Макарова К.Г. в межах справи про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” про визнання договорів недійсними. Засідання суду з розгляду заяв призначено на 10.10.2017, 09-30.

За підсумками судового засідання 10.10.2017, зафіксованого аудиозаписом за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”, вирішення в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” спорів за заявами Макарова К.Г. про визнання недійсним договорів передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів, про що винесено ухвалу від 10.10.2017 (суддя Ніколаєнко Р.А.).

Шляхом автоматичного визначення складу колегії суддів розгляд заяв призначено колегії суддів у складі: головуючий суддя Ніколаєнко Р.А., суддя Кричмаржевський В.А., суддя Черкаський В.І. (протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.10.2017).

Ухвалою від 10.10.2017 прийнято до колегіального розгляду вирішення в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” спорів за заявами Макарова К.Г. про визнання недійсним договору поруки від 28.12.2010 № 1 (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Креді Агріколь Банк”, про визнання недійсним договору поруки від 29.09.2010 № 373/16.1-П/10 (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Перший український міжнародний банк”, про визнання недійсним договору поруки від 26.05.2009 № 260509-П (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Банк Кредит Дніпро” та про визнання недійсним договору застави рухомого майна від 28.12.2010 № 26-з (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Креді Агріколь Банк”, засідання суду з розгляду заяв призначено на 06.11.2017 о 10.00.

Ухвалою від 06.11.2017 за клопотанням позивача залучено до участі у спорах про визнання недійсним договору поруки від 28.12.2010 № 1 та про визнання недійсним договору застави рухомого майна від 28.12.2010 № 26-з в якості відповідача-4 ТОВ “Енергомаш-Інвест”, якому були переуступлені права за вказаними договорами забезпечення та яке позивачем не було визначено відповідачем при пред’явленні позовів, розгляд спорів за заявами Макарова К.Г. відкладено до 11.12.2017, 10.00.

Судові засідання відбувалися в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Саксаганському районному суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, враховуючи заявлене у справі № 908/3468/13 з цього приводу клопотання кредитора-13, яке було задоволено ухвалою від 17.10.2017, та он-лайн трансляції на веб-порталі “Судова влада України” згідно з ухвалою від 17.10.2017 у даній справі, якою надано дозвіл на трансляцію.

На засідання 11.12.2017 представником позивача Погрібною С.О. було подано письмове повторне клопотання від 11.12.2017 про витребування доказів. Також в засіданні 11.12.2017 заявлено ряд усних клопотань.

За результатами розгляду колегією суддів у нарадчій кімнаті клопотань окремо винесено ухвалу від 11.12.2017, клопотання залишені без задоволення.

Додатково зауважується на усному клопотанні представника позивача – адвоката Погрібної С.О. про надання їй терміну для підготовки заперечень на позицію відповідача ПАТ «ПУМБ», яка полягає у невірності застосування позивачем при обґрунтуванні позовних вимог ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції Закону України від 03.02.2011 № 2994/VІ, але не Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції 2008 року.

Клопотання адвоката Погрібної С.О. про надання їй терміну для підготовки заперечень на позицію відповідача ПАТ «ПУМБ», яке безумовно включало заявлення про відкладення судового розгляду, суд не вважає обґрунтованим з огляду на таке.

Адвокат Погрібна С.О. в судовому засіданні зазначила, що оскільки ПАТ «ПУМБ» заперечує проти позову, в тому числі неправомірним покладенням у підставу позову ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції Закону України від 03.02.2011 № 2994/VІ, яка не діяла на час укладення договору ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» з ПАТ «ПУМБ», але не ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції 2008 року, і такі висновки потребують уваги, то їй потрібно зробити відповідний аналіз та надати письмовий відзив на заперечення ПАТ «ПУМБ».

Колегією суддів було звернуто на увагу, що надані вперше ПАТ «ПУМБ» письмові заперечення вих.№ КНО-61.1/969 від 12.08.2016 на позовну заяву Макарова К.Г. про визнання недійсним договору поруки від 29.09.2010 № 373/16.1-П/10 отримані судом 15.08.2016 та долучені до справи.

Після поновлення провадження за заявами 06.11.2017 від ПАТ «ПУМБ» судом отримано доповнення до заперечень на позовну заяву Макарова К.Г. вих.№ КНО-61.1.3 від 06.11.2017, які також долучено до матеріалів справи.

Як і в згаданих запереченнях, так і в доповненнях на них ПАТ «ПУМБ» веде мову про відсутність порушень при укладенні оспорюваного договору поруки вимог ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції, яка діяла на час прийняття відповідних рішень Правлінням та Наглядовою радою ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та на час укладення цього договору поруки, та про необґрунтованість покладення у підставу позову редакції ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства», яка діяла вже після того згідно з Законом України від 03.02.2011 № 2994/VІ.

12.10.2017 адвокатом Погрібною С.О. в інтересах Макарова К.Г. було подано заяву від 12.10.2017 про надання можливості ознайомитися із письмовими запереченнями відповідачів з можливістю їх фотокопіювання. Розписка безпосередньо Погрібної С.О. на цій заяві свідчить про її ознайомлення 19.10.2017 із запереченнями відповідачів із фотокопіюванням.

На наданих ПАТ «ПУМБ» у справу доповненнях на заперечення вих.№ КНО-61.1.3 від 06.11.2017 міститься розписка Погрібної С.О., як представника Макарова К.Г., у отриманні цих доповнень.

Із зазначеного вбачається про надуманість висловлених в судовому засіданні Погрібною С.О. доводів, недобросовісність користування своїми процесуальними правами всупереч встановленим ст.22 ГПК України вимогам, оскільки про приведені обставини, зміст заперечень ПАТ «ПУМБ» їй мало бути достеменно відомо, часу для опрацювання було достатньо.

Крім того, безпосередньо адвокат Погрібна С.О., а також і сам позивач в судових засіданнях неодноразово висловлювались про тривалість судового розгляду спорів.

Суд дійшов висновку, що на дату судового засідання (11.12.2017) обставини та матеріали справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення рішення.

Судом в ході розгляду спорів сторонам було створено необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, для надання своїх заперечень на доводи інших сторін, зокрема було надано достатньо часу для підготовки та створено відповідні можливості для реалізації кожною стороною своїх процесуальних прав, передбачених ст.22 ГПК України.

Штучне затягування судового процесу суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд справи судом упродовж розумного строку.

За результатами судового засідання 11.12.2017, у якому розпочато розгляд спорів по суті, спори вирішено.

Судовою колегією було з’ясовано, що ані оригіналів, ані копій оспорюваних договорів позивачем до заяв додано не було і в той же час додано заяви з проханням до суду витребувати копії цих договорів, а також певних інших документів з господарських справ № 908/2606/13, № 908/2835/13, № 908/940/13, № 908/719/16 та № 908/602/16.

Крім того, 22.08.2016 судом було отримано відзив ПАТ “Креді Агріколь Банк” на заяву про визнання недійсним договору застави рухомого майна від 28.12.2010 № 26-з та заяву про визнання недійсним договору поруки від 28.12.2010 № 1, в якому також йшлося про витребування з архіву господарського суду Запорізької області для огляду справи № 908/2606/13 в зв’язку з неможливістю надати оригінали документів по кредитуванню та забезпеченню зобов’язань ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” через вилучення документів кредитної справи за ухвалою слідчого судді.

Згідно з ухвалою від 12.09.2017 (суддя Ніколаєнко Р.А.), враховуючи такі пояснення та заяви та те, що позивач не являється стороною у справах № 908/2606/13, № 908/940/13 та № 908/2835/13, при підготовці заяв до розгляду судом було отримано копії необхідних матеріалів з цих справ, а також і копії необхідних матеріалів зі справи № 908/719/16.

Щодо справи № 908/602/16, то ця справа в господарському суді Запорізької області відсутня, оскільки 14.08.2017 її направлено до Донецького апеляційного господарського суду у зв’язку з касаційним оскарженням рішень судів першої та апеляційної інстанції і до цього часу справу не повернуто.

Судом зроблено ксерокопії необхідних матеріалів зі справ, в тому числі копій оспорюваних договорів, кредитних угод, які цими договорами забезпечувались, інших необхідних матеріалів. Ксерокопії належно завірено та долучено до матеріалів даної справи.

Такі докази є допустимими, оскільки документи являлися предметом судових досліджень при вирішенні відповідних спорів у справах № 908/2606/13, № 908/940/13, № 908/2835/13, № 908/719/16.

На обґрунтування заявлених вимог позивач Макаров К.Г. зазначив, що є акціонером ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, що надає йому право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання у разі ліквідації частини майна або вартості майна товариства. Шляхом укладення низки незаконних правочинів, в тому числі оспорюваних угод, значно погіршено фінансовий стан ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, метою укладення правочинів було виведення активів з товариства, підприємство доведено до банкрутства, в зв’язку з чим, в тому числі, порушені права позивача як акціонера. Так, відповідно до інформації ПАТ “Українська товарна біржа” стосовно перебігу акцій ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” останній біржовий контракт з простими іменними акціями ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” перед виключенням цінних паперів з біржового списку було укладено 30.12.2013. При цьому, Товарна біржа повідомила, що за 2013 рік було укладено 270 біржових контрактів, де середня ринкова ціна однієї акції складала 500 грн. Таким чином, оскільки статутний капітал товариства був розподілений на 183048 шт. акцій, ринкова вартість яких на початок банкрутства в середньому визначена у 500 грн., то всього ринкова вартість складала 91524000 грн. (183048 шт. х 500 грн.), а безпосередньо ринкова вартість 40036 шт. акцій Макарова К.Г. – 20018000 грн. Однак, 07.08.2015 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку розпорядженням № 65-КФ-З від 07.08.2015 зупинено обіг акцій ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” у зв’язку з банкрутством і на теперішній час вартість акцій Макарова К.Г. є нульовою. Також немає у позивача і будь-яких шансів на отримання частини майна або вартості майна товариства, оскільки у процедурі банкрутства погашена лише заборгованість перед кредиторами першої черги. Отже, зазначив позивач, укладенням оспорюваних угод прямо порушені корпоративні права позивача. Підставою недійсності угод позивач вказує їх укладення з перевищенням повноважень та всупереч ст.71 Закону України “Про акціонерні товариства” заінтересованими особами без повідомлення про вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість, загальних зборів акціонерів ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”. Так, зазначає позивач, як свідчить протокол загальних зборів акціонерів ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” від 16.03.2010 № 16 членами Наглядової ради товариства призначено Любімова І.М. (батько), Любімова В.І. (син), Малихіну Т.І. (донька), Іжовського І.Я. (двоюрідний брат Любімова В.І.) та Просвєтову В.М. Тобто більшість членів Наглядової ради є особами однієї сім’ї. Крім того, Любімов І.М. являвся одночасно членом Наглядової ради ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” та засновником ТОВ “ТД “Метизи” з часткою 50%, а Любімов В.І. головою Наглядової ради ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” та генеральним директором ТОВ “ТД “Метизи”. Підсумовуючи та вказуючи на те, що рішення про укладення оспорюваних договорів приймалося не загальними зборами товариства, Наглядова рада вийшла за межі своїх повноважень, при цьому діяла недобросовісно і нерозумно та не в інтересах ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, чим порушено приписи ст.71 Закону України “Про акціонерні товариства”, ч.1 ст.92 ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, позивач стверджує, що договори мають бути визнані недійсними на підставі ст.72 Закону України “Про акціонерні товариства”. Також в позовах позивач надав пояснення з приводу позовної давності та зазначив, що про правочини він дізнався при ознайомленні з матеріалами справи про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, що було здійснено в червні 2015 року і в зв’язку з цим термін позовної давності не є пропущеним. В судових засіданні позивач, представник позивача позови підтримали.

15.08.2016 від ПАТ “Перший український міжнародний банк” судом було отримано письмові заперечення від 12.08.2016 на заяву Макарова К.Г. про визнання недійсним договору поруки від 29.09.2010 № 373/16.1-П/10 (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Перший український міжнародний банк”, права вимоги по якому передано ТОВ “Енергомаш-Інвест” відповідно до договору відступлення прав вимоги від 11.09.2013 № 1321/61, після поновлення провадження отримано доповнення до заперечень від 06.11.2017. По-перше, ПАТ “ПУМБ” вказало на пропуск позивачем позовної давності. На думку ПАТ “ПУМБ”, Макаров К.Г., який є акціонером ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, міг дізнатися про вчинення оспорюваного правочину значно раніше. Також вказує на те, що обґрунтування позовних вимог не узгоджується ні з Статутом ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, ні з ч.1 ст.71 Закону України “Про акціонерні товариства” стосовно визначення заінтересованих осіб у редакціях, які діяли на час вчинення оспроюваного договору. Зазначає, що члени Наглядової ради ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” не підпадали під ознаки заінтересованих осіб, виходячи з положень ч.1 ст.71 Закону України “Про акціонерні товариства” в редакції, чинній на час укладення спірного договору, а зміни до згаданої норми, якою було розширено тлумачення кола заінтересованих осіб та віднесено до них членів сім’ї посадових осіб органів товариства, з чим пов’язує свої вимоги позивач, були внесені набагато пізніше – Законом України від 03.02.2011 № 2994-VІ. ПАТ “ПУМБ” просить застосувати строки позовної давності та в задоволенні позовної заяви відмовити.

22.08.2016 судом було отримано відзив від 11.08.2016 ПАТ “Креді Агріколь Банк” на заяви Макарова К.Г. про визнання недійсними договору поруки від 28.12.2010 № 1 (із змінами та доповненнями) та договору застави рухомого майна від 28.12.2010 № 26-з (із змінами та доповненнями), укладених між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Креді Агріколь Банк”. У відзиві стверджується, що вказані договори з боку ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” укладено в межах повноважень та у відповідності до Статуту і це вже являлося предметом судового дослідження при розгляді господарським судом Запорізької області справи № 908/2606/13, предметом якої було солідарне стягнення кредитної заборгованості, в тому числі і на підставі оспорюваних угод. ПАТ “Креді Агріколь Банк” також вказало на пропуск позовної давності, перебіг якої на його думку розпочався з дати проведення загальних зборів акціонерів ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” 22.03.2011, коли позивачеві стало відомо про результати фінансової діяльності ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” та про звіти Правління та Наглядової ради. ПАТ “Креді Агріколь Банк” просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити Макарову К.Г. у задоволенні заяв.

22.09.2017 від ПАТ “Креді Агріколь Банк” отримано додаткові пояснення від 20.09.2017 до відзиву на заяви Макарова К.Г., де, підтримуючи раніше викладене у відзиві, відповідач також зазначає, що згідно з роз’ясненнями Державної комісії з цінних паперів від 14.07.2009 № 8 до спірних відносин мають застосовуватись положення Закону України “Про господарські товариства”, оскільки, у відповідність до Закону України “Про акціонерні товариства” Статут ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” було приведено вже після укладення оспорюваних правочинів.

ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” надано письмові заперечення від 05.10.2017 на позовні заяви Макарова К.Г. про визнання недійсними договорів, де підсумовано, що ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” з 30.04.2009 не привело свій Статут у відповідність до Закону України “Про акціонерні товариства”, а зробило це лише 31.03.2011, тому, до спірних відносин слід застосовувати положення Закону України “Про господарські товариства” та не вдаватись до аналізу родинних зв’язків членів Наглядової ради ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод”. І, оскільки, обмеження щодо заінтересованих осіб або інші обмеження у Статуті відсутні, то посадові особи ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” цілком правомірно, в межах компетенції, з повним обсягом дієздатності та правоздатності, без будь-яких обмежень з боку закону та внутрішніх документів ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” уклали спірні договори і позивач зворотного не довів. Також ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, зазначаючи про позовну давність, вказує на недоведеність позивачем того, що він не міг дізнатися про вчинення оспорюваних правочинів раніше, ніж ним зазначено – в червні 2015 року, оскільки згідно з протоколами загальних зборів товариства позивач приймав на них активну участь та проявляв зацікавленість стосовно питань фінансово-господарської діяльності ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, просить залишити позовні заяви Макарова К.Г. без задоволення.

ТОВ “Торговий дім “Метизи” подано клопотання від 10.10.2017 про застосування наслідків пропуску строків позовної давності щодо позовних заяв Макарова К.Г. Цей відповідач вказує, що з протоколів загальних зборів акціонерів ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” 2005 – 2012 р.р. вбачається, що позивач брав активну участь у зборах та цікавився діяльністю товариства, а також мав право отримати фінансові звіти його діяльності, міг дізнатись про укладені та оспорювані правочини, а тому твердження Макарова К.Г. про його обізнаність про правочини лише в червні 2015 року не є обґрунтованими. За переконанням ТОВ “Торговий дім “Метизи” перебіг строку позовної давності починається 22.03.2011 – з дати перших загальних зборів ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, які відбулися після укладення оспорюваних правочинів, а відтак строк позовної давності є пропущеним.

ТОВ “Енергомаш-Інвест” надано відзив від 10.10.2017 із запереченнями на позовні вимоги Макарова К.Г. ТОВ “Енергомаш-Інвест” зазначило, що на час укладення спірних договорів, права вимог за якими йому були переуступлені, уповноважені представники діяли в межах Статуту ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, затвердженого протоколом № 12 від 15.03.2006, і згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про акціонерні товариства”, роз’ясненнями Державної комісії з цінних паперів від 14.07.2009 № 8 при укладенні договорів мали керуватися саме цим Статутом та Законом України “Про господарські товариства”, а їм правочини не суперечать. Також ТОВ “Енергомаш-Інвест” зазначило, що позивач не довів, що саме укладенням оспорюваних угод спричинено визнання ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” банкрутом. Крім того, ТОВ “Енергомаш-Інвест” просить застосувати позовну давність, перебіг якої на його думку почався 22.03.2011, коли позивачу на загальних зборах стало відомо про результати фінансової діяльності ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, про звіт Правління та Наглядової ради за 2010 рік. В задоволенні позовних вимог ТОВ “Енергомаш-Інвест” просить відмовити.

07.11.2017 відзив на позовну заяву Макарова К.Г. про визнання правочину – договору поруки від 26.05.2009 № 260509-П недійсним із запереченнями на неї отримано від ПАТ “Банк Кредит Дніпро”. Цей відповідач зазначає, що фактично предметом спору є господарська діяльність товариства (зокрема укладення спірного договору поруки), акціонером якого є позивач, який зазначає про порушення його прав та інтересів, однак, законодавець передбачив інші форми взаємодії акціонера з товариством – через участь в його управлінні шляхом скликання вищого органу управління та прийняття рішень цим органом і окремий акціонер впливає на прийняття управлінських рішень шляхом голосування відповідно до своєї частки та не може особисто коригувати діяльність господарського товариства за зобов’язаннями перед третіми особами. Також зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що саме укладення оспорюваного договору поруки стало причиною визнання ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” банкрутом і тим самим завдання позивачу та цьому товариству збитків. Звертає на увагу, що станом на час прийняття рішення Правлінням щодо поруки та погодження рішення Наглядовою радою (2009 рік) Статут товариства не містив поняття правочину, вчиненого із заінтересованістю і в будь-якому разі ознаки заінтересованості, передбачені ст.71 Закону України “Про акціонерні товариства”, в даному випадку не мали місця. Крім того, ПАТ “Банк Кредит Дніпро” вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, який на його думку, як і на думку інших відповідачів, розпочався з 22.03.2011, коли позивачу, який завжди брав активну участь на загальних зборах, на чергових зборах стало відомо про результати фінансової діяльності ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” за 2010 рік. ПАТ “Банк Кредит Дніпро” просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали та обставини справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні, судова колегія встановила наступне та дійшла висновків про таке.

Наданими у справу виписками депозитарної установи - АТ «Укрсиббанк» про стан рахунку в цінних паперах Макарова К.Г. підтверджується, що Макаров К.Г. є акціонером ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» з часткою у статутному капіталі в розмірі 21,8719%.

05.05.2008 між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (на той час мало назву ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро») та ТОВ «Торговий дім «Метизи» (скорочене найменування – ТОВ «ТД «Метизи»), було укладено кредитний договір № 050508-КЛВ (з наступними договорами про надання кредиту (траншу) до нього, а також договорів про зміну від 01.09.2010, від 30.12.2010, від 30.03.2012, від 15.06.2012), за умовами якого банк зобов’язався відкрити ТОВ «ТД «Метизи» - позичальнику відкличну відновлювальну лінію в межах загальної суми 6000000,00 грн. на умовах сплати процентів за користування коштами.

На забезпечення виконання кредитних зобов’язань за цим договором 26.05.2009 між ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ (на той час – ВАТ) «Запорізький сталепрокатний завод» та ТОВ «ТД «Метизи» укладено договір поруки № 260509-П (з наступними додатковим договором від 18.11.2009 до нього та договорами про зміну від 01.03.2010, 29.06.2010, 01.09.2010, 22.10.2010, 30.12.2010, 29.04.2011, 01.09.2011, 28.10.2011, 01.03.2012, 30.03.2012, 15.05.2012, 15.06.2012), за умовами якого ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», як поручитель, зобов’язалося солідарно відповідати за виконання ТОВ «ТД «Метизи» - боржником кредитних зобов’язань в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

29.03.2010 між ПАТ «Перший український міжнародний банк» (скорочено – ПАТ «ПУМБ») та ТОВ «ТД «Метизи» укладено кредитний договір № 95/16.1-К/10 (з наступними додатковими угодами від 03.06.2010, 29.09.2010, 12.11.2010, 25.02.2011, 15.03.2011, 15.09.2011, 28.04.2012, 01.10.2012, 31.10.2012, 30.11.2012, 23.01.2013, 31.01.2013, 15.02.2013), згідно з яким банк зобов’язався надати ТОВ «ТД «Метизи» - позичальнику кредит у розмірі 500000,00 грн., а ТОВ «ТД «Метизи» зобов’язалося сплатити плату за кредит та повернути кредитні кошти у встановлені договором порядку та строки.

29.09.2010 на забезпечення виконання позичальником кредитного договору № 95/16.1-К/10 між ПАТ ПУМБ» та ПАТ (на той час – ВАТ) «Запорізький сталепрокатний завод» укладено договір поруки № 373/16.1-П/10 (з наступними додатковими угодами від 15.03.2011, 15.09.2011, 28.04.2012, 01.10.2012, 31.10.2012, 30.10.2012, 31.01.2013), за яким ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» - поручитель зобов’язалося солідарно відповідати за виконання ТОВ «ТД «Метизи» - боржником зобов’язань за кредитним договором в тому ж обсязі, що і боржник (позичальник).

28.12.2010 між ПАТ «Креді Агріколь Банк» (на той час – ПАТ «Індустріально-Експортний Банк») та ТОВ «ТД «Метизи» укладено кредитний договір № 7/2010 (з наступними договорами про внесення змін та доповнень до нього від 11.03.2011, 26.12.2011, 31.01.2012, 29.02.2012, 14.06.2012, 26.07.2012, 01.10.2012, 21.11.2012, 12.12.2012, 28.02.2013, 26.03.2013, 10.04.2013, 29.04.2013), яким обумовлено надання банком у платне строкове користування позичальнику кредитних коштів з лімітом кредитування 13000000,00 грн. та зобов’язання позичальника сплатити плату за кредит та повернути його у встановлені договором строки.

На забезпечення виконання кредитних зобов’язань за зазначеним кредитним договором № 7/2010, 28.12.2010 між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ПАТ (на той час – ВАТ) «Запорізький сталепрокатний завод» укладено договір поруки № 1 (з наступними договорами про внесення змін та доповнень до нього від 29.02.2012, 01.10.2012, 12.12.2012, 28.02.2013, 06.03.2013, 29.04.2013), у відповідності до якого останнє зобов’язалося солідарно відповідати перед банком за виконання грошових зобов’язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник – ТОВ «ТД «Метизи».

Крім того, на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 7/2010 між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» також 28.12.2010 укладено договір застави рухомого майна № 26-з (з наступними договорами про внесення змін та доповнень до нього від 01.03.2012, 14.06.2012, 26.07.2012, 01.10.2012, 21.11.2012, 12.12.2012, 28.02.2013, 26.03.2013, 10.04.2013, 29.04.2013), згідно з яким ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» - заставодавець за цим договором передало в заставу банку – заставодержателю зазначене в додатку № 1 до договору майно заставною вартістю 11493730,79 грн.

В подальшому права вимоги за вказаними договорами перейшли до ТОВ «Енергомаш-Інвест» за угодами про відступлення прав вимоги.

Так, ПАТ «Банк Кредит Дніпро», як первісний кредитор, за договором від 25.07.2013 № 250713/1, укладеним з ТОВ «Енергомаш-Інвест», як новим кредитором, передало цьому товариству в повному обсязі права вимоги за кредитним договором від 05.05.2008 № 050508-КЛВ та за договором поруки від 26.05.2009 № 260509-П.

ПАТ «ПУМБ», як первісний кредитор, за договором від 11.09.2013 № 1321/61 з ТОВ «Енергомаш-Інвест» відступило цьому товариству, як новому кредитору, права вимоги за кредитним договором від 29.03.2010 № 95/16.1-К/10 та за договором поруки від 29.09.2010 № 373/16.1-П/10.

ПАТ «Креді Агріколь Банк», як первісним кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги б/н від 29.09.2013 з ТОВ «Енергомаш-Інвест» - новим кредитором, згідно з яким відступлено права вимоги за кредитним договором від 28.12.2010 № 7/2010, договором поруки від 28.12.2010 № 1 та договором застави рухомого майна від 28.12.2010 № 26-з.

Позивач просить визнати недійсними вказані вище укладені ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» договори поруки та договір застави, згідно з умовами яких ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» було забезпечено виконання кредитних зобов’язань ТОВ «ТД «Метизи», а саме:

- договір поруки від 26.05.2009 № 260509-П з ПАТ «Банк Кредит Дніпро»;

- договір поруки від 29.09.2010 № 373/16.1-П/10 з ПАТ «ПУМБ»;

- договір поруки від 28.12.2010 № 1 з ПАТ «Креді Агріколь Банк»;

- договір застави від 28.12.2010 № 26-з з ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Вказані забезпечувальні договори оспорюються позивачем як такі, що укладені недобросовісно і нерозумно, з перевищенням повноважень Наглядової ради, поза рішенням загальних зборів та всупереч інтересам ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», як такі, що не відповідають приписам ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства», ч.1 ст.92 ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України. З обґрунтувань, приведених в описовій частині ухвали, позивач просить визнати ці договори недійсними на підставі ст.72 Закону України «Про акціонерні товариства» та у зв’язку з тим, що порушені його права як акціонера.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства», який набрав чинності 29.04.2009, в редакції, діючій на момент укладення оспорюваних угод, особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства та її афілійована особа (особи), акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із таких ознак: є стороною такого правочину; бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами); отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину; внаслідок такого правочину придбає майно чи заінтересована в інших результатах виконання правочину; є афілійованою особою юридичної особи, яка є стороною правочину або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує винагороду від товариства чи від особи, що є стороною правочину, або внаслідок такого правочину придбає майно чи буде користуватися іншими результатами виконання правочину.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» у тій же редакції афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи): юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи; члени сім’ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність; фізична особа та члени її сім'ї, які спільно провадять господарську діяльність, і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім'ї здійснюють контроль над юридичною особою.

Ч.ч.1, 2 ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства» також було визначено, що особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення в неї заінтересованості поінформувати той орган, членом якого вона є, виконавчий орган та наглядову раду про наявність у неї такої заінтересованості. Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере участь у голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, це питання виноситься на розгляд загальних зборів.

Дослідженням наявних матеріалів, в тому числі матеріалів справи № 908/719/16, копії яких долучено у дану справу в частині розгляду заяв про визнання договорів недійсними, встановлені наступні обставини.

Згідно з протоколом № 11 загальних зборів акціонерів ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 15.03.2005 за результатами розгляду питання порядку денного «Переобрання Наглядової ради» зборами прийнято рішення обрати до Наглядової ради Коваленко І.М., Малихіну Т.І., Любімова В.І., Любімова І.М. та Просвєтову В.Н.

У відповідності до п.7.13 Статуту ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» Наглядова рада обирається загальними зборами акціонерів у кількості не менше ніж 5 членів строком на 5 років.

Згідно з протоколом № 16 загальних зборів акціонерів ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 16.03.2010 членами наглядової ради обрано Любімова В.І., Іжовського І.Я., Любімова І.М., Малихіну Т.І. та Просвєтову В.М.

Змістом протоколу № 18 річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 24.07.2012 підтверджується, що Наглядова рада станом на той час діяла у тому ж складі (обрана рішенням зборів від 16.03.2010).

З інформації та матеріалів, отриманих від відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області, слідує, що три члени Наглядової ради ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», діючої на час укладення спірних договорів, тобто більшість голосів, перебували у родинних стосунках.

Так, Любімов Іван Михайлович, 01.06.1951 року народження, є батьком Любімова Віталія Івановича, 27.07.1974 року народження та Малихіної Тетяни Іванівни (до реєстрації шлюбів – Любімова), 01.07.1978 року народження.

Зазначене підтверджено наданими відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області засвідченими копіями актів цивільного стану: про народження Любімова В.І. № 2175 від 05.09.1974 та про народження Любімової Т.І. № 1775 від 01.10.1978, про шлюб № 455 від 26.10.1996 між Посвятенко О.І. та Любімовою Т.І. (після шлюбу прізвище Посвятенко) та розірвання шлюбу № 601 від 25.10.2001 між Посвятенко Т.І. (дівоче прізвище Любімова) та Посвятенко О.І., про шлюб № 572 від 27.11.2004 між Малихіним А.О. та Посвятенко Т.І. (дівоче прізвище Любімова, а після шлюбу - Малихіна), які долучено до матеріалів справи.

Крім того, згідно з отриманими судом відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.05.2009, 29.09.2010 та 28.12.2010 (дати укладення спірних правочинів) Любімов І.М. являвся засновником ТОВ «ТД «Метизи» з часткою участі 50%, а Любімов В.І. – керівником (генеральним директором) ТОВ «ТД «Метизи».

Відтак судом не заперечується наявність у позивача підстав для ведення мови про вчинення правочинів за ознак заінтересованості у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства».

Ст.72 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції до 01.05.2016 наслідком недотримання вимог до порядку вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, та порушень вимог ст.71 цього Закону передбачала можливість визнання такого правочину судом недійсним.

Водночас, розділом ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» унормовано наступне:

Через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1-49 Закону України «Про господарські товариства» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682) у частині, що стосується акціонерних товариств (п.2 Прикінцевих та перехідних положень).

До приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону, крім статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом.

Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону розробити і прийняти відповідні підзаконні нормативно-правові акти, передбачені цим Законом (п.4 Прикінцевих та перехідних положень).

Статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство (п.5 Прикінцевих та перехідних положень).

З аналізу приведених норм вбачається, що до приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до положень Закону України «Про акціонерні товариства» до діяльності товариств підлягали застосуванню положення Закону України «Про господарські товариства» - а саме ст.ст.1-49 Закону України «Про господарські товариства» в частині, що стосується акціонерних товариств, які не втратили чинність одразу з набранням чинності Законом України «Про акціонерні товариства», а втратили чинність лише за спливом двох років після того.

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» (п.4 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону) надано Роз’яснення від 14.07.2009 № 8 «Щодо порядку застосування окремих положень розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства».

Вказаними Роз’ясненнями підкріплено, що акціонерні товариства до приведення у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства» статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності з 30.04.2009 року по 30.04.2011 року Законом України «Про господарські товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами (абз.17 Роз’яснення).

Акціонерні товариства, які, починаючи з 30.04.2009 року, привели свою діяльність у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», мають керуватись у своїй діяльності Законом України «Про акціонерні товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами (абз.18 Роз’яснення).

Датою приведення діяльності відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство (абз.11 Роз’яснення).

Рішення про внесення змін до Статуту ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» шляхом викладення його в новій редакції у зв’язку з приведенням діяльності товариства у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства», в тому числі зміною найменування товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство прийнято по питанню дев’ятому порядку денного на загальних зборах акціонерів ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», що відбулися 22.03.2011 (протокол № 17 загальних зборів акціонерів ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 22.03.2011).

На тих же зборах за результатами розгляду 10 – 12 питань порядку денного затверджено нову редакцію Положення про Наглядову раду, нову редакцію про Правління та нову редакцію про ревізійну комісію товариства.

Державну реєстрацію змін до установчих документів, нової редакції Статуту ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», затвердженого рішенням загальних зборів від 22.03.2011, проведено державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради 31.03.2011.

При вирішенні спорів про визнання договорів недійсними має встановлюватись наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, зокрема відповідність змісту угод вимогам закону, чинним на момент укладення угоди, додержання встановлених порядку укладення та форми угоди, правоздатність сторін за угодою тощо.

Слід також зазначити, що додаткові угоди, зміни до договору, які визначені його невід’ємними частинами, мають відповідати вимогам, встановленим до цього договору.

Оспорювані позивачем правочини – договори поруки від 26.05.2009 № 260509, від 29.09.2010 № 373/16.1-П/10, від 28.12.2010 № 1 та договір застави від 28.12.2010 № 26-з укладено ВАТ (на цей час ПАТ) «Запорізький сталепрокатний завод» з банківськими установами після набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», однак до приведення Статуту та внутрішніх положень товариства у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства».

Відтак, при оцінці оспорюваних правочинів на предмет їх відповідності нормам законодавства підлягають застосуванню положення Закону України «Про господарські товариства», яким мало керуватися ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», але не положення Закону України «Про акціонерні товариства», як вважає позивач.

Закон України «Про господарські товариства» не містив положень про інститут заінтересованості у вчиненні правочину.

На час укладення оспорюваних договорів діяв Статут ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» у редакції 2006 року (із подальшими змінами), який не обмежував укладення будь-яких правочинів рішенням загальних зборів з цього приводу.

Зокрема, таке слідує з п.7.3 Статуту, яким визначено компетенцію загальних зборів.

Натомість, за Статутом (п.п.15, 21, 23, 24 п.7.14) до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішень про укладення правочинів на суму, що перевищує 10 відсотків балансової вартості товариства за даними останньої річної фінансової звітності; здійснення попереднього погодження питань, що розглядаються Правлінням, щодо розпорядженням майном, отримання кредиту, надання майна в заставу, надання поруки або гарантії; встановлення ліміту сум угод з розпорядження нерухомим і рухомим майном, отримання кредитів, а також грошовими коштами для Правління; затвердження рішень Правління з розпорядження нерухомим і рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угод перевищує ліміт, встановлений Наглядовою радою.

Згідно з п.7.19 до компетенції Правління належать всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції інших органів товариства.

Укладення договорів, які оспорюються позивачем, не суперечить ні Закону України «Про господарські товариства», ні Статуту ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод».

Згідно із Статутом винесені Правлінням питання щодо укладення оспорюваних позивачем угод затверджувались Наглядовою радою ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод».

Винесення цих питань на затвердження загальних зборів на той час не вимагалося ні Законом України «Про господарські товариства», ні Статутом ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод».

Доводи позивача щодо укладення правочинів заінтересованими особами поза рішенням загальних зборів ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» з перевищенням повноважень Наглядової ради не ґрунтуються на законі, яким мали керуватися сторони правочинів на час їх вчинення, та не узгоджуються з положеннями Статуту ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» в діючій на той час редакції.

Протиправності у діях посадових осіб – членів Наглядової ради ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» при вчиненні правочинів не вбачається.

Слід також зазначити, що ст.241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Загальними зборами ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», що відбувалися після вчинення спірних правочинів, фінансові звіти Правління про підсумки фінансово-господарської діяльності, Наглядової ради затверджувалися.

Крім того, позивач пов’язує пред’явлення позовів з порушенням його корпоративних прав як акціонера. Стверджує, що з укладенням, в тому числі, оспорюваних угод, що відбулося всупереч інтересам ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», підприємство доведено до банкрутства.

В зв’язку з цим, суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Вираження та реалізація корпоративних прав має відбуватися виключно згідно з положеннями закону та статуту товариства та у наданих законом та статутом обсягах.

Зокрема, управління акціонерами товариством здійснюється шляхом участі у загальних зборах та прийняття в межах наданих статутом повноважень рішень, результат яких напряму залежить від кількості належних окремим акціонерам голосів.

Згідно зі ст.25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

Ст. 29 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлені зобов’язання акціонерів дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства; виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства.

Виходячи з аналізу приведених норм, слід визнати, що беручи участь у товаристві, акціонери, поряд із реалізацією прав, що мають на меті отримання прибутку від такої участі, несуть й негативний ризик можливого настання за різних обставин фінансової нестабільності, збитковості, неплатоспроможності, банкрутства товариства в результаті господарської діяльності.

При цьому, окремий акціонер не вправі втручатися в господарську діяльність товариства та впливати на таку діяльність поза межами наданих законом та статутом корпоративних прав, в тому числі не наділений правом на поставлення питання про визнання недійсними угод, укладених товариством при здійсненні господарської діяльності.

В даному випадку позивач на рівні з іншими акціонерами несе ризики та наслідки настання неплатоспроможності ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та застосування до цього товариства процедур банкрутства.

Зокрема, у зв’язку з банкрутством ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» зупинено обіг акцій цього товариства. Існує ймовірність неотримання акціонерами частини майна товариства або його вартості за недостатністю.

Проте, це не означає доведення до банкрутства, настання якого позивач пов’язує з укладенням спірних правочинів.

Справу про банкрутство ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» порушено ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 у справі № 908/3468/13 на підставах, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за положеннями статті 10 якого справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Правомірність такого рішення підтримано судами апеляційної та касаційної інстанції за результатами перегляду вказаної ухвали. Також судами вищих інстанцій підтримано і визнання господарським судом Запорізької області ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» банкрутом постановою від 30.03.2015 у справі № 908/3468/13.

Позови Макаровим К.Г. подано до суду 22.07.2016, тому, крім раніше викладеного, колегією суддів зауважується на наступному.

Законом України від 07.04.2015 № 289-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», який набрав чинності 01.05.2016, стаття 72 Закону України «Про акціонерні товариства», на якій ґрунтуються позовні вимоги, викладена у новій редакції, згідно з якою значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.

Отже, на випадок вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, з порушенням порядку прийняття рішення про його вчинення на цей час закон передбачає докорінно інакше регулювання та інші наслідки такого вчинення. Можливість визнання такого правочину судом недійсним на цих підставах виключена.

Ст.5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів з огляду на те, що вони не суперечать законодавству про акціонерні товариства, яким мали керуватися сторони правочинів на час їх вчинення, а також Статуту ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод».

Корпоративні права Макарова К.Г. у їх правовому розумінні та вираженні внаслідок укладення оспорюваних угод не є порушеними.

Обраний позивачем спосіб захисту прав знаходиться поза межами наданих йому законом та Статутом ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» корпоративних прав.

Позовні вимоги Макарова К.Г. не ґрунтуються на законі та обставинах, що мали місце на час спірних відносин, в зв’язку з чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо відповідача – ТОВ «Енергомаш-Інвест» крім того зазначається, що це товариство не є стороною правочинів, про недійсність яких заявлено позивачем, вчинення правочинів відбувалося за відсутністю його участі (звертається на увагу, що на відміну від ТОВ «ТД «Метизи»), тому це товариство не має відповідати по вимогах про визнання правочинів недійсними.

Як приводилося вище, відповідачами заявлено про застосування до спірних відносин позовної давності.

Згідно зі ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До спірних відносин застосовуються положення про позовну давність, загальний строк якої становить три роки (ст.257 ЦК України).

За правилами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За висновками Верховного суду України щодо застосування частини першої статті 261 ЦК України, викладеними у постанові від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Макаров К.Г. в позовній заяві зазначає та пояснює, що про оспорювані правочини він дізнався у червні 2015 року, після ознайомлення з матеріалами справи № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод».

Про обізнаність Макарова К.Г. про ці угоди лише з ознайомлення зі справою про банкрутство свідчать матеріали цієї справи.

Протокол № 17 загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 (перші збори після укладення угод), протокол № 18 річних загальних зборів ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 24.07.2012, на яких в тому числі розглядалися та затверджувалися звіти Правління, Наглядової ради, фінансові звіти товариства за 2010, 2011 роки, не містять відомостей про повідомлення акціонерів про укладення оспорюваних забезпечувальних угод.

Докази повідомлення про це акціонерів у інший спосіб матеріали справи про банкрутство не містять.

Позовну заяву про визнання правочинів недійсними Макаров К.Г. подав до суду 22.07.2016.

За таких обставин колегія суддів вважає, що Макаровим К.Г. позов пред’явлено в межах позовної давності і цей строк не є пропущеним.

Крім того. В даному випадку при вирішенні спорів встановлено, що права чи інтереси позивача, про які ним заявлено, не є порушеними, відтак суд не знайшов підстав для задоволення вимог в зв’язку з їх необґрунтованістю і на такий випадок в будь-якому разі немає необхідності в застосуванні строків позовної давності та наслідків їх спливу.

В задоволенні заяв Макарова К.Г. про визнання правочинів недійсними відмовляється в повному обсязі.

В зв’язку з наголошенням позивачем та його представником на тому, що господарським судом Запорозької області вже розглядався спір за позовом Макарова К.Г., що виник з аналогічних правовідносин і судом за результатами розгляду справи № 908/602/16 було прийнято рішення від 19.07.2016 (суддя Ніколаєнко Р.А.), яке залишено без змін судами вищих інстанцій, на користь позивача, колегією суддів зазначається наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 визнано недійсним договір поруки від 28.05.2009 № 280509-П із усіма змінами та доповненнями, укладений між ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ТОВ «Торговий дім «Метизи» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

У підставу позовних вимог та недійсності договору було покладено аналогічні обставини, як і в спірних випадках, що є стали предметом даного судового розгляду.

Суд звертає увагу, що в даному випадку спори розглянуто у колегіальному складі суддів.

Колегією суддів більш розширено досліджено та встановлено обставини, в тому числі і з огляду на правове застосування, тлумачення та роз’яснення норм, під дію яких підпадають спірні відносини, враховано судову практику по аналогічних обставинах (постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2011 у справі № 8/5009/3212/11, від 23.01.2013 у справі № 5011-66/8456-2012), за підсумками чого прийнято рішення про відмову в позові.

В зв’язку з твердженнями позивача, його представника про набрання рішення щодо недійсності договору, що був предметом судового розгляду у справі № 908/602/16, законної сили через його підтримання вищими судовими інстанціями, варто звернути увагу на наступному.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 908/602/16 підтримано рішення суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання договору недійсним.

За результатами касаційного перегляду постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у справі 908/602/16 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 1912.2016 у справі № 908/602/16 скасовано, справу №908/602/16 передано до Донецького апеляційного господарського суду на новий розгляд. При цьому, в постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у цій справі визначено, що при новому розгляді справи, апеляційному господарському суду необхідно дослідити належним чином доводи скаржників, наведені в апеляційних скаргах, з приводу заявлення ними, під час розгляду цієї справи місцевим господарським судом, усних заяв про застосування строку позовної давності. Дослідження таких обставин справи, має на меті встановлення (безпосередньо) факту пропуску позивачем строку позовної давності, а також у разі пропуску, поважності причин таких обставин. Також визначено, що необхідно також встановити стадію процесу на якій було здійснено заміну предмету позову. Зазначено, що апеляційний господарський суд не прийняв судового рішення стосовно особи, яку із власної ініціативи, залучив до участі у цій справі як відповідача.

За підсумками нового розгляду постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 також прийнято рішення про задоволення позову громадянина Макарова К.Г. про визнання недійсним договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П із усіма змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ТОВ «Торговий дім «Метизи» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

Водночас, ухвалою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 прийнято до провадження касаційні скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 та рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 у справі № 908/602/16.

Вищим господарським судом України рішення по суті спору у справі № 908/602/16 з винесенням постанови від 19.04.2017 не приймалося і на цей час не прийнято.

У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 2, 9, 10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ, ст.ст.4-1, 4-6, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви Макарова К.Г. про визнання недійсним договору поруки від 28.12.2010 № 1 (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Креді Агріколь Банк”, відмовити.

В задоволенні заяви Макарова К.Г. про визнання недійсним договору поруки від 29.09.2010 № 373/16.1-П/10 (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Перший український міжнародний банк”, права вимоги по якому передано ТОВ “Енергомаш-Інвест” відповідно до договору відступлення прав вимоги від 11.09.2013 № 1321/61, відмовити.

В задоволенні заяви Макарова К.Г. про визнання недійсним договору поруки від 26.05.2009 № 260509-П (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Банк Кредит Дніпро”, права вимоги по якому передано ТОВ “Енергомаш-Інвест” відповідно до договору відступлення прав вимоги від 25.07.2013 № 250713/1, відмовити.

В задоволенні заяви Макарова К.Г. про визнання недійсним договору застави рухомого майна від 28.12.2010 № 26-з (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і ПАТ “Креді Агріколь Банк”, відмовити.

Копії ухвали направити сторонам спорів, кредиторам, ліквідатору.

Головуючий суддя Р.А.Ніколаєнко

Суддя В.А.Кричмаржевський

Суддя В.І.Черкаський