Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
13.12.2017 Справа № 908/3468/13
Кредитори:
15.Приватне акціонерне товариство “Фарлеп-Інвест” (м.Київ, 11, 01011, пров.Кутузова,3, поштова адреса: 49000, м.Дніпро, вул.Сєрова, 10)
Боржник (банкрут) - публічне акціонерне товариство “Запорізький сталепрокатний завод” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 00191247)
Ліквідатор арбітражний керуючий Нагіх Людмила Костянтинівна (свідоцтво Мін’юсту України № 152 від 12.02.2013, ідент.№ 3087418900; 69035, м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 11)
За заявою позивача-1 - Публічного акціонерного товариства “Запорізький сталепрокатний завод” (вул. Північне шосе, 20-г, Запоріжжя, Запорізька область, 69600, код ЄДРПОУ 00191247 ), представник Макаров Костянтин Григорович (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Октябрська, буд 6, кв. 42, ідент.№ 2346507951) – акціонер
позивача-2 - Макарова Костянтина Григоровича (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Октябрська, буд 6, кв. 42, ідент.№ 2346507951)
до відповідача - 1 - Любімова Віталія Івановича (вул. Незалежної України, буд. 6, кв. 96, Запоріжжя, Запорізька область, 69006, ідент № 2723609311)
до відповідача - 2- Любімова Івана Михайловича (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Сиволапа, буд.7, ідент № 1877910994)
до відповідача - 3 - Малихіної Тетяни Іванівни (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Першотравнева, буд.2, ідент № 2867107183)
до відповідача - 4 - Іжовського Ігоря Ярославовича (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пр.Миру, буд.8, кв.11, ідент № 2513505936)
до відповідача - 5 - Просвєтової Валентини Миколаївни (69035, м.Запоріжжя, вул.Лермонтова, буд.18, кв.137)
до відповідача - 6 - Порвіна Юрія Миколайовича (69032, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.218, кв.26, ідент № 1861406439)
до відповідача - 7 - Шевчука Андрія Миколайовича (69032, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.208, кв.6, ідент № 2763209978)
до відповідача - 8 - Нагіх Людмили Костянтинівни (69017, м.Запоріжжя, вул.Наукове містечко, буд.19, кв.30, ідент № 3087418900)
про стягнення солідарно з Любімова Віталія Івановича, Любімова Івана Михайловича, Малихіної Тетяни Іванівни, Іжовського Ігоря Ярославовича, Просвєтової Валентини Миколаївни, Порвіна Юрія Миколайовича, Шевчука Андрія Миколайовича, Нагіх Людмили Костянтинівни на користь публічного акціонерного товариства “Запорізький сталепрокатний завод” та його акціонера Макарова Костянтина Григоровича 62081286,90 грн. збитків, завданих господарському товариству його посадовими особами,
в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство публічного акціонерного товариства “Запорізький сталепрокатний завод” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 00191247)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ніколаєнко Р.А.
суддя Черкаський В.І.
суддя Юлдашев О.О.
Представники учасників спору про стягнення збитків:
від позивача-1 – акціонер ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” з часткою у статутному капіталі в розмірі 21,8719% Макаров К.Г.
від позивача-2 – Макаров К.Г. (паспорт АК016930, виданий Довгинцівським РВ Криворізького УМВС України в Дніпропетровській області 20.01.1998, акціонер ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” з часткою у статутному капіталі в розмірі 21,8719%) особисто, Погрібна С.О. (адвокат, свід-во № 001144 від 29.06.2016, договір про надання правової допомоги б/н від 01.07.2016)
від відповідача-5 Просвєтової В.М. – Федоров М.Д. (дов.реєстр.№ 85 від 30.01.2017)
від відповідача-8 - Нагіх Л.К. особисто (посвідчення арбітражного керуючого № 152 від 12.02.2013)
від відповідачів – 1 – 4, 6, 7 – не з’явилися
Представники кредиторів у справі про банкрутство:
від кредитора -13 – ФОП Руденко А.П. особисто в режимі відеоконференції, Погрібна С.О. (адвокат, свід-во № 001144 від 29.06.2016, договір про надання правової допомоги б/н від 01.07.2016)
ВСТАНОВЛЕНО:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 (суддя Ніколаєнко Р.А.) порушено провадження у справі № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 00191247).
Постановою господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 у справі № 908/3468/13 (суддя Ніколаєнко Р.А.) ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нагіх Людмилу Костянтинівну (свідоцтво Мін’юсту України № 152 від 12.02.2013).
10.01.2017 до суду надійшла позовна заява ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” та Макарова Костянтина Григоровича про відшкодування збитків, завданих посадовими особами господарському товариству їхніми діями (бездіяльністю) в розмірі 62081286,90 грн.
Ухвалою від 10.01.2017 (суддя Ніколаєнко Р.А.) заяву прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” та порушено провадження за заявою, цією ж ухвалою провадження за заявою було зупинено згідно з ч.1 ст.79 ГПК України.
Ухвалою від 14.09.2017 (суддя Ніколаєнко Р.А.) провадження за заявою поновлено та на 19.10.2017, 09.30 призначено засідання суду, яке відкладалося до 01.11.2017, 09.00, до 14.11.2017, 10.30.
За підсумками судового засідання 14.11.2017 строк вирішення спору продовжено на 15 днів на підставі ст.69 ГПК України, прийнято та призначено до розгляду заяви позивача Макарова К.Г. від 08.11.2017 про забезпечення позову, від 08.11.2017 про витребування доказів, клопотання адвоката Погрібної С.О. від 11.11.2017 про проведення експертизи, клопотання адвоката Погрібної С.О. в інтересах Макарова К.Г. від 14.11.2017 про витребування доказів, клопотання адвоката Погрібної С.О. від 14.11.2017 про надання пояснень посадовими особами ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, розгляд спору за заявою ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” та Макарова К.Г. про стягнення 62081286,90 грн. збитків, завданих господарському товариству його посадовими особами, в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, клопотання Макарова К.Г. про проведення судової експертизи від 01.11.2017 відкладено до 22.11.2017 об 11.45.
Ухвалою від 16.11.2017 (суддя Ніколаєнко Р.А.) вирішення в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” спору за заявою ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” (представник акціонер Макаров Костянтин Григорович) та Макарова Костянтина Григоровича про солідарне стягнення з Любімова Віталія Івановича, Любімова Івана Михайловича, Малихіної Тетяни Іванівни, Іжовського Ігоря Ярославовича, Просвєтової Валентини Миколаївни, Порвіна Юрія Миколайовича, Шевчука Андрія Миколайовича, Нагіх Людмили Костянтинівни на користь ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” та його акціонера Макарова Костянтина Григоровича 62081286,90 грн. збитків, передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів, враховуючи складність спору, а також термін спливу встановленого ст.69 ГПК України строку вирішення спору з урахування його продовження.
Шляхом автоматичного визначення складу колегії суддів розгляд заяви призначено колегії суддів у складі: головуючий суддя Ніколаєнко Р.А., суддя Черкаський В.І., суддя Юлдашев О.О. (протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.11.2017).
Ухвалою від 16.11.2017 колегією суддів вказану вище заяву ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” та Макарова Костянтина Григоровича про відшкодування збитків, завданих посадовими особами господарському товариству їхніми діями (бездіяльністю) в розмірі 62081286,90 грн., прийнято до колегіального розгляду, на 13.12.2017, призначено судове засідання, вчинено необхідні дії по підготовці справи в частині заяви про відшкодування збитків до розгляду. Зокрема, призначено до розгляду в судовому засіданні отримані по справі клопотання Макарова К.Г. про проведення судової експертизи від 01.11.2017, заяви позивача Макарова К.Г. від 08.11.2017 про забезпечення позову, від 08.11.2017 про витребування доказів, клопотання адвоката Погрібної С.О. від 11.11.2017 про проведення експертизи, клопотання адвоката Погрібної С.О. в інтересах Макарова К.Г. від 14.11.2017 про витребування доказів, клопотання адвоката Погрібної С.О. від 14.11.2017 про надання пояснень посадовими особами ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”.
Судові засідання по справі з розгляду заяви відбувалися в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Саксаганському районному суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, за клопотанням кредитора-13, яке було задоволено ухвалою від 17.10.2017, та он-лайн трансляції на веб-порталі “Судова влада України” згідно з ухвалою від 17.10.2017 у даній справі, якою надано дозвіл на трансляцію.
В засіданні 13.12.2017 колегією суддів розпочато розгляд спору по суті, за результатами спір вирішено.
Суд дійшов висновку, що на дату судового засідання (13.12.2017) обставини та матеріали справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення рішення.
Судом в ході розгляду спорів сторонам було створено необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, для надання своїх заперечень на доводи інших сторін, зокрема було надано достатньо часу для підготовки та створено відповідні можливості для реалізації кожною стороною своїх процесуальних прав, передбачених ст.22 ГПК України.
Штучне затягування судового процесу суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд справи судом упродовж розумного строку.
До початку розгляду спору по суті Макаровим К.Г. шляхом надання письмової заяви було заявлено відвід судді Ніколаєнку Р.А. Заяву про відвід розглянуто колегією суддів у нарадчій кімнаті, відвід відхилено, що оголошено в судовому засіданні.
Після того відвід судді Ніколаєнку Р.А. в усній формі було заявлено присутнім в судовому засіданні в режимі відеоконференції кредитором у справі про банкрутство ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» ФОП Руденком А.П.
Враховуючи, що за вимогами ст.20 ГПК України відвід судді має бути заявлений виключно у письмовій формі головуючим суддею було поставлено запитання щодо викладення відводу у письмовій формі представнику ФОП Руденка А.П. – адвокату Погрібній С.О., яка була присутня в судовому засіданні безпосередньо.
Адвокат Погрібна С.О. висловила готовність викласти відвід, як представник ФОП Руденка А.П., у письмовій формі, у зв’язку з чим з метою надання часу для підготовки відводу, в судовому засіданні було оголошено перерву.
Після перерви заяву про відвід судді Ніколаєнка Р.А. представником ФОП Руденка А.П. було надано.
Крім того, господарським судом Запорізької області з Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким було забезпечено участь ФОП Руденка А.П. в режимі відеоконференції, електронною поштою отримано заяву ФОП Руденка А.П. про відвід колегії суддів.
Заяви кредитора ФОП Руденка А.П. та його представника про відвід колегії суддів та про відвід судді Ніколаєнку Р.А. розглянуто колегією суддів у нарадчій кімнаті, відводи відхилено, що оголошено в судовому засіданні.
У засіданні 13.12.2017 кредитором по справі про банкрутство кредитором ФОП Руденком А.П. заявлено ряд усних клопотань.
За результатами розгляду у нарадчій кімнаті клопотань, заяв Макарова К.Г. та його представника адвоката Погрібної С.О, які було призначено до розгляду в судовому засіданні ухвалою від 16.11.2017, а також усних клопотань кредитора ФОП Руденка А.П. судовому засіданні, колегією суддів прийняті рішення, які оголошені в судовому засіданні, окремо винесено ухвалу від 13.12.2017, клопотання та заяви залишені без задоволення.
Звертається на увагу, що в зв’язку із з’ясуванням повернення кореспонденції від відповідачів 1, 4 та 7 ухвалою від 19.10.2017 (суддя Ніколаєнко Р.А.) за клопотанням представника Макарова К.Г. в порядку ст.38 ГПК України від департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради було витребувано інформацію про адреси реєстрації відповідача-1 - Любімова Віталія Івановича (ідент № 2723609311), відповідача-4 - Іжовського Ігоря Ярославовича (ідент № 2513505936) та відповідача-7 - Шевчука Андрія Миколайовича (ідент № 2763209978). Інформацію (вих.№ 01-16/05/4449 від 26.10.2017) отримано щодо Любімова В.І. та Шевчука А.М., якою адреси реєстрації, зазначені в позовній заяві, підтверджено, а щодо Іжовського І.Я. повідомлено про неможливість надати інформацію, враховуючи адміністративно-територіальне розмежування повноважень. У зв’язку з цим, згідно зі ст.65 ГПК України інформацію про адресу реєстрації відповідача-4 - Іжовського І.Я. було витребувано від управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради, потім – від виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради і останнім наданою інформацією (вих.№ 14/29-3909 від 24.11.2017) підтверджено адресу реєстрацію Іжовського І.Я., яка зазначена в позовній заяві.
За таких обставин, слід вважати, що відповідачі 1, 4, та 7, які не з’являлися в судові засідання на не надали відзивів на позов, шляхом направлення ухвал суду за вказаними в позовній заяві адресами належно повідомлялися про розгляд заяви. Неявку цих відповідачів та ненадання ними відзивів судовою колегією не знайдено підставою для відкладення судового засідання та перешкодою у вирішенні спору по суті, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для встановлення необхідних обставин.
Крім того, колегією суддів зазначається, що 16.11.2017 судом отримано інформацію відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області, надану на виконання ухвали від 01.11.2017 (суддя Ніколаєнко Р.А.), згідно з якою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян наявний актовий запис про смерть № 931 від 30.08.2016 по Центрально-Міському районному у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області на Любімова Івана Михайловича, 01.06.1951 р.н., якого визначено відповідачем-2, дата смерті – 30.08.2016.
В позовній заяві Макаров К.Г. просить на підставі ст.ст.2, 25, 47, 52, 61, 63 Закону України “Про акціонерні товариства”, ст.ст.13, 16, 22, 92, 614, 623, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст.20, 224, 225, 227 ГК України стягнути солідарно з відповідачів Любімова Віталія Івановича, Любімова Івана Михайловича, Малихіної Тетяни Іванівни, Іжовського Ігоря Ярославовича, Просвєтової Валентини Миколаївни, Порвіна Юрія Миколайовича, Шевчука Андрія Миколайовича, Нагіх Людмили Костянтинівни на користь ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” та його акціонера Макарова Костянтина Григоровича 62081286,90 грн. збитків, завданих господарському товариству його посадовими особами. Макаров К.Г. вказує, що неправомірними діями та бездіяльності посадових осіб ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” нанесені збитки не тільки самому заводу, але й йому особисто, як акціонеру, а тому позовна заява подається як в інтересах ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, так і у його особистих інтересах. Зазначає, що внаслідок протиправного укладення посадовими особами ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П, який в подальшому визнано господарським судом недійсним за результатами розгляду справи № 908/602/16, ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” зазнало погіршення фінансового стану та збитків в сумі 2215892,60 грн., що є стягнутою за судовим рішенням сумою кредитної заборгованості (з врахуванням судового збору) іншого підприємства - ТОВ “ТД “Метизи”. Також вказує, що ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” завдано збитків в сумі 59865394,30 грн., що є різницею між початковою (60727219,20 грн.) та продажною (861824,90 грн.) вартістю майна ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, яке було продано з торгів, визнаних у подальшому недійсними в судовому порядку, по занижених цінах у процедурі санації, яка відбувалася безконтрольно та без вжиття необхідних та належних заходів задля запобігання банкрутства ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” та його ліквідації. Зауважив, що 07.08.2015 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку розпорядженням № 65-КФ-З від 07.08.2015 зупинено обіг акцій ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і на теперішній час вартість його акцій є нульовою, тож немає будь-яких шансів на отримання частини майна або вартості майна товариства, оскільки у процедурі банкрутства погашена лише заборгованість перед кредиторами першої черги. Щодо договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П Макаров К.Г. зазначив, що ця угода укладена заінтересованими особами – більшістю членів Наглядової ради ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” за наявності родинних стосунків та участі у товаристві, з яким укладався правочин – ТОВ “ТД “Метизи” і це встановлено при вирішенні спору по справі № 908/602/16. Відповідачами 1 - 7 Макаров К.Г. визначив осіб, які обіймали керівні посади та входили до членів Наглядової ради та Правління ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” протягом часу укладення договору поруки та додаткових угод до нього – 2009-2012 р.р. та у 2013 році. Підкреслює, що Наглядова рада, яка вчасно стала володіти інформацією щодо порушення справи про банкрутство ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, своєю бездіяльністю сприяла не відновленню платоспроможності боржника, а навпаки успішному завершенню процедури банкрутства підприємства та його ліквідації, а арбітражним керуючим Нагіх Л.К. процедура санації була проведена таким чином, що залишки майна ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” були розпродані на торгах за цінами, що у 50 разів є меншими за їх балансову вартість, з чого слідує, що неправомірними діями та бездіяльністю члени Наглядової ради разом з органами Правління фактично довели ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” до банкрутства, а арбітражний керуючий – до розкрадання майна та ліквідації підприємства.
Відповідачем-8 Нагіх Л.К., яка є арбітражним керуючим та на цей час виконує повноваження ліквідатора ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, надано відзив на позовну заяву (вих.№ 32(3468) від 17.10.2017) із запереченнями на вимоги Макарова К.Г. Зокрема, у відзиві зазначається, що реалізація майна боржника на аукціоні за цінами, які не відповідають початковій вартості ніяким чином не доводить вини арбітражного керуючого, оскільки реалізація майна проводилась торгуючою організацією – ТБ “Херсонська універсальна товарна біржа” згідно з положеннями Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. В задоволенні заяви Макарова К.Г. відповідач-8 просить відмовити.
31.10.2017 судом отримано відзив на позовну заяву (вих.б/н від 31.10.2017) представника відповідача-6 Порвіна Ю.М. – адвоката Гедікова С.Л., де зазначено, що Порвін Ю.М. був керівником (головою правління) ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” з 29.07.2003 по 12.04.2011 і під час його керівництва ніяких питань у акціонерів та вищих органів управління товариства до керівника не виникало. Зауважено, що Порвін Ю.М. будь-яким чином не мав відношення до аукціонів з продажу майна ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”. Щодо укладення договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П пояснено, що будучи на той час головою Правління Порвін Ю.М. самостійно не приймав відповідних рішень, а виконував рішення Наглядової ради, які визначали напрямки діяльності товариства та уповноважували керівника на підписання відповідних правочинів, а щодо додаткових угод також зауважено, що в період їх укладення відповідач-6 вже не мав відношення до поточної діяльності ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”. Крім того, представником надано письмові пояснення по справі від 12.12.2017, де додатково зазначається, що оскільки можливість подання позову акціонером від імені акціонерного товариства унормовано положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав інвесторів”, який набрав чинності 01.05.2015, то згідно з правилами дії закону у часі положення вказаного Закону не можуть застосовуватись до правовідносин під час перебування Порвіна Ю.М. на посаді керівника ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, на ці правовідносини розповсюджуються положення КЗпП України. Також вказано на те, що Порвін Ю.М. звільнився з підприємства 12.04.2011 і протягом трьох років позивачі не заявляли будь-яких вимог, пов’язаних з його керівництвом, а відтак є пропущеним строк позовної давності. Відповідач-6 просить застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності, в задоволенні позовних вимог відмовити.
31.10.2017 судом електронною поштою було отримано клопотання (б/н від 31.10.2017) відповідача-3 Малихіної Т.І., де повідомляється про її категоричне непогодження з позовними вимогами Макарова К.Г. Після того, 13.11.2017 судом отримано клопотання відповідача-3 Малихіної Т.І. (вих.б/н від 10.11.2017) про застосування до спірних відносин позовної давності. Відповідач-3 звертає увагу суду, що в позовній заяві Макаров К.Г. зазначає про те, що “протягом 2008-2012 наглядовою радою разом із головами правління ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” були оформлені забезпечувальні договори…”, які він вважає неправомірними та такими, які укладені з порушенням законодавства, але жодних доказів, які б підтверджували, чому позивач більше восьми років не звертався до судових інстанцій з відповідним позовом та не використовував свого права на судовий захист, не вказує. Також відповідач-3 зауважує, що увесь цей час Макаров К.Г. був акціонером ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод” і як акціонер мав реальну можливість слідкувати за господарською діяльністю товариства, йому було відомо про порушення справи про банкрутство як акціонеру цього товариства. Малихіна Т.І. просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність, в задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 01.11.2017 було надано відзив відповідача-5 Просвєтової В.М. (вих.б/н від 19.10.2017), де вказується, що оскільки Просвєтова В.М. не має відношення до аукціону з продажу майна ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, питання про відповідальність за її роботу у складі членів Наглядової ради цього товариства може вирішуватись лише в частині, яка стосується періоду з 28.05.2009 (дата укладення договору поруки, визначеного однією з підстав позову) та до 15.06.2012 (дата укладення останньої додаткової угоди до договору), при цьому мають застосовуватися норми матеріального права, що діяли в цей період, виходячи з чого можлива відповідальність Просвєтової В.М. згідно зі ст.132 КЗпП обмежена розміром її середньомісячного заробітку. Також зауважується, що Макаров К.Г., будучи акціонером, в силу законодавства несе всі ризики щодо можливого знецінення належних йому акцій, ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій. Також Просвєтова В.М. вказала, що з позовної заяви взагалі незрозуміло, які саме дії чи бездіяльність особисто Просвєтової В.М. призвели до збитків з огляду на те, що особисто Просвєтова В.М. жодних правочинів від імені товариства не укладала. Крім викладених заперечень, Просвєтова В.М. заявила клопотання про застосування позовної давності. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.
У засідання 13.12.2017 представником Макарова К.Г. адвокатом Погрібною С.О. надано заяву про доповнення підстав позову від 11.12.2017, де наголошується на положеннях ст.13 ЦК України, згідно з якими у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п’ятою цієї статті, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом, ст.386 ЦК України, згідно з якою власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, ст. 63 Закону України “Про акціонерні товариства”, яка передбачає право акціонера вимагати здійснення обов’язкового викупу акцій, якщо він голосував проти прийняття загальним зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством правочину, а також ст.72 Закону України “Про акціонерні товариства” в редакції 2008 року, якою було передбачено, що у разі недотримання особою, заінтересованою у вчиненні товариством правочину, вимог, передбачених статтею 71 цього Закону, та вчинення товариством правочину з юридичною особою, всі акції (частки, паї) якої належать цій особі та/або її афілійованим особам, товариство або будь-хто з його акціонерів має право вимагати визнання цього правочину судом недійсним і відшкодування збитків та/або моральної шкоди.
У відповідності до ст.22 ГПК України заяву про доповнення підстав позову колегією суддів прийнято.
Зміст позовної заяви, який приведено вище, свідчить про те, що Макаров К.Г. вважає, що причиною банкрутства ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» є неправомірні дії та бездіяльність посадових осіб останнього, внаслідок яких товариство доведено до банкрутства та завдано збитків як товариству, так і йому особисто, як акціонеру, тому визначену суму збитків в розмірі 62081286,90 грн. заявлено до солідарного стягнення на користь ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та Макарова К.Г. з відповідачів, якими визначено осіб, які свого часу обіймали керівні посади ПАТ (раніше – ВАТ) «Запорізький сталепрокатний завод», а також ліквідатора ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» у судовій процедурі банкрутства (арбітражного керуючого).
Ст.23 ГПК України передбачено, що позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
В даному випадку ціна позову є неподільною, а відтак заявлено солідарну вимогу про солідарне стягнення на користь юридичної особи - ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та Макарова К.Г. – акціонера цього товариства суми збитків.
Колегія суддів не вважає обґрунтованим та правомірним визначення в позовній заяві суб’єктного складу позивачів та механізму стягнення збитків.
У відповідності до ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
За положеннями ст.542 ЦК України у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.
В даному випадку не можна вести мову про неподільність предмета вимог.
Насамперед варто зазначити наступне.
За ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов’язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи.
Законом України від 07.04.2015 № 289-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, якими у господарському судочинстві запроваджено нову категорію справ - справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю) (доповнення частини першої статті 12 ГПК України новим пунктом 4-1).
Отже, відповідно до п. 4-1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю).
Дана категорія справ передбачає особливий склад учасників провадження, Законом України від 07.04.2015 № 289-VIII також внесено відповідні зміни до статей 21, 28 ГПК України щодо визначення сторін у цій категорії справ, вимог до їх представників та особливостей реалізації ними прав у судовому процесі.
Так, позивачем у таких справах є господарське товариство, в інтересах якого подано позов про відшкодування збитків, завданих цьому товариству діями (бездіяльністю) його посадової особи, а право подати господарському суду позовну заяву від імені господарського товариства, а так само заяву про здійснення представництва позивача надано учаснику (акціонеру) цього товариства, якому сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу (простих акцій) товариства.
Наданими у справу виписками депозитарної установи - АТ «Укрсиббанк» про стан рахунку в цінних паперах Макарова К.Г. підтверджується, що Макаров К.Г. являється акціонером ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» з часткою у статутному капіталі в розмірі 21,8719%.
До позовної заяви Макаровим К.Г. додано клопотання щодо здійснення представництва ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод».
Згідно положень п. п.2.1, 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року N 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання. Законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку.
Отже, акціонер товариства при розгляді справ про відшкодування господарському товариству збитків, завданих посадовими особами цього товариства, може виступати виключно як представник такого товариства, а не бути позивачем у справі.
Акціонер безпосередньо може виступати позивачем у справах, які виникають з корпоративних відносин, а саме - між самим товариством та його акціонером товариства, а також між акціонерами.
Не можна визнати рівнозначними корпоративні відносини, пов’язані з відшкодуванням збитків, завданих окремому акціонеру товариства, та відносини, пов’язані з відшкодування збитків, завданих товариству.
Такі правовідносини знаходяться в різних правових розрізах, вимоги у таких правовідносинах не можуть носити солідарний порядок.
Враховуючи те, що ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та Макаров К.Г. мають окремі права на звернення до господарського суду з позовом про стягнення збитків, колегією суддів зазначається наступне.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною першою статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому, застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник; об’єктом - правовідносини по зобов’язаннях; об’єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов’язання, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб’єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага.
Причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов’язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об’єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Тобто протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо та безпосередньо пов’язана зі збитками.
При цьому, саме на позивача покладено обов’язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та шкодою.
За положеннями ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За твердженнями, викладеними в позовній заяві, особистими поясненнями Макарова К.Г. в судових засіданнях, шляхом протиправних дій та бездіяльності посадових осіб ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», які свого часу являлися членами його Наглядової ради та Правління, це товариство доведено до банкрутства, а дії арбітражного керуючого сприяли ліквідації підприємства, але не відновленню його платоспроможності.
У відповідності до ст.219 Кримінального кодексу України доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, тягне кримінальну відповідальність.
Доказом вчинення правопорушення, що карається кримінальною відповідальністю, є виключно обвинувальний вирок суду.
Вирок суду щодо посадових осіб ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» - відповідачів по справі із звинуваченням про доведення товариства до банкрутства відсутній.
Рівно так відсутні докази пред’явлення відповідачам підозри, обвинувачення у кримінальних провадженнях.
Враховуючи доводи позовної заяви, а також твердження Макарова К.Г. та його представника в судових засіданнях, а також кредитора ФОП Руденка А.П. судом від органів прокуратури та досудового розслідування було витребувано інформацію щодо порушення кримінальних проваджень про вчинення злочинів відповідачами стосовно ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», доведення до банкрутства, викрадення, привласнення майна тощо, щодо притягнення винних осіб до відповідальності, оголошення підозри, направлення справи до суду тощо.
Згідно з інформацією, отриманою від Управління СБУ в Запорізькій області (вих.№ 59/6/2-2013нт від 08.12.2017), від Запорізької місцевої прокуратури № 1 (вих.№ 119-13724вих.17 від 12.12.2017), від Запорізької місцевої прокуратури № 3 (вих.№ 8921вих.17 від 11.12.2017), від Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області (вих.№8449/43/05/8 від 24.11.2017), від СУ ГУНП в Запорізькій області (вих.№ 12365/6/03-2017 від 17.11.2017) відсутні факти притягнення осіб – відповідачів до відповідальності, оголошення їм підозри, направлення справи до суду тощо.
Зокрема, Запорізькою місцевою прокуратурою № 1 повідомлено наступне.
СВ Заводського ВП ДВП ГУ НП в Запорізькій області розслідується кримінальне провадження № 12017080030000501 від 18.02.2017 за фактом привласнення, розтрати та заволодіння майном та грошовими коштами в особливо крупних розмірах службовими особами ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», в результаті чого підприємство доведено до банкрутства, за ч. 5 ст. 191 КК України.
Розслідування вказаного кримінального провадження триває. На даний час достатніх доказів для повідомлення особі про підозру досудовим розслідуванням не встановлено. Водночас, повідомлено, що у зазначеному кримінальному провадженні слідчим 04.09.2017 винесено постанову про проведення судово-економічної експертизи, виконання якої доручено експертам ПАФ «Лінара - Аудит». Того ж числа, матеріали кримінального провадження скеровано на адресу зазначеної
експертної установи. Наразі проводиться експертне дослідження.
Водночас, СВ Заводського ВП ДВП ГУ НП в Запорізькій області розслідувалось кримінальне провадження № 12015080030000713 від 06.04.2015 за фактом зловживанням службовим становищем арбітражним керуючим ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», внаслідок чого зазначеному товариству спричинено тяжкі наслідки, за ч. 3 ст. 212, ст. 219, ч. 2 ст. 364 КК України.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено СВ Заводського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області до ЄРДР 06.04.2015 за депутатським запитом Народного депутата України Артюшенка І.А. за фактом зловживання службовим становищем арбітражним керуючим ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», який, зловживаючи службовим становищем, заволодів основними фондами вказаного підприємства, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Також, 14.07.2015 слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Запорізькій області до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 32015080000000053 за фактом ухилення службовими особами ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від сплати до державного бюджету податку на додану вартість на суму 9,56 млн. грн. та за фактом доведення службовими особами ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» до стійкої фінансової неспроможності, шляхом реалізації його активів в межах процедури санації за ціною, що в 100 разів менше балансової вартості, за ст. 219, ч. 3 ст. 212 КК України.
Постановою прокурора Запорізької області від 13.06.2016 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015080030000713 доручено СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області. Постановою процесуального керівника від 13.07.2016 кримінальні провадження № 32015080000000053 за ч. 3 ст. 212, ст. 219 КК України та № 12015080030000713 за ч. 2 ст. 364 КК України об'єднані в одне провадження, кримінальному провадженню присвоєно №12015080030000713.
У подальшому постановою виконуючого обов'язки прокурора Запорізької області від 29.09.2016 здійснення досудового розслідування обставин кримінального правопорушення № 12015080030000713 доручено СВ Заводського ВП ДВП ГУ НП в Запорізькій області.
Постановою процесуального керівника у кримінальному провадженні від 23.06.2017 визначено підслідність у кримінальному провадженні № 12015080030000713 за слідчим відділом фінансових розслідувань Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.
За результатами досудового розслідування 23.06.2017 старшим слідчим СВ ФР Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області Рубаном Д.В. у кримінальному провадженні №12015080030000713 прийнято рішення про закриття провадження в частині складу злочинів, передбачених ст. 219, ч. 3 ст. 212 КК України відносно службових осіб ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015080030000713 за ч. 2 ст. 364 КК України триває. Достатніх доказів для повідомлення особі про підозру, на даний час, не встановлено.
У зазначеному кримінальному провадженні слідчим 04.09.2017 винесено постанову про проведення судово-економічної експертизи, виконання якої доручено експертам ІІАФ «Лінара - Аудит». Того ж числа, матеріали кримінального провадження скеровано на адресу зазначеної експертної установи. Наразі проводиться експертне дослідження.
За приписами ч. 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Тобто, в площині господарського судочинства протиправність дій особи встановлюється виключно вироком суду у кримінальному провадженні.
За таких обставин, є відсутніми докази вини відповідачів у доведенні ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» до банкрутства у розумінні кримінальної відповідальності.
Також господарський суд у колегіальному складі суддів, надавши оцінку обґрунтованості підставам позову, дійшов висновку про відсутність підстав вважати протиправними дії посадових осіб ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» при здійсненні товариством господарської діяльності та укладення угоди, покладеної однією з підстав позову.
Так, в обґрунтування розміру збитків Макаров К.Г. спирається на укладення посадовими особами ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» з ТОВ «Торговий дім «Метизи» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П, на підставі якого рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 у справі № 908/941/13-г стягнуто кредитну заборгованість ТОВ «ТД «Метизи» в сумі 2215892,60 грн. (з врахуванням судового збору) та який в подальшому визнано господарським судом недійсним за результатами розгляду справи № 908/602/16.
Макаров К.Г. в позовній заяві, а також він та його представник в судовому засіданні наголошують на результатах розгляду справи № 908/602/16, на встановлених у цій справі обставинах, тому варто звернути увагу на наступному.
Дійсно, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 у справі № 908/602/16 (судді Ніколаєнка Р.А.) визнано недійсним з усіма змінами та доповненнями договір поруки від 28.05.2009 № 280509-П, укладений між ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ТОВ «Торговий дім «Метизи» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» з підстав укладення цього договору заінтересованими особами та без повідомлення про це товариства (загальні збори).
Колегією суддів при вирішенні даного спору більш розширено досліджено та встановлено обставини, в тому числі і з огляду на правове застосування, тлумачення та роз’яснення норм, під дію яких підпадають спірні відносини, враховано судову практику по аналогічних обставинах (постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2011 у справі № 8/5009/3212/11, від 23.01.2013 у справі № 5011-66/8456-2012).
В зв’язку з твердженнями позивача, його представника про набрання рішенням щодо недійсності договору, що був предметом судового розгляду у справі № 908/602/16, законної сили через його підтримання вищими судовими інстанціями, варто звернути увагу на наступному.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 908/602/16 підтримано рішення суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання договору недійсним.
За результатами касаційного перегляду постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у справі 908/602/16 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 1912.2016 у справі № 908/602/16 скасовано, справу №908/602/16 передано до Донецького апеляційного господарського суду на новий розгляд. При цьому, в постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у цій справі визначено, що при новому розгляді справи, апеляційному господарському суду необхідно дослідити належним чином доводи скаржників, наведені в апеляційних скаргах, з приводу заявлення ними, під час розгляду цієї справи місцевим господарським судом, усних заяв про застосування строку позовної давності. Дослідження таких обставин справи, має на меті встановлення (безпосередньо) факту пропуску позивачем строку позовної давності, а також у разі пропуску, поважності причин таких обставин. Також визначено, що необхідно також встановити стадію процесу на якій було здійснено заміну предмету позову. Зазначено, що апеляційний господарський суд не прийняв судового рішення стосовно особи, яку із власної ініціативи, залучив до участі у цій справі як відповідача.
За підсумками нового розгляду постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 також прийнято рішення про задоволення позову громадянина Макарова К.Г. про визнання недійсним договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П із усіма змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ТОВ «Торговий дім «Метизи» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро».
Водночас, ухвалою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 прийнято до провадження касаційні скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017 та рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 у справі № 908/602/16.
Вищим господарським судом України рішення по суті спору у справі № 908/602/16 з винесенням постанови від 19.04.2017 не приймалося і на цей час не прийнято.
При вирішенні даного спору суд дійшов висновку про те, що посадовими особами не порушувалося норм законодавства при укладенні договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П з огляду на таке.
Згідно з протоколом № 11 загальних зборів акціонерів ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 15.03.2005 за результатами розгляду питання порядку денного «Переобрання Наглядової ради» зборами прийнято рішення обрати до Наглядової ради Коваленко І.М., Малихіну Т.І., Любімова В.І., Любімова І.М. та Просвєтову В.Н.
У відповідності до п.7.13 Статуту ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» Наглядова рада обирається загальними зборами акціонерів у кількості не менше ніж 5 членів строком на 5 років.
Згідно з протоколом № 16 загальних зборів акціонерів ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 16.03.2010 членами наглядової ради обрано Любімова В.І., Іжовського І.Я., Любімова І.М., Малихіну Т.І. та Просвєтову В.М.
Змістом протоколу № 18 річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 24.07.2012 підтверджується, що Наглядова рада станом на той час діяла у тому ж складі (обрана рішенням зборів від 16.03.2010).
З інформації та матеріалів, які містяться у справі № 908/3468/13, отриманих від відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області, слідує, що три члени Наглядової ради ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», діючої на час укладення спірних договорів, тобто більшість голосів, перебували у родинних стосунках.
Так, Любімов Іван Михайлович, 01.06.1951 року народження, є батьком Любімова Віталія Івановича, 27.07.1974 року народження та Малихіної Тетяни Іванівни (до реєстрації шлюбів – Любімова), 01.07.1978 року народження.
Зазначене підтверджено наданими відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області засвідченими копіями актів цивільного стану: про народження Любімова В.І. № 2175 від 05.09.1974 та про народження Любімової Т.І. № 1775 від 01.10.1978, про шлюб № 455 від 26.10.1996 між Посвятенко О.І. та Любімовою Т.І. (після шлюбу прізвище Посвятенко) та розірвання шлюбу № 601 від 25.10.2001 між Посвятенко Т.І. (дівоче прізвище Любімова) та Посвятенко О.І., про шлюб № 572 від 27.11.2004 між Малихіним А.О. та Посвятенко Т.І. (дівоче прізвище Любімова, а після шлюбу - Малихіна), які долучено до матеріалів справи.
Крім того, згідно з отриманими судом відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час укладення договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П Любімов І.М. був засновником ТОВ «ТД «Метизи» з часткою участі 50%, а Любімов В.І. – керівником (генеральним директором) ТОВ «ТД «Метизи».
Відтак, судом не заперечується наявність у позивача підстав для ведення мови про вчинення правочинів за ознак заінтересованості у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства».
Ст.72 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції до 01.05.2016 наслідком недотримання вимог до порядку вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, та порушень вимог ст.71 цього Закону передбачала можливість визнання такого правочину судом недійсним.
Водночас, розділом ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» унормовано наступне:
Через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1-49 Закону України «Про господарські товариства» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682) у частині, що стосується акціонерних товариств (п.2 Прикінцевих та перехідних положень).
До приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону, крім статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом.
Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону розробити і прийняти відповідні підзаконні нормативно-правові акти, передбачені цим Законом (п.4 Прикінцевих та перехідних положень).
Статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:
1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;
2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.
Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство (п.5 Прикінцевих та перехідних положень).
З аналізу приведених норм вбачається, що до приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до положень Закону України «Про акціонерні товариства» до діяльності товариств підлягали застосуванню положення Закону України «Про господарські товариства» - а саме ст.ст.1-49 Закону України «Про господарські товариства» в частині, що стосується акціонерних товариств, які не втратили чинність одразу з набранням чинності Законом України «Про акціонерні товариства», а втратили чинність лише за спливом двох років після того.
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» (п.4 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону) надано Роз’яснення від 14.07.2009 № 8 «Щодо порядку застосування окремих положень розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства».
Вказаними Роз’ясненнями підкріплено, що акціонерні товариства до приведення у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства» статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності з 30.04.2009 року по 30.04.2011 року Законом України «Про господарські товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами (абз.17 Роз’яснення).
Акціонерні товариства, які, починаючи з 30.04.2009 року, привели свою діяльність у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», мають керуватись у своїй діяльності Законом України «Про акціонерні товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами (абз.18 Роз’яснення). Датою приведення діяльності відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство (абз.11 Роз’яснення).
Рішення про внесення змін до Статуту ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» шляхом викладення його в новій редакції у зв’язку з приведенням діяльності товариства у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства», в тому числі зміною найменування товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство прийнято по питанню дев’ятому порядку денного на загальних зборах акціонерів ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», що відбулися 22.03.2011 (протокол № 17 загальних зборів акціонерів ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 22.03.2011).
На тих же зборах за результатами розгляду 10 – 12 питань порядку денного затверджено нову редакцію Положення про Наглядову раду, нову редакцію про Правління та нову редакцію про ревізійну комісію товариства.
Державну реєстрацію змін до установчих документів, нової редакції Статуту ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», затвердженого рішенням загальних зборів від 22.03.2011, проведено державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради 31.03.2011.
При вирішенні спорів про визнання договорів недійсними має встановлюватись наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, зокрема відповідність змісту угод вимогам закону, чинним на момент укладення угоди, додержання встановлених порядку укладення та форми угоди, правоздатність сторін за угодою тощо.
Слід також зазначити, що додаткові угоди, зміни до договору, які визначені його невід’ємними частинами, мають відповідати вимогам, встановленим до цього договору.
Договір поруки від 28.05.2009 № 280509-П ВАТ (на цей час ПАТ) «Запорізький сталепрокатний завод» було укладено після набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», однак до приведення Статуту та внутрішніх положень товариства у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства».
Відтак, до вказаного договору підлягали застосуванню положення Закону України «Про господарські товариства», яким мало керуватися ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», але не положення Закону України «Про акціонерні товариства».
Закон України «Про господарські товариства» не містив положень про інститут заінтересованості у вчиненні правочину.
На час укладення договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П діяв Статут ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» у редакції 2006 року (із подальшими змінами), який не обмежував укладення будь-яких правочинів рішенням загальних зборів з цього приводу.
Протиправності у діях посадових осіб – членів Наглядової ради ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», а також і Правління при вчиненні згаданого правочину не вбачається.
Макаров К.Г. в позовній заяві стверджує, що при розгляді справи № 908/602/16 судом встановлено, що шляхом укладення посадовими особами низки незаконних правочинів, в тому числі і договору поруки від 28.05.2009 № 280209-П значно погіршився фінансовий стан ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», результатом чого стало доведення підприємства до банкрутства.
Такі твердження не відповідають дійсності. Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/602/16 не встановлювався факт доведення до банкрутства ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод».
Докази пов’язаності укладення договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П з порушенням за спливом певного часу справи про банкрутство ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» відсутні.
Справу про банкрутство ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» порушено ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 у справі № 908/3468/13 на підставах, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за положеннями статті 10 якого справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Правомірність такого рішення підтримано судами апеляційної та касаційної інстанції за результатами перегляду вказаної ухвали. Також судами вищих інстанцій підтримано і визнання господарським судом Запорізької області ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» банкрутом постановою від 30.03.2015 у справі № 908/3468/13.
Щодо відповідача-8 додатково слід відзначити, що Нагіх Л.К. взагалі не мала відношення до укладення договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П та не обіймала на той час керівних посад ПАТ (ВАТ) «Запорізький сталепрокатний завод».
Макаров К.Г. пов’язує пред’явлення позову з порушенням його особистих корпоративних прав акціонера, в зв’язку з чим суд звертає увагу на наступному.
Згідно зі ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Вираження та реалізація корпоративних прав має відбуватися виключно згідно з положеннями закону та статуту товариства та у наданих законом та статутом обсягах.
Зокрема, управління акціонерами товариством здійснюється шляхом участі у загальних зборах та прийняття в межах наданих статутом повноважень рішень, результат яких напряму залежить від кількості належних окремим акціонерам голосів.
Згідно зі ст.25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.
Ст. 29 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлені зобов’язання акціонерів дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства; виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства.
Виходячи з аналізу приведених норм, слід визнати, що беручи участь у товаристві, акціонери, поряд із реалізацією прав, що мають на меті отримання прибутку від такої участі, несуть й негативний ризик можливого настання за різних обставин фінансової нестабільності, збитковості, неплатоспроможності, банкрутства товариства в результаті господарської діяльності.
Макаров К.Г. на рівні з іншими акціонерами несе ризики та наслідки настання неплатоспроможності ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та застосування до цього товариства процедур банкрутства.
Зокрема, у зв’язку з банкрутством ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» зупинено обіг акцій цього товариства. Існує ймовірність неотримання акціонерами частини майна товариства або його вартості за недостатністю.
Але є необґрунтованим ведення мови про те, що Макаров К.Г. зазнав збитків через укладений товариством господарський договір.
Крім того, заявник позову також спирається на результати аукціонів з продажу майна боржника – ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», проведених ТБ «Херсонська універсальна товарна біржа» та оформлених протоколами від 12.12.2014 № 1/121214 та № 2/121214; від 13.02.2015 № 1_3/130215 та від 26.02.2015 № 2_3/260215, зазначаючи, що ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» в результаті цих аукціонів завдано збитків в сумі 59865394,30 грн., що є різницею між початковою (60727219,20 грн.) та продажною (861824,90 грн.) вартістю майна ПАТ “Запорізький сталепрокатний завод”.
Щодо цього колегією суддів відзначається, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 у справі № 908/3468/13, яка набрала законної сили, за результатами перегляду ухвали господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 у цій справі, якою відмовлено в задоволені заяви про визнання аукціонів недійсними, цю ухвалу скасовано та визнано недійсними результати аукціонів з продажу майна боржника – ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», проведених ТБ «Херсонська універсальна товарна біржа» та оформлених протоколами від 12.12.2014 № 1/121214 та № 2/121214; від 13.02.2015 № 1_3/130215 та від 26.02.2015 № 2_3/260215, а також укладені за їх наслідками договори купівлі-продажу.
З огляду на викладене вище, взагалі не можна визнати вірним та обґрунтованим визначення розміру збитків як у розрізі стягнутої заборгованості за договором поруки від 28.05.2009 № 280509-П, так і у розрізі результатів аукціонів, визнаних недійсними.
В будь-якому разі заявлені до стягнення суми в даному випадку суперечать правовому поняттю і у розрізі результатів аукціонів, визнаних недійними.олені заяви про визнання аукціонів недійсними, цю ухзбитків як таких, визначених ст.22 ЦК України, ст.224 ГК України.
Додатково слід звернути на увагу, що проведення аукціону з продажу майна є наслідком введення судової процедури банкрутства. Такий продаж здійснюється за правилами, визначеними Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», і на результати продажу будь-як не можуть впливати дії колишніх посадових осіб.
Також слід звернути на увагу, що продаж майна боржника здійснюється торгуючою організацією, а не арбітражним керуючим.
Крім того, у справі відсутні докази реалізації судового рішення про стягнення з ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» грошових коштів на підставі договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П.
Відтак, слід визнати, що в даному спірному випадку є недоведеними ні протиправність у діях відповідачів, ні понесення збитків, як таких, позивачами, ні причинного зв’язку між діями відповідачів та наслідками і обставинами, якими обґрунтовані позовні вимоги.
За таких викладених вище обставин у їх сукупності слід визнати, що позовні вимоги, заявлені Макаровим К.Г. як солідарні з ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», про солідарне стягнення збитків з відповідачів не ґрунтуються на законі, в тому числі і на визначених в позові та доповненнях правових підставах, та обставинах, покладених у підставу позову, склад цивільного правопорушення у вигляді збитків відсутній, в зв’язку з чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Як приводилося вище, відповідачами Просвєтовою В.М., Малихіною Т.І. заявлено про застосування позовної давності.
Згідно зі ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
До спірних відносин застосовуються положення про позовну давність, загальний строк якої становить три роки (ст.257 ЦК України).
За правилами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За висновками Верховного суду України щодо застосування частини першої статті 261 ЦК України, викладеними у постанові від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Макаров К.Г. в позовній заяві зазначає та пояснює, що про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та визнання цього товариства банкрутом, з чим напряму пов’язано пред’явлення позову, він дізнався в червні 2015 року.
Про ознайомлення Макарова К.Г. з матеріалами справи № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» лише в червні 2015 року свідчать матеріали цієї справи.
Зокрема, протокол № 17 загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 (перші збори після укладення угод), протокол № 18 річних загальних зборів ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» від 24.07.2012, на яких в тому числі розглядалися та затверджувалися звіти Правління, Наглядової ради, фінансові звіти товариства за 2010, 2011 роки, не містять відомостей про повідомлення акціонерів про укладення договору поруки від 28.05.2009 № 280509-П, обставини щодо якого покладено у підставу позову.
Докази повідомлення про це акціонерів у інший спосіб матеріали справи про банкрутство не містять.
Позовну заяву про стягнення збитків Макаров К.Г. подав до суду 31.12.2016.
За таких обставин колегія суддів вважає, що Макаровим К.Г. позов пред’явлено в межах позовної давності і цей строк не є пропущеним.
Крім того, в даному випадку при вирішенні спорів встановлено, що права чи інтереси позивачів, про які ним заявлено, не є порушеними, відтак суд не знайшов підстав для задоволення вимог в зв’язку з їх необґрунтованістю і на такий випадок в будь-якому разі немає необхідності в застосуванні строків позовної давності та наслідків їх спливу.
П.6 ч.1 ст.80 ГПК України передбачено, що провадження у справі підлягає припиненню якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб’єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідачем-2 за позовом визначено Любімова Івана Михайловича, щодо якого витребуваною інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області встановлено настання смерті. В зв’язку з цим провадження за заявою в частині вимог до відповідача-2 Любімова Івана Михайловича підлягає припиненню.
За таких обставин, в частині задоволення заяви ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», представництво якого здійснено акціонером Макаровим Костянтином Григоровичем, та Макарова Костянтина Григоровича про стягнення солідарно з Любімова Віталія Івановича, Малихіної Тетяни Іванівни, Іжовського Ігоря Ярославовича, Просвєтової Валентини Миколаївни, Порвіна Юрія Миколайовича, Шевчука Андрія Миколайовича, Нагіх Людмили Костянтинівни збитків, завданих посадовими особами господарському товариству їхніми діями (бездіяльністю) слід відмовити.
При пред’явленні позову Макаровим К.Г. сплачено судовий збір в розмірі 8268,00 грн. та заявлено клопотання про зменшення судового збору, що згідно з положеннями ст.8 Закону України «Про судовий збір», якою суду надано право враховуючи майновий стан сторони зменшити розмір судового збору, враховано. Розмір судового збору зменшено до вказаної суми.
У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір залишається за позивачем-2, яким заявлено вимоги як в особистих інтересах, так й ініційовані вимоги позивача-1 шляхом його представництва.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, ст.ст.4-1, 4-6, 49, 80 п.6, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.8 Закону України «Про судовий збір», господарський суд
УХВАЛИВ:
Заяву ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», представництво якого здійснено акціонером Макаровим Костянтином Григоровичем, та Макарова Костянтина Григоровича в частині вимог про стягнення солідарно з Любімова Віталія Івановича, Малихіної Тетяни Іванівни, Іжовського Ігоря Ярославовича, Просвєтової Валентини Миколаївни, Порвіна Юрія Миколайовича, Шевчука Андрія Миколайовича, Нагіх Людмили Костянтинівни на користь публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» та його акціонера Макарова Костянтина Григоровича 62081286,90 грн. збитків, завданих господарському товариству його посадовими особами, залишити без задоволення.
В частині вимог до відповідача-2 – Любімова Івана Михайловича провадження за заявою припинити.
Копії ухвали направити сторонам спору, кредиторам.
Головуючий суддя Р.А.Ніколаєнко
Суддя В.І.Черкаський
Суддя О.О.Юлдашев
_03_03.png)
