Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
22.01.2018 Справа № 908/1110/15-г
Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді – Сушко Л.М., Боєва О.С.,
за участю секретаря судового засідання Вака В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» про зміну способу виконання рішення у справі № 908/1110/15-г
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 9, корп. 6, офіс 6-201)
до першого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2)
до другого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-строй Компанія» (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86а)
про зобов’язання повернути майно
орган виконання Приморський відділ Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (87517, м. Маріуполь, пр. Дніпропетровський, 15)
від стягувача – не з’явився
від боржника – не з'явився
від ТОВ «Торг-строй Компанія» - не з’явився
від Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області – не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Стягувач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, в якій просить постановити ухвалу, якою змінити спосіб виконання рішення у справі № 908/1110/15-г, а саме: витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» наступне майно: вантажний автомобіль MAN 26413, шасі WMAN23ZZХ4М380109.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2017 року, враховуючи звільнення з посади судді-доповідача у справі Гандюкової Л.П. заяву про зміну способу виконання судового рішення у вказаній справі було розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді – Соловйов В.М., Сушко Л.М.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-891/17 від 20.12.2017 року, за заявою судді-доповідача у справі – Смірнова О.Г., враховуючи звільнення з посади судді-члена колегії Соловйова В.М., подану заяву у справі № 908/1110/15-г було призначено до повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.12.2017 року заяву у вказаній справі було розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді – Сушко Л.М., Боєва О.С.
Ухвалою суду від 20.12.2017 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” про зміну способу виконання рішення у справі № 908/1110/15-г прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 29.12.2017 року о 10 год. 00 хв.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2017 року, враховуючи, що останній день розгляду заяви припадає на період відпустки судді-доповідача у справі Смірнова О.Г., заяву про зміну способу виконання судового рішення у вказаній справі було розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ярешко О.В., судді – Боєва О.С., Сушко Л.М.
Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи від 27.12.2017 року автоматичний розподіл у справі № 908/1110/15-г не відбувся у зв’язку з відсутністю потрібної кількості суддів.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 року заяву про зміну способу виконання судового рішення у справі № 908/1110/15-г було розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Колодій Н.А., судді - Боєва О.С., Сушко Л.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018 року, враховуючи, що останній день розгляду заяви припадає на період відпустки судді-доповідача у справі Колодій Н.А., заяву про зміну способу виконання судового рішення у вказаній справі було розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді – Сушко Л.М., Боєва О.С.
Ухвалою суду від 10.01.2018 року заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» про зміну способу виконання судового рішення у справі № 908/1110/15-г прийнята до розгляду колегією суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді – Сушко Л.М., Боєва О.С., та призначено судове засідання.
Представники позивача, боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-строй Компанія» та Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання 22.01.2018 року не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 7, 13 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду заяви на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Тому не з’явлення до судового засідання представників позивача, боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-строй Компанія» та Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не перешкоджає розгляду заяви по суті, у зв’язку з чим вона розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 331 ГПК України.
З’ясувавши фактичні обставини, надавши правову кваліфікацію відносинам учасників судового процесу, суд встановив:
Рішенням Господарського суду Запорізької області 11.11.2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» задоволено, зокрема зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» майно - вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZХ4М380109. Разом з тим вказаним рішенням також вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» судовий збір у сумі 3946,77 грн., та у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія» відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» на рішення Господарського суду Запорізької області 11.11.2015 року у справі № 908/1110/15-г повернуто заявникові без розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2016 року відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» про відстрочення сплати судового збору та повернуто касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області 11.11.2015 року у справі № 908/1110/15-г судом були видані накази від 29.02.2016 року про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» майно - вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZХ4М380109, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» судовий збір у сумі 3946,77 грн.
Як зазначає у заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», 12.05.2016 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Лапай А.В. відкрито виконавче провадження № 51046831.
07.07.2017 року Приморським відділом державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 51046831 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 29.02.2016 року № 908/1110/15-г про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» майно - вантажний автомобіль MАN 26413, на підставі п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з тим, що державним виконавцем вжито всі заходи, передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», але рішення не може бути виконане без участі боржника (т.2 а.с. 200).
Стягувач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» з вказаною постановою не погодилося, та звернулося до господарського суду із скаргою на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якій просив суд:
- визнати дії заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Шевченко С.О. неправомірними;
- скасувати постанову заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Шевченко С.О. про закінчення виконавчого провадження від 07.07.2017 року за № 51046831.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2017 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» повернуто заявнику без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, спосіб та порядок виконання рішення суду у даній справі, суд вважає заяву стягувача обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного:
Положеннями ч.1 ст. 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов’язковість судового рішення.
Згідно із ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Умовами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у т.ч. коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2015 року у справі № 908/1110/15-г передбачає такий спосіб виконання рішення, як зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» майно - вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZХ4М380109. При цьому, визначений у рішенні суду спосіб захисту порушеного права передбачений нормами цивільного законодавства України.
Отже на стадії виконання рішення суду про зобов’язання повернути майно, останнє, реалізуються в порядку визначеному розділом VIII «Виконання рішень немайнового характеру» Закону України «Про виконавче провадження» та пунктами 1, 2 розділу 9 «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, далі Інструкція № 512/5.
Так, пунктами 1, 2 розділу 9 «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції № 512/5 передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Визначений в рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2015 року у справі № 908/1110/15-г спосіб виконання постанови передбачає добровільне його виконання за участі боржника шляхом повернення. Як вбачається із постанови Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про закінчення виконавчого провадження № 51046831 від 07.07.2017 року, добровільно постанова суду божником не виконується.
Разом з тим, статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, один з таких заходів примусового виконання рішень як: вилучення в боржника і передача стягувачу предметів зазначених у рішенні.
Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено такий захід примусового виконання рішення, як передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі.
Так, згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
Відповідно до п.п. 23, 24 Розділу VIII Інструкції № 512/5, виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.
Судом враховано, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.
Так, п. 4 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено таких спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Зокрема, до вказаного способу захисту належить витребування майна (повернення майна, як рухомого так і нерухомого) з чужого незаконного володіння, яким керувався суд задовольняючи позов про витребування майна від боржника на користь стягувача.
Приписами ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 7 статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2015 року у справі № 908/1110/15-г визначено порядок добровільного виконання рішення, який не дозволяє державному виконавцю належним чином виконати рішення за відсутності боржника, що не призводить до відновлення порушених прав стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», як власника майна - вантажного автомобіля MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZХ4М380109.
Разом з тим, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2015 року може бути виконано в інший порядок з урахуванням положень статей 10, 60 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 23, 24 Розділу VIII Інструкції № 512/5, тобто без участі боржника.
Так, як вже зазначалося, згідно з приписами ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
Конституційний Суд України у п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з приписами ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз.3 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 року у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина «судового розгляду».
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд наголосив, що «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст.6 Конвенції. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Cама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі «Comi№gersoll S. A.» проти Португалії», заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).
Також, суд звертає увагу, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
З огляду на вищезазначене, обов’язковість виконання судових рішень, конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення від виконання судових рішень, суд вважає за необхідне заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» задовольнити, змінити порядок виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2015 року у справі № 908/1110/15-г з зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» майно - вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZХ4М380109 на інший порядок виконання рішення суду, а саме: витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» майно - вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZХ4М380109 та передати його Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль».
При цьому судом враховано, що фактично виконання рішення у даній справі полягає у передачі спірного рухомого майна на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль».
В судовому засіданні 22.01.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
На підставі викладеного, керуючись 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», 87525, м. Маріуполь Донецької області, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511, майно - вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZХ4М380109 та передати його Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», 04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Відповідно до ст.ст. 254-256, пп. 17.5 п. 17 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 24.01.2018 року.
Головуючий суддя О.Г. Смірнов
Судді Л.М. Сушко
О.С. Боєва
_03_03.png)
