До уваги учасників судового процесу по справі № 908/1767/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

22.01.2018                                                                                        справа № 908/1767/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя                     Азізбекян Т.А., судді – Сушко Л.М., Дроздова С.С., при секретарі Соловйової А.С.

За участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: не прибув

від ВДВС: не прибув

Розглянувши в судовому засіданні заяву № 1767-12/17 від 12.12.2017 товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” про зміну способу виконання рішення у справі № 908/1767/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 9, корп. 6, офіс 6-201, код ЄДРПОУ 34480657)

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-строй Компанія”

про зобов’язання повернути майно

орган виконання Приморський відділ Державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

ВСТАНОВИВ:

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями                   від 10.01.2018 заяву № 1767-12/17 від 12.12.2017 товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” про зміну способу виконання рішення у справі № 908/1767/15-г було розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Азізбекян Т.А., судді - Сушко Л.М., Дроздова С.С.

Ухвалою від 10.01.2018 заява прийнята до розгляду, судове засідання призначено на  22.01.2018.

В обґрунтування вимог щодо зміни способу виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2015. по справі № 908/1767/15-г заявник посилається на те, що 12.05.2016 державним виконавцем Приморського відділу ДВС Маріупольського МУЮ відкрито виконавче провадження № 51001784, однак 07.07.2017 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, яка обґрунтована тим, що державним виконавцем вжито всі заходи передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», але рішення не може бути виконано без участі боржника. Так, в рамках виконавчого провадження, у зв’язку з невиконанням ТОВ «ШБ Альтком» рішення суду в добровільному порядку, постановами державного виконавця на боржника накладено штрафи, однак всупереч цьому, рішення суду є не виконаним оскільки боржник ухиляється від його виконання. Звертає увагу суду на те, що після винесення рішення у справі ТОВ «ШБ Альтком» продовжує незаконно користуватися власністю ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», лізингові платежі за користування майном також не сплачуються. Рішенням господарського суду встановлено той факт, що предмет лізингу підлягає поверненню на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» у зв’язку з тим, що ТОВ «ШБ Альтком» не виконувалися зобов’язання за договором фінансового лізингу, а предмет лізингу є власністю ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на законних підставах. Звертає увагу на те, що державний виконавець не може змусити ТОВ «ШБ Альтком» повернути предмет лізингу його законному власнику, а факт неможливості виконання рішення суду підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 07.07.2017. Таким чином, просить суд змінити спосіб виконання рішення, а саме змінити спосіб та порядок виконання рішення суду шляхом викладення результативної частини рішення в наступній редакції: витребувати з незаконного володіння ТОВ «Шляхове будівництво Альтком» та передати ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» наступне майно: вантажний автомобіль MAN 26413 шасі WMAN23ZZZ3W048492.

Представники сторін, ВДВС процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд заяви здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідно до Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

            Тому, суд проводить розгляд заяви про зміну способу виконання рішення по справі № 908/1767/15-г, за правилами ГПК України, прийнятого 03.10.2017.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Зважаючи на обмежений статтею 331 ГПК України 10-ти денний строк розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, приймаючи до уваги, що про час та місце слухання заяви по даній справі сторони були повідомлені належним чином, заява розглядається за відсутності представників, за наявними у справі матеріалами.

В засіданні 22.01.2018 судом винесено ухвалу.

Розглянувши заяву ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд знаходить підстави для її задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 21.10.2015 позов ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” задоволено. Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492, за актом приймання-передачі у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

У зв’язку із набранням рішення законної сили, на його виконання було видано відповідний наказ № 908/1767/15-г від 19.04.2016.

Наказ господарського суду був переданий стягувачем на виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, яким 12.05.2016 відкрито виконавче провадження № 51001784.

Постановою Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ  у Донецькій області від 07.07.2017 виконавче провадження з примусового виконання наказу № 908/1767/15-г від 19.04.2016, виданого господарським судом Запорізької області, закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”. Птановою встановлено, що що державним виконавцем вжито всі заходи передбачені ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження”, але рішення не може бути виконано без участі божника.

ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” (позивач у справі) звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою про зміну способу виконання рішення по даній справі.

Статтею 129¹ Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Частинами 1, 3 ст. 3 Господарсько процесуального кодексу України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частинами 1, 3 ст. 327 ГПК України унормовано, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії). Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Також, відповідно до ч. 2. ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 наведеного вище Закону, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у т.ч. коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Резолютивна частина рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2015, яка дублюється у наказі господарського суду Запорізької області від 19.04.2016 по справі № 908/1767/15-г, передбачає такий спосіб виконання рішення, як зобов’язання товариство з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, 87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, код ЄДРПОУ 32794511, повернути  на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657, вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492, за актом приймання-передачі у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Визначений у рішенні суду та в наказі спосіб захисту порушеного права передбачений нормами цивільного законодавства України.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що на стадії виконання рішення суду про зобов’язання повернути майно, останнє, що реалізуються в порядку визначеному розділом VIII “Виконання рішень немайнового характеру” Закону України “Про виконавче провадження” та пунктами 1, 2 розділу 9 “Виконання рішень немайнового характеру” Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5.

Так, пунктами 1, 2 розділу 9 “Виконання рішень немайнового характеру” Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Статтею 63 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6        ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов’язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Визначений в рішенні господарського суду від 21.10.2015. спосіб виконання рішення передбачає добровільне його виконання за участі боржника.

Разом з тим, як вже зазначалось вище статтею 10 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, один з таких заходів примусового виконання рішень як: вилучення в боржника і передача стягувачу предметів.

Статтею 60 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено такий захід примусового виконання рішення, як передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі.

Так, згідно із ч. 1 ст. 60 зазначеного Закону, під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до пп. 23, 24 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої постановою Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис.

В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.

У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Судом враховано, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено таких спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Зокрема, до вказаного способу захисту належить витребування майна (повернення майна, як рухомого так і нерухомого) з чужого незаконного володіння, яким керувався суд задовольняючи позов про витребування майна від боржника на користь стягувача.

Згідно з ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або заміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення.

Разом з тим, поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Рішенням господарського суду від 21.10.2015 визначено спосіб добровільного виконання рішення, який не дозволяє державному виконавцю належним чином виконати рішення за відсутності боржника, що не призводить до відновлення порушених прав стягувача – товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”.

Разом з тим, рішення господарського суду може бути виконано в інший порядок з урахуванням положень статей 10, 60 Закону України “Про виконавче провадження”, пп. 23, 24 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, тобто без участі боржника. 

Також, суд звертає увагу, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” задовольнити, змінити спосіб виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2015 у справі № 908/1767/15-г, а саме: витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492 та передати його товариству з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657).

Ухвала про зміну способу та порядку виконання рішення підлягає виконанню на підставі пункту 2 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”, тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, у складі колегії суддів –

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” про зміну способу виконання рішення по справі № 908/1767/15-г - задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення господарського суду Запорізької області                   від 21.10.2015 у справі № 908/1767/15-г в частині зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, 87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, код ЄДРПОУ 32794511, повернути  на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657, вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492, за актом приймання-передачі у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили, на:

Витребувати із незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, (87525, м. Маріуполь Донецької області, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492 та передати його товариству з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657).

Ухвалу постановлено в судовому засіданні 22.01.2018.

Дана ухвала є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення – 22.01.2018.

Ухвала може бути пред’явлена до виконання протягом 3 років з дня її винесення до 22.01.2021.

Головуючий                                                                                   Т.А. Азізбекянн

Судді                                                                                                С.С. Дроздова

                                                                                                      Л.М. Сушко

Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького  апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.