Господарський суд Запорізької області

12 лютого 2018, 17:41

номер провадження справи 20/25/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.02.2018 Справа № 908/580/15-г

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Корсун В.Л., судді Сушко Л.М., Черкаський В.І., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” за вих. від 12.12.17 № 580-12/17 про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 908/580/15-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Маріуполь

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-Строй Компанія”, м. Донецьк,

про зобов’язання повернути майно

орган виконання: Приморський відділ ДВС м. Маріуполь головного територіального управління юстиції у Донецькій області

В засіданні суду приймали участь представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

30.01.18 до господарського суду Запорізької області від ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” надійшла заява за вих. від 12.12.17 № 580-12/17 про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 908/580/15-г.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.01.18, наведена вище заява передана для розгляду судді Гандюковій Л.П.

Розпорядженням керівника апарату суду № П-48/18 від 30.01.18 враховуючи звільнення з посади судді-доповідача у справі Гандюкової Л.П. відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/580/15-г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.18, справу № 908/580/15-г для розгляду заяви про зміну способу виконання судового рішення, передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Корсун В.Л., судді Сушко Л.М., Черкаський В.І.

Ухвалою від 30.01.18 колегію суддів прийнято до розгляду заяву ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” за вих. від 12.12.17 № 580-12/17 про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 908/580/15-г, судове засідання призначено на 09.02.18.

В судове засідання, призначене на 09.02.18, жоден із представників сторін не з’явився, витребуваних ухвалою від 30.01.18 документів до суду не надав.

Розглянувши заяву ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” за вих. від 12.12.17 № 580-12/17 про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 908/580/15-г, суд дійшов висновку про наступне.

Як свідчить зміст наведеної вище заяви, 18.03.16 господарським судом по справі № 908/580/15-г видано наказ про примусове виконання судового рішення від 03.12.15, за яким, примусовому виконанню підлягає зобов’язання ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” повернути на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” майно – тандемний коток HD 110 фірми НАММ, серійний номер Н1740872. 05.05.16 державним виконавцем Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ Лапай А.В. відкрито виконавче провадження за №51002290. Однак, 07.07.17 заступником начальника відділу Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Шевченко С.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Зазначена постанова обґрунтована тим, що держвиконавцем вжито всі передбачені ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” заходи, але рішення не може бути виконано без участі боржника. Заявник зазначає, що в рамках виконавчого провадження у зв'язку із невиконанням ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” рішення суду в добровільному порядку, постановами державного виконавця на боржника накладено штрафи. Разом з тим, всупереч цьому рішення суду є не виконаним оскільки боржник ухиляється від його виконання. Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що після винесення рішення у справі ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” продовжує незаконно користуватися власністю ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”, лізингові платежі за користування майном також не сплачуються. Так, рішенням господарського суду встановлено той факт, що предмет лізингу підлягає поверненню на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” у зв'язку із тим, що ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” не виконувалися зобов'язання за договором фінансового лізингу, а предмет лізингу є власністю ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” на законних підставах. Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що державний виконавець не може змусити ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” повернути предмет лізингу його законному власнику, а факт неможливості виконання рішення суду підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 07.07.17. У зв’язку з викладеним, ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” просить суд змінити спосіб виконання рішення, а саме змінити спосіб та порядок виконання рішення суду шляхом викладення результативної частини рішення в наступній редакції:

“Витребувати з незаконного володіння ТОВ “Шляхове будівництво Альтком” та передати ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” наступне майно – тандемний коток HD 110 фірми НАММ, серійний номер Н1740872”.

Розглядаючи наведену вище заяву колегією суддів враховано наступне.

Статтею 129¹Конституції України унормовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Частинами 1, 3 ст. 3 Господарсько процесуального кодексу України (далі ГПК України в редакції чинній із 15.12.17) визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частинами 1, 3 ст. 327 ГПК України унормовано, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії). Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Також, відповідно до ч. 2. ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.12.15 у справі № 908/580/15-г позов товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (далі ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (надалі ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком”) задоволено повністю. А саме, суд вирішив:

- зобов’язати ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” повернути на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” майно - тандемний коток HD 110 фірми HAMM, серійний номер H1740872;

- стягнути з ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” судовий збір у сумі 5 758,42 грн. У позові до ТОВ “Торг-Строй Компанія” відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.16 апеляційну скаргу ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” на рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.15 по справі № 908/580/15-г повернуто без розгляду, а справу господарському суду Запорізької області.

18.03.16 на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.15 господарським судом видані відповідні накази.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.05.16 відмовлено ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” у відстрочені сплати судового збору та повернуто касаційну скаргу ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.16 у справі № 908/580/15-г (з доданими до неї документами). Справу № 908/580/15-г повернуто до господарського суду Запорізької області.

07.07.17 заступником начальника відділу Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Шевченко С.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з тим, що державним виконавцем вжито всі заходи, передбачені ст. 63 ЗУ “Про виконавче провадження”, але рішення не може бути виконано без участі боржника.

Інших документів (доказів) матеріали цієї справи не містять.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 наведеного вище Закону, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у т.ч. коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Вбачається, що у даному випадку визначений у рішенні суду та в наказі спосіб захисту порушеного права передбачений нормами цивільного законодавства України.

З огляду на викладене вище колегія суддів приходить до висновку, що на стадії виконання рішення суду про зобов’язання повернути майно, останнє, що реалізуються в порядку визначеному розділом VIII “Виконання рішень немайнового характеру” Закону України “Про виконавче провадження” та пунктами 1, 2 розділу 9 “Виконання рішень немайнового характеру” Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 № 512/5.

Так, пунктами 1, 2 розділу 9 “Виконання рішень немайнового характеру” Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 № 512/5 передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до ст. 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Статтею 63 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов’язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Визначений в рішенні господарського суду від 03.12.15 спосіб виконання судового рішення передбачає добровільне його виконання за участі боржника.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, ст. 10 Закону України “Про виконавче провадження” визначено один з таких заходів примусового виконання рішень як: вилучення в боржника і передача стягувачу предметів.

Статтею 60 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено такий захід примусового виконання рішення, як передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі.

Так, згідно із ч. 1 ст. 60 зазначеного Закону, під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до пп. 23, 24 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень (затв. постановою Міністерства юстиції України від 02.04.12 № 512/5), виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис.

В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.

У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Судом враховано, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено таких спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Зокрема, до вказаного способу захисту належить витребування майна (повернення майна, як рухомого так і нерухомого) з чужого незаконного володіння, яким керувався суд задовольняючи позов про витребування майна від боржника на користь стягувача.

Згідно із ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження”, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або заміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Колегія суддів вважає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Отже, правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення.

Разом з тим, поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Рішенням господарського суду від 03.12.15 у цій справі визначено спосіб добровільного виконання судового рішення, який не дозволяє державному виконавцю належним чином виконати рішення за відсутності боржника, що не призводить до відновлення порушених прав стягувача – ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”.

Разом з тим, рішення господарського суду може бути виконано в інший порядок з урахуванням положень статей 10, 60 Закону України “Про виконавче провадження”, пп. 23, 24 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, тобто без участі боржника.

Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.12 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.12№ 11-рп/2012).

Відповідно до встановленої практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі “Горнсбі проти Греції” від 19.03.97). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.05 р. у справі “Фуклев проти України”, заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 р. у справі “Чіжов проти України” п. 40, заява № 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Окрім того, вирішуючи справу “Шмалько проти України” Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.04 дійшов наступного висновку: “Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12 № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду (рішення у справі “Шмалько проти України” від 20.07.04). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і Конституційний Суд України в абзаці 11 п.п. 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.11 № 2-рп/2011.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе заяву ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” задовольнити. Змінити спосіб виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.15 у справі № 908/580/15-г із зобов’язання ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиваджи, 2, код ЄДРПОУ 32794511) повернути на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) майно – тандемний коток HD 110 фірми НАММ, серійний номер Н1740872, на інший спосіб виконання рішення суду, а саме: витребувати із незаконного володіння ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) та передати ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, ідентифікаційний код 34480657) майно – тандемний коток HD 110 фірми НАММ, серійний номер Н1740872.

Суд звертає увагу заявника на ту обставину, що згідно із роз’ясненнями викладеними в абз. 3 п. 7.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9, ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі відповідних положень Закону України “Про виконавче провадження”, тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

Керуючись ст.ст. 3, 18, 234, 331 ГПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” за вих. від 12.12.17 № 580-12/17 про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 908/580/15-г задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.15 у справі № 908/580/15-г в частині “зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” повернути на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” майно – тандемний коток HD 110 фірми НАММ, серійний номер Н1740872” на “витребувати із незаконного володіння ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” та передати ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” майно - тандемний коток HD 110 фірми НАММ, серійний номер Н1740872”.

У відповідності до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Екземпляр ухвали надіслати сторонам у справі.

Дата підписання ухвали: 09.02.2018.

Головуючий суддя В.Л. Корсун

Суддя Л.М. Сушко

Суддя В.І. Черкаський