Правова позиція Верховного Суду щодо списання неустойки та річних і інфляційний втрат, нарахованих за заборгованість за природний газ – Верховний Суд

Для списання неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в порядку ч. 3 ст. 7 Закону України від 3 листопада 2016 № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» достатнім є факт погашення такої заборгованості до набрання чинності зазначеним Законом.

Таку правову позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові у справі № 927/1152/16.

Так, у цій справі товариство звернулося до господарського суду з позовом до підприємства теплових мереж про стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання з оплати природного газу, одержаного за договором купівлі-продажу природного газу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пеня, 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають стягненню з відповідача в силу імперативних приписів ч. 3 ст. 7 вказаного Закону. Оскільки станом на день набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» відповідач (який є теплогенеруючою організацією і на нього поширюється дія цього Закону) не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за договором, а застосування приписів ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом, суди дійшли висновку про відмову в позові.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій та зазначив, що хоча ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, проте ч. 3 ст. 7 цього Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності зазначеним Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.