Постанова ВС щодо дій ліквідатора (ліквідаційної комісії) у межах процедури самоліквідації

ідповідно до ч.7 ст. 111 ЦК України голова ліквідаційної комісії у процедурі самоліквідації зобов’язаний не лише подати до контролюючих органів відповідну звітність, але й своєчасно надати первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, у межах процедури самоліквідації, передбаченої ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», ліквідатор (ліквідаційна комісія) повинен вжити самостійних активних кроків до надання контролюючому органу такої документації для того, щоб він міг виконати свої обов'язки з проведення перевірки суб'єкта господарювання на предмет дотримання податкового законодавства.

Верховний Суд, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, погодився з висновком апеляційного господарського суду про недотримання ліквідаційною комісією товариства вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також неподання головою ліквідаційної комісії на момент порушення провадження у цій справі документів на підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації товариства.

Крім того, з огляду на встановлення апеляційним господарським судом фактів ненадання ліквідатором первинних документів та регістрів податкового обліку, не зважаючи на прийняте податковим органом рішення про проведення позапланової перевірки, зумовленої процедурою самоліквідації боржника, Верховний Суд погодився з правильністю висновків апеляційного суду про порушення прав контролюючого органу головою ліквідаційної комісії у процедурі досудової ліквідації та відхилення доводів ліквідатора про неотримання ним податкового повідомлення про початок перевірки, оскільки в даному випадку на ліквідатора законодавцем покладається обов'язок вчинення самостійних дій з надання відповідних документів контролюючому органу.

Водночас Верховний Суд вказав на неправильне застосування апеляційним господарським судом вимог пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК, у редакції до 15.12.2017, про припинення провадження у справі про банкрутство за відсутності предмета спору з огляду на встановлення господарським апеляційним судом обставин необґрунтованого порушення справи про банкрутство та зазначив, що оскільки провадження у даній справі порушено після 19.01.2013, до боржника слід застосовувати положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011. Відтак, провадження у безпідставно порушеній справі про банкрутство має припинятися відповідно до статті 83 Закону. Зокрема, в даному випадку згідно з пунктом 11 частини першої статті 83 Закону, оскільки апеляційним господарським судом не встановлено ознак неплатоспроможності боржника (заборгованість єдиного кредитора боржника, яка включена до проміжного ліквідаційного балансу не підтверджена належними доказами).

Разом з тим, невірне застосування апеляційним господарським судом норми процесуального права не мало наслідком прийняття помилкового рішення, оскільки апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що безпідставно порушене провадження у справі про банкрутство має бути припиненим. З огляду на таке, Верховний Суд визнав необхідним виключити з мотивувальної частини постанови апеляційного господарського суду посилання на припинення провадження у справі про банкрутство відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК та застосувати до припинення провадження в даній справі пункт 11 частини першої статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З повним текстом Постанови ВСУ від 03.04.2018 у справі № 904/6757/17 можна ознайомитись за посиланням.